Рішення № 72294284, 19.02.2018, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/18901/17

Провадження № 2/161/872/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2018 року

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого – судді Черняка В.В.,

за участю секретаря судового засідання - Новаковської В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Креді ОСОБА_2», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Другий відділ державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції, про звільнення майна з-під арешту,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Креді ОСОБА_2», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Другий відділ державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції, про звільнення майна з-під арешту.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що 12 грудня 2014 року в межах виконавчого провадження № 32658727 було проведено опис та арешт майна в нежитловому приміщенні за адресою: вул.Лесі Українки, 26, м.Луцьк в результаті чого описано та накладено арешт на її власне майно, так як вона є засновником ПП «Еліанс», а згідно протоколу установчих зборів засновників ПП «Еліанс» частка ОСОБА_1 в статутному фонді ПП «Еліанс» становить 60%, грошовий еквівалент 1 486 755 грн.

Представник позивача в попередньому судовому засіданні позов підтримав з підстав викладених в ній, просив задовольнити.

Відповідач в письмових запереченнях позов вважає безпідставним та заперечує щодо його задоволення.

Представник ДВС в судове засідання не з’явився з невідомих суду причин, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, про що в матеріалах справи наявне поштове повідомлення.

Дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

На виконанні Другого відділу ДВС м.Луцьк ГТУЮ у Волинській області перебуває виконавче провадження № 32958727 від 23.04.2012 року по виконанню рішення Луцького міськрайонного суду про стягнення про стягнення солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_1, приватної фірми “Еліанс” в користь ПАТ “Індустріально-експортний банк” 2088972,71 грн. заборгованості за кредитним договором № 10/21/08-кі від 01.10.2008 року, укладеним між акціонерним товариством “Індустріально-експортний банк” та ОСОБА_3 та по 606,67 грн. судових витрат з кожного.

Виконавче провадження відкрите згідно виконавчого листа по справі № 2-6511/11, виданого 23.03.2012 року на виконання вищевказаного рішення Луцького міськрайонного суду від 22.06.2011 року.

У відповідності до ст.ст. 2, 17, 19, 20, 25 Закону України “Про виконавче провадження” державним виконавцем, після винесення 23.04.2012 року постанови про відкриття виконавчого провадження № 32958727 було надано строк для добровільного виконання рішення суду.

В добровільному порядку рішення суду до даного часу боржниками не виконано.

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи встановлено, що ПФ “Нобітекс” 12.10.2009 року змінила найменування юридичної особи на ПП “Еліанс”, що підтверджується також статутом ПП “Еліанс”.

Відповідно до договору іпотеки від 01.10.2008 року в забезпечення своїх боргових зобов’язань ПФ “Нобітекс” передало АТ “Індустріально-експортний банк” нерухоме майно, а саме: оздоровчий комплекс (приміщення з № 2-1 по № 2-21)/літери А-2/ загальною площею 135,6 кв.м., який знаходиться в м. Луцьку по вул. Лесі Українки, 26.

Згідно інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно, вищевказаний оздоровчий комплекс /А-2/ загальною площею 135,6 кв.м., який знаходиться по вул. Лесі Українки, 26 в м. Луцьку, з 15.08.2008р. належить на праві приватної власності приватній фірмі “Нобітекс”, згідно свідоцтва про право власності, №540-11 від 07.08.2008, 13.08.2008, виконкому Луцької міської ради.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За положеннями частин першої і третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов’язки суб’єктів матеріальних правовідносин цивільної справи.

Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Положеннями статті 54 Закону України «Про виконавче провадження» визначено особливості звернення стягнення на заставлене майно. Зокрема, згідно з частиною восьмою цієї статті примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Отже, за змістом указаної норми підставою для застосування положень Закону України «Про іпотеку» до спірних правовідносин є звернення стягнення на предмет іпотеки, тобто його арешт, вилучення та примусова реалізація в розумінні частини першої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження».

Таким чином, норми Закону України «Про виконавче провадження» допускають звернення стягнення на предмет іпотеки в ході процедури виконавчого провадження без наявності відповідного рішення, в межах процедури стягнення коштів з іпотекодавця на користь іпотекодержателя.

У разі, якщо за судовим рішенням з відповідача стягнуто кредитну заборгованість, то суд не може змінити спосіб виконання такого рішення суду на звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки виконання рішення суду про стягнення заборгованості має виконуватися за рахунок усього майна, що належить боржнику.

Відповідно до порядку примусового звернення стягнення коштів з боржника, врегульованого Законом України «Про виконавче провадження», першочергово звертається стягнення на відповідні кошти боржника, рухоме майно, а за його відсутності - на об’єкти нерухомості.

Статтею 54 вищевказаного Закону передбачено, що звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача - заставодержателя.

Оскільки статтею 575 ЦК України іпотеку визначено як окремий вид застави, норми Закону України «Про виконавче провадження» дозволяють звернути стягнення на іпотечне майно для задоволення вимог іпотекодержателя.

Таким чином, норми Закону України «Про виконавче провадження» дозволяють державному виконавцю передавати на реалізацію предмет іпотеки в ході примусового виконання рішень судів про стягнення на користь іпотекодержателя заборгованості, яка випливає із забезпечених іпотекою зобов’язань, за таких умов: відсутність у боржника будь-якого іншого майна, на яке можна першочергово звернути стягнення; наявність заборгованості виключно перед іпотекодержателем; дотримання порядку реалізації майна, визначеного Законом України «Про іпотеку».

Як передбачає ч. 2 ст. 11 Закону України “Про виконавче провадження”, державний виконавець зобов'язаний здійснювати заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Разом з тим, як роз’яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 2 постанови від 03 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», позов про зняття арешту з майна може бути пред’явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Відповідно до п.11 даної Постанови «При розгляді позову про визнання права власності на арештоване майно та / або зняття арешту з майна судам слід всебічно і повно з’ясовувати обставини, наведені позивачем на підтвердження своїх вимог, неухильно додержуватись при цьому як правових норм, що гарантують права осіб, які беруть участь у справі, так і положень про належність та допустимість доказів.

Згідно Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень – це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Посилання позивача на протокол установчих зборів ПП «Еліанс» як доказ підтвердження її права власності на 60% частку в статутному фонді ПП «Еліанс» не взято судом до уваги, оскільки згідно Реєстру прав власності на нерухоме майно оздоровчий комплекс, загальною площею 135, 6 кв.м., розташований по вул.Лесі Українки, 26 в м.Луцьку, з 15.08.2008 року належить на праві приватної власності приватній фірмі «Нобітекс» (ПП «Еліанс»).

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позивач не навів жодних правових підстав для зняття арешту зі спірного майна, накладеного постановою державного виконавця, а тому в позові слід відмовити.

На підставі Закону України «Про виконавче провадження», керуючись ст.ст. 10, 12, 77, 78, 263, 265, 268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Креді ОСОБА_2», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Другий відділ державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції, про звільнення майна з-під арешту – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 19.02.2018 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду Черняк В.В.