Рішення № 72291419, 09.02.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 9/64/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.02.2018 Справа № 908/1661/17

м.Запоріжжя

за позовом: Приватного акціонерного товариства “Запоріжвогнетрив” (69106, місто Запоріжжя, Північне шосе/вул. Теплична, будинок 22-б/1)

до відповідача: Приватного підприємства “Градострой” (69035, місто Запоріжжя, вул.Незалежної України, буд. 60-А, прим. ІV)

про стягнення суми 313313,15 грн.

Суддя Боєва О.С.

при секретарі судового засідання Бичківській О.О.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 18/11 від 10.01.2108;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № б/н від 27.09.2017; ОСОБА_3, директор, наказ № 1 від 28.12.2000;

СУТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про стягнення з ПП “Градострой” на користь ПрАТ “Запоріжвогнетрив” суми 42810,00 грн. попередньої оплати, суми 270503,15 грн. штрафних санкцій.

Ухвалою суду від 17.08.2017 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1661/17, присвоєно номер провадження справи 9/64/17, судове засідання призначено на 31.08.2017. На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався на 12.09.2017, потім – на 28.09.2017. У судовому засіданні 28.09.2017 на підставі ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 10.10.2017, потім – до 12.10.2017. Ухвалою суду від 12.10.2017 продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів, призначено судову будівельно-технічну експертизу та зупинено провадження у справі до отримання її результатів. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20.12.2017 ухвалу господарського суду Запорізької області від 12.10.2017 по справі № 908/1661/17 скасовано. Справу передано до господарського суду Запорізької області для розгляду по суті. Ухвалою суду від 10.01.2018 поновлено провадження у справі, судове засідання призначено на 30.01.2018.

Згідно із Законом України № 2147-VIII від 03.10.2017 “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів” який набрав чинності 15.12.2017, внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та викладено його в новій редакції. За приписами п. 9 ч. 1 розділу ХІ “Перехідних положень” Господарського процесуального кодексу України (у редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У зв’язку з чим, згідно зі ст. 201 Господарського процесуального кодексу України суд відкрив судове засідання 30.01.2018 та оголосив про розгляд справи по суті в загальному позовному провадженні.

В судовому засіданні 30.01.2018 оголошено перерву до 09.02.2018, про що винесено ухвалу в порядку ст. 216 ГПК України.

У судовому засіданні 09.02.2018 представник відповідача заявив усне клопотання про надання часу, для мирного врегулювання спору сторонами, на декілька днів. Представник позивача проти клопотання відповідача заперечив.

Суд, розглянувши вказане клопотання відповідача, відмовив у його задоволенні у зв’язку з необґрунтованістю. При цьому, судом враховано процесуальну обмеженість строку розгляду справи, а також те, що позов у даній справі було подано до суду 15.08.2017, тобто сторони мали достатньо часу для врегулювання спору мирним шляхом. Суд також бере до уваги ту обставину, що позивач проти надання часу сторонам для мирного врегулювання спору заперечив, в той час як зазначене можливе лише за згодою обох сторін.

09.02.2018 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, з урахуванням уточнення щодо періоду прострочення зобов’язання (т. 1 а.с.75), які мотивовані наступним. Відповідно до умов укладеного сторонами договору підряду № 2014/516 від 20.08.2014 та Специфікації № 1 до договору, відповідач повен був виконати роботи з поточного ремонту приміщення будівлі, загальна вартість яких згідно зі специфікацією складає 73230 грн. з ПДВ грн. Згідно з п. 4 специфікації передбачено здійснення замовником попередньої оплати в розмірі 42810,00 грн., яка перерахована відповідачу за платіжним дорученням № 3528 від 24.09.2014. Строк виконання робіт визначений у 30 робочих з днів з моменту передачі приміщення, яке згідно з актом передачі було здійснено 20.08.2014. Тобто роботи мали бути виконані не пізніше 01.10.2014. Обумовлені роботи відповідачем невиконані, у зв’язку з цим позивач просить стягнути з відповідача суму 42810 грн. попередньої оплати, яка підлягає поверненню, а також суму 227159,46 грн. неустойки, на підставі п. 10.3.2 договору, за порушення строків виконання робіт, суму 18314,47 грн. 15 % річних, на підставі п.10.3.3 договору, за користування грошовими коштами замовника за період з дня сплати по 01.08.2017 та пеню в розмірі 17706,22 грн. за порушення строку перерахування (повернення) грошових коштів, нараховану згідно з п.10.3.4 договору за період з 02.10.2014 по 01.08.2017. Також на підставі п.п.10.3.1 договору позивачем заявлено до стягнення штрафу за неналежне виконання робіт у розмірі 10% від договірної вартості робіт, який складає 7323,00 грн. На підставі викладеного, ст.ст. 525, 526, 530, 550 ЦК України, ст. 193 ГК України просить позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечив з наступних підстав. Позивач здійснив фактичну передачу приміщення для проведення робіт, а також перерахував попередню оплату, із порушенням обумовлених договором строків, із запізненням, що позбавило відповідача можливості вчасно приступити до виконання робіт. Так, фактична передача приміщення відбулась 20.08.2014, а попередня оплата для придбання матеріалів, необхідних для виконання передбачених договором робіт, отримання підрядником лише 24.09.2014р. Грошові кошти, що перераховані позивачем, як попередня оплата, були використані на придбання матеріалів, необхідних для виконання робіт. В порушення вимог п. 7.3.1 договору позивачем не було передано відповідачу технічну документацію, необхідну для виконання робіт. Також відповідач зазначив, що протягом вересня-жовтня 2014 ним було придбано і поставлено на будівельний майданчик матеріали загальною вартістю 27427,49 грн., а також частково виконані підрядні роботи, передбачені Специфікацією № 1 до договору щодо поточного ремонту приміщення, однак, відповідач був позбавлений можливості належним чином зафіксувати факт і обсяг виконаних робіт в акті, оскільки позивач з 16.10.2014 заблокував доступ працівників відповідача на територію будівельного майданчика, шляхом анулювання перепусток, мотивуючи спливом строку виконання робіт, про що відповідачем був складений відповідний акт. Такі дії позивача повністю унеможливили виконання робіт. Оскільки несвоєчасне завершення робіт є наслідком дій позивача, відповідач вважає, що порушення строків сталося не з його вини. Крім того, відповідач зазначив, що оскільки строк дії договору сплив 31.12.2014, з цієї дати припинився обов’язок підрядника виконати зобов’язання в натурі, тому нарахування штрафних санкцій за порушення строків виконання робіт після 31.12.2014 суперечить приписам законодавства. З цієї ж самої дати позивач може вимагати повернення суми попередньої оплати. З огляду на те, що в діях відповідача відсутній склад правопорушення у сфері господарювання, відсутні підстави для притягнення його до відповідальності. Просить в позові відмовити. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на приписи ст.ст. 251, 252, 631, 850, 879 ЦК України, ст.ст. 180, 320, ч. 6 ст. 321, ст. 322 ГК України, Загальні умови укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджені постановою кабінету Міністрів України від 01.08.2005 № 688.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

20.08.2014 між Приватним акціонерним товариством “Запоріжвогнетрив” (Замовник, позивач у справі) та Приватним підприємством “Градострой” (Підрядник, відповідач) укладено договір підряду № 2014/516, відповідно до якого, замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов’язання виконати роботи з капітального, поточного ремонту будівель та споруд на території ПАТ “Запоріжвогнетрив” (п.1.1).

Згідно п. 2.1. договору строки виконання робіт за Договором, а також їх окремих обсягів (об’єктів, етапів, видів), визначаються у відповідних додатках (Специфікаціях) на поточний, капітальний ремонт та технічне обслуговування, які є невід’ємною частиною договору. В межах строків виконання робіт, вказаних в специфікаціях, роботи виконують на загальних умовах, без урахування вихідних, святкових та неробочих днів, якщо інше не вказано в специфікації. Строк виконання робіт починає відраховуватись з моменту фактичного прийняття об’єкта робіт у відповідності до п. 5.3 договору.

Склад робіт по договору, а також окремих обсягів (об’єктів, етапів, видів), визначається на підставі кошторисів, калькуляцій, ремонтних (дефектних) відомостей та вказується в Специфікаціях, що є його невід’ємною частиною. Не пізніше, ніж за 5 днів до строку початку виконання робіт по договору замовник підписує, скріплює печаткою та направляє на адресу підрядника відповідну Специфікацію, яка повинна містити склад та кількість об’єктів робіт, склад та строки виконання робіт, підстави для їх визначення (кошторис, калькуляція, ремонтна відомість) вартість робіт, гарантійні строки експлуатації (п.п.5.1,5.2).

Пунктом 5.3. договору передбачено, що безпосередньо перед початком встановленого Специфікацією строку виконання робіт, але не пізніше п'яти календарних днів з дати укладення Договору, замовник передає, а підрядник приймає відповідний об’єкт на підставі наряду-допуску, довіреності з підписом, при необхідності, відповідних актів.

Відповідно до п.п. 1, 2 підписаної сторонами договору Специфікації №1 від 20.08.2014 (на поточний ремонт) до договору підряду, замовник доручає, а підрядник зобов'язується на свій ризик виконати в порядку та на умовах договору роботи з поточного ремонту приміщення будівлі інженерного корпусу, інв. №26007545 згідно з доданими локальним кошторисом та відомістю ресурсів № 51/2014/1 (т.1 а.с.79-86). Загальна вартість робіт – 73230,00 грн.

В пункті 3 Специфікації встановлено, що строк виконання робіт - 30 робочих днів з моменту передачі приміщення будівлі інженерного корпусу інв. №26007545 для проведення робіт. Також в п.4 Специфікації передбачено здійснення Замовником попередньої оплати на товарно-матеріальні цінності в розмірі 42810,00 грн. з ПДВ після підписання договору.

Платіжним дорученням № 3528 від 24.09.2014 позивач перерахував на рахунок ПП «Градострой» суму 42810,00 грн. попередньої оплати за матеріали по договору №2014/516 від 20.08.2014, згідно рахунку № СФ-0000010 від 10.09.2014, що підтверджується банківською випискою (т. 1 а.с.27).

Згідно з підписаним сторонами ОСОБА_4 передачі від 20.08.2014, на підставі вищевказаного договору та Специфікації, замовник передав, а підрядник прийняв для проведення поточного ремонту приміщення будівлі інженерного корпусу інв.№26007545 для виконання будівельно-монтажних робіт по поточному ремонту.

Відповідно до п.15.5 договору підряду, він діє до 31 грудня 2014 року. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання прийнятих на себе зобов’язань.

Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

У зв’язку з тим, що підрядник у встановлений договором та специфікацією, визначений сторонами обсяг робіт, не виконав, позивач звернувся до Господарського суду Запорізької області з цим позовом та просить стягнути з відповідача суму попередньої оплати в розмірі 42810,00 грн., а також штрафні санкції, нараховані згідно з умовами договору, в загальному у розмірі 270503,15 грн.

Відповідач надав суду документи (т. 1 а.с. 68-74), посилаючись на які, стверджує, що протягом вересня-жовтня 2014 ним доставлено на будівельний майданчик, що знаходився на території позивача, матеріали загальною вартістю 27427,49 грн., які були придбані за рахунок отриманої від позивача суми передплати.

Відповідач також вказує, що ним частково виконані підрядні роботи, передбачені Специфікацією № 1 до договору щодо поточного ремонту приміщення. З 16 жовтня 2014 позивачем заблоковано доступ відповідача на територію будівельного майданчика, шляхом анулювання перепусток, про що відповідачем був складений відповідний акт (т.1 а.с.67).

Проаналізувавши норми законодавства, з’ясувавши обставини справи та дослідивши докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню на наступних підставах.

Відповідно до ст.ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення зобов’язань (цивільних прав та обов’язків) є, зокрема, договір. Зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Приписами ст. 629 цього Кодексу встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містять п.п.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 627 Цивільного кодексу України унормовано, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно з частиною першою статті 628 цього ж Кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив зобов’язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Аналогічні приписи містить стаття 199 Господарського кодексу України, згідно якої, виконання господарського зобов’язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов’язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

У відповідності до частини 1 статті 216, частини 2 статті 217 ГК України за правопорушення у сфері господарювання до учасників господарських відносин можуть бути застосовані заходи впливу у вигляді господарсько-правової відповідальності шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків, штрафних санкцій та оперативно-господарських санкцій.

У відповідності до ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

В розділі 10 договору підряду передбачена відповідальність сторін за невиконання та неналежне виконання умов цього договору.

Так, згідно з п.п.10.3.1 пункту 10.3 договору, у випадку за неналежного (неякісного, несвоєчасного) виконання робіт, підрядник сплачує замовнику штраф в розмірі 10% від договірної вартості робіт (з урахуванням ПДВ), визначеної в п.3.1 цього договору, відшкодовує збитки згідно з п.4.7 договору.

Підпунктом 10.3.2 пункту 10.3 договору встановлено, що, зокрема, у випадку порушення підрядником строків виконання робіт підрядник сплачує замовнику неустойку в розмірі 0,3% від договірної вартості робіт з урахування ПДВ, визначеної п.3.1 даного договору, за кожен день прострочки. Неустойка нараховується за весь період прострочки.

В пункті 3.1 договору визначено, що ціна робіт, виходячи із специфіки виконання робіт, відображена в Специфікаціях та визначається на підставі узгоджених сторонами кошторисів, що є невід’ємною частиною цього договору.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом п. 2.3 договору фактичний строк закінчення робіт по окремим обсягам (об’єктам, етапам, видам робіт) визначається датою підписання Замовником акту приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в з додатками, підтвердженого довідкою про вартість виконаних робіт форми КБ-3.

Згідно з розділом 8 договору підряду приймання робіт здійснюється за ОСОБА_4 форми КБ-2в та додатками та довідок КБ-3, обов’язок по складанню яких покладено на підрядника. ОСОБА_4 КБ-2в і довідок КБ-3, передаються Замовнику після підписання їх підрядником та скріплення печаткою. Замовник зобов’язаний протягом трьох днів з моменту отримання цих документів, здійснити огляд результатів виконаних робіт та за відсутності недоліків, підписати їх (п.п. 8.4-8.6).

Як встановлено судом, відповідно до п. 5.3 договору та п. 3 Специфікації до нього, Підрядник зобов’язався виконати роботи протягом 30 робочих днів з моменту передачі приміщення будівлі. Інший строк виконання робіт згідно Специфікації № 1 в умовах договору та додатках до нього не обумовлений.

Акт передачі приміщення будівлі інженерного корпусу інв.№26007545 для виконання робіт по поточному ремонту підписаний сторонами 20.08.2014, отже відповідач повинен був виконати роботи в термін не пізніше 02.10.2014 (з урахуванням вихідних та святкового дня - 24 серпня).

За змістом п. 15.7 договору всі зміни та доповнення до цього договору є його невід’ємною частиною та дійсні лише в тому випадку, якщо вони вчинені в письмовій формі, підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін.

Відповідач доказів виконання, в тому числі часткового, обумовлених договором (Специфікацією №1) підрядних робіт в установлені строки, оформлення результатів виконаних робіт ОСОБА_4 форми КБ-2в і довідок КБ-3 та передачі їх позивачу для підписання не надав. Належні докази виконання ним обумовлених договором та Специфікацією № 1 до нього робіт, на час розгляду спору, в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, факт порушення відповідачем зобов’язання підтверджується матеріалами справи, відповідачем не спростований, тому суд вважає його доведеним.

Посилання відповідача на те, що невиконання робіт в обумовлений термін сталося у зв’язку з несвоєчасним виконанням замовником обов’язку щодо перерахування суми передплати, є безпідставним, оскільки ані договір, ані специфікація № 1 не містить умов щодо термінів здійснення такої передплати, крім зазначення в п.4 Специфікації, щодо її здійснення після підписання договору. При цьому, слід зазначити, що оплата здійснювалася на підставі виставленого рахунку від 10.09.2014.

Відповідно до п. 4 Специфікації, в даному випадку сторони узгодили, що від дати здійснення передплати залежить строк виконання замовником обов’язку передати будівлю в ремонт – не більше 5 робочих днів після її отримання підрядником. Проте, як свідчать матеріали справи, об’єкт переданий в ремонт по акту передачі 20.08.2014, тобто раніше ніж внесена переплата. Отже мало місце дострокове виконання замовником зобов’язання передати об’єкт в ремонт. Однак, зважаючи на те, що строк виконання робіт залежить саме від моменту передачі об’єкта для проведення робіт, і цей строк не змінювався за погодженням сторін, підрядник зобов’язаний був виконати роботи в обумовлений термін.

Належних доказів того, що саме від дати внесення Замовником передплати залежала можливість Підрядника розпочати та своєчасно виконати роботи, і підрядник звертався до замовника з цього приводу, з метою ініціювання у зв’язку з цим внесення відповідних змін до договору щодо продовження строків виконання робіт, відповідач суду не надав. Відсутні також докази ненадання відповідачу технічної документації, необхідної для виконання робіт, та створення у зв’язку з цим перешкод для своєчасного початку та завершення робіт. При цьому, посилання відповідача на те, що такі звернення здійснювалися в усній формі не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки ці пояснення не є належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 76, 77 ГПК України. Згідно зі ст. 74 ГПК України обов’язок доведення певних обставин покладається на сторону, яка посилається на ці обставини, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Не приймається також, як належний та допустимий, доказ наданий відповідачем на підтвердження відсутності його вини в порушенні своїх зобов’язань, а саме - ОСОБА_4 про не допуск до будівельного майданчику (том 1 а.с.67), оскільки дата його складання в будь-якому разі є пізнішою, ніж дата кінцевого терміну виконання робіт – 02.10.2014. Крім того, акт складений односторонньо, з боку позивача (замовника за договором) не підписаний.

Зважаючи на вищевикладене, факт порушення відповідачем зобов’язання щодо строків виконання робіт встановлений судом. Разом з тим, вирішуючи спір, суд враховує наступне.

Відповідно до присів ст. 837 ЦК України, у підрядника на підставі договору підряду виникає негрошове зобов'язання перед замовником виконати роботи, проте на умовах договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 4 статті 231 Господарського кодексу України якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п.10.3.2 договору підряду, розмір договірної штрафної санкції (неустойки) обраховано у відсотковому розмірі за кожну добу прострочення, що за визначенням статті 549 ЦК України відповідає поняттю «пеня».

В даному випадку слід виходити із суті правої природи встановленої в договорі відповідальності за порушення зобов'язання у вигляді штрафної санкції - забезпечення належного виконання зобов'язання та відсутності у законі заборони на її встановлення.

Згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

В той же час, із системного аналізу вказаних норм законодавства випливає, що пенею є неустойка за порушення грошового зобов’язання, що нараховується у відсотковому співвідношенні від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочки. Та обставина, що в п.п.10.3.2 договору за порушення строку виконання робіт передбачена сплата неустойки в розмірі 0,3% від договірної вартості робіт за кожен день прострочення, не перетворює цю неустойку в пеню за порушення грошового зобов’язання, так само як і обов’язок підрядника виконати робіт не стає грошовим зобов’язанням.

Таким чином, передбачена в п.п.10.3.2 договору неустойка по суті є також штрафом за несвоєчасне виконання робіт (порушення строків виконання робіт), наряду зі штрафом, передбаченим п. 10.3.1 договору, за несвоєчасне виконання робіт.

Відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Отже, оскільки фактично в договорі встановлено подвійну відповідальність одного виду за одне й те саме порушення, у вигляді штрафу за несвоєчасне виконання робіт (порушення строків виконання робіт), суд вважає обґрунтованими вимоги позивача в частині стягнення з відповідача неустойки у вигляді штрафу в розмірі 10% від договірної вартості робіт, тобто в розмірі який встановлений законом – у відсотковому відношенні до суми зобов'язання (вартості робіт).

Таким чином, враховуючи встановлений судом факт несвоєчасного виконання підрядником робіт, обсяг та вартість яких (73230 грн.), обумовлені в Специфікації № 1, задоволенню підлягають вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 10% від договірної вартості робіт (з урахуванням ПДВ), що складає 7323 грн. В частині стягнення суми 227159,46 грн. неустойки судом відмовляється із наведених вище підстав.

Позивачем також заявлено вимоги про: стягнення з відповідача суми 42810 грн. здійсненої ним попередньої оплати, суми 18314,47 грн. 15 % річних, нарахованої на підставі п.10.3.3 договору, за користування грошовими коштами замовника, та суми 17706,22 грн. пені згідно з п.10.3.4 договору, за порушення строків виконання грошових зобов’язань щодо повернення раніше сплачених за виконання робіт сум.

Частиною 2 статті 849 ЦК України передбачено: якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

За змістом п. 7.4.5 договору підряду, замовник має право в будь-який час до передачі йому результатів всіх робіт чи частини робіт, відмовитись від їх виконання підрядником, шляхом направлення підряднику відповідного повідомлення з переліком робіт, від виконання яких він відмовляється. Підрядник зобов’язаний невідкладно, але не пізніше трьох банківських днів з моменту отримання відповідної вимоги замовника, перерахувати на рахунок замовника грошові кошти, раніше отримані від замовника за роботи, від виконання яких підрядником відмовився замовник.

В п.п. 10.3.3 договору сторони узгодили, що у разі порушення підрядником строків виконання робіт, за які замовником внесена повна або часткова попередня оплата, підрядник за користування грошовими коштами замовника зобов’язаний сплатити замовнику 15% річних від суми грошових коштів, сплачених Замовником, за період з дня сплати та до дня фактичного строку належного виконання робіт або до дня повернення грошових коштів.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем не надано належних доказів того, що до часу звернення ним до суду з даним позовом, він звертався до відповідача з повідомленням про відмову від договору та з вимогою щодо повернення йому суми здійсненої передплати.

Проте, оскільки договором передбачена попередня оплата робіт, яка здійснена позивачем, а відповідач обумовлені роботи у встановлений строк не виконав, суд вважає, що позивач має право вимагати повернення здійсненої ним передплати робіт в розмірі 42810 грн. шляхом пред’явлення позову, не залежно від того, чи направлялася відповідачу така вимога в досудовому порядку.

В документах, що надані відповідачем в матеріали справи (том 1 а.с. 68-74) вказано, що ввезені на об’єкт ПАТ Запоржвогнетрив» для виконання робіт по ремонту приміщення матеріально-технічні цінності, належать ПП «Градострой», без наступного вивезення для подальшого активування. Факт ввезення на територію позивача матеріалів, не звільняє його від обов’язку повернути суму передплати в повному обсязі. Відповідно до пунктів 6.1, 6.2 договору підряду роботи виконуються з матеріалів та коштами підрядника, якщо інше не передбачено сторонами в договорі або додатках на нього. Замовник не несе відповідальність за збереження матеріалів та обладнання підрядника. Закупівля матеріалів, ввезених на територію позивача, й незабезпечення подальшого своєчасного виконання робіт, є ризиком господарської діяльності відповідача, та не звільняє його від обов’язку повернути суму перерахованої позивачем передплати, оскільки останній не отримав того, на що розраховував при її здійсненні.

Також підлягають задоволенню вимоги про стягнення суми 18314,47 грн. 15 % річних, нарахованих за період з 25.09.2014 по 01.08.2017 на суму передплати, за користування грошовими коштами замовника, оскільки їх розмір, порядок (період) нарахування встановлені в договорі за вільним волевиявленням сторін на їх розсуд.

Разом з цим, в п.п. 10.3.4 договору передбачена відповідальність у вигляді пені за порушення строку повернення раніше сплачених за виконання робіт сум, пов’язаного з порушення підрядником строків виконання робіт.

Згідно з частиною 2 статті 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Умовами договору, не передбачено моменту виникнення обов’язку підрядника повернути суму попередньої оплати у разі несвоєчасного виконання ним зобов’язання щодо виконання робіт. Вимога щодо повернення суми передплати, як встановлено судом вище, позивачем не направлялася. За таких обставин, належні докази прострочення відповідачем грошового зобов’язання щодо повернення суми переплати відсутні, тому нарахування позивачем пені, починаючи з 02.10.2014 є необґрунтованим, в даному випадку прострочення боржника відсутнє.

У задоволенні вимог в цій частині відмовляється.

На підставі викладеного, позов в цілому задовольняється частково.

Згідно зі ст. 129 ГПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути суму 1026,71 грн. витрат зі сплати судового збору - пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства “Градострой” (69035, місто Запоріжжя, вул.Незалежної України, буд. 60-А, прим. ІV; код ЄДРПОУ 31314899) на користь Приватного акціонерного товариства “Запоріжвогнетрив” (69106, місто Запоріжжя, Північне шосе/вул. Теплична, будинок 22-б/1; код ЄДРПОУ 00191885) суму 42810 (сорок дві тисячі вісімсот десять) грн. 00 коп. попередньої оплати, суму 7323 (сім тисяч триста двадцять три) грн. 00 коп. штрафу, суму 18314 (вісімнадцять тисяч триста чотирнадцять) грн. 47 коп. -15% річних, суму 1026 (одна тисяча двадцять шість) грн. 71 коп. витрат на сплату судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні іншої частини позову – відмовити.

Повне рішення складено та підписано 20.02.2018.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги та може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення, у порядку встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням п. 17.5 ч. 1 розділу ХІ “Перехідні положення” ГПК України.

Суддя О.С. Боєва