Постанова № 72287098, 07.02.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2018 р. м. ХарківСправа № 820/4149/15Харківський апеляційний адміністративний суд

колегія суддів у складі:

головуючого судді: Спаскіна О.А.

суддів: Жигилія С.П. , П’янової Я.В.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2015, (суддя Бідонько А.В., вул. Мар'їнська, 18-Б-3, м. Харків, 61004, повний текст складено 07.10.15) по справі № 820/4149/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна Х"

до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

про визнання дій протиправними, зобов’язання вчинити певні дії, скасування наказів та податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю “ФОРТУНА Х” (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (далі – відповідач, ОСОБА_1 ОДПІ м. Харкова), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило:

- визнати протиправними дії ОСОБА_1 ОДПІ м. Харкова щодо внесення змін до електронної бази даних “Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів та зборів України “Податковий блок”, інформаційної бази результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ “Аудит”, а також до картки особового рахунку по платнику податків ТОВ “ФОРТУНА Х”, внесених на підставі актів №882/20-38-15-01-09/37365142 від 10.03.2015 року, №706/20-38-22-01-04/37365142 від 25.02.2015 року, №723/20-38-22-01-04/37365142 від 26.02.2015 року, №5462/20-38-22-01-04/37365142 від 12.12.2014 року;

- зобов'язати ОСОБА_1 ОДПІ м. Харкова відновити суми податкового кредиту та зобов'язань ТОВ “ФОРТУНА Х” в електронній базі даних “Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів та зборів України “Податковий блок”, інформаційній базі результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ “Аудит”, а також в картці особового рахунку, зміни до яких були внесені на підставі відомостей, викладених в актах №882/20-38-15-01-09/37365142 від 10.03.2015 року, №706/20-38-22-01-04/37365142 від 25.02.2015 року, №723/20-38-22-01-04/37365142 від 26.02.2015 року, №5462/20-38-22-01-04/37365142 від 12.12.2014 року;

- скасувати рішення ОСОБА_1 ОДПІ м. Харкова у формі наказів № 148 від 12.02.2015 року “Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ “ФОРТУНА Х”, № 150 від 13.02.2015 року “Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ “ФОРТУНА Х”, № 196 від 19.02.2015 року “Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ “ФОРТУНА Х”;

- визнати протиправними дії ОСОБА_1 ОДПІ м. Харкова з проведення документальних позапланових перевірок ТОВ “ФОРТУНА Х” щодо документального підтвердження господарських відносин з платниками податків на підставі наказів № 148 від 12.02.2015 року “Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ “ФОРТУНА Х”, № 150 від 13.02.2015 року “Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ “ФОРТУНА Х”, № 196 від 19.02.2015 року “Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ “ФОРТУНА Х”, № 1787 від 27.11.2014 року “Про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ “ФОРТУНА Х”, №1813 від 03.12.2014 року “Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ “ФОРТУНА Х”, № 670 від 02.06.2015 року “Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ “ФОРТУНА Х”, № 685 від 05.06.2015 року “Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ “ФОРТУНА Х”;

- визнати протиправними дії ОСОБА_1 ОДПІ м. Харкова зі складання актів №882/20-38-15-01-09/37365142 від 10.03.2015 року, №706/20-38-22-01-04/37365142 від 25.02.2015 року, №723/20-38-22-01-04/37365142 від 26.02.2015 року, №5462/20-38-22-01-04/37365142 від 12.12.2014 року;

- визнати протиправними дії ОСОБА_1 ОДПІ м. Харкова зі встановлення в актах перевірки №882/20-38-15-01-09/37365142 від 10.03.2015 року, №706/20-38-22-01-04/37365142 від 25.02.2015 року, №723/20-38-22-01-04/37365142 від 26.02.2015 року, №5462/20-38-22-01-04/37365142 від 12.12.2014 року про результати документальних позапланових перевірок ТОВ “ФОРТУНА X” щодо документального підтвердження господарських відносин з платниками податків висновків щодо порушення ТОВ “ФОРТУНА X” законодавства України;

- скасувати податкові повідомлення-рішення ОСОБА_1 ОДПІ м. Харкова від 30.03.2015 року №0001161501, від 03.04.2015 року №0000522201, від 03.04.2015 року №0000532201, від 03.04.2015 року №0000542201, від 03.04.2015 року №0000552201, від 19.12.14 року №0001722201;

- заборонити ОСОБА_1 ОДПІ м. Харкова використовувати як податкову інформацію, а також надсилати іншим податковим органам в якості податкової інформації для використання в роботі акти перевірок №882/20-38-15-01-09/37365142 від 10.03.2015 року, №706/20-38-22-01-04/37365142 від 25.02.2015 року, №723/20-38-22-01-04/37365142 від 26.02.2015 року, №5462/20-38-22-01-04/37365142 від 12.12.2014 року, №1898/20-38-22-03-08/37365142 від 28.05.2014 року, №2034/20-38-22-03-08/37365142 від 15.06.15 року, №2082/20-38-22-03-08/37365142 від 19.06.2015 року про результати документальних позапланових перевірок ТОВ “ФОРТУНА X”.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2015 року позов Товариства задоволено частково:

- скасовано податкові повідомлення-рішення ОСОБА_1 ОДПІ м. Харкова від 30.03.2015 року №0001161501, від 03.04.2015 року №0000522201, від 03.04.2015 року №0000532201, від 03.04.2015 року №0000542201, від 03.04.2015 року №0000552201, від 19.12.14 року №0001722201;

- зобов'язано ОСОБА_1 ОДПІ м. Харкова відновити суми податкового кредиту та зобов'язань ТОВ “ФОРТУНА X” в електронній базі даних “Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів та зборів України “Податковий блок”, Інформаційній базі результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ “Аудит”, які були внесені на підставі відомостей, викладених в актах №706/20-38-22-01-04/37365142 від 25.02.2015 року, №723/20-38-22-01-04/37365142 від 26.02.2015 року, №882/20-38-15-01-09/37365142 від 10.03.2015 року, №5462/20-38-22-01-04/37365142 від 12.12.2014 року;

- у задоволенні адміністративного позову Товариства в іншій частині позовних вимог відмовлено;

- стягнуто з Державного бюджету України (р/р 31217206784011, отримувач: УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, код 37999628, МФО 851011, банк ГУДКСУ у Харківській області) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ФОРТУНА Х” (код ЄДРПОУ 37365142, адреса: 61036, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 126/1, к.20) судовий збір у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 копійок).

Не погодившись із судовим рішенням, відповідач, ОСОБА_1 ОДПІ м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області, подав апеляційну скаргу, в якій просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2015 року по справі № 820/4149/15 в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в повному обсязі в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з’ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права. Вважає, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в актах перевірки, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на цілком законних підставах та відповідають чинному законодавству, у зв’язку з чим просив у задоволенні позову відмовити.

В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.

У надісланому до суду письмовому відзиві на апеляційну скаргу відповідача позивач заперечував проти апеляційної скарги та зазначив, що рішення суду першої інстанції є правомірним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачає.

Відповідач надіслав клопотання про заміну відповідача по справі: ОСОБА_1 ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області на Східну ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області.

Відповідно до ч.2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України не здійснювалось.

Під час апеляційного розгляду справи судом задоволено клопотання відповідача та замінено відповідача ОСОБА_1 ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області на Східну ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.2015р. № 892 «Деякі питання територіальних органів Державної фіскальної служби».

Суд апеляційної інстанції розглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України.

Враховуючи, що відповідач оскаржує постанову суду першої інстанції лише в частині задоволення позовних вимог, колегія суддів не вбачає підстав для надання правової оцінки рішенню суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову, в межах розгляду даної апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 ОДПІ м. Харкова проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ “ФОРТУНА Х” щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ “Нафтова компанія Партнер” за період серпень 2014 року, за результатами якої складено акт від 25.02.2015 року №706/20-38-22-01-04/37365142 (а.с.45-66 т.1), в якому встановлено порушення позивачем вимог ст. 1, п. 2 ст. 3, ст. 4, п. 6 ст. 8, п. 1 та п. 2, п. 3 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 р. №996-ХІV “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, п. 44.1 ст. 44, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України по взаємовідносинам з ТОВ “Нафтова компанія Партнер”, що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 2 496 847,00 грн. та до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ на суму 65 069,00 грн.

Також ОСОБА_1 ОДПІ м. Харкова проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ “ФОРТУНА Х” щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ “Азонтес” за період вересень 2014 року та ТОВ “Донмас” за період жовтень 2014 року, за результатами якої складено акт №723/20-38-22-01-04/37365142 від 26.02.2015 року. (а.с.79-115 т.1), в якому встановлено порушення ст. 1, п. 2 ст. 3, ст. 4, п. 6 ст. 8, п. 1 та п. 2, 3 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 р. №996-ХІV “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, п. 44.1 ст. 44, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України по взаємовідносинам з ТОВ “Азонтес” за період вересень 2014 року, в результаті чого позивачем завищено податкові зобов'язання на суму ПДВ 1 383 006,00 грн. та завищено податковий кредит з ПДВ на суму 8 208 962,00 грн., що призвело до заниження ПДВ, який підлягає сплаті до бюджету за на суму 5 311 007,00 грн.; по взаємовідносинам з ТОВ “Донмас” за період жовтень 2014 року, в результаті чого позивач завищив податкові зобов'язання з ПДВ на суму 1 514 949,00 грн. та податковий кредит з ПДВ на суму 4 027 521,00 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за грудень 2014 року на суму 607 756,00 грн.

Крім того, контролюючим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ “ФОРТУНА Х” щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ “Донмас” в частині податкових накладних виписаних у грудні 2014 року та ТОВ “Тановер” в частині податкових накладних виписаних у листопаді 2014 року за рахунок яких сформовано податковий кредит ТОВ “ФОРТУНА Х” за період грудень 2014 року, за результатами якої складено акт №882/20-38-15-01-09/37365142 від 10.03.2015 року. (а.с.83-85,120-141 т.1, а.с.159-160 т.8), в якому зафіксовано порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ “Донмас” на суму 3 238 783,00 грн., та ТОВ “Тановерна” на суму 2 438 151,00 грн.; заниження ПДВ, який підлягає сплаті до бюджету за грудень 2014 року на суму 3 026 603,55 грн.

Також, із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 ОДПІ м. Харкова проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ “ФОРТУНА Х” щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ “Антарес” їх реальності та повноти відображення в обліку за період липень 2014 року та ВАТ “НПК-Галичина” за період червень 2014 року, за результатами якої складено акт №5462/20-38-22-01-04/37365142 від 12.12.2014 року (а.с.163-181 т.8), та встановлено порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України по взаємовідносинам з ТОВ “Антарес” за період липень 2014 року, в результаті чого занижено ПДВ у розмірі 1 843 028,00 грн.

Крім того, ОСОБА_1 ОДПІ м. Харкова проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ “ФОРТУНА Х” щодо документального підтвердження реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліку з податку на прибуток за 2014 рік питань взаємовідносин з контрагентами ТОВ “Антарес” за період липень 2014 року, ТОВ “Нафтова компанія Партнер” за період серпень 2014 року, ТОВ “Азонтес” за період вересень, жовтень 2014 року, ТОВ “Донмас” за період жовтень, грудень 2014 року, ТОВ “Тановер” за період листопад 2014 року, за результатами якої складено акт від 15.06.15 року №2034/20-38-22-03-08/37365142 (а.с.197-250 т.1, а.с.1-37, 138- 142 т.2).

Також, контролюючим органом проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ “ФОРТУНА Х” щодо документального підтвердження реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліку з податку на додану вартість з питань взаємовідносин з контрагентами ТОВ “Тановер” за період листопад 2014 року, ТОВ “Торгівельний дім Есат”, ПП “СВ-ПАК” за період листопад, за результатами якої складено акт №2082/20-38-22-03-08/37365142 від 19.06.2015 року (а.с.39-78, 165-167 т.2).

На виконання постанов старшого слідчого з ОВС першого відділу кримінальних розслідувань СУ ГУ ДФС у Харківській області ОСОБА_1 ОДПІ м. Харкова проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ “ФОРТУНА Х” щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ “Сачиго” за період з 01.03.2015 року по 31.03.2015 року та відображення в податковій звітності, за результатами якої складено акт №1898/20-38-22-03-08/37365142 від 28.05.2015 року (а.с.182-218 т.8).

Висновки фахівців контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства за результатами проведених перевірок вмотивовано тим, що перевіркою ТОВ “ФОРТУНА Х” не підтверджено реальності господарських відносин з придбання паливно-мастильних матеріалів у контрагентів та подальшої реалізації вказаного товару, оскільки товарно – транспортні накладні оформлені не належним чином, не надано документів (сертифікати відповідності, паспорта якості), що підтверджують відповідність придбаного товару вимогам державних стандартів. Також контролюючий орган вказує на те, що паливно-мастильні матеріали були оприбутковані позивачем з порушеннями, оскільки таке оприбуткування здійснено без урахування якості, виду та класу паливно-мастильних матеріалів.

Крім того, контролюючий орган зазначає, що контрагенти позивача не звітують до контролюючого органу та не мають будь – яких можливостей здійснювати фінансово – господарську діяльність. Як на підставу таких висновків контролюючий орган посилається на податкову інформацію, отриману в результаті здійснення заходів податкового контролю, зокрема вказану інформацію містять акти про неможливість проведення зустрічних перевірок та інформацію підсистеми “Податковий блок”. Також відповідач вказує на те, що в єдиному реєстрі податкових накладних відсутня реєстрація податкових накладних, що були виписані на ім’я контрагентів, що також виключає можливість встановити походження товару, що був придбаний позивачем, а в подальшому реалізований.

На підставі вищезазначених актів перевірок та вказаних висновків контролюючим органом прийнято оскаржувані позивачем податкові повідомлення – рішення, не погодившись з якими, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що встановлені ОСОБА_1 ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів в Харківській області за наслідками проведених перевірок порушення позивачем вимог діючого законодавства є необґрунтованими, оскільки позивачем надано належним чином оформлені документи, які підтверджують факти реального виконання договорів позивача із його контрагентами. Крім того, суд першої інстанції вказав на те, що відповідачем а автоматизованій системі “Податковий блок” здійснено коригування показників податкових зобов’язань та податкового кредиту з ПДВ (а.с.22-27 т.6). Враховуючи, що позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень було задоволено, суд першої інстанції прийшов до висновку і про задоволення позовних вимог в частині зобов’язання ОСОБА_1 ОДПІ м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області відновити суми податкового кредиту та зобов’язань ТОВ “ФОРТУНА X” в електронній базі даних “Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів та зборів України “Податковий блок”, Інформаційній базі результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ “Аудит”, які були внесені на підставі відомостей, викладених в актах №706/20-38-22-01-04/37365142 від 25.02.2015 року, №723/20-38-22-01-04/37365142 від 26.02.2015 року, №882/20-38-15-01-09/37365142 від 10.03.2015 року, №5462/20-38-22-01-04/37365142 від 12.12.2014 року.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

За змістом пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього кодексу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом положень п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації; та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач у перевіряємий період мав господарські відносини із контрагентами ТОВ “Нафтова компанія Партнер” (податковий номер 36160951), ТОВ “Азонтес” (податковий номер 38361657), ТОВ “Донмас” (податковий номер 37086680), ТОВ “Тановер” (податковий номер 39196048) та ТОВ “Антарес” (податковий номер 31037491).

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначено, під господарською операцією розуміється дія або подія яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань власному капіталі, відомості про яку містяться в первинному документі що підтверджує її здійснення.

Згідно зі ст. 1, ст. 3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”).

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення прав та обов’язків. При цьому загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 цього Кодексу).

Отже одним із юридичних елементів дійсності правочину є його спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

З аналізу наведених норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Таким чином, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем проведено господарські операції з придбання паливно – мастильних матеріалів та газу вуглеводного скрапленого паливного в межах договорів поставки з наступними контрагентами ТОВ “Нафтова компанія Партнер”, ТОВ “Азонтес”, ТОВ “Донмас”, ТОВ “Тановер”, ТОВ “Антарес”.

На підтвердження фактичного виконання вказаних договорів позивачем до суду надано: договори, додаткові угоди, акти приймання-передачі нафтопродуктів, податкові накладні, оборотно-сальдові відомості, платіжні доручення, товарно – транспортні накладні, сертифікати якості, акти приймання-передачі виконаних робіт і послуг (перевезення) та реєстри до цих актів.

Також позивачем надано листи вказаних контрагентів, в яких останні повідомляли Товариство про те, що нафтопродукти, придбані підприємством згідно вищевказаних договорів знаходяться на зберіганні ПАТ “Дніпронафтопродукт”, та які можуть бути отримані в будь-який час на протязі дії відповідних договорів.

На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що надані позивачем первинні документи у повній мірі розкривають зміст господарських операцій ТОВ "Фортуна Х", які мали реальний характер, призвели до зміни майнового стану учасників господарських відносин, а тому посилання податкового органу, на те, що подані платником документи не дозволяють встановити реальність виконання розглядуваних операцій та факт їх використання у господарській діяльності товариства, є помилковими.

Однак, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов такого висновку помилково, оскільки не врахував того, що надані позивачем первинні документи не підтверджують фактичного здійснення господарських операцій з придбання паливно-мастильних матеріалів, оскільки оформлені не належним чином, зокрема, товарно – транспортні накладні містять лише інформацію про транспортування нафтопродуктів до відповідних АЗС, а не від контрагентів до позивача, також не містять печаток перевізника (автопідприємства) та вантажовідправника - ПАТ “Дніпронафтопродукт” (зберігач), відсутні відомості про дату і час виїзду з підприємства-вантажовідправника, відсутні прізвища та підписи водіїв, осіб, відповідальних за відпуск товарів, опломбування і перевірку пломб, уповноважених на виписування таких накладних, на відпуск та одержання товарів (а.с.24-26, 28-29, 33, 35, 38-39, 41-43, 45-48, 56-57, 62-63, 67-68, 72, 81, 83, 85 т.4, а.с.246, 247 т.6, а.с.4-5, 11, 20-41, 44, 143-144, 149, 153-176, 189-211, 227, 239 т.7, а.с.4, 7-34, 43-44, 64, 78, 90, 94, 110, 115, 124, 136-138 т.8).

Разом з тим, з актів виконаних робіт з перевезення товарів (паливно-мастильних матеріалів), в яких вантажовідправником значиться ПАТ “Дніпронафтопродукт”, пункт навантаження ТОВ “Еквіта”. При цьому, в реєстрах на а.с.235, 237 т.3 вантажовідпракником значиться ПАТ “Дніпронафтопродукт”, а пункт навантаження – ТОВ “ФОРТУНА Х” АЗС №№31,32,34,42,43, що ставить під сумнів переміщеня та відправлення товарів позивачем до відповідних пунктів розвантаження і свідчить про зберігання ПММ на АЗС позивача, а не на ПАТ “Дніпронафтопродукт”.

Крім того, надані позивачем сертифікати якості, які є обов’язковими при реалізації нафтопродуктів (бензин, дизельне пальне), не є належними доказами, оскільки з їх змісту неможливо встановити, на виконання якої саме господарської операції та на підтвердження якості яких саме паливно-мастильних матеріалів вони були видані.

Також позивачем під час проведення перевірок не було надано документів, передбачених Інструкцією “Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України”, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року №281/171/578/155 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 року за №805/15496, яка встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти та нафтопродуктів, зокрема, журнали кількісного облік нафти та нафтопродуктів за формою №31-НП, у якому зазначаються надходження і відпуск нафтопродуктів за день, а також їх залишки на кінець дня, окремого-обліку нафтопродуктів, завірених копії журналів вимірювань густини та температури, журналів обліку надходження нафтопродуктів за формою № 5-НП, актів приймання нафтопродуктів за кількістю за формою № 5-НП, журналів реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів у резервуарах за формою № 7-НП;

Жодних доказів, що підтверджують виконання відправником небезпечних вантажів обов'язків визначених Закону України “Про перевезення небезпечних вантажів”, також не було надано як і не надано інформації про погодження маршрутів руху перевезення небезпечних вантажів, наявності відповідних свідоцтв та дозволів.

Натомість судова колегія зауважує, що з урахуванням висновків, викладених в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.10.2017р. №К/800/11271/16, судом апеляційної інстанції для повноти та об'єктивності розгляду справи відповідно до ч.4 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України витребовувались письмові пояснення та завірені належним чином копії відповідних документів щодо підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з придбання паливно-мастильних матеріалів, оскільки ТТН містять лише інформацію про транспортування нафтопродуктів до відповідних АЗС, а не від контрагентів до позивача, не містять печаток перевізника та вантажовідправника - ПАТ "Дніпронафтопродукт", не містять відомості про дату і час виїзду з підприємства-вантажовідправника, прізвище та підписи водіїв, осіб, відповідальних за відпуск товарів, опломбування і перевірку пломб, уповноважених на виписування таких накладних, на відпуск та одержання товарів; докази на підтвердження якості яких саме паливно-мастильних матеріалів було надано перевіряючим сертифікати якості; пояснення про відсутність у підприємства позивача під час перевірки журналів за формою №31-НП; інформацію щодо наявності у позивача під час проведення перевірки відповідних свідоцтв та дозволів для перевезення небезпечних вантажів.

Проте, підприємством позивача проігноровано вимогу суду та жодної інформації, доказів та будь-яких пояснень, що витребовувались судом, надано не було.

Враховуючи встановлене, судова колегія вважає, що надані позивачем первинні документи складені з порушенням порядку оформлення первинних документів щодо форми та змісту, що в силу вимог ч.2 ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано наказом Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704), спричиняє втрату ними юридичного статусу первинних документів.

За відсутності у позивача належним чином оформлених первинних документів не видається можливим встановити факт передачі таких товарів від ТОВ “Нафтова компанія Партнер”, ТОВ “Азонтес”, ТОВ “Донмас”, ТОВ “Тановер” та ТОВ “Антарес”, що в свою чергу свідчить про безтоварний характер згаданих господарських операцій і мав місце простий документообіг.

З врахуванням зазначеного колегія суддів погоджується з висновком податкового органу про укладання цивільно-правових договорів та проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування податкового кредиту.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що ТОВ “Фортуна Х” та його контрагенти ставили за мету не виконання умов укладених договорів поставки, а складання документів, які б дали правові підстави отримати податкову вигоду шляхом зменшення податкових зобов’язань та штучного формування податкового кредиту.

Вищевикладене узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеній в ухвалі по адміністративній справі №К/800/11127/15 (№810/6502/14) від 09.09.2015.

На підставі викладеного, беручи до уваги встановлені під час апеляційного розгляду справи обставини, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість встановлених за наслідком проведених перевірок порушень позивачем вимог діючого законодавства, та як наслідок, законності податкових повідомлень-рішень: № НОМЕР_1 від 03.04.2015 року, яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість в загальній сумі 3 745 270,50 грн., у тому числі за основним платежем 2 496847 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 1248423,50 грн., №0000532201 від 03.04.2015 року, яким зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 65069 грн.. №0000542201 від 03.04.2015 року, яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість в загальній сумі 13 0961 58 грн., у тому числі за основним платежем 8 730 772 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 4 365 386 грн., №0000552201 від 03.04.2015 року, яким зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 607756 грн.; №0001161501 від 30.03.2015 року, яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість в загальній сумі 4 539906 грн., у тому числі за основним платежем 3026604 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 1513302 грн.: №0001722201 від 19.12.14 року, яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість в загальній сумі 2 303 784,25 грн., у тому числі за основним платежем 1 843 028 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 460756,25 грн.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про відмову в повному обсязі у задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання ОСОБА_1 ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів в Харківській області відновити суми податкового кредиту та зобов'язань ТОВ “ФОРТУНА Х” в електронній базі даних “Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів та зборів України “Податковий блок”, інформаційній базі результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ “Аудит”, зміни до яких були внесені на підставі відомостей, викладених в Актах №882/20-38-15-01-09/37365142 від 10.03.2015 року, №706/20-38-22-01-04/37365142 від 25.02.2015 року, №723/20-38-22-01-04/37365142 від 26.02.2015 року, №5462/20-38-22-01-04/37365142 від 12.12.2014 року.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому наявні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта.

Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального або порушення норм процесуального права.

Згідно ст.315 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції може своєю постановою скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Переглянувши постанову суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції неповно з'ясовано судом обставин, що мають значення для справи, що привело до неправильного вирішення справи, а тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог, з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні цієї частини позовних вимог.

Ухвалюючи дану постанову, суд апеляційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат.

Згідно частин 1 та 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

В силу положень частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Разом з тим, 22.03.2016 року ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду відстрочено відповідачу сплату судового збору за подання апеляційної скарги на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2015р. по справі № 820/4149/15 до ухвалення судового рішення у справі. (т.9 а.с.103).

Враховуючи, що хоч судове рішення прийняте на користь апелянта, суб’єкта владних повноважень, якому ухвалою судді апеляційної інстанції від 22.03.2016 року було відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення за наслідками апеляційного перегляду, колегія суддів приходить до висновку про необхідність такого стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача по справі.

Керуючись ч. 4 ст. 241, ч. 3 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2015р. по справі № 820/4149/15 задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2015р. по справі № 820/4149/15 скасувати в частині задоволення позовних вимог.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна Х" до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про визнання дій протиправними, зобов’язання вчинити певні дії, скасування наказів та податкових повідомлень-рішень - відмовити.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2015 року по справі №820/4149/15 залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області судовий збір у розмірі 5359 грн. 20 коп. (п’ять тисяч триста п’ятдесят дев’ять гривень двадцять копійок) до спеціального фонду Державного бюджету України - отримувач – ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код за ЄДРПОУ 37993783; банк: ГУ ДКСУ у м. Києві; код банку отримувача 820019; рахунок – 31215256700001, код класифікації доходів бюджету – 22030106.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_2Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_3 ОСОБА_4

Повний текст постанови складено та підписано 16.02.2018 р.