Рішення № 72291825, 20.02.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.02.2018Справа № 910/22175/17

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Дніпросклосервіс»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Краматорський завод енергетичного машинобудування» простягнення 34931,85 грн

Суддя Смирнова Ю.М.

Секретар судового засідання Багнюк І.І.

Представники учасників справи: не з'явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпросклосервіс» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Краматорський завод енергетичного машинобудування» 76387,85 грн, з яких: 65730,00 грн основної заборгованості, 6586,30 грн пені, 3286,50 грн інфляційних втрат та 785,05 грн 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки №01/02-01 від 01.02.2017 в частині здійснення розрахунків за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2017 за вказаним позовом порушено провадження у справі №910/22175/17 та призначено розгляд справи на 17.01.2018.

15.12.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 №2147-VIII, яким внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 1992, № 6, ст. 56) та викладено його у новій редакції.

За приписами п.п. 9 п. 1 Розділу ІХ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2018 вирішено розглядати справу №910/22175/17 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 08.02.2018.

06.02.2018 від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач зазначає про часткове погашення суми основної заборгованості та просить суд стягнути з відповідача 24274,00 грн основної заборгованості, 6586,30 грн пені, 3286,50 грн інфляційних втрат, 785,05 грн 3% річних, а всього - 34931,85 грн.

У відповідності до ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України заява позивача про уточнення позовних вимог приймається судом до розгляду як заява про зменшення позовних вимог.

Також у заяві позивач просив суд розглядати справу без участі його представника.

Відповідачем 16.01.2018 через канцелярію суду було подано відзив на позовну заяву, а також клопотання про розгляд справи за його відсутності. У відзиві на позовну заяву відповідач заперечень проти позову не надав, а лише повідомив про часткову сплату суми заборгованості.

В судове засідання, призначене на 08.02.2018, представники сторін не з'явилися.

Клопотання сторін про розгляд справи за відсутності їх представників судом задоволені.

В судовому засіданні 08.02.2018 судом закінчено з'ясування обставин та перевірки їх доказами.

Відповідно до ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.02.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпросклосервіс» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Краматорський завод енергетичного машинобудування» (покупець) було укладено договір поставки №01/02-01 (надалі - Договір).

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 Договору постачальник зобов'язується передати (поставити) у власність покупця товар (перелік товару зазначається у відповідних специфікаціях) в строк, у кількості, за ціною та відповідно до інших умов, передбачених договором, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар відповідно до умов договору. Кількість товару, ціни на товар, а також інші відомості щодо товару, зазначені у відповідній специфікації до цього договору, що є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно з п. 2.2 Договору документом, що підтверджує факт поставки товару постачальником і прийняття його покупцем, є належним чином оформлена сторонами видаткова накладна на товар. Датою поставки вважається дата прийняття товару і підписання уповноваженим представником покупця видаткової накладної.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що приймання товару здійснюється після розвантаження та розміщення товару у місці поставки. Підписана покупцем видаткова накладна підтверджує факт прийняття товару покупцем.

Відповідно до п. 3.1 Договору загальна вартість товару (загальна сума договору) дорівнює сумі всіх специфікацій, що є невід'ємними частинами цього Договору.

За правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору позивачем в період з 18.04.2017 по 26.07.2017 поставлено відповідачу товар на загальну суму 78330,00 грн. Факт поставки товару підтверджується наявними у справі видатковими накладними (№141 від 18.04.2017 на суму 6300,00 грн, №164 від 03.05.2017 на суму 6300,00 грн, №187 від 15.05.2017 на суму 6300,00 грн, №191 від 16.05.2017 на суму 36456,00 грн, №307 від 14.07.2017 на суму 11676,00 грн, №335 від 26.07.2017 на суму 11298,00 грн), відповідними товаро-транспортними накладними та відповідачем не заперечується.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з п. 3.2 Договору платежі за договором здійснюються в гривні шляхом банківського переказу коштів на рахунок постачальника, зазначений в договорі. Оплата за поставлений продавцем товар на адресу покупця здійснюється впродовж семи календарних днів з дати отримання товару продавця.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, як свідчать матеріали справи, відповідачем своїх зобов'язань з оплати вартості поставленого товару належним чином виконано не було, а було здійснено часткову оплату - на суму 54056,00 грн (згідно платіжних доручень № 735 від 15.05.2017 на суму 12600,00 грн, №579 від 09.01.2018 на суму 30000,00 грн, №656 від 01.02.2018 на суму 6456,00 грн, №657 від 01.02.2018 на суму 5000,00 грн).

Решта вартості поставленого товару - у розмірі 24274,00 грн оплачена відповідачем не була.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідач належними та допустимим доказами обставин, повідомлених позивачем, не спростував, доказів погашення заборгованості у розмірі 24274,00 грн не надав.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 24274,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім основного боргу, за прострочення виконання грошового зобов'язання щодо оплати товару, поставленого на підставі Договору та видаткових накладних №187 від 15.05.2017, №191 від 16.05.2017, №307 від 14.07.2017, №335 від 26.07.2017, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 6586,30 грн, інфляційні втрати у розмірі 3286,50 грн та 3% річних у розмірі 785,05 грн (нараховані по 06.11.2017).

Судом встановлено, що відповідач у визначений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно з положеннями ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидами якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Пунктом 6.2 Договору встановлено, що за порушення строку оплати за договором, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від суми, оплата якої прострочена, за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання зобов'язання з оплати товару, поставленого згідно видаткових накладних №187 від 15.05.2017, №191 від 16.05.2017, №307 від 14.07.2017, №335 від 26.07.2017, доводи позивача про наявність підстав для стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат є правомірними.

Однак, при здійсненні розрахунку позивачем невірно визначено початок періоду прострочення відповідних грошових зобов'язань та безпідставно нараховано пеню, 3% річних та інфляційні втрати за 22.05.2017 (щодо видаткової накладної №187 від 15.05.2017), 23.05.2017 (щодо видаткової накладної №191 від 16.05.2017), 21.07.2017 (щодо видаткової накладної №307 від 14.07.2017) та 02.08.2017 (щодо видаткової накладної №335 від 26.07.2017).

За здійсненим судом перерахунком, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 6543,62 грн, 3% річних у розмірі 780,18 грн та інфляційні втрати у розмірі 2846,33 грн.

Враховуючи викладене, позов підлягає частковому задоволенню.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Краматорський завод енергетичного машинобудування» (03110, м.Київ, вулиця Івана Клименка, будинок 40/10, приміщення 5, ідентифікаційний код 39648564) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпросклосервіс» (49007, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Данили Нечая, будинок 31, квартира 16, ідентифікаційний код 36639185) заборгованість у розмірі 24274 (двадцять чотири тисячі двісті сімдесят чотири) грн 00 коп., пеню у розмірі 6543 (шість тисяч п'ятсот сорок три) грн 62 коп., 3% річних у розмірі 780 (сімсот вісімдесят) грн 18 коп., інфляційні втрати у розмірі 2846 (дві тисячі вісімсот сорок шість) грн 33 коп. та судовий збір у розмірі 1577 (одна тисяча п'ятсот сімдесят сім) грн 60 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено:20.02.2018.

Суддя Ю.М. Смирнова