Ухвала суду № 72292002, 15.02.2018, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________

УХВАЛА

15 лютого 2018 року м. Харків Справа №913/550/17

Провадження №14/913/550/17

Господарський суд Луганської області у складі судді Лісовицького Є.А., розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат» б/н від 02.02.2018 про відстрочення виконання судового рішення у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НВО Перспектива», м.Запоріжжя

до Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат», м.Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 2429566 грн. 66 коп.

при секретарі судового засідання Медуниці Р.І.

за участю представників сторін:

від позивача: представник не прибув;

від відповідача (заявника): ОСОБА_1, довіреність №01-026-258 від 01.09.2017.

в с т а н о в и в:

Господарським судом Луганської області розглядалась справа №913/950/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НВО Перспектива» до Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат» про стягнення 2429566 грн. 66 коп.

Рішенням Господарського суду Луганської області №913/550/17 від 04.09.2017 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НВО Перспектива» задоволено повністю.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НВО Перспектива» борг в сумі 2157235 грн. 69 коп., штраф в сумі 107861 грн. 78 коп., інфляційні втрати в сумі 135842 грн. 58 коп., 3% річних в сумі 28626 грн. 61 коп., витрати на сплачений судовий збір в сумі 36443 грн. 50 коп.

Після набрання рішенням законної сили Господарським судом Луганської області видано судовий наказ №913/550/17 від 18.09.2017.

До Господарського суду Луганської області 06.02.2018 надійшла заява Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат» б/н від 02.02.2018, якою останній просить суд відстрочити виконання рішення Господарського суду Луганської області у справі №913/550/17 на один рік з 04 вересня 2017 року до 04 вересня 2018 року.

Заявник обґрунтовує свою заяву знаходженням підприємства на території проведення АТО, дію з 12.02.2017 Конвенції №ЦДЗО/0000074 на заборону прийому до перевезення завантажених і порожніх вагонів з усіх країн СНД і Балтії у напрямі залізничних станцій Донецького і Луганського напрямів, в тому числі на станцію Комунарськ, а також важким фінансовим станом боржника.

Ухвалою від 06.02.2018 №913/550/17 Господарський суд Луганської області прийняв та призначив заяву Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат» до розгляду на 15.02.2018 об 11 год. 15 хв.

У судове засідання 15.02.2018 прибув представник заявника.

На виконання ухвали суду від 06.02.2018 Публічне акціонерне товариство «Алчевський металургійний комбінат» листом б/н від 12.02.2018 надало докази направлення заяви про відстрочення виконання судового рішення Товариству з обмеженою відповідальністю «НВО Перспектива».

Суд розглянув та залучив до матеріалів справи лист Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат» разом з доданими до нього документами.

Також, Публічне акціонерне товариство «Алчевський металургійний комбінат» надало письмові пояснення б/н від 12.02.2018, в яких заявник повідомив суду, що рішення суду від 04.09.2017 ним не виконувалось, а також те, що на підставі заяви стягувача 10.10.2017 було відкрито виконавче провадження ВП 548825412.

Суд пояснення заявника розглянув, прийняв до уваги та долучив до матеріалів справи.

Крім того, від Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат» надійшли додаткові пояснення б/н від 14.02.2018, в яких заявник в обгрунтування поданої заяви додатково посилається на Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15.03.2017 «Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України», яке введено в дію Указом Президента України від 15.03.2017 №62/2017, яким тимчасово, до реалізації пунктів 1 і 2 Мінського «Комплексу заходів» від 12.02.2015, а також до повернення захоплених підприємств до функціонування згідно із законодавством України, припинено переміщення вантажів через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей.

Припинення переміщення вантажів через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей, дія Конвенції ПАТ «Укрзалізниця» №ЦДЗО/0000074, захоплення виробничих активів заявника у м. Алчевськ у сукупності призвели до розриву технологічних ланцюжків, відсутності сировини та неможливості відправки готової продукції заявника і, як наслідок, до повної зупинки металургійного виробництва та відсутності обігових коштів. Вказані обставини роблять неможливим виконання рішення Господарського суду Луганської області у справі №913/550/17.

Крім того, заявник висловив впевненість відносно того, що до 04 вересня 2018 року набере чинності Закон України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей», а отже в окремих районах Донецької та Луганської областей, у тому числі і в м. Алчевську, де розташовані виробничі потужності заявника, будуть створені умови для нормалізації обстановки, відновлення правопорядку, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що дозволить заявнику виконати рішення Господарського суду Луганської області від 04 вересня 2017 року.

Враховуючи викладене, заявник просить задовольнити заяву про відстрочення виконання судового рішення.

Вказані додаткові пояснення заявника судом розглянуті, прийняті до уваги та долучені до матеріалів справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «НВО Перспектива» правом на участь в судовому засіданні 15.02.2018 не скористалось, проте надало заперечення б/н від 12.02.2018 на заяву Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат», зазначивши, що не погоджується з доводами відповідача і просить у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення суду відмовити з огляду на наступне.

У рішенні Господарського суду Луганської області від 04.09.2017 надано правову оцінку заявленому клопотанню Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат» стосовно розстрочення виконання рішення на 7 місяців зі сплатою стягнутої суми рівними частками, та зазначено, що боржником не надано доказів, яким чином, може змінитись його становище і яким чином зміниться можливість виконувати рішення суду через проміжок часу. Таким, чином, позивач вважає, що подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом є зловживанням процесуальними правами з боку Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат».

Крім того, позивач вважає, що при розгляді заяви про відстрочення виконання рішення суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений законом строк, але й враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення. Тяжкий фінансовий стан боржника не звільняє його від належного виконання зобов’язань перед кредитором.

Заперечення позивача суд розглянув, прийняв до уваги та долучив до матеріалів справи.

Розглянувши заяву та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що в задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення слід відмовити з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов’язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно з ч. 1 ст. 237 Господарського кодексу України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Частиною 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Разом з тим, запроваджений процесуальними нормами права механізм відстрочки виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду – виконання ухваленого судом рішення.

Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (з протоколами).

Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43). Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень – складовою права на справедливий судовий захист.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Савіцький проти України» (Заява №38773/05) від 26.07.2012 суд наголосив, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

Отже, питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Як вбачається з поданої заяви, заявник просить відстрочити виконання рішення суду на рік, посилаючись на неможливість його виконання на даний час у зв’язку із скрутним фінансовим становищем, а саме: знаходження основних виробничих потужностей підприємства в м. Алчевськ Луганської області на території проведення антитерористичної операції; захоплення будівлі та майна заявника в грудні 2017 року невстановленими особами, що порушує майнові права підприємства щодо вільного користування та розпорядження своєю власністю та робить неможливим виконання судового рішення (за цим фактом розпочато досудове розслідування, інформацію про правопорушення внесено до Єдиного реєстру досудових проваджень); ведення в дію з 12.02.2017 Конвенції №ЦДЗО/0000074 на заборону прийому до перевезення завантажених і порожніх вагонів з усіх країн СНД і Балтії у напрямі залізничних станцій Донецького і Луганського напрямів, в тому числі на станцію Комунарськ. Блокування залізничного руху призвело до розриву технологічних ланцюжків, відсутності сировини та неможливості відправки готової продукції ПАТ «Алчевський металургійний комбінат», і як наслідок - призупинення металургійного виробництва. У зв’язку з неможливістю здійснення вантажних перевезень через блокування залізничних колій, відповідач 13.02.2017 здійснив «гарячу» консервацію основних виробничих фондів підприємства, що підтверджується наказом №109 від 13.02.2017.

Згідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до приписів ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

В якості доказів неможливості виконання рішення суду боржник надав суду копії Балансу (Звіт про фінансовий стан) на 30.09.2017, а також Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 9 місяців 2017 року з якого вбачається, що збитки підприємства за 9 місяців 2017 року склали 2241772 тис. грн.

При цьому, боржником не надано документів щодо майнового та фінансового становища підприємства станом на дату подачі даної заяви.

Разом з тим, оцінюючи надані відповідачем докази, ступінь вини відповідача у виникненні спору, а також враховуючи принципи розумності та справедливості, дотриманням справедливого балансу інтересів обох сторін, суд зауважує наступне.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З матеріалів справи вбачається, що договір №АМК-1582-2016-пст від 06.12.2016, на підставі якого виникли спірні правовідносини сторін у даній справі, був укладений в період проведення антитерористичної операції на території Луганської та Донецької областей.

Таким чином, відповідач на час укладання договору був обізнаний про ситуацію, яка склалася в зоні проведення антитерористичної операції і як юридична особа, що здійснює підприємницьку діяльність на власний ризик взяв на себе відповідні зобов'язання (приймати поставлену продукцію та здійснювати своєчасний/повний розрахунок з постачальником), і об’єктивно усвідомлював усі можливі ризики ведення господарської діяльності та виконання зобов'язань за договором.

Згідно положень ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику (п. 4 ст. 44 Господарського кодексу України).

Ризики при збитковій підприємницькій діяльності несе сам суб'єкт господарювання, а відповідно нерентабельність та неприбутковість відповідача стосується діяльності самого відповідача, у зв'язку з чим наведені ризики не можуть бути ризиками іншої сторони, оскільки в протилежному випадку порушується принцип збалансованості інтересів сторін.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Сам по собі важкий фінансовий стан заявника, в розумінні статті 331 Господарського процесуального кодексу України, не є тією виключною обставиною, яка б давала підстави для відстрочення виконання рішення суду, адже її наявність (відсутність) залежить, зокрема від власної діяльності суб'єкта господарювання - заявника.

Крім того, суд також звертає увагу відповідача, що за змістом ст. 617 Цивільного кодексу України, відсутність у боржника грошових коштів не звільняє його від відповідальності за порушення своїх зобов’язань.

Також, в поданій заяві відповідач взагалі не зазначає про відповідні дії, які будуть ним вчинятися протягом строку відстрочення для настання реальної можливості виконання рішення суду із спливом одного року, відповідні докази на підтвердження своїх сподівань/очікувань чи запланованих дій суду не надано.

Враховуючи викладене, в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат» про відстрочення виконання рішення слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат» б/н від 02.02.2018 про відстрочення виконання судового рішення у справі №913/550/17 відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення 15.02.2018 у відповідності до ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст. 256 ГПК України та порядку, визначеному п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя Є.А. Лісовицький