Постанова № 72287611, 14.02.2018, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Невмержицька О.А.

Суддя-доповідач:ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

іменем України

"14" лютого 2018 р. Справа № 279/2162/17

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Кузьменко Л.В.

суддів: Іваненко Т.В.

ОСОБА_2,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на постанову Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від "27" жовтня 2017 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа: Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії , -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 27 жовтня 2017 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправною відмову Міністерства внутрішніх справ України у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_3.

Зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу ОСОБА_3 відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року №850.

Стягнуто на користь ОСОБА_3 за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства внутрішніх справ України сплачений судовий збір в розмірі 640,00 гривень.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та відмовити в задоволенні позову. Апеляційна скарга відповідача обґрунтована тим, що МВС України не має повноважень щодо прийняття рішення про призначення або про відмову в призначенні грошової допомоги позивачу, оскільки він проходив службу та був звільнений з органів Національної поліції, яка є самостійним органом центральної виконавчої влади.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач по 06.11.2015 року проходила службу в органах внутрішніх справ, а з 07.11.2015 року по 26.09.2016 року проходила службу в органах Національної поліції. Наказом ГУ Національної поліції в Житомирській області від 26.09.2016 року №220 о/с вона була звільнена зі служби в поліції за п.7 ч.1 ст.77 ЗУ «Про національну поліцію» (за власним бажанням).

Згідно довідки акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА №514959 від 27.09.2016 року з 22.09.2016 року позивачу встановлено третю групу інвалідності по захворюванню, що пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Свідоцтво про хворобу 253/166 також підтверджує наявність у позивача захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Позивач звернулась із заявою до голови ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області про отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності третьої групи, пов'язаної з проходженням служби в органах внутрішніх справ, однак отримала відмову.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2017 року по справі №279/5781/16-а визнано дії Міністерства внутрішніх справ України протиправними щодо повернення без розгляду матеріалів про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_3 та зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України розглянути матеріали про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_3 відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 з прийняттям відповідного рішення. Вказаним судовим рішенням право позивача на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України №565-ХІІ, і встановлено обов"язок відповідача МСВ україни прийняти відповідне рішення щодо таких виплат.

Крім того, як встановлено даним судовим рішенням, позивач зверталась із заявою до Головного управління національної поліції в Житомирській області про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності третьої групи, пов'язаної із проходженням служби. На адресу позивача надано відповідь зі змісту якої слідує, що підстави для призначення та виплати останній одноразової грошової допомоги відсутні, оскільки наявне захворювання пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, а не в поліції.

На виконання вище вказаної постанови суду Міністерством внутрішніх справ України були розглянуті матеріали ОСОБА_3 про призначення одноразової грошової допомоги та листом від 23.05.2017 року за №919/29/05.2017 повідомлено, що Департаментом фінансово-облікової політики МВС України матеріали про призначення одноразової грошової допомоги опрацьовано та повернуто без права на її виплату, оскільки на час встановлення втрати працездатності та написання заяви про призначення одноразової грошової допомоги позивач була поліцейським, а отже виплата одноразової грошової допомоги повинна проводитися відповідно до Закону України «Про Національну поліцію», як поліцейському.

Вважаючи дії відповідача щодо відмови у призначені одноразової грошової допомоги протиправними, позивач вдруге звернувся до суду.

Вирішуючи спір та задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновків, що дії відповідача не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, тому є протиправними.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з таких підстав.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2017 року по справі №279/5781/16-а встановлено, що служба ОСОБА_3 в органах поліції не позбавляє її права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку №850.

У вказаній постанові суд дійшов висновків щодо протиправності дій відповідача у повернені без розгляду матеріалів про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_3 з підстав, що призначення одноразової грошової допомоги має здійснюватись за останнім місцем служби поліцейського.

Таким чином, у справі № 279/5781/16-а суд зобов'язав Міністерство внутрішніх справ України розглянути матеріали про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_3 відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 з прийняттям відповідного рішення.

Отже, постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2017 року визнано право за позивачем на отримання одноразової грошової допомоги згідно Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850 .

Згідно ч.2 ст.255 КАС України (в редакції чинній на момент розгляду справи) обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Окрім того, оскільки постанова Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2017 року набрала законної сили, то відповідно до вимог ч. 1 ст. 255 КАС України (в редакції чинній на момент розгляду справи) вона є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Обов'язковість судових рішень гарантується також ст. 124 Конституції України та практикою Європейського суду з прав людини. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Крім того, відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено пунктом 1 статті 1 Першого протоколу.

Водночас, вказана постанова не виконується відповідачем, що стало підставою для звернення до суду з позовом у даній справі.

Згідно пункту 2 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.

Проте згідно норм Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є гарантування дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади за даних обставин.

Тож колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що належним способом захисту права позивача є саме зобов'язання Міністерства внутрішніх справ України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу позивачу відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Крім того, МВС України до апеляційного суду було подано клопотанням про повернення надлишково сплаченого судового збору в розмірі 704,00 грн., сплаченого за квитанцією від 23.11.2017 р. № 2144 за подання апеляційної скарги на рішення суду у цій справі.

Зазначене клопотання мотивовано тим, що судовий збір за подання апеляційної скарги у цій справі становить 704,00 грн., однак МВС України помилково сплачено судовий збір у більшому розмірі, а саме 1408,00 грн., тому збір у розмірі 704,00 грн. був сплачений заявником на рахунок ЖААС помилково, понад розмір, встановлений законом та ухвалою суду про залишення апеляційної скарги без руху.

Перевіривши доводи заявника та дослідивши матеріали справи і надані ним докази, колегія суддів вважає, що таке клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір” сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Частиною 1 статті 9 вказаного Закону визначено, що судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Згідно з п. 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 3 вересня 2013 року № 787, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податку, зборів, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що надмірно сплачений судовий збір повертається на підставі ухвали суду, яким розглянуто справу.

Таким чином, оскільки МВС України внесено судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду в більшому розмірі, ніж встановлено законодавством, такий судовий збір був зарахований на рахунок Житомирського апеляційного адміністративного суду, реквізити, вказані у платіжному дорученні, відповідають реквізитам апеляційного суду, то колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення його клопотання та для повернення заявнику надміру сплаченої суми судового збору у розмірі 704,00 грн. згідно платіжного доручення від 23.11.2017 р. № 2144.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення, постанову Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від "27" жовтня 2017 р. без змін.

Повернути Міністерству внутрішніх справ України з Державного бюджету України сплачену ним суму судового збору у розмірі 704,00 (сімсот чотири) грн. за подання апеляційної скарги, згідно платіжного доручення від 23.11.2017 р. № 2144.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. Кузьменко

судді: Т.В. Іваненко

ОСОБА_2

Повне судове рішення складено "14" лютого 2018 р.