Постанова № 72287739, 14.02.2018, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Тимощук О.Я.

Суддя-доповідач:ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

іменем України

"14" лютого 2018 р. Справа № 569/5466/17

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Мацького Є.М.

суддів: Шевчук С.М.

ОСОБА_2,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Рівненського міського суду Рівненської області від "13" липня 2017 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання провести перерахунок пенсії , -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулась з позовом до Рівненського міського суду Рівненської області в якому просила визнати неправомірними дії Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області з приводу відмови перерахунку пенсії за віком відповідно до статті 37-1 Закону України "Про державну службу" в редакції, що діяла на дату призначення пенсії, в розмірі 90% суми заробітної плати працюючого державного службовця, починаючи з 01.03.2017 року, в зв'язку з підвищенням заробітної плати працюючим державним службовцям - працівникам Національного банку України на підставі постанови Правління Національного банку України від 10 липня 2015 року № 456, постанови Правління Національного банку України від 01 квітня 2016 року № 229/ДСК "В" "Про затвердження розмірів посадових окладів (тарифних ставок) працівників Національного банку України". Зобов'язати Рівненське об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області перерахувати пенсію за віком відповідно до статті 37-1 Закону України "Про державну службу" в редакції, що діяла на дату призначення пенсії, в розмірі 90% суми заробітної плати працюючого державного службовця, починаючи з 01.03.2017 року, в зв'язку з підвищенням заробітної плати працюючим державним службовцям - працівникам Національного банку України на підставі постанови Правління Національного банку України від 10 липня 2015 року № 456, постанови Правління Національного банку України від 01 квітня 2016 року № 229/ДСК "В" "Про затвердження розмірів посадових окладів (тарифних ставок) працівників Національного банку України".

Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 13.07.2017 року в задоволенні позовної заяви ОСОБА_3 відмовлено повністю.

Позивач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 13.07.2017 року та прийняти нову, якою визнати неправомірними дії Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області з приводу відмови перерахунку пенсії за віком відповідно до статті 37-1 Закону України "Про державну службу" в редакції, що діяла на дату призначення пенсії, в розмірі 90% суми заробітної плати працюючого державного службовця, починаючи з 01.03.2017 року, в зв'язку з підвищенням заробітної плати працюючим державним службовцям - працівникам Національного банку України на підставі постанови Правління Національного банку України від 10 липня 2015 року № 456, постанови Правління Національного банку України від 01 квітня 2016 року № 229/ДСК "В" "Про затвердження розмірів посадових окладів (тарифних ставок) працівників Національного банку України". Зобов'язати Рівненське об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області перерахувати пенсію за віком відповідно до статті 37-1 Закону України "Про державну службу" в редакції, що діяла на дату призначення пенсії, в розмірі 90% суми заробітної плати працюючого державного службовця, починаючи з 01.03.2017 року, в зв'язку з підвищенням заробітної плати працюючим державним службовцям - працівникам Національного банку України на підставі постанови Правління Національного банку України від 10 липня 2015 року № 456, постанови Правління Національного банку України від 01 квітня 2016 року № 229/ДСК "В" "Про затвердження розмірів посадових окладів (тарифних ставок) працівників Національного банку України".

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 перебуваючи на обліку у Рівненському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Рівненської області отримує пенсію за віком, що обчислюється їй у відповідності до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ.

Статтею 37-1 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ (в редакції до 01.05.2016 року) передбачалось, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 року №865 (в редакції до 09.12.2015 року) було передбачено, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям відповідно до рішень Кабінету Міністрів України заробітна плата для перерахунку пенсії визначалась, виходячи з заробітної плати працюючих державних службовців за тими ж посадами.

Пунктом 5 Постанови КМУ №865 від 31.05.2000 (в редакції до 14.09.2016 року) передбачалось, що перерахунок пенсій провадиться з місяця підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця на підставі поданої заяви та довідок, виданих державними органами за останнім місцем роботи.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», до Постанови №865 внесено зміни, а саме виключено пункт 4, та пункт 5 викладено в новій редакції.

У зв'язку з внесеними змінами, суд приходить до висновку, що на час звернення позивача до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, Постанова КМУ №865 не містила положень про порядок перерахунку пенсії державного службовця, а з 14.09.2016 року втратила чинність на підставі Постанови КМУ №622.

Форма довідки про заробітну плату для перерахунку пенсії непрацюючим державним службовцям була затверджена постановою Правління Пенсійного фонду України від 04.09.2013 року № 15-1 (абз. 3 п. 1 постанови).

У зв'язку із прийняттям постанови Пенсійного фонду № 15-2 від 04.07.2016 року були виключені абзаци 3 та 4 пункту 1 постанови Правління Пенсійного фонду України від 04.09.2013 року № 15-1, тобто скасована форма довідки про заробітну плату, яка подається для перерахунку пенсії непрацюючими державними службовцями.

Судом першої інстанції встановлено, що довідка про заробітну плату для перерахунку пенсії від 20.01.2017 №17-0017/4406, видана Національним Банком України згідно форми, затвердженою постановою Правління Пенсійного фонду України від 04.09.2013 року № 15-1.

Таким чином, суд оцінив критично довідку про заробітну плату для перерахунку пенсії від 20.01.2017 №17-0017/4406, що подавалась ОСОБА_3 відповідачу для перерахунку пенсії, оскільки на момент видачі такої довідки Національним Банком України її форма була скасована.

На момент виникнення спірних правовідносин (подання позивачем заяви про перерахунок пенсії), ст. 37-1 Закону України «Про державну службу» від 06.12.1993 року № 3723-ХІІ, яка передбачала порядок перерахунку призначених пенсій втратила чинність на підставі Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, а як наслідок не підлягає до застосування, починаючи із 01.05.2016 року.

Відповідно до ст. 90 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Таким чином, з 01.05.2016 року Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 року, по іншому врегульовані правовідносини, пов'язані із пенсійним забезпеченням державних службовців.

Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року не містить такої підстави для перерахунку пенсії, як збільшення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям.

Чинність Закону в часі регламентується нормами ст. 152 Конституції України, а саме: «Закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність».

Частина 1 статті 8 Конституції України передбачає, що Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Таким чином, до спірних правовідносин при розгляді публічно-правового спору щодо перерахунку пенсії позивача із 01.03.2017 року підлягає застосуванню Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, який не передбачає можливості перерахунку пенсій у зв'язку з підняттям заробітної плати працюючим державним службовцям.

У рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 Конституційний Суд України зазначив, що розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави.

Також Конституційний Суд України у рішенні від 25 січня 2012 року № 3рп/2012 зробив висновок, що соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

Такий принцип закладений, зокрема, в Загальній декларації прав людини 1948 року, згідно з якою кожна людина, як член суспільства, має право на соціальне забезпечення та на здійснення необхідних для підтримання її гідності та для вільного розвитку її особистості прав у економічній, соціальній і культурній галузях за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва та відповідно до структури і ресурсів кожної держави (стаття 22). Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права 1966 року встановлює загальний обов'язок держав забезпечити здійснення прав, що передбачені цим пактом, у максимальних межах наявних ресурсів (пункт 1 статті 2).

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 09 жовтня 1979 року у справі Ейрі проти Ірландії також констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі Кйартан Асмундсон проти Ісландії від 12 жовтня 2004 року.

Отже, одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Конституційний Суд України також зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку із чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення , а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, постанову Рівненського міського суду Рівненської області від "13" липня 2017 р. без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Є.М. Мацький

судді: С.М. Шевчук

ОСОБА_2

Повне судове рішення складено "14" лютого 2018 р.