Ухвала суду № 72291658, 19.02.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

19.02.2018Справа № 910/3023/17

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша вантажна компанія в Україні»

про перегляд за нововиявленими обставинами рішення від 01.06.2017р. Господарського суду міста Києва у справі

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша вантажна компанія в Україні»

до Акціонерного товариства «Перша вантажна компанія»

про стягнення 2 379 300 рос.руб., що еквівалентно 1 116 581,70 грн.

Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М.

за участю секретаря судового засідання

Рєпкіної Ю.Є.

Представники сторін:

Від позивача: Тукало О.М. - по дов., Башмаков К.О. - по дов.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Перша вантажна компанія в Україні» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Перша вантажна компанія» про стягнення 2 379 300,00 рос. руб., що еквівалентно 1 116 581,70 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.06.2017р. у справі №910/3023/17 позов задоволено повністю та стягнуто з Акціонерного товариства «Перша Вантажна Компанія» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Вантажна компанія в Україні» заборгованість у розмірі 2 379 300,00 рос. руб., що еквівалентно 1 116 581,70 грн., та 16 697,69 грн. витрат зі сплати судового збору.

19.06.2017р. Господарським судом міста Києва на виконання вказаного рішення видано наказ.

21.11.2017р. до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша вантажна компанія в Україні» про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2017р. у справі № 910/3023/17 за нововиявленими обставинами, згідно якої заявник просить суд змінити судове рішення, а саме замінити посилання на «акт № 154 від 11.11.2016» в тексті рішення на «акт № 154 від 31.10.2016».

Згідно автоматизованої системи документообігу Господарського суду міста Києва вказану заяву передано на розгляд судді Спичаку О.М.

Ухвалою від 24.11.2017р. розгляд заяви призначено на 19.02.2018р. та постановлено направити копію ухвали Господарського суду міста Києва про призначення заяви до розгляду від 24.11.2017р. у справі № 910/12644/17 та заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами російською мовою для вручення відповідачу в порядку, передбаченому Угодою про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, через Арбітражний суд міста Москви.

Ухвалою від 07.12.2017р. у зв'язку із направленням судового доручення провадження по справі зупинено.

Приймаючи до уваги, що судом було вчинено всі дії, які передбачено господарським процесуальним законодавством України та Угодою про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, з метою належного повідомлення відповідача про розгляд справи, з огляду на те, що сплив термін, який суддя визначив як достатній для повідомлення учасника справи - нерезидента України, ухвалою від 19.02.2018р. провадження по справі було поновлено.

Представники позивача у судовому засіданні 19.02.2018р. заяву підтримали в повному обсязі та просили суд її задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 19.02.2018р. не з'явився, проте, 16.02.2018р. через відділ діловодства суду подав пояснення на заяву позивача, згідно змісту яких останню підтримав та просив суд її задовольнити.

Розглянувши у судовому засіданні 19.02.2018р. заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша вантажна компанія в Україні» про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2017р. у справі № 910/3023/17 за нововиявленими обставинами, суд дійшов висновку, що остання підлягає залишенню судом без задоволення. При цьому, суд зазначає наступне.

15.12.2017р. набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».

Означеним нормативно-правовим актом викладено у новій редакції, зокрема, Господарський процесуальний кодекс України, згідно з пунктом 9 частини 1 Перехідних положень якого справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Частиною 1 ст.320 Господарського процесуального кодексу України визначено, що рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

У ч.2 вказаної статті вказано, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

В обґрунтування означеної заяви позивач посилається на те, що після прийняття судом по справі №910/3023/17 рішення, Товариством з обмеженою відповідальністю «Перша Вантажна компанія в Україні» було отримано від Акціонерного товариства «Перша вантажна компанія» лист, в якому останнім повідомлено про дублювання актів виконаних робіт за наслідками надання заявником послуг за договором №ДД/В-1043/8 від 19.12.2008р. за жовтень та за листопад 2016р. на однакову суму 2 379 300 рос.руб. З огляду на наведене, позивачем зазначено, що фактично за рішенням Господарського суду міста Києва від 01.06.2017р. у справі №910/3023/17 повинна бути стягнута заборгованість за актом №154 від 31.10.206р., а не за актом №154 від 11.11.2016р., що, на думку Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Вантажна компанія в Україні», є підставою для перегляду рішення по справі за нововиявленими обставинами.

Наразі, суд зазначає, що за змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Водночас, статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Частиною 1 ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

З огляду на приписи статті 9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами зазначених документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас, статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Отже, у зв'язку з ратифікацією Конвенції, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали Суду з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні. Вказану правову позицію наведено у Інформаційному листі №01-06/1444/16 від 22.04.2016 р. Вищого господарського суду України «Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, юрисдикцію та практику Європейського суду з прав людини».

У відповідності до ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у справі «Устименко проти України» (заява №32053/13) констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом першим статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року (заяви № 29458/04 та № 29465/04) вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Процедури перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами повинні відповідати вимогам статті 6 Конвенції та положенням законодавства України та мають бути збалансовані з реальністю правового захисту та ефективністю рішень судів усіх інстанцій, як найважливіших аспектів реалізації принципу верховенства права.

Судом вказувалось, що підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, в тому числі, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи (п.1 ч.2 ст.320 Господарського процесуального кодексу України).

У ч.4 ст.320 Господарського процесуального кодексу України вказано, що не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

При цьому, суд звертає увагу сторін, що до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту); так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами.

Не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи прокурором.

Проте, зі змісту розглядуваної заяви вбачається, що в якості доведення обставин наявності у відповідача заборгованості, що була предметом спору у справі №910/3023/17, позивач фактично посилається на новий доказ, а саме акт №154 від 31.10.2016р., а також просить суд здійснити переціонку тих доказів, які було подано під час первісного розгляду спору, що фактично суперечить правовій природі нововиявлених обставин та не є належною підставою для перегляду судового рішення у порядку ст.320 Господарського процесуального кодексу України.

До того ж, суд зауважує, що обставини дублювання актів могли бути відомі позивачу, як учаснику господарських правовідносин за договором №ДД/В-1043/8 від 19.12.2008р., оскільки за умовами п.3.1.2 вказаного правочину саме на Товариство з обмеженою відповідальністю «Перша вантажна компанія в Україні», як підрядника, покладено обов'язок направлення актів на адресу замовника, що вказує на наявність у заявника дійсної можливості мати відомості щодо складання актів за спірним договором та їх передання відповідачу.

Таким чином, виходячи з наведеного у сукупності, з огляду на недоведення заявником одночасного існування всіх обов'язкових ознак нововиявлених обставин, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша вантажна компанія в Україні» про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2017р. у справі № 910/3023/17 за нововиявленими обставинами.

Всі інші доводи, клопотання та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Керуючись приписами ст.ст. 234, 235, 320, 325 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

1. Відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша вантажна компанія в Україні».

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2017р. у справі №910/3023/17 залишити без змін.

3. Згідно ч.1 ст.235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її складання.

Суддя Спичак О.М.