Рішення № 72291223, 14.09.2017, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.09.2017р. Справа №905/1138/17

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Енергобанк», м.Київ, код ЄДРПОУ 19357762 в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» ОСОБА_1

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго», м.Краматорськ, код ЄДРПОУ 00131268

про стягнення 9066,60 грн

Суддя: Паляниця Ю.О.

Секретар судового засідання: Бикова Я.М.

У засіданні брали участь:

від позивача: не з’явився

від відповідача: ОСОБА_2 – за дов.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Енергобанк», м.Київ в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго», м.Краматорськ про стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії №2941 від 21.02.2008р. в сумі 9066,60 грн.

Ухвалою суду від 18.05.2017р. (суддя Кротінова О.В.) за вказаним позовом було порушено провадження по справі №905/1138/17.

17.07.2017р., у зв’язку із перебування судді Кротінової О.В. у відпустці, здійснено повторний автоматичний розподіл справи, внаслідок чого її передано на розгляд судді Паляниці Ю.О.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладання з відповідачем договору про постачання електричної енергії №2941 від 21.02.2008р., сплату на виконання умов вказаного договору суми передоплати на підставі виставлених Публічним акціонерним товариством «ДТЕК Донецькобленерго» рахунків, розірвання укладеного сторонами правочину, виникнення заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 9066,60 грн.

Відповідач у відзиві б/н від 13.06.2017р. просив суд на підставі п.2 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України принити провадження по справі №905/1138/17 з посиланням на те, що судом вже було розглянуто справу №905/1758/16 за позовом Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» про стягнення заборгованості, зокрема, у розмірі 9066,60 грн за договором №2941 від 21.02.2008р. про постачання електричної енергії за наявними в ній доказами та прийнято рішення про відмову в задоволенні позовних вимог за недоведеністю.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов’язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011р. пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За висновками суду, незважаючи на те, що позивач, зокрема, у судове засідання 14.09.2017р. не з’явився, справа може бути розглянута за наявними в ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а відсутність вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення відповідача, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов’язання виникають, зокрема, з договору.

Як вказує позивач, з метою забезпечення відділення Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» за адресою: м.Донецьк, проспект Комсомольський, буд.27, електричною енергією, 21.08.2008р. між позивачем (споживач) та відповідачем (постачальник) був підписаний договір №2941 про постачання електричної енергії.

За своїм змістом та правовою природою укладений між позивачем та відповідачем договір є договором енергопостачання, який підпадає під правове регулювання норм статей 264-271, 275, 276 Господарського кодексу України, ст.712 Цивільного кодексу України, Закону України «Про електроенергетику», а також Правил користування електричною енергією, затверджених постановою №28 від 31.07.1996р. Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

За правилами п.1.1 договору №2941 від 21.02.2008р. постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 29 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Відповідно до п.9.5 договору №2941 від 21.02.2008р. останній набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31.12.2009р. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. Договір може бути розірвано і в інший термін за ініціативою будь-якої сторони у порядку, визначеному законодавством України.

Беручи до уваги зміст п.9.5 укладеного сторонами правочину, з огляду на відсутність заперечень сторін щодо дії договору, суд дійшов висновку, що зобов’язання сторін за вказаною угодою автоматично продовжувались кожний наступний рік, тривали понад 6 років та були чинними на момент виникнення спірних правовідносин (2014 рік).

Згідно зі ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (ч.1 ст.693 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.ч.6, 7 ст.276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору.

За приписами п.2.3.4 договору №2941 від 21.02.2008р. споживач зобов’язався оплачувати постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно із умовами додатку №3 «Графік зняття показів засобів обілку електричної енергії» та №5 «Порядок розрахунків» до договору.

За змістом п.4.5 додатку №5 «Порядок розрахунків» до договору №2941 від 21.02.2008р. розрахунки за електричну енергію здійснюються до початку розрахункового періоду шляхом перерахування споживачем на поточний рахунок із спеціальним режимом використання попередньої оплати заявленого на розрахунковий період обсягу споживання електричної енергії, включаючи ПДВ. Рахунок для здійснення попередньої оплати постачальник надає споживачу разом з остаточним рахунком за період, що на 2 місяці передує розрахунковому. У платіжному дорученні споживач чітко вказує в розділі призначення платежу:

- за який вид нарахувань проводиться оплата (види нарахувань вказані в п.4.1 та п.4.2),

- за який період здійснюється оплата,

- номер і дату укладеного договору про постачання електроенергії.

На підставі меморіального ордеру №2094587 від 07.07.2014р. Публічне акціонерне товариство «Енергобанк» перерахувало на користь постачальника електричної енергії грошові кошти у розмірі 4270,55 грн із призначенням платежу «авансова плата за активну електроенергію на серпень 2014р. згідно рах. №2941 від 10.06.2014р. в т.ч. ПДВ 711,76».

Згідно з меморіальним ордером №2496483 від 14.08.2014р. споживач перерахував на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» грошові кошти у розмірі 5794,48 грн із призначенням платежу «авансова плата за активну електроенергію на жовтень 2014р. згідно рах. №2941 від 11.08.2014р. в т.ч. ПДВ 965,75».

При цьому, як вказує позивач, відповідач виконав обов’язок з постачання електричної енергії у спірний період лише на суму 998,43 грн.

За наведених обставин, за твердженням позивача, з Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» на користь Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість в сумі 9066,60 грн (4270,55 грн + 5794,48 грн = 10065,03 грн; 10065,03 грн – 998,43 грн = 9066,60 грн).

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

За змістом ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Тобто, враховуючи зміст вказаних статей та положення укладеного сторонами правочину, при зверненні до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором №2941 від 21.02.2008р., яка утворилась у зв’язку з недопоставкою електричної енергії на суму здійснених попередніх платежів, позивачем має бути доведено, в тому числі, що вартість фактично спожитої електричної енергії є меншою порівняно зі сплаченими коштами, відсутність заборгованості споживача за попередні розрахункові періоди тощо.

За правилами п.7 додатку №5 «Порядок розрахунків» до договору №2941 від 21.02.2008р., остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначених на підставі показів розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом) з урахуванням сум, що надійшли від споживача. За результатами розрахункового періоду споживачем та постачальником електричної енергії визначається фактичний обсяг поставленої споживачу електричної енергії та оформлюється акт прийняття-передавання товарної продукції.

За змістом п.п.4.7, 4.8 додатку №5 «Порядок розрахунків» до договору №2941 від 21.02.2008р. при відсутності у платіжному документі у реквізиті призначення платежу посилань на період, за який здійснюється оплата або перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані споживачем за електричну енергію зараховуються в погашення існуючої заборгованості цього споживача з найдавнішим терміном її виникнення. У разі, якщо за підсумками розрахункового періоду вартість спожитої електроенергії менше, ніж сума оплати, що надійшла за такий календарний місяць, залишок коштів зараховується як попередня оплата споживача на наступні розрахункові періоди. Зазначений пункт діє виключно за умови відсутності заборгованості споживача за попередні розрахункові періоди.

Як зазначалось, позивач перерахував на користь відповідача згідно з меморіальними ордерами №2094587 від 07.07.2014р., №2496483 від 14.08.2014р. грошові кошти на загальну суму 10065,03 грн. У призначеннях вказаних платежів були відсутні посилання на певний договір, що суперечить приписам п.4.5 додатку №5 «Порядок розрахунків» до договору №2941 від 21.02.2008р. та ставить під сумнів здійснення відповідних платежів саме на виконання умов договору №2941 від 21.02.2008р. При цьому, рахунки, відповідно до яких перераховувались кошти, до матеріалів справи не представлені.

Також, до матеріалів справи не надано актів прийняття-передавання товарної продукції за спірний період, з яких би вбачались обсяги фактичного енергопостачання за договором №2941 від 21.02.2008р. та послідовність формування сальдо у розмірі 9066,60 грн на користь споживача.

У матеріалах справи відсутні: додаток №7 до договору №2941 від 21.02.2008р. «Обсяги очікуваного споживання електричної енергії та потужності споживачем», звіти про покази розрахункових приладів обліку за розрахунковий період (п.2 додатку №5 «Порядок розрахунків» до договору №2941 від 21.02.2008р.), двосторонні акти фіксації показань приладів обліку на об’єктах споживача (п.2.1 додатку №5 «Порядок розрахунків» до договору №2941 від 21.02.2008р.), акти звіряння розрахунків тощо, зі змісту який можливо встановити обсяги очікуваного та фактичного енергоспоживання у спірний період.

Наявність обставин проведення антитерористичної операції на сході України не є безумовним доказом припинення споживання електроенергії на підставі договору №2941 від 21.02.2008р.

Посилання позивача на те, що на підставі рішення №48 від 18.07.2014р. правління Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» було припинено діяльність відділення вказаного банку у м.Донецьку по Комсомольському проспекту, 27, не приймаються судом до уваги, виходячи з того, що: по-перше, відповідний документ не представлено до матеріалів справи, по-друге, припинення діяльності відділення банку, як фінансової установи, не є безумовним доказом припинення енергоспоживання на підставі договору №2941 від 21.02.2008р.

В підтвердження припинення користування приміщенням, до якого здійснювалось постачання електричної енергії, позивачем також надано акт прийому-передачі орендованого приміщення, у відповідності до якого Публічне акціонерне товариство «Енергобанк» передало, а Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 прийняла приміщення, яке розташовано за адресою: м.Донецьк, Комсомольський проспект, 27.

При цьому, вказаний акт взалі не містить дати складання, а договір оренди від 03.07.2012р. укладався між Публічним акціонерним товариством «Енергобанк» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 на строк з 03.07.2012р. по 03.06.2015р. Наявність вказаних обставин свідчить про відсутність підстав вважати, що користування приміщенням на підставі договору від 03.07.2012р. припинилось раніше 03.06.2015р. та, відповідно, що перераховані банком у липні та серпні 2014 року кошти не були зараховані в рахунок минулих чи наступних платежів.

Крім того, згідно з п.2.5 договору №2941 від 21.02.2008р., у разі звільнення споживачем займаного приміщення, реорганізації, ліквідації (у тому числі, шляхом банкрутства), відчуження в будь-який спосіб займаного приміщення споживач зобов’язаний повідомити постачальника за 20 діб до дня зміни власника приміщення і в цей самий термін здійснити сплату усіх видів платежів, передбачених цим договором до дня зміни власника приміщення включно, а постачальник зобов’язаний припинити постачання електричної енергії з дня звільнення споживачем приміщення.

Як свідчать матеріали справи, позивач звертався до відповідача з повідомленням-вимогою про припинення користування орендованим приміщенням, розірвання договору та повернення суми попередньої оплати. Проте, це було у 2016 році.

Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене, за висновками суду, позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність у відповідача перед банком заборгованості за договором про постачання електричної енергії №2941 від 21.02.2008р. в сумі 9066,60 грн, що зумовлює висновок суду про відмову у задоволенні позовних вимог.

Клопотання відповідача про припинення провадження у справі у зв’язку з наявністю рішення господарського суду Донецької області від 13.04.2017р. у справі №905/1758/16 не підлягає задоволенню, виходячи з того, що підстави у розглядуваній справі та справі, за результатами провадження у якій було прийнято вказане рішення, не є тотожними.

Всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Енергобанк», м.Київ в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго», м.Краматорськ про стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії №2941 від 21.02.2008р. в сумі 9066,60 грн.

У судовому засіданні 14.09.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 19.09.2017р.

Суддя Ю.О.Паляниця