Постанова № 72287258, 14.02.2018, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції:

Суддя-доповідач:Мацький Є.М.

ПОСТАНОВА

іменем України

"14" лютого 2018 р. Справа № 806/1408/17

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Мацького Є.М.

суддів: Шевчук С.М.

Шидловського В.Б.,

за участю секретаря судового засідання Витрикузи В.П.,

апелянта ОСОБА_3

представник апелянта ОСОБА_4

представника відповідача Зотов А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "19" липня 2017 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, зобов'язання нарахувати та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу , -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду в травні 2017 року з позовом до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання незаконними та скасування наказів №483 від 24.04.2017року та №79 о/с від 28.04.2017року, поновлення на посаді та зобов'язання нарахувати та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 19 липня 2017 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено за їх безпідставністю.

В апеляційній скарзі, ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 зазначив, що з квітня 2012року проходив службу в органах внутрішніх справ, а з 07.11.2015 року - в Національній поліції України. Відповідно до оскаржуваних наказів він з 28.04.2017 року був звільнений з посади поліцейського Житомирського районного відділення поліції Житомирського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області відповідно у зв'язку із застосуванням дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби та у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби.

Вважає , що накладання вказаного дисциплінарного стягнення проведено із грубими порушеннями вимог чинного законодавства. Посилається на відсутність доказів вчинення ним дисциплінарного проступку. Доставлення 09.03.2017 року в нетверезому стані до відділення детоксикаційної допомоги КУ "Центральна міська лікарня №2" було зумовлено вчиненням відносно нього злочину, а перебування 10.03.2017 року на робочому місці - вимогою керівництва відділу поліції, так як сам не бажав виходити на службу в зв"язку з необхідністю звернення до медичної установи і з 10.03.2017року по 16.03.2017 року перебував на лікуванні.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку проходження служби в Національній поліції України та звільнення зі служби в поліції регулюються правовими нормами Закону України "Про Національну поліцію" від 2 липня 2015 року N580-VIII (надалі - Закон N 580-VIII), що були чинні на день виникнення таких відносин.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до наказу начальника ГУ Національної поліції в Житомирській області №220 від 13.03.2017 року було призначено службове розслідування щодо інформації про доставлення оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Житомирського ВП ГУНП ОСОБА_3, апелянта в даній справі, до Центру детоксикації м.Житомира з ознаками сильного алкогольного сп'яніння та виявлення 10.03.2017 року вказаного поліцейського на службі в стані алкогольного сп'яніння (а.с.64).

За результатами вказаного службового розслідування 24.04.2017 року був зроблений висновок, відповідно до якого апелянт підлягав звільненню зі служби за порушення службової дисципліни, невиконання вимог законів України та інших нормативно-правових актів, які регламентують діяльність поліції, поваги та охорони честі держави, гідне несення високого звання поліцейського, порушення ст.7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, недотримання норм моралі, професійної та службової етики, обов'язку бути прикладом у дотриманні громадського порядку, що виразилися у негідному поводженні у позаслужбовий час та перебування на службі 10.03.2017року у стані алкогольного сп'яніння, а також нещирість під час проведення службового розслідування (а.с.165-177).

Вказаний висновок службового розслідування слугував підставою для притягнення Позивача до дисциплінарної відповідальності. Як зазначено в дослідженому судом наказі Відповідача від 24.04.2017року №483, Позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції за порушення службової дисципліни, невиконання вимог законів України та інших нормативно-правових актів, які регламентують діяльність поліції, поваги та охорони честі держави, гідне несення високого звання поліцейського, порушення ст.7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, недотримання норм моралі, професійної та службової етики, обов'язку бути прикладом у дотриманні громадського порядку, що виразилися у негідному поводженні у позаслужбовий час та перебування на службі 10.03.2017року у стані алкогольного сп'яніння, а також нещирість під час проведення службового розслідування (а.с.178-180).

Відповідно до вимог ст.19 Закону N 580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Відповідно до п.9 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про Національну поліцію" від 23 грудня 2015 року N 901-VIII до набрання чинності Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції" на поліцейських поширено дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., N 29, ст. 245 із наступними змінами).

Порядок проведення службового розслідування стосовно особи (осіб) рядового і начальницького складу органів поліції у разі надходження відомостей про вчинення нею (ними) дій, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну визначається правовими нормами Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2013 N 230 (надалі-Інструкція).

В розумінні вимог ст.ст.12,13 вказаного Дисциплінарного статуту Відповідач наділений повноваженнями щодо накладання на Позивача такого дисциплінарного стягнення як звільнення з органів внутрішніх справ (зі служби в поліції).

Колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта щодо відсутності в матеріалах службового розслідування жодних належних доказів вчинення ним дисциплінарного проступку.

Так, в матеріалах службового розслідування, досліджених судом, факт виявлення Позивача 09.03.2017року близько 22.00 год. пішим патрулем поліцейських та військовослужбовців Національної гвардії України поблизу будинку 25 по вул.Хлібній в м.Житомирі і доставлення до відділення детоксикаційної допомоги КУ "Центральна міська лікарня №2" в стані сильного алкогольного сп'яніння підтверджено показами поліцейських ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 і військовослужбовців військової частини 3047 Національної гвардії України ОСОБА_9, ОСОБА_10 (а.с.83-92).

Згідно пояснень медичних працівників відділення детоксикаційної допомоги КУ "Центральна міська лікарня №2" ОСОБА_11, ОСОБА_12 і ОСОБА_13 доставлений 09.03.2017року близько 22.15 год. невідомий чоловік перебував у стані сильного алкогольного сп'яніння ( 2,6 проміле), "поводив себе агресивно, вибивав ногами двері, на зауваження медичного персоналу припинити такі дії не реагував та висловлювався в їх бік брутальною лайкою". В подальшому було встановлено, що невідомий чоловік є працівником поліції і із відділення був забраний іншими працівниками поліції (а.с.67-72).

З досліджених судом матеріалів службового розслідування вбачається, що із відділення детоксикаційної допомоги КУ "Центральна міська лікарня №2" апелянта у відповідності до вимог п.4.2.16 Положення про дане відділення забрали працівники Житомирського ВП УНП в Житомирській області підполковник поліції ОСОБА_14 і майор ОСОБА_15 і при заповненні медичних документів було недостовірно зазначено, що доставленим була особа на прізвище ОСОБА_16, а не апелянт.

В ході службового розслідування та в ході судового засідання в суді першої допомоги апелянт підтвердив, що саме його 09.03.2017 року близько 22.00 год. пішим патрулем поліцейських та військовослужбовців Національної гвардії України від будинку 25 по вул.Хлібній в м.Житомирі було доставлено до відділення детоксикаційної допомоги КУ "Центральна міська лікарня №2" в стані алкогольного сп'яніння. Апелянт не заперечував факт вживання спиртних напоїв, в тому числі на вулиці із невідомими особами.

Наявність при цьому факту хуліганських дій відносно апелянта невстановленими особами не є і не може бути предметом судового розгляду в порядку адміністративного судочинства, в тому числі в даній адміністративній справі. Суд враховує, що 11.03.2017року за повідомлення медичного закладу про скоєння відносно апелянта хуліганських дій внесено до ЄРДР (правова кваліфікація ст.296ч.1 КК України).

Колегія суддів вважає безпідставними також доводи апелянта про те, що він перебував на службі 10.03.2017 року не за власним бажанням, так як потребував надання медичної допомоги, а наявність етилового спирту в крові у Позивача зумовлена, нібито, вживанням лікарських засобів "Афлубін" і "Пертусин".

Так, як зазначено в медичній картці стаціонарного хворого, апелянт до медичного закладу (КУ "Центральна міська лікарня №2") звернувся лише в 19:35 10.03.2017 року, тобто після закінчення робочого дня (а.с.126).

Судом також встановлено і визнається сторонами, що 10.03.2017 року був робочим днем для апелянта, він не був звільнений від проходження служби в цей день в установленому порядку. Факт перебування апелянта на службі в нетверезому стані підтверджується висновком токсилогічного дослідження Житомирського обласного наркологічного диспансеру від 10.03.2017року №1146, відповідно до якого у крові апелянта виявлено етиловий алкоголь в концентрації 0,23 проміле та висновком №110 лікаря цього ж медичного закладу, відповідно до якого він перебував у стані алкогольного сп'яніння (а.с.95-96).

Факт перебування апелянта на службі в стані алкогольного сп'яніння підтверджується також відповідним актом № 3361 від 10.03.2017 року. Вказаний акт врахований при проведенні службового розслідування та досліджений в судовому засіданні (а.с.94).

Згідно висновку акту судового - медичного обстеження ОСОБА_3 від 04.04.2017 року № 706 виявлення етилового алкоголю у апелянта в концентрації 2,6 проміле та 0,23 проміле в крові не може бути пов'язане із вживанням лікарських засобів "Афлубін" і "Пертусин" (а.с.159-164).

Безспірно, в розумінні вимог ст.ст.12,13 вказаного Дисциплінарного статуту при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо, а звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

За змістом статті 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; дотримуватися норм професійної та службової етики; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку тощо.

В постановах Верховного Суду України від 29 вересня 2015 року у справі N 21-1288а15 та від 20 жовтня 2015 року у справі №21-2103а15 прямо зазначено, що дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (національної поліції) за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет таких органів і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.

Відповідно до пояснень представника відповідача саме така поведінка апелянта, що перебував в стані сильного алкогольного сп'яніння в медичному закладі, його перебування на службі в стані алкогольного сп'яніння, нещирість при проведенні службового розслідування були враховані і стали підставою для застосування до нього крайнього заходу дисциплінарного впливу - звільнення зі служби в поліції.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач за наслідками службового розслідування правомірно зробив висновок про наявність в діях апелянта вчинку, який слугує підставою для застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. Визначення сумісності певних дій (проступків) працівників рядового і начальницького складу органів поліції із званням поліцейського та із подальшим проходженням служби, на думку колегії суду, є виключними повноваженнями відповідача.

Як зазначено в дослідженому оскаржуваному наказі відповідача від 28.04.2017 року №79 о/с, апелянт звільнений зі служби в поліції у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби. Тобто оскаржуваний наказ відповідача був зумовлений виключно реалізацією наказу від 24.04.2017 року №483.

За приписами п.6 ч.1 ст.77 Закону N 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення, а день звільнення вважається останнім днем служби.

Таким чином, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про те, що оскаржувані накази від 24.04.2017 року №483 та від 28.04.2017року №79 о/с відповідачем винесені в межах повноважень, на підставі вимог чинного законодавства та у спосіб визначений законом, а тому є правомірними і скасуванню не підлягали.

Суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи, вірно застосував законодавство, яке регулює ці правовідносини та ухвалив правильне рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "19" липня 2017 р. без змін,

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Є.М. Мацький

судді: С.М. Шевчук

В.Б. Шидловський

Повне судове рішення складено "14" лютого 2018 р.