Рішення № 72292008, 14.02.2018, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.02.2018р. Справа №914/1379/17

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Горецької З.В., судді Іванчук С.В., судді Стороженко О.Ф. за участю секретаря судового засідання Хороз І.Б., розглянув у судовому засіданні справу

за позовом Приватного акціонерного товариства Автотранспортне підприємство “Західводбуд”, м. Львів

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Корпорація-Агротехінвестсервіс”, с. Малехів, Жовківський район, Львівська область

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ПАТ "ВіЕс Банк" (79000, м.Львів, вул. Грабовського,11)

про визнання недійсним договіру купівлі-продажу від 18.04.2003 року, укладеним між Відкритим акціонерним товариством Автотранспортним підприємством “Західводбуд” (код ЄДРПОУ:01034998, адреса: 79035, м. Львів, вул. Зелена, 115А) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Корпорація-Агротехінвестсервіс” (код ЄДРПОУ - 22348494, адреса: 80383, Львівська область, Жовківський район, с. Малехів, вул. Нова, буд. 28) та посвідчений приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу ОСОБА_2 за реєстраційним номером 1612, застосувавши наслідки недійсності правочину:

припинити право власності ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Корпорація-Агротехінвестсервіс” (код ЄДРПОУ - 22348494, адреса: 80383, Львівська область, Жовківський район, с. Малехів, вул. Нова, буд. 28) на нежитлові приміщення: Е-2 частина будівлі допоміжних виробництв, площею 433,0 кв.м.; З-1 частина виробничо-складського корпусу, площею 660,9 кв.м., загальною площею 1093,9 кв.м., що знаходяться за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с. Муроване, вул. Вокзальна, буд. 20 та повернути в приватну власність Відкритого акціонерного товариства Автотранспортного підприємства “Західводбуд” (код ЄДРПОУ-01034998, адреса; 79035, м. Львів, вул. Зелена, 115А) нежитлові приміщення: Е-2 частина будівлі допоміжних виробництв, площею 433,0 кв.м.; З-1 частина виробничо-складського корпусу, площею 660,9 кв.м., загальною площею 1093,9 кв.м., що знаходяться за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с. Муроване, вул. Вокзальна, буд. 20

Представники сторін:

від позивача: не з»явився

від відповідача: ОСОБА_3- представник (довіреність № б/н від 16.01.18р.)

від третьої особи: ОСОБА_4- представник (довіреність № б/н від 13.11.16р.)

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 38, 42, 43 ГПК України. Заяв про відвід судді не надходило. Проводилася технічна фіксація судового засідання.

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Приватним акціонерним товариством Автотранспортне підприємство “Західводбуд” до відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Корпорація-Агротехінвестсервіс”, с. Малехів, Жовківський район, Львівська область про про визнання недійсним договіру купівлі-продажу від 18.04.2003 року, укладеним між Відкритим акціонерним товариством Автотранспортним підприємством “Західводбуд” та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Корпорація - Агротехінвестсервіс”, що посвідчений приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу ОСОБА_2 за реєстраційним номером 1612, застосувавши наслідки недійсності правочину; припинити право власності ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Корпорація- Агротехінвестсервіс” (код ЄДРПОУ - 22348494, адреса: 80383, Львівська область, Жовківський район, с. Малехів, вул. Нова, буд. 28) на нежитлові приміщення: Е-2 частина будівлі допоміжних виробництв, площею 433,0 кв.м.; 3-1 частина виробничо-складського корпусу, площею 660,9 кв.м., загальною площею 1093,9 кв.м., що знаходяться за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с. Муроване, вул. Вокзальна, буд. 20 та ' повернути в приватну власність Відкритого акціонерного товариства Автотранспортного підприємства “Західводбуд” (код ЄДРПОУ-01034998. адреса; 79035, м. Львів, вул. Зелена, 115А) нежитлові приміщення: Е-2 частина будівлі допоміжних виробництв, площею 433,0 кв.м.; 3-1 частина виробничо-складського корпусу, площею 660,9 кв.м., загальною площею1093,9 кв.м., що знаходяться за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с. Муроване, вул. Вокзальна, буд. 20

Ухвалою суду від 06.07.2017 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 31.07.2017 року. Рух справи відображено в ухвалах суду.

Ухвалою від 18.09.2017 року призначено колегіальний розгляд справи № 914/1379/17 у складі трьох суддів. Згідно протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 19.09.2017 року, склад колегії суддів у справі № 914/1379/17: ОСОБА_5 – головуючий суддя, ОСОБА_6-суддя, ОСОБА_7-суддя.

У зв"язку з перебування судді Фартушка Т.Б. у відпустці судове засідання призначене на 18.10.17р. не відбулося, про що повідомлено сторін.

У зв”язку з тим, що суддя Іванчук С.В. перебувала на навчанні, було здійснено заміну членів колегії.

Згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 29.11.2017 року, склад колегії суддів у справі № 914/1379/17: ОСОБА_5 – головуючий суддя, ОСОБА_6– суддя, ОСОБА_8– суддя.

15.12.2017 набрали чинності зміни до ГПК України, в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 № 2147-VIII від 03.10.2017. Відповідно до п. 9 Перехідних положень ГПК України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Таким чином, розгляд даної справи слід проводити за правилами нової редакції Господарського процесуального кодексу України, оскільки за правилами ГПК України, що діяли до 15.12.2017 року суд перейшов до розгляду справи по суті.

У зв»язку з перебуванням у відпустці суддів Бортник О.Ю. та Фартушка Т.Б. 17.01.2018 року здійснено заміну членів колегії. Згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії новий склад суду : головуючий – Горецька З.В., судді – Стороженко О.Ф., Іванчук С.В.

Представник позивача в судове засідання 14.02.2018 року не з’явився, подав клопотання про продовження розгляду справи у відсутності повноважного представника, у зв»язку з неможливістю забезпечити явку в судове засідання.

27.07.2017р. за вх. № 26335/17 в канцелярію господарського суду від позивача поступило клопотання з додатками для долучення до матеріалів справи документів.

29.08.2017р. за вх. № 29216/17 в канцелярію господарського суду від позивача поступило клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

08.09.2017р. за вх. № 30562/17 в канцелярію господарського суду від позивача поступили письмові пояснення з додатками для долучення до матеріалів справи документів.

11.09.2017р. за вх. № 30640/17 від позивача поступило клопотання з додатками для долучення до матеріалів справи документів.

18.09.2017р. за вх. № 31611/17 від позивача поступило клопотання з додатками для долучення до матеріалів справи документів.

13.11.2017р. за вх. № 38248/17 від позивача поступило клопотання про відкладення розгляду справи, у зв"язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника.

12.02.2018 року за вх.№5008/18 позивач подав заяву про долучення до справи статистичної звітності ПАТ АТП «Західводбуд».

13.02.2018 року за вх.№5200/18 позивач подав клопотання про долучення до справи документів та продовження розгляду справи у відсутності повноважного представника.

Відповідач в судове засідання з’явився, визнає позовні вимоги позивача з мотивів, викладених у заяві від 11.09.2017 року.

31.07.2017р. за вх. № 3268/17 в канцелярію господарського суду відповідачем подано клопотання про продовження строків вирішення спору.

11.09.2017р. за вх. № 30642/17 в канцелярію господарського суду відповідачем подано заяву про визнання позову.

11.09.2017р. за вх. № 30641/17 в канцелярію господарського суду відповідачем подано клопотання про долучення документів з додатками.

18.09.2017р. за вх. № 31608/17 в канцелярію господарського суду відповідачем подано клопотання про долучення документів з додатками.

Третя особа явку повноважного представника забезпечила, просить відмовити у задоволенні позову з підстав наведених у відзиві.

24.10.17р. за вх. № 4430/17 в канцелярію Господарського суду Львівської області поступило клопотання про залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ПАТ "ВІЕс Банк", яке судом розглянуто в судовому засіданні та задоволено.

14.11.17р. за вх. № 38359/17 в канцелярію Господарського суду Львівської області третьою особою подано відзив на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Відкритим акціонерним товариством Автотранспортним підприємством «Західводбуд» (правонаступником якого являється Приватне акціонерне товариство Автотранспортне підприємство «Західводбуд») та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Корпорація-Агротехінвестсервіс» укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна від 18.04.2003 року, посвідчений приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу ОСОБА_2.

Згідно даного договору ВАТ АТП «Західводбуд» відчужило ТзОВ «Корпорація- Агротехінвестсервіс» нежитлові приміщення, позначені на плані літерами: Е-2 частину будівлі допоміжних виробництв, площею 433,0 кв.м.; З-1 частину виробничо-складського корпусу, площею 660,9 кв.м., загальною площею 1093,9 кв.м., що знаходиться у Львівській області, ПустомитівськиЙ район, с. Муроване, вул. Вокзальна, 20, а покупець зобов’язується сплатити продавцю кошти в розмірі 140 000 грн.

На думку позивача, вищезазначений правочин підлягає визнанню недійсними з огляду на наступне.

Згідно ч. 2 ст. 203 ЦК України, в редакції від 16.01.2003 року, чинної на момент вчинення правочинів, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

У відповідності до підпункту «і» п.1,5 ст. 41 Закону України «Про господарські товариства» в редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин (редакція від 04.04.2002 року), вищим органом акціонерного товариства є загальні збори товариства. До компетенції загальних зборів належить, зокрема, затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства.

Статутом ВАТ АТП «Західводбуд», в редакції від 28.08.1995 року, а саме п. 8.2.3. передбачено, що до компетенції вищого органу ОСОБА_1 належить затвердження угод, укладених на суму, що перевищує 100 % статутного фонду товариства. Пунктом 8.2.1. визначено, що вищим органом товариства є загальні збори акціонерів товариства.

Згідно п. 5.1. статуту ВАТ АТП «Західводбуд» від 28.08.1995 року, статутний фонд товариства на момент укладення вказаних вище договорів становив 1 730 085 000 крб.

Відповідно до Указу президента України «Про грошову реформу в Україні» № 762 від 25.08.1996 року, а саме п. 3 Українські карбованці підлягають обміну на гривні (банкноти та розмінну монету) за курсом 100 000 карбованців на 1 гривню.

Так, статутний фонду ВАТ АТП «Західводбуд» станом на 2003-2004 рік становив 17 300,85 грн.

Враховуючи викладене, для укладення між ВАТ АТП «Західводбуд», в особі ОСОБА_9 та ТзОВ «Корпорацією-Агротехінвестсервіс», в особі ОСОБА_10 договору купівлі-продажу нерухомого майна від 18.04.2003 року необхідний був дозвіл загальних зборів акціонерів ВАТ АТП «Західводбуд».

Згідно ст. 215 ЦК України, в редакції від 16.01.2003 року, чинної на момент вчинення правочинів, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст.241 ЦК України в редакції від 16.01.2003 року, чинної на момент вчинення правочинів, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Оскільки загальними зборами акціонерів ВАТ АТП «Західводбуд» не було надано ОСОБА_11 дозволу на укладення вказаного вище договору чи схвалення таких дій в подальшому, то такий договір, на думку позивача, являється недійсними через відсутність у представника ВАТ АТП «Західводбуд» достатнього обсягу повноважень на укладення такого договору.

Відповідно до ч. 5 ст. 215 ЦК України в редакції від 16.01.2003 року, чинної на момент вчинення правочинів, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Враховуючи те, що згідно ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Так, договір купівлі- продажу між ВАТ АТП «Західводбуд» та ТзОВ «Корпорація-Агротехінвестсервіс» від 18.04.2003 року, посвідченй приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу ОСОБА_2, на думку позивача, являється недійсним.

Згідно вказаної статті, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Посилаючись на це позивач просить суд припинити право власності відповідача на спірне майно та повернути спірні приміщення у приватну власність позивача.

13.02.2018 року позивачем подано для долучення до матеріалів справи копії фінансової звітності за період 2003 року по 2016 рік, однак, суд не бере ці докази до уваги, оскільки поданні з порушенням ч.2 ст.91 ГПК України.

Представник відповідача в судове засідання з»явився, подав заяву, в якій позовні вимоги визнає повністю та просить суд позов задоволити.

Третя особа явку повноваженого представника в судове засідання забезпечила, подала відзив на позов, в якому повністю заперечує позовні вимоги, просить суд відмовити в задоволенні позову.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Як встановлено судом спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі договору купівлі-продажу № 18.04.2003 року, у зв’язку із чим набули взаємних прав та обов’язків.

Як зазначено в підпункті 2.9 пункту 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. У разі коли після такого вчинення набрав чинності акт законодавства, норми якого інакше регулюють правовідносини, ніж ті, що діяли в момент вчинення правочину, то норми такого акта, якщо він не має зворотної сили, застосовуються до прав та обов’язків сторін, які виникли з моменту набрання ним чинності.

Тому посилання позивача на норми Цивільного кодексу України, що набрав чинності у 2004 році, є неправомірним.

Отже, суд встановив, що від імені позивача договір підписаний головою правління ОСОБА_9.

Згідно акту прийому-передачі від 23.04.2003 року спірне майно було передано відповідачу (покупцю).

Відповідно до пункту 4. договору продаж цей вчинено за 140 000,00 гривень, в т.ч. ПДВ, які покупець повністю сплатить продавцеві на протязі трьох банківських днів з дня підписання даного договору.

Як доказ оплати купівлі вказаного майна, позивачем надано виписку про рух коштів, з якої вбачається, що 22.04.2003 року від ТзОВ "Корпорація "Агротехінвестсервіс" на рахунок отримувача - ПАТ АТП "Західводбуд" поступили кошти в розмірі 140 000,00 грн. з призначенням платежу: за купівлю об"єкта згідно угоди від 18.04.2003 року в т.ч. ПДВ 23 333,33 грн.

Відповідно до положень статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 ЦК У РСР (який був чинним на момент укладення оспорюваного Договору) недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.

Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобовязання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, який був чинним на момент його укладення.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 Цивільного кодексу, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, юридична особа набуває цивільних прав і бере на себе цивільні обов'язки через свої органи, що діють у межах прав, наданих їм за законом або статутом (положенням).

Водночас, відповідно до положень ЦК УРСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей (стаття 48).

Угода, укладена від імені другої особи особою, не уповноваженою на укладення угоди або з перевищенням повноважень, створює, змінює і припиняє цивільні права і обов'язки для особи, яку представляють, лише в разі дальшого схвалення угоди цією особою (ст. 63).

Згідно зі ст. 47 Закону України «Про господарські товариства» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), виконавчий орган здійснює керівництво його поточною діяльністю акціонерного товариства, вирішує всі питання його діяльності, крім тих, що віднесені до компетенції загальних зборів і наглядової ради товариства, та діє від імені акціонерного товариства в межах, встановлених статутом акціонерного товариства і законом.

У господарських відносинах правочин (договір), як правило, вчиняється шляхом складання документа (документів), що визначає (визначають) його зміст і підписується безпосередньо особою, від імені якої він вчинений, або іншою особою, яка діє в силу повноважень, заснованих, зокрема, на законі, довіреності, установчих документах. Для вчинення правочинів органи юридичної особи не потребують довіреності, якщо вони діють у межах повноважень, наданих їм законом, іншим нормативно-правовим актом або установчими документами.

Додатково слід зазначити, що статтею 4 Закону України «Про власність» (чинного на час виникнення спірних правовідносин) визначено що власник на свій розсуд володіє, користується, розпоряджається своїм майном і вчиняє будь-які дії, що не суперечать закону, в тому числі вправі використовувати його для підприємницької діяльності (ст. 6 даного Закону).

Таким чином, коло угод, які вправі укладати господарюючі суб'єкти, не визначається якимось вичерпним переліком і не обмежується лише тими угодами, що випливають з основного змісту їх діяльності.

В той же час, недійсною на підставі статті 50 Цивільного кодексу України має визнаватися лише така угода, яка прямо суперечить цілям юридичної особи, зазначеним у законі, що регулює її діяльність, або в установчих документах, чого немає у спірних правовідносинах.

Умовами викладеними у оспорюваному договорі, відомостями акту прийому - передачі основним фондів, документами, оформленими за наслідками виконання правочину спростовуються і твердження позивача щодо недосягнення контрагентами згоди по всіх істотних умовах договору.

Згідно з ст. 153 ЦК УРСР істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду. В процесі вирішення спору порушення приписів гл. 20 ЦК УРСР чи інших законодавчих актів які визначають обов'язкові для договорів купівлі-продажу вимоги судом не встановлено, що в свою чергу вказує на необґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Так, відповідно до розділу 8 Статуту ПАТ АТП «Західводбуд», управління товариством здійснюють: Вищий орган товариства, Спостережна рада, Правління товариства, Ревізійна комісія.

Вищим органом товариства є загальні збори акціонерів товариства (п.8.2.1).

Відповідно до п.8.4.1 статуту, виконавчим органом товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління.

За змістом пункту 8.4.4 статуту, роботою правління керує голова правління. Він має право без доручення здійснювати дії від імені ОСОБА_1, уповноважений керувати поточними справами ОСОБА_1, виконувати рішення вищого органу ОСОБА_1 та спостережної ради, представляти ОСОБА_1 в його відносинах з іншими юридичними особами, вести переговори та укладати угоди від імені товариства, організовувати ведення протоколів засідань правління.

Однак, у Статуті ОСОБА_1 відсутні будь-які положення, які б обмежували повноваження Голови правління, як виконавчого органу ОСОБА_1.

Зважаючи на таке, на момент укладення оспорюваного договору купівлі-продажу підписант - ОСОБА_9 - був наділений Статутом усіма необхідними повноваженнями на укладення правочину від імені ОСОБА_1.

Таким чином, суд не погоджуються з твердженням позивача про те, що згода на укладення договору загальними зборами ОСОБА_1 необхідно було надати перед укладенням договору; і як наслідок - договір укладено із перевищенням наданих Статутом повноважень.

Отже, із наведених норм вбачається, що директор ПАТ АТП «Західводбуд» є компетентним представником цього товариства, уповноваженим від його імені укладати і підписувати договори та інші угоди, з урахуванням обмежень, встановлених статутом.

Окрім тою, п. 8.2.3 статуту (чинного на час укладення спірного договору) передбачає, що до компетенції вищого органу ОСОБА_1 відноситься питання затвердження угод, укладених на суму, що перевищує 100% статутного фонду товариства.

Тобто, вказаним пунктом Статуту ВАТ не передбачено надання погодження чи уповноваження голови правління перед укладенням угоди, а, отже, це ніяким чином не обмежує виконавчий орган чи його посадову особу вчиняти правочини відповідно до наданих Статутом такому виконавчому органу повноважень.

Також в цьому ж пункті статуту визначено, що решту повноважень загальних зборів, які згідно існуючих положень віднесені до їх компетенції, збори передають на вирішення правлінню ОСОБА_1.

Тому твердження позивача, що без попереднього рішення зборів учасників спірний додатковий договір підписаний директором з перевищенням повноважень останнім не підтверджено.

Судом встановлено вище, що позивач вчинив дії, спрямовані на виконання оспорюваного договору, зокрема, прийняв оплату за передане приміщення.

Покликання позивача про відсутність у директора повноважень на укладення правочинів (наявність обмежень по сумі договору) не підтверджена належними доказами та спростовується матеріалами справи.

Отож, твердження позивача про відсутність у директора повноважень на укладення від імені товариства спірного договору не створює підстави для визнання цього договору недійсним, оскільки за фактичними обставинами справи договір не тільки прийнято до виконання, але і виконано.

Отже, якщо спірний договір не лише прийнято до виконання, а й виконано, то відсутність у голови правління повноважень на його укладення від імені товариства не є підставою для визнання цього договору недійсним (перевищенням повноважень).

Указане відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 06.04.2016р. у справі N 922/796/15.

Щодо поданої відповідачем заяви про визнання позову суд дійшов до висновку про її відхилення, з огляду на те, що згідно ч.4 ст.191 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Враховуючи те, що визнання позову відповідачем порушує права і охоронювані законом інтереси третіх осіб суд відмовляє у прийнятті такої заяви та приходить до висновку, що спір підлягає вирішенню по суті згідно з вимогами чинного законодавства.

Відповідно до ч.5 ст. 191 ГПК України, суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Так, судом встановлено, що 21.07.2008 року між ПАТ "ВіЕсБанк" та відповідачем на забезпечення виконання зобов"язання за кредитиним договором №KF50954, укладеним між ПАТ "Електрон Банк" та ОСОБА_12, було укладено Іпотечний договір, посвідчений привтаним нотаріусом Жовківського районного нотаріального округу за №1748. Згідно умов даного договору Банку було передано настпуне майно: частина будівлі допоміжних виробництв, позначеної у технічній документації літ.Е-2, загальною площею 433,0 м.кв. та частина виробничо-складського корпусу, позначеного у технійчній документації літ.З-1, площею 660,9 м.кв. Крім того, в судовому засіданні представник відповідача суду зазначив, що сумніви щодо дійсності договору кіпівлі-продажу спірного майна у позивача виникли після укладення відповідачем вищевказаного договору іпотеки.

Всупереч вказаних вище норм, належних та допустимих доказів, які б підтверджували протиправні дії з боку учасників договірних відносин позивачем суду не надано, обставини, з якими закон пов’язує визнання угод недійсними і настання певних юридичних наслідків для їхніх сторін, у встановленому порядку позивачем не доведено, а тому в позові ПрАТ Автотранспортне підприємство «Західводбуд» слід відмовити.

За вказаних обставин, суд дійшов до висновку відмовити в задоволенні позову у зв’язку із не доведенням позивачем порушення його суб’єктивного права зі сторони відповідача.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно п.1 ч.1 статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір покладається на позивача.

Виходячи із вищенаведеного, керуючись ст.ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241, 327 господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено « 19» лютого 2018 р.

Головуючий суддя Горецька З. В.

суддя Іванчук С.В.

суддя Стороженко О.Ф.