Постанова № 72287272, 05.02.2018, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Зосименко О.М.

Суддя-доповідач:Моніч Б.С.

ПОСТАНОВА

іменем України

"05" лютого 2018 р. Справа № 295/6364/17

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Моніча Б.С.

суддів: Капустинського М.М.

Охрімчук І.Г.,

за участю секретаря судового засідання Кошиль О.Ю.,

позивача та представника відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на постанову Богунського районного суду м. Житомира від "23" листопада 2017 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення , -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, в якому просив скасувати постанову старшого державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель у Житомирській області Романова Сергія Вікторовича від 02.06.2017 року за №70-ДК/0007По/08/01/-17, якою накладено адміністративне стягнення на позивача за оброблення трьох земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які розташовані за межами населеного пункту с.Кодня, Житомирського району.

Постановою Богунського районного суду м. Житомира від 23.11.2017 року позов задоволено частково скасовано постанову старшого державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель у Житомирській області Романова Сергія Вікторовича від 02.06.2017 року за №70-ДК/0007По/08/01/-17 про накладення адміністративного стягнення.

В решті вимог - відмовлено.

Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на користь Держави судовий збір у сумі 640 (шістсот сорок) гривень.

Вважаючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області подало апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог.

Розглянувши справу в межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що 25.05.2017 року старшим державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель у Житомирській області Романовим С.В. проведено перевірку з питання дотримання вимог земельного законодавства щодо використання та охорони земель державної власності ОСОБА_3 на території Коднянської селищної ради Житомирської області..

За результатами перевірки, державними інспекторами складено акт дотримання вимог земельного законодавства від 25.05.2017 року, яким встановлено, що позивач самовільно використовує земельні ділянки площею 28,1 га за межами населеного пункту с. Кодня, Житомирського району. Самовільне зайняття земельних ділянок вчинено шляхом поверхневого обробітку ґрунту та проведення посівів сільськогосподарських культур, що є порушенням статей 125, 126 Земельного кодексу України

01.06.2017 року державним інспектором складено протокол про адміністративне правопорушення, згідно якого ОСОБА_3 з протоколом ознайомлений про розгляд адміністративної справи повідомлений та від підпису, та отримання копії протоколу відмовився.

02.06.2017 року постановою старшого державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель у Житомирській області Романова Сергія Вікторовича за №70-ДК/0007По/08/01/-17, на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 грн. 00 коп. та визначено матеріальну шкоду в розмірі 29567 грн. 94 коп.

Не погоджуючись із законністю вказаних постанови про накладення адміністративного стягнення та припису про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки ОСОБА_3 оскаржив їх в судовому порядку.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов ОСОБА_3, дійшов висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок доказування в адміністративному суді (в редакції на час розгляду справи в суді першої інстанції) правомірності прийнятих ним рішень, не доведено належними доказами порушення позивачем ст.1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель".

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Згідно ст.125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст.126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Пунктом "б" ч.1 ст.211 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

Згідно зі статтею 53-1 КУпАП самовільне зайняття земельної ділянки тягне за собою накладення штрафу на громадян від десяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, згідно із вказаною нормою права за самовільне зайняття земельної ділянки, тобто використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів, передбачена адміністративна відповідальність, яку несуть як громадяни, так і посадові особи.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Тобто, обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Відповідно до ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного спливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

У відповідності до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 10 КУпАП вина є обов'язковою умовою адміністративної відповідальності, юридичний факт, який є підставою для притягнення до відповідальності.

Згідно ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає, вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Крім того, у відповідності до ст.278 КпАП України при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа), який розглядатиме справу, вирішує такі питання: чи належить до його компетенції розгляд даної справи: чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення: чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; чи витребувано необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Згідно ст.251 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному закономпорядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись закономі правосвідомістю.

Крім того, відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 2 статті 77 Кодексу встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанції відповідачами не надано жодного доказу, що станом на дату проведення перевірки саме ОСОБА_3 використовував (обробляв) вказану земельну ділянку, тоді як відповідач зазначену обставину заперечує.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що довідка сільради від 23.05.2017 р. (а.с.33) щодо оброблення земель, які розташовані за межами населеного пункту може розглядатися лише в сукупності з дослідженням інших доказів, які суду не надано.

Зазначена довідка констатує факт оброблення земельної ділянки позивачем, однак вона не містить покликань на докази, які б об'єктивно підтверджували цю обставини.

У матеріалах справи відсутні пояснення свідків або очевидців, які особисто спостерігали факт використання земельної ділянки ОСОБА_3, ці обставини не з'ясовувалися і під час розгляду адміністративної справи по суті.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції суд з'ясовував, яким чином були спростовані доводи позивача про те, що він до зазначеної земельної ділянки не має жодного відношення, її не обробляв.

Представник апелянта даних обставин пояснити не зміг.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.

Частиною першою статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуюче викладене, колегія суддів залишає судове рішення без змін.

Щодо інших доводів апеляційної скарги, зокрема про те, що старший державний інспектор наділений правом проведення перевірок, правом розглядати справи про адміністративне правопорушення, то зазначеним обставинам судом першої інстанції не надавалась юридична оцінка. Ці обставини не слугували для прийняття рішення про часткове задоволення позовних вимог. За цих підстав суд апеляційної інстанції цим доводам не надає оцінку.

Крім того, суд враховує, що апеляційна скарга не містить доводів щодо неправильності вирішення питання про судові витрати, а тому суд не знаходить підстав для перегляду рішення в цій частині.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області залишити без задоволення, постанову Богунського районного суду м. Житомира від "23" листопада 2017 р. без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Б.С. Моніч

судді: М.М. Капустинський

І.Г. Охрімчук

Повне судове рішення складено "13" лютого 2018 р.