Рішення № 72291426, 12.02.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 17/2/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.2018 Справа № 908/36/18

Суддя господарського суду Запорізької області Корсун В.Л.,

при секретарі судового засідання Юсубовій Д.В.,

розглянувши матеріали справи № 908/36/18 за правилами спрощеного позовного провадження:

за позовною заявою: комунального підприємства “Водоканал”, 69002, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, буд. 61

до відповідача: міського комунального підприємства “Основаніє”, 69095, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Українська, 29-А

про стягнення 14 618,57 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 02.01.18 № 1

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність від 03.01.18 № 466

СУТЬ СПОРУ:

09.01.18 до господарського суду Запорізької області звернулось комунальне підприємство “Водоканал” (далі КП “Водоканал”) із позовною заявою за вих. від 28.12.17 № 15498 до міського комунального підприємства “Основаніє” (надалі МКП “Основаніє”) про стягнення 14 618,57 грн. заборгованості за договором позички від 10.10.13 № 1502/13.

Позовні вимоги обґрунтовано ст.ст. 11, 526, 629 ЦК України та ст.ст. 4, 174, 193 ГК України, а також невиконання відповідачем зобов’язань за договором позички від 10.10.13 № 1502/13 нежитлового приміщення по вул. Дніпропетровське шосе, 24-а в частині відшкодування комунальних послуг в сумі 14 110,17 грн. та податку на землю в сумі 508,40 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.01.18 наведену вище позовну заяву передано для розгляду судді Корсун В.Л.

Ухвалою від 11.01.18 судом прийнято позовну заяву КП “Водоканал” за вих. від 28.12.17 № 15498 до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/36/18 за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 12.02.18 об 11 год. 00 хв.

Крім того, вказаною ухвалою суду (пункти 4 та 5) визначено учасникам справи строк для подання до суду документів, а саме:

- відповідачу: заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення ухвали від 11.01.18 по справі № 908/36/18; для подання відзиву на позов, у порядку ст. 165 ГПК України, із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача (якщо такі докази не надані позивачем) та документами, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи - протягом 15 днів з дня вручення ухвали від 11.01.18 по справі № 908/36/18; для подання заперечень на відповідь на відзив (в порядку ст. 167 ГПК України (якщо такі будуть подані)) та документами, що підтверджують надіслання (надання) заперечення і доданих до нього доказів іншим учасникам справи - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив;

- позивачу: відповіді на відзив (у порядку ст. 166 ГПК України (якщо такий буде подано)) із документами, що підтверджують надіслання (надання) відповіді на відзив і доданих до неї доказів іншим учасникам справи - протягом 5 днів з дня отримання відзиву.

За ініціативою суду розгляд справи проводився в судовому засіданні з повідомлення сторін у справі про дату, місце та час судового засідання.

22.01.18 через канцелярію суду до матеріалів справи від МКП “Основаніє” надійшов відзив від 18.01.18 № б/н на позову заяву. Заперечення щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження відповідач суду не надав.

12.02.18 КП “Водоканал” через відділ документального забезпечення господарського суду подано по справі № 908/36/18 відповідь на відзив від 08.02.18 № 1831.

В судовому засіданні 12.02.18 представник відповідача повідомив суду, що перед початком судового засідання ознайомився з відповіддю на відзив від 08.02.18 № 1831.

Клопотання про відкладення розгляду справи з метою надання додаткового часу для подання заперечення на відповідь на відзив представником відповідача суду не заявлено.

В судовому засіданні 12.02.18 судом заслухано усні пояснення представників сторін.

Представник позивача заявлені вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити. Вимоги позивача мотивовані тим, що відповідач всупереч умовам договору позички від 10.10.13 № 1502/13 про передачу в користування нежитлового приміщення по вул. Дніпропетровське шосе, 24-а не здійснював оплати по відшкодуванню позивачу витрат по утриманню нежитлових приміщень на підставі виставлених рахунків за отримані комунальні послуги, компенсацію теплопостачання та податку за землю в загальній сумі 14 618,57 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні 12.02.18 проти заявлених вимог заперечив з підстав викладених у відзиві від 18.01.18 № б/н, просив суд у позові відмовити. Вказував на те, що на адресу МКП “Основаніє” не надходили рахунки, акти за надані комунальні послуги та інші послуги. Позивачем до позовної заяви не надані докази надання відповідачу актів та рахунків. А тому, відповідач вважає, що позивач не надавши відповідачу вказаних документів не мав права вимагати у МКП “Основаніє” оплати зазначених послуг. Крім того, відповідач вказує про те, що здійснені позивачем нарахування є некоректними та не підтвердженими жодними доказами. Поряд з викладеним відповідач зазначає, що частина періоду за який позивач просить стягнути кошти знаходиться за межами загальної позовної давності, а саме період з січня 2014 р. по січень 2015 р.

Фіксування судового процесу по справі № 908/36/18 здійснювалось судом за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

У засіданні суду 12.02.18, на підставі ст. 240 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши усні пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

10.10.13 між комунальним підприємством “Водоканал” (Позичкодавець) та міським комунальним підприємством “Основаніє” (Користувач) укладено договір позички № 1502/13 нежитлового приміщення по вул. Дніпропетровське шосе, 24а, відповідно до умов якого (п.1.1), Позичкодавець на підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 01.10.13 № 429 “Про передачу в користування за договором позички міському комунальному підприємству “Основаніє” нежитлових приміщень по вул. Дніпропетровське шосе, 24а” зобов’язався безоплатно передати, а Користувач прийняти для користування протягом встановленого строку нежитлове приміщення, що належить Позичкодавцю на праві господарського відання.

Пунктом 1.2 договору визначено, що предметом позички за цим договором є: частина нежитлового приміщення № 1 (інв. № 10508) у складі нежитлових приміщень № № 11, 12, 13, 15 та частина коридору № 2 першого поверху будівлі площею 125,50 кв.м. першого поверху будівлі (літ. А-5) за адресою: м. Запоріжжя, вул. Дніпропетровське шосе, 24-а, вартість яких становить 307 981,87 грн. за балансовою вартістю станом на 01.10.2013 р.

Згідно із п. 3.2 договору, предмет позички вважається переданим Позичкодавцем Користувачу з моменту підписання уповноваженими представниками сторін тексту договору та акту приймання-передачі позички (додаток № 1).

У відповідності із п. 4.1. договору, строк позички нежитлових приміщень за даним договором встановлюється сторонами на строк 2 роки 11 місяців, а саме з 10.10.13 р. по 10.09.16 р.

За умовами п. 8.1 договору, цей договір вважається укладеним з 10.10.13 р. по 10.09.16 р. строком 2 роки 11 місяців.

Вбачається, що на виконання умов зазначеного вище договору позивачем 10.10.13 було передано МКП “Основаніє” у користування нежитлові приміщення загальною площею 125,50 кв.м., які знаходяться на балансі КП “Водоканал”, що підтверджується актом прийому-передачі в позичку нежитлових приміщень, який є додатком № 1 до договору від 10.10.13 № 1502/13.

Додатковою угодою від 27.10.15 № 1 до договору позички від 10.10.13 № 1502/13 сторони дійшли згоди розірвати договір позички від 10.10.13 № 1502/13 з 15.05.15 (п.1).

Згідно із п. 5.2. договору, позичка вважається поверненою Позичкодавцю Користувачем з моменту підписання акта приймання-передачі позички уповноваженими представниками сторін та скріплення цього акта їх печатками.

Як свідчить наявний в матеріалах справи акт прийому-передачі нежитлового приміщення за адресою: м. Запоріжжя, вул. Дніпропетровське шосе, 24-а по договору позички від 10.10.13 № 1502/13, МКП “Основаніє” 15.05.15 повернуто Позичкодавцю (КП “Водоканал”) нежитлові приміщення загальною площею 125,50 кв.м., які знаходяться на балансі КП “Водоканал” у задовільному технічному стані без будь-яких претензій та зауважень.

Вбачається, що після розірвання договору позички від 10.10.13 № 1502/13 КП “Водоканал” звернулось до МКП “Основаніє” із претензією від 18.07.16 № 7386 про сплату за вказаним вище договором заборгованості по оплаті витрат по утриманню нежитлових приміщень в сумі 14 066,61 грн. та по оплаті відшкодування земельного податку в сумі 551,96 грн.

Відповідач листом від 04.08.16 № 9650/01-05 надав позивачу відповідь на претензію від 06.04.17 № 4675, в якій повідомив про не визнання вимоги КП “Водоканал” викладеної у претензії з тих підстав, що МКП “Основаніє” фактично ніколи не використовувало нежитлове приміщення по вул. Дніпропетровське шосе, 24-а та з огляду на те, що в бухгалтерському обліку МКП “Основаніє” заборгованість за договором від 10.10.13 № 1502/13 не відображається.

Претензією від 06.04.17 № 4675 позивач повторно звернувся до МКП “Основаніє” з вимогою про сплату за договором позички нежитлового приміщення від 10.10.13 № 1502/13 заборгованості по оплаті витрат по утриманню нежитлових приміщень в сумі 14 066,61 грн. та по оплаті відшкодування земельного податку в сумі 551,96 грн.

Відповідач листом від 17.05.17 № 539/01-05 за результатом розгляду претензії від 06.04.17 № 4675 повідомив позивача про її відхилення з тих підстав, що в бухгалтерському обліку МКП “Основаніє” не рахується зазначена у претензії КП “Водоканал” заборгованість. А також, аргументував тим, що претензія КП “Водоканал” оформлена не належним чином, а саме: відсутній розрахунок заборгованості та акти, не надано копій документів на які є посилання, як на підставу вимог.

Крім того, відповідач у листі від 17.05.17 № 539/01-05 повторно звернув увагу КП “Водоканал” на те, що приміщення загальною площею 125,50 кв.м. за адресою: м. Запоріжжя, вул. Дніпропетровське шосе, 24а МКП “Основаніє” з 10.10.13 не використовувалось.

Оскільки відповідачем вимогу (претензію) позивача про сплату витрат по утриманню нежитлових приміщень в сумі 14 066,61 грн. та по відшкодуванню земельного податку в сумі 551,96 грн. за договором позички від 10.10.13 № 1502/13 залишено без задоволення, кошти позивачу не перераховано, КП “Водоканал” звернулось до суду із даним позовом.

Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Положеннями ст. 827 ЦК України закріплено, що за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку. Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними. До договору позички застосовуються положення глави 58 ЦК України (оренда).

Вбачається, що дія договору позички нежитлового приміщення від 10.10.13 № 1502/13 припинена 15.05.15 з підстав його дострокового розірвання сторонами відповідно до додаткової угоди від 27.10.15 № 1, що відповідає п. 8.7. договору позички та положенням чинного законодавства.

Частинами 1 та 4 ст. 631 ЦК України закріплено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Як свідчить зміст договору позички нежитлового приміщення від 10.10.13 № 1502/13, Користувач (МКП “Основаніє”) протягом строку дії вказаного договору, прийняв на себе зобов’язання (п.2.1. договору), зокрема:

- пп. 2.1.10: укласти відповідні договори з постачальником комунальних послуг (у т.ч. з енергопостачальною організацією), відшкодувати Позичкодавцю витрати по утриманню нежитлових приміщень на підставі виставлених рахунків за надані комунальні та інші послуги, своєчасно вносити плату за ці послуги;

- пп. 2.1.13: сплачувати в установленому законом порядку плату за землю. Користувач відшкодовує суми земельного податку на підставі виставлених рахунків двічі на рік. Плата за користування землею здійснюється з моменту вступу в користування Користувачем комунальним майном (п. 1.2. цього договору).

Відповідно до положень ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис закріплено частинами 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч.1). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2).

Позивач обґрунтовуючи позовні вимоги, у позовній заяві зазначає, що в період з 10.10.13 по 27.10.15 неухильно додержувався покладених на нього зобов’язань у повному обсязі. Зокрема, позивач стверджує, що за вищевказаний період відповідачу було виписано рахунки щодо компенсації комунальних послуг та щодо відшкодування земельного податку на загальну суму 14 618,57 грн., а саме:

1. Рахунок (компенсація земельного податку) від 31.01.14 на суму 191,83 грн.

2. Рахунок від 31.01.14 на суму 2 713,30 грн.

3. Рахунок (компенсація комунальних послуг) від 31.01.14 на суму 1323,60 грн.

4. Рахунок (компенсація комунальних послуг) від 28.02.14 на суму 1 064,80 грн.

5. Рахунок (компенсація комунальних послуг) від 31.03.14 на суму 709,33 грн.

6. Рахунок (компенсація комунальних послуг) від 30.04.14 на суму 259,07 грн.

7. Рахунок від 01.06.14 на суму 195,54 грн.

8. Рахунок від 01.07.14 на суму 97,58 грн.

9. Рахунок (відшкодування комунальних послуг) від 31.10.14 на суму 535,84 грн.

10. Рахунок (компенсація комунальних послуг) від 30.11.14 на суму 2 141,10 грн.

11. Рахунок (компенсація земельного податку) від 31.12.14 на суму 124,74 грн.

12. Рахунок (компенсація комунальних послуг) від 31.12.14 на суму 1387,88 грн.

13. Рахунок (компенсація комунальних послуг) від 31.01.15 на суму 1355,45 грн.

14. Рахунок (компенсація комунальних послуг) від 28.02.15 на суму 862,19 грн.

15. Рахунок (компенсація комунальних послуг) від 31.03.15 на суму 1 081,49 грн.

16. Рахунок (компенсація комунальних послуг) від 30.04.15 на суму 427,08 грн.

17. Рахунок (компенсація земельного податку) від 30.06.15 на суму 191,83 грн.

В той же час, позивачем до матеріалів позовної заяви з 17-ти зазначених вище, надано лише 7 рахунків, а саме:

- рахунок від 31.03.14 № 384/03 на суму 709,33 грн. (компенсація ком. послуг (тепло…) за березень 2014 р.);

- рахунок від 31.10.14 № 410/10 на суму 535,81 грн. (з копії якого не читається період та назва послуги);

- рахунок від 31.01.15 № 224/01 на суму 1355,45 грн. (компенсація ком. послуг (теплопостачання) за січень 2015 р.);

- рахунок від 28.02.15 № 321/02 на суму 862,19 грн. (компенсація ком. послуг (опалення) лютий 2015 р.);

- рахунок від 31.03.15 № 54/03 на суму 1081,49 грн. (компенсація ком. послуг (опалення) березень 2015 р.);

- рахунок від 30.04.15 № 54/04 на суму 427,08 грн. (компенсація ком. послуг (опалення) квітень 2015 р.);

- рахунок від 30.06.15 № 43/06 на суму 191,83 грн. (відшкодування земельного податку з січня по червень 2015 р.).

Суд зазначає, що вказані рахунки не містять жодних відміток про їх отримання відповідачем.

В судовому засіданні 12.02.17 представником позивача повідомлено суду, що інші рахунки, на які є посилання у позовній заяві, позивач не має можливості надати оскільки останні не збереглись у бухгалтерії КП “Водоканал”.

При цьому, в якості доказів направлення рахунків на адресу відповідача представник позивача просив прийняти надані до суду 12.02.18 разом із відповіддю на відзив від 08.02.18 № 1831 списки згрупованих поштових відправлень поданих в 35 поштове відділення КП “Водоканал” в кількості 4 шт., з відтисками календарного штемпеля відповідного поштового відділення УДППЗ “Укрпошта”.

Представник відповідача в судовому засіданні 12.02.18 заперечував отримання від позивача будь-яких рахунків за договором позички нежитлового приміщення від 10.10.13 № 1502/13. Крім того, просив суд не приймати в якості доказів надані до суду списки згрупованих поштових відправлень з тих підстав, що вони не містять інформації про те, які саме документи направлялись КП “Водоканал” на адресу МКП “Онованіє”, з урахуванням того, що між сторонами у справі існували і інші договірні правовідносини.

Як вже зазначалось вище, за умовами пп. 2.1.10 та пп. 2.1.13 п. 2.1 договору, Користувач зобов’язався, відшкодувати Позичкодавцю витрати по утриманню нежитлових приміщень за надані комунальні та інші послуги, а також суми земельного податку саме на підставі виставлених рахунків.

З огляду на викладене вбачається, що передумовою для виникнення у відповідача зобов’язання з відшкодування витрат по утриманню нежитлових приміщень за надані комунальні (інші послуги) та з відшкодування суми земельного податку є зобов’язання Позичкодавця (КП “Водоканал”) виставлення таких рахунків на оплату відповідачеві.

Надавши оцінку наявним в матеріалах справи спискам згрупованих поштових відправлень поданих в 35 поштове відділення КП “Водоканал” в кількості 4 шт. (надані до суду разом із відповіддю на відзив) суд дійшов висновку про те, що зазначені списки не містять відомостей про те, які саме поштові відправлення направлено особам, які у ньому зазначені, зокрема МКП “Основаніє”. Тобто, вказані списки не доводять обставини направлення позивачем відповідачу рахунків саме на відшкодування витрат за договором позички від 10.10.13 № 1502/13.

Також судом прийнято до уваги, що умовами договору позички сторонами не передбачено суму витрат, яка підлягає відшкодуванню Позичкодавцю Користувачем.

А отже, такі витрати Позичкодавця в кожному конкретному випадку мають бути підтверджені відповідними доказами.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази понесення позивачем витрат по сплаті земельного податку та по утриманню нежитлових приміщень, які є предметом договору позички від 10.10.13 № 1502/13 за спірний період, а саме: відповідного договору між КП “Водоканал”, як споживачем послуг та Виконавцем таких послуг (Концерн “МТМ” тощо); актів прийому-передачі виконаних робіт (надання послуг) за спірний період, які б підтвердили факт надання таких послуг КП “Водоканал” та їх дійсний обсяг; рахунків виставлених КП “Водоканал” на оплату таких послуг, доказів оплати таких рахунків, доказів оплати суми земельного податку.

Тобто, в даному випадку за відсутності наведених вище документів у суду відсутня можливість встановити дійсний обсяг витрат КП “Водоканал” по утриманню нежитлових приміщень та по відшкодуванню сум земельного податку.

Також судом не прийнято в якості належного доказу надану до матеріалів позовної заяви оборотно-сальдову відомість по рахунку (період з 03.12.13 по 30.11.17 та яка стосується договору № 1502/13 від 03.12.13), оскільки вказаний документ не є доказом здійснення господарських операцій в розумінні ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, сформований КП “Водоканал” в односторонньому порядку та жодним чином не підтверджує визнання МКП “Основаніє” боргу за договором від 10.10.13 № 1502/13 в сумі 14 618,57 грн.

З огляду на викладене вище, а також враховуючи не надання позивачем до матеріалів позовної заяви всіх рахунків по яким заявлено вимогу про стягнення боргу (не надано 10 рахунків із 17-ти) за договором позички від 10.10.13 № 1502/13, доказів виставлення позивачем відповідачу рахунків на оплату коштів по відшкодуванню витрат по утриманню нежитлових приміщень, обґрунтованості нарахованих відповідачу сум по відшкодуванню витрат на утримання нежитлових приміщень та сум земельного податку, суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог КП “Водоканал” до МКП “Основаніє” про стягнення заборгованості за договором позички від 10.10.13 № 1502/13 в загальному розмірі 14 618,57 грн.

У зв’язку із викладеним, судом у задоволені позову відмовлено.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у сумі 1762 грн. покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 15, 24, 129, 236, 237, 238, 240, 247, 248, 252 та Розділом ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволені позову відмовити.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 та пп. 17.5. п. 1 Розділу XI “ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ” ГПК України.

Повне рішення складено 19.02.18.

Суддя В.Л. Корсун