Рішення № 72291431, 14.02.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 17/157/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.02.2018 Справа № 908/2633/17

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді – Корсун В.Л.

при секретарі судового засідання – Юсубова Д.В.

розглянувши матеріали справи № 908/2633/17

за позовом: публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, 01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6

до відповідача: публічного акціонерного товариства “Мелітопольгаз”, 72318, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Чкалова, 47А

про стягнення 34 155,42 грн.

У засіданні приймали участь представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 14.04.17 № 14-66

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

26.12.17 до господарського суду Запорізької області звернулось публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (далі ПАТ “НАК “Нафтогаз України”) із позовною заявою за вих. від 15.12.17 № 14/4-1239 про стягнення з публічного акціонерного товариства “Мелітопольгаз” (надалі ПАТ “Мелітопольгаз”) заборгованості за договором від 04.01.13 № 13-195-Б купівлі-продажу природного газу в сумі 34 155,42 грн., з якої: 28 392,25 грн. пені, 1 718,30 грн. – 3 % річних та 4 044,87 грн. – інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовано ст.ст. 11, 509, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 625, 629, 655 ЦК України та ст.ст. 173-175, 193, 216, 230-232 ГК України, а також несвоєчасним виконанням відповідачем господарських зобов’язань за договором від 04.01.13 № 13-195-Б на купівлю-продаж природного газу в частині здійснення оплати за переданий газ.

26.12.17 автоматизованою системою документообігу суду визначено вищевказану позовну заяву до розгляду судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 26.12.17 судом прийнято позовну заяву ПАТ “НАК “Нафтогаз України” за вих. від 15.12.17 № 14/4-1239 до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2633/17 за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 23.01.18 об 11 год. 45 хв.

Крім того, вказаною ухвалою суду (пункти 4 та 5) визначено учасникам справи строк для подання до суду документів, а саме:

- відповідачу: для подання відзиву на позов, у порядку ст. 165 ГПК України, із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача (якщо такі докази не надані позивачем) та документами, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи - протягом 15 днів з дня вручення ухвали від 26.12.17 по справі № 908/2633/17; для подання заперечення на відповідь на відзив (в порядку ст. 167 ГПК України (якщо такі будуть подані)) із документами, що підтверджують надіслання (надання) заперечення і доданих до нього доказів іншим учасникам справи - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив.

- позивачу: відповіді на відзив (у порядку ст. 166 ГПК України (якщо такий буде подано)) із документами, що підтверджують надіслання (надання) відповіді на відзив і доданих до неї доказів іншим учасникам справи - протягом 5 днів з дня отримання відзиву.

За ініціативою суду розгляд справи проводився в судовому засіданні з повідомлення сторін у справі про дату, місце та час судового засідання.

Заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження відповідачем до суду не надано.

Ухвалою від 23.01.18 судом розгляд справи № 908/2633/17 у спрощеному позовному провадженні відкладено, судове засідання призначено на 14.02.18 об 12 год. 00 хв.

13.02.18 через канцелярію суду до матеріалів справи від ПАТ “Мелітопольгаз” надійшло заперечення від 13.02.18 б/н, в якому відповідач проти стягнення 3 % річних та інфляційних втрат згідно норм ЦК України не заперечив. В частині стягнення пені відповідач вимоги не визнав з тих підстав, що позивач здійснив нарахування останньої (пені) в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів (мораторій введено ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.03.03 по справі № 25/55; провадження у справі № 25/55 припинено ухвалою від 12.05.17), що не відповідає вимогам абз. 2 ч. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

В судовому засіданні 14.02.18 судом заслухано усні пояснення представника позивача.

Представник позивача заявлені вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 14.02.18 не з’явився, про причини своєї неявки суд не повідомив.

У засіданні суду 14.02.18, на підставі ст. 240 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши усні пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

04.01.13 між публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (Продавець) та відкритим акціонерним товариством “Мелітопольгаз” (Покупець) було укладено договір на купівлю-продаж природного газу № 13-195-В (далі договір).

Додатковими угодами № 1-22 до договору № 13-195-В в період часу з 04.04.13 по 30.12.15 сторонами неодноразово вносились зміни до умов договору купівлі-продажу природного газу від 04.01.13 № 13-198-В. Так, зокрема, викладено пункти 1.1. (предмет договору), 2.1. (кількість та якість газу), 5.2. (ціна газу), 6.1. (оплата за газ), 7.2. (відповідальність сторін), 9.1., 9.2. (порядок вирішення спорів) та ст. ст. 5 (ціна газу), 11 (строк дії договору) в новій редакції. Крім того, по тексту договору слова “Відкрите акціонерне товариство “Мелітопольгаз” змінено словами “Публічне акціонерне товариство “Мелітопольгаз” (додаткова угода від 31.03.15 № 14).

Так, за умовами (п. 1.1.) договору (в редакції додаткової угоди № 11 від 22.12.14), Продавець за договором зобов’язався передати у власність Покупцю у 2013-2015 роках природний газ (далі - газ), а Покупець зобов’язався прийняти та оплатити газ на умовах договору.

Пунктом 3.3. договору передбачено, що приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

За приписами п. 3.4. договору, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, Покупець зобов’язується надати Продавцеві підписані та скріплені печаткою Покупця два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов’язується повернути Покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Відповідно до положень п. 5.4. договору, загальна сума вартості природного газу за договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

Згідно із ст. 11 договору (в редакції додаткової угоди № 11 від 22.12.14), договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між Сторонами з 1 січня 2013 р., і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 р., а в частині проведення розрахунків за газ – до їх повного здійснення.

Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до положень ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить ГК України, частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб’єкти господарювання та ін. учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). ... Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).

Згідно із ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що на виконання умов договору від 04.01.13 № 13-195-В позивач у період з січня по серпень 2013 р. та з жовтня 2013 р. по грудень 2015 р. включно передав відповідачу природний газ на загальну суму 931 274,20 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу за вказаний період, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб позивача та відповідача (належним чином засвідчені копії актів надані позивачем до матеріалів позовної заяви).

Згідно із п. 6.1. договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 31.12.13, яка поширює свою дію на відносини сторін, що склались з 01.01.13), оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як свідчать матеріали цієї справи, відповідач станом на момент звернення до суду повністю розрахувався за відпущений природній газ поставлений позивачем у період з січня по серпень 2013 р. та з жовтня 2013 р. по грудень 2015 р. включно в сумі 931 274,20 грн. Вказана обставина не заперечувалась жодною із сторін.

Однак, вбачається, що в порушення умов п. 6.1 договору, відповідач взяті на себе договірні зобов’язання виконав з порушенням умов договору щодо строків проведення розрахунків, що стало причиною звернення позивача до суду з даним позовом.

З урахуванням приписів ст. 549, ч. 2 ст. 625 ЦК України та ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Так, зокрема, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 28 392,25 грн. пені за загальний період з 22.07.14 по 09.02.16 (розрахунок міститься в матеріалах справи).

Відповідно до приписів ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі, невиконання Покупцем умов пунктів 6.1. цього договору він зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Судом встановлено, що ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.08.03 (суддя Дьоміна А.В.) за заявою дочірньої компанії “Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” в особі газопромислового управління “Шебелинкагазвидобування” порушено провадження у справі № 25/55 про банкрутство відкритого акціонерного товариства “Мелітопольгаз” (на теперішній час ПАТ “Мелітопольгаз”) та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.05.17 (суддя Кричмаржевський В.А.) провадження у справі № 25/55 про банкрутство ПАТ “Мелітопольгаз” припинено.

Згідно із положеннями ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції, чинній на час винесення ухвали від 20.08.03 по справі № 25/55), мораторій на задоволення вимог кредиторів – це зупинення виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань щодо сплати податків і зборів, застосованих до прийняття рішення про введення мораторію; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Частиною 4 ст. 12 цього Закону встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням справи про банкрутство.

Таким чином, суд виходить з того, що з моменту введення мораторію боржник не може виконувати як грошові зобов’язання та зобов’язання щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), що виникли до введення мораторію, так і заходи, спрямовані на забезпечення їх виконання.

Згідно з абзацом 2 ч. 4 ст. 12 Закону, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов’язкових платежів).

Тобто, вказана норма встановлює загальну заборону на нарахування штрафу і пені протягом часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Зміст цієї заборони не пов'язаний з визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію. Тому неустойка за невиконання грошових зобов’язань не нараховується в силу прямої заборони законом, безвідносно до часу їх виникнення. Крім того, не може розглядатися питання про поширення чи непоширення мораторію на не нараховану неустойку, оскільки законом виключена можливість виникнення та існування відносин нарахування неустойки боржнику, щодо якого діє мораторій, введений при провадженні справи про його банкрутство.

Виходячи із змісту Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються, за винятком випадків, які можуть бути встановлені спеціальними нормами законодавства (аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 12.03.13 у справі № 29/5005/16170/2011).

Враховуючи, що в період з 20.08.03 (порушення провадження у справі про банкрутство № 25/55) по 12.05.17 (припинення провадження у справі про банкрутство 25/55) діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів введений у справі № 25/55 про банкрутство ПАТ “Мелітопольгаз”, то у зазначений період (з 20.08.03 по 12.05.17) пеня за невиконання грошових зобов’язань не підлягала нарахованню в силу прямої заборони законом.

А, відтак правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 28 392,25 грн. пені за період з 22.07.14 по 09.02.16 у суду відсутні.

На підставі викладеного судом позовні вимоги про стягнення з відповідача 28 392,25 грн. пені відхилено через безпідставність.

Також позивачем заявлено до стягнення 3% річних в сумі 1718,30 грн. за загальний період з 23.12.14 по 09.02.16 та 4044,87 грн. індексу інфляції за загальний період з 01.01.15 по 31.08.15 (розрахунки містяться в матеріалах цієї справи).

Згідно з ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.

Судом враховано, що сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи викладене вище, перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та індексу інфляції суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1718,30 грн. та індексу інфляції в сумі 4044,87 грн. за заявлені позивачем періоди.

Судом також враховано, що відповідач у своїх запереченнях у цій справі не заперечував проти нарахування та стягнення з нього 3% річних та інфляційних втрат.

У зв’язку із чим, вимоги позивача в цій частині задовольняються судом.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір в сумі 269,97 грн. покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 15, 24, 129, 236, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства “Мелітопольгаз” (72318, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Чкалова, 47А, код ЄДРПОУ 05535349) на користь публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) – 1 718 (одну тисячу сімсот вісімнадцять) грн. 30 коп. 3 % річних, 4 044 (чотири тисячі сорок чотири) грн. 87 коп. інфляційних втрат та 269 (двісті шістдесят дев’ять) грн. 97 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України та пп. 17.5. п. 1 Розділу XI “ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ” ГПК України.

Повне рішення складено 19.02.18.

Суддя В.Л. Корсун