Постанова № 72287529, 13.02.2018, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Гумен Н.В.

Суддя-доповідач:ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

іменем України

"13" лютого 2018 р. Справа № 295/9877/17

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Капустинського М.М.

суддів: Моніча Б.С.

ОСОБА_2,

за участю секретаря судового засідання Шведюк М.М.,

позивача, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від "15" листопада 2017 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України, третя особа Житомирський обласний військовий комісаріат про визнання дій протиправними та зобов'язати призначити та виплатити одноразову грошову допомогу , -

ВСТАНОВИВ:

05.09.2017р. позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати п.63 Протоколу №54 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 08 липня 2016 року щодо відмови в призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25 грудня 2013 року «Про затвердження порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та повернення їх на доопрацювання протиправним та недійсним та зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25 грудня 2013 року, як інваліду війни 2 групи з 06 січня 2016 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії), захворювання, що пов'язані із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності та вжити заходів до її виплати.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 15.11.2017р. адміністративний позов ОСОБА_3 до Міністерства оборони України, третя особа Житомирський обласний військовий комісаріат про визнання дій протиправними та зобов'язати призначити та виплатити одноразову грошову допомогу - залишено без розгляду.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду. Зазначає, що незважаючи на встановлені норми чинного законодавства, які визначають гарантії соціального забезпечення військовослужбовців, Міністерство оборони України не призначило та не виплатило спірну допомогу, а тому такі дії є протиправними і підлягають судовому захисту.

У відзиві на апеляційну скаргу Міністерство оборони України просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

При розгляді справи суд враховує, що з 15.12.2017 р. набрала нова редакція Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України).

Разом з тим, з урахуванням того, що суд першої інстанції розглядав справу та застосовував відповідні норми процесуального права на підставі КАС України у попередній редакції суд апеляційної інстанції, перевіряючи обґрунтованість судового рішення в частині вірного застосування норм процесуального права також враховує положення КАС України, що були чинними до 15.12.2017 р.

Відповідно до частини 1 статті 99 КАС України визначено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частинами 2, 3 вказаної статті КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 15.03.1996р. по 21.09.1996р. проходив військову службу у військовій частині А-4170/901 окремій понтонно-мостовій роті, яка входила в багатонаціональні сили ООН по підтриманню миру в республіці Ангола, де під час виконання службових обов'язків в 1996 році отримав закриту черепну-мозкову травму, що підтверджується витягом із протоколу засідання 9 військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв 'язку від 03.07.2002р. (протокол № 226).

Відповідно до рішення Міжрайспецтравмоофтальмологічної МСЕК (довідка серія 2-18 ЖИЗ № 037226 04.01.2003р.) позивачу була призначена 3 група інвалідності з 15.10.2002р., вперше, у зв'язку з наявністю поранень, контузії та захворювання, пов'язаних із виконанням обов'язків військової служби, при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. З 11.01.2013р. позивачу була встановлена 2 група інвалідності у зв'язку з наявністю поранень, контузії та захворювання, пов'язаних із виконанням обов 'язків військової служби, а з 06.01.2016 р. - довічно.

07.12.2016 р. позивач звернувся з заявою до військового комісара Житомирського ОМВК про надання йому одноразової грошової допомоги в зв'язку з втратою здоров'я, пов'язану з проходженням військової служби в республіці Ангола. Військовим комісаром Житомирського ОМВК було направлено висновок до Міністерства оборони України щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_3, який з 06.01.2016 р. визнаний інвалідом 2 групи довічно. Згідно витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №54 від 08.07.2016 р. ОСОБА_3, було відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку з тим, що він був звільнений з військової служби до набуття Законом України від 04.04.2006р. №3597-IV «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу», яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги, та інвалідність яким встановлено до 1 січня 2014 року, тобто до набуття чинності нової редакції ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови КМУ від 25.12.2013р. №975, оскільки, відповідно до ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі».

З адміністративного позову вбачається, що позивачем оскаржується п.63 Протоколу №54 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 08 липня 2016 року, щодо відмови в призначенні ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013р. «Про затвердження порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».

Відповідно до копії супровідного листа №ВС5171 від 29.08.2016р., яким Житомирським обласним військовим комісаріатом до військового комісара Житомирського ОМВК повернуто документи для призначення одноразової грошової допомоги, зокрема, ОСОБА_3, на якому міститься підпис ОСОБА_3 про ознайомлення та отримання повернутих документів 09.09.2016 року, таким чином судом встановлено, що про наявність оскаржуваного рішення позивач дізнався 09.09.2016 року (а.с. 49, 56).

Позивач звернувся з адміністративним позовом до суду 05.09.2017 року.

Згідно зі ст.100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.

Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Суд враховує й практику Європейського суду з прав людини. У справах "Стаббігс та інші проти Великобританії", "Девеер проти Бельгії", суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 (справа "Мельник проти України") погодився з тим, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. А також указав, що зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Жодних поважних причин, які давали б суду можливість поновити цей строк позивачем не наведено. Судом із наявних матеріалів справи не встановлено поважних причин пропуску позивачем строку звернення до суду.

У відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 155 КАС України суд залишає позовну заяву без розгляду якщо її подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Враховуючи вищевикладене, позовна заява ОСОБА_3 до Міністерства оборони України, третя особа Житомирський обласний військовий комісаріат про визнання дій протиправними та зобов'язати призначити та виплатити одноразову грошову допомогу обґрунтовано залишена судом першої інстанції без розгляду.

Згідно зі ст.316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наведених обставин колегія суддів приходить висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв судове рішення з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від "15" листопада 2017 р. без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя М.М. Капустинський

судді: Б.С. Моніч

ОСОБА_2

Повне судове рішення складено "15" лютого 2018 р.