Рішення № 72294377, 23.01.2018, Маневицький районний суд Волинської області

Справа: 164/1589/17

п/с 2-а/164/11/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2018 року. смт. Маневичі.

Маневицький районний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Токарської І.С.,

при секретарі Матвійчук Н.В.,

з участю:

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Турика П.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Маневичі справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Маневицької селищної ради Маневицького району Волинської області про визнання незаконними рішень та зобов»язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся до суду із вказаним позовом, який мотивував тим, що рішенням Маневицького районного суду Волинської області від 19 серпня 2016 року було задоволено його позов до Маневицької селищної ради про визнання права власності на нерухоме майно та визнано за позивачем право власності на літню кухню та господарські будівлі, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 і тому ним було здійснено державну реєстрацію права власності даного майна. 27 грудня 2016 року звернувся до відповідача із заявою про передачу у власність земельної ділянки для обслуговування літньої кухні по АДРЕСА_1 шляхом її безоплатної приватизації та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для обслуговування літньої кухні по АДРЕСА_1 (орієнтовний розмір земельної ділянки 0, 04 га). Відповідно до п.1 рішення Маневицької селищної ради №16/18 від 27 лютого 2017 року йому було відмовлено в безоплатній передачі у власність земельної ділянки, надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування літньої кухні по АДРЕСА_1, орієнтовною площею 0, 04 га, з земель комунальної власності. Вважає дане рішення, зокрема, п.1, невмотивованим, незаконним та прийнятим з порушенням ст.ст. 116, 118, 121 ЗК України. Крім того, 18 вересня 2003 року рішенням №2244 виконкому Маневицької селищної ради йому було надано дозвіл на будівництво літньої кухні і господарської будівля по АДРЕСА_1, а 23 вересня Маневицьким комунальним госпрозрахунковим проектно - виробничим архітектурно - планувальним підприємством було затверджено акт про винос в натуру основних осей літньої кухні та господарської будівлі, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 Згідно даного акту площа земельної ділянки становить: 32, 5 кв.м., а розміри сторін земельної ділянки 5х6,5 м. Відповідно до положень акту основні осі будівництва літньої кухні, господарської будівлі винесені в натурі і закріплені на місцевості знаками, які дані забудовнику під охорону. У травні 2015 року звернувся до відповідача з клопотанням про надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення ) меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості) в АДРЕСА_1 для обслуговування літньої кухні та господарської будівлі. Пунктом 13 рішення Маневицької селищної ради від 5 червня 2015 року №46/14 було відмовлено у наданні йому дозволу на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки для обслуговування літньої кухні та господарської будівлі у зв»язку з відсутністю у поданій заяві документів, які посвідчують право власності на літню кухню та господарську будівлю, і зареєстрованих у встановленому законодавством порядку. Дане рішення оскаржувалося в судовому порядку і у позові було відмовлено у зв»язку з передчасним зверненням за захистом порушеного права, оскільки на той час стороною позивача не було вчинено належних дій щодо здійснення реєстрації об»єкта будівництва. На даний момент державна реєстрація прав на нерухоме майно здійснена. Хоча із заявою про надання в оренду земельної ділянки він не звертався, відповідачем було прийнято рішення від 30 листопада 2016 року за №12/24, яким було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки. Також пунктами 1 та 2 рішення Маневицької селищної ради від 11 травня 2017 року за №18/17 повторно було відмовлено в задоволенні заяви про надання у безоплатну власність земельної ділянки та обслуговування літньої кухні, при цьому підстав для відмови не наведено. А тому просив суд: 1) визнати незаконними та скасувати п.1 рішення Маневицької селищної ради №16/18 від 27 лютого 2017 року; 2) зобов»язати відповідача передати у його власність земельну ділянку для обслуговування літньої кухні по АДРЕСА_1 шляхом її безоплатної приватизації (орієнтовним розміром 0, 04 га); 3) зобов»язати відповідача розглянути на черговій (позачерговій) сесії ради заяву позивача про безоплатну передачу у власність земельної ділянки, надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування літньої кухні по АДРЕСА_1, орієнтовною площею 0, 04 га, з земель комунальної власності та надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для обслуговування літньої кухні по АДРЕСА_1 (орієнтовний розмір земельної ділянки 0, 04 га); 4) визнати не законним та скасувати п.1 рішення Маневицької селищної ради від 30 листопада 2016 року №12/24 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки для обслуговування літньої кухні по АДРЕСА_1 у смт. Маневичі (орієнтовний розмір земельної ділянки 0, 008 га); 5) визнати незаконним та скасувати п.1 та п.2 рішення Маневицької селищної ради від 11 травня 2017 року №18/17, яким повторно відмовлено ОСОБА_3 в безоплатній передачі у власність земельної ділянки, надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування літньої кухні по АДРЕСА_1, орієнтовною площею 0, 04 га, з земель комунальної власності.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав із наведених у ньому підстав та просив задовольнити.

Представник відповідача позов заперечив, оскільки вважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази та проаналізувавши їх у сукупності, суд приходить висновку про відмову у задоволенні позову з наступних підстав.

Відповідно до ст. 55 КУ кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь - якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 5 КАС України унормовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішеннями, дією чи бездіяльністю суб»єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов»язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суб»єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об»єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Судом установлено, що 18 вересня 2003 року рішенням №214 виконкому Маневицької селищної ради ОСОБА_3 було надано дозвіл на будівництво літньої кухні і господарської будівлі по АДРЕСА_1, у зв»язку з чим 23 вересня Маневицьким комунальним госпрозрахунковим проектно - виробничим архітектурно - планувальним підприємством було затверджено акт про винос в натуру основних осей літньої кухні та господарської будівлі, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (а.с.5-6).

Рішенням Маневицького районного суду Волинської області від 19 серпня 2016 року позов ОСОБА_3 задоволено і визнано за позивачем право власності на нерухоме майно, а саме: літню кухню та господарську будівлю за адресою: АДРЕСА_1 Волинської області (а.с.7-8).

На підставі вказаного рішення ОСОБА_3 було здійснено державну реєстрацію права власності на об»єкт нерухомого майна (а.с.9).

27 грудня 2016 року позивач звернувся до відповідача із заявою про передачу у власність земельної ділянки для обслуговування літньої кухні по АДРЕСА_1 шляхом її безоплатної приватизації та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для обслуговування літньої кухні по АДРЕСА_1 (орієнтовний розмір земельної ділянки 0, 04 га) і, відповідно до п.1 рішення Маневицької селищної ради №16/18 від 27 лютого 2017 року йому було відмовлено в безоплатній передачі у власність земельної ділянки, надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування літньої кухні по АДРЕСА_1, орієнтовною площею 0, 04 га, з земель комунальної власності (а.с.12).

Із пояснень представника відповідача встановлено, що Маневицькою селищної радою було ініційовано порушення кримінального провадження по факту незаконного самовільного зайняття земельної ділянки ОСОБА_3, проте кримінальне провадження було закрито у зв»язку з відсутністю складу кримінального правопорушення через незначний розмір шкоди. В подальшому також було справу про адмінправопорушення, передбачене ст. 53-1 КУпАП, щодо ОСОБА_3 закрито. Однак відповідачем і на даний час ініційовано ряд звернень щодо неправомірності захоплення позивачем земельної ділянки.

Пояснення представника відповідача підтверджуються матеріалами справи, дослідженими в судовому засіданні (а.с. а.с. 48-49, 51).

Відповідно до частини 1 ст. 26 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин. Повноваженнями щодо розпорядження землями комунальної власності наділені сільські, селищні, міські ради, які вирішують питання виключно на пленарних засіданнях.

Частинами 1 та 2 цього ж Закону рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Тобто, способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади з регулювання земельних відносин, є прийняття рішення сесією.

Реалізуючи конституційне право на судовий захист, позивачем та його представником в позові вказують особисте суб»єктивне бачення порушеного права чи охоронюваного інтересу та спосіб його захисту.

З огляду на положення КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання протиправними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов»язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішенням, дією або бездіяльністю.

Водночас, адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб»єктів владних повноважень на відповідність закріпленим у статті 2 КАС України критеріям, не може втручатися у дискрецію суб»єктів владних повноважень за межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективного державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади.

Відтак, до компетенції суду не входить зобов»язання відповідача приймати на сесії конкретне рішення щодо надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) громадянам України, оскільки відповідно до чинного законодавства України, суд не має права перебирати на себе повноваження, віднесені до компетенції органів місцевого самоврядування.

За вимогами ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовної заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб»єктів у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку суб»єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Зважаючи на те, що представник позивача підтримував позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні в повному обсязі, беручи до уваги вищевказані норми Закону, суд приходить висновку про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 5, 9, 242 - 246 КАС України, на підставі ст.ст. 13, 19, 22 Конституції України, ст.26 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 116 ЗК України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Маневицької селищної ради Маневицького району Волинської області про визнання незаконними рішень та зобов»язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя

Маневицького районного суду

Волинської області І.С. Токарська