Постанова № 72287085, 19.02.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2018 р. м. ХарківСправа № 820/2529/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Донець Л.О.

суддів: Бенедик А.П. , Мельнікової Л.В.

за участю секретаря судового засідання Багмет А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Д-Версія" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.09.2017, суддя Панов М.М., повний текст складено 28.09.17 по справі № 820/2529/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Д-Версія"

до Головного управління Держпраці у Харківської області

про скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

19.06.2017 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Д-Версія» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Харківській області (далі – відповідач), в якому просить, після зміни, скасувати постанову Головного управління Державної праці у Харківській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 16.05.2017 року №20-01-4314/0919-0411 про накладення на позивача штрафу у розмірі 192 000 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погодившись з судовим рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, якій просить скасувати судове рішення, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

В обґрунтування апеляційної скарги, позивач посилається на неврахування судом першої інстанції фактичних обставин справи, а саме: відсутності фактичного допуску ОСОБА_1, ОСОБА_2 до роботи позивачем, а й тому, відсутності необхідності укладання з ними трудової угоди в порядку виконання вимог статті 24 КЗпП України, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідач в своєму відзиві на апеляційну скаргу каже про наявність в матеріалах справи достатньо доказів того, що відносини з ОСОБА_1, ОСОБА_2 мали ознаки трудової угоди, тому повинні були оформлені в порядку статті 24 КЗпП України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги, доводи суду першої інстанції, вважає що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а судове рішення скасуванню, з наступних підстав.

Працівниками відповідача проведено позапланову перевірку додержання позивачем вимог законодавства та нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки, дотримання вимог законодавства про працю, зайнятість та обов’язкове державне соціальне страхування, за результатами якої складено акт перевірки №20-01-4314/09/17 від 26.04.2017 року.

Порушення виявлені під час перевірки склали у порушенні у допущенні до робіт працівників ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, з якими не укладені трудові угоди, що свідчить про порушення статті 24 КЗпП України.

Постановою від 16.05.2017 року № 20-01-4314/0919-0411 відповідача на позивача накладений штраф у розмірі 192 000 грн за допущення до робіт робітників ОСОБА_1 та ОСОБА_2, що є порушенням статті 24 КЗпП України.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, зробив висновок про те, що позивачем допущено порушення вимог статті 24 КЗпП України, оскільки наявний у справі висновок експертизи №33673697-04-01-014-16 ПП 2 «УДЦ» Техінформсервіс» містить відомості про фактичне допущення працівників ОСОБА_1, ОСОБА_2 до робіт.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 265 КЗпП України, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:

фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

На підставі п.2 постанови Кабінету Міністрів України №509 від 17.07.2013 року «Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення», штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об’єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи можуть бути накладені на підставі: рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації; акта про виявлення під час перевірки суб’єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об’єднаної територіальної громади; акта документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Згдіно до п.3 згаданої вище постанови Кабінету Міністрів України №509 від 17.07.2013 року, уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа).

У відповідності до п.4 вищеназваної постанови Кабінету Міністрів України №509 від 17.07.2013 року, справа розглядається у п’ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.

Відповідно до п.6 постанови Кабінету Міністрів України №509 від 17.07.2013 року, про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб’єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п’ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Пунктом 7 постанови Кабінету Міністрів України №509 від 17.07.2013 року визначено, що справа розглядається за участю представника суб’єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

Пунктом 8 постанови Кабінету Міністрів України №509 від 17.07.2013 року встановлено, що розгляд справи розпочинається з представлення уповноваженої посадової особи, яка її розглядає. Зазначена особа роз’яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов’язки. Під час розгляду справи заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішується питання щодо задоволення клопотання.

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Розгляд справ на підставі акта про виявлення під час перевірки суб’єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, акта, зазначеного в абзаці п’ятому пункту 2 цього Порядку, здійснюється уповноваженими посадовими особами Держпраці та її територіальних органів.

Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів суб’єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. У разі надсилання примірника постанови поштою у матеріалах справи робиться відповідна позначка.

Матеріали справи свідчать про те, що підставою для накладення на позивача штрафу за порушення вимог статі 24 КЗпП України стало те, що позивач, на думку відповідача, допустив фактичний допуск до робіт працівників ОСОБА_1, ОСОБА_2

В своїй апеляційній скарзі позивач каже, про відсутність у відповідача повноважень на здійснення функцій по накладенню штрафу, оскільки дана установа не є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, як це передбачено статтею 265 КЗпП України.

Колегія суддів вважає вказані доводи хибними, оскільки постановою Кабінету Міністрів України №509 від 17.07.2013 року «Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість» передбачена можливість заступників начальників територіальних органів Державної служби праці за результатами актів перевірки розглядати справи про накладення штрафу.

Так, відповідно до матеріалів справи, оскаржувана постанова була розглянута заступником начальника Головного управління Держпраці у Харківській області (аркуш справи 23).

З приводу доводів апеляційної скарги на те, що ОСОБА_1, ОСОБА_2 фактично не приступили до своїх обов’язків та були фактично потенційними кандидатами в працівники, то колегія суддів зазначає на таке.

На підставі п.2 ч.1 ст.24 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим, зокрема, при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я.

Як свідчать матеріали справи для отримання дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, позивачем був укладений договір про проведення експертизи з «УДЦ «ТЕХІНФОРМСЕРВІС» від 25.02.2016 року.

Висновок експертизи №33673697-04-01-014-16 стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб’єкта господарювання, зроблений на виконання договору від 25.02.2016 року містить посилання на накази №5 від 04.02.2016 року, №9 від 04.02.2016 року про призначення головного інженера ОСОБА_1 відповідальною особою за виконання робіт на висоті, роботи в колодязях, замкнутому просторі, робіт в діючих електроустановках напругою понад 1000В та про призначення головного інженера ОСОБА_1 особою, відповідальною за використання, облік і зберігання в справному стані запобіжних поясів страхувальних канатів.

Крім цього, даною особою отримані посвідчення №№591,522,519, 539, 533, 566, 526,806,188/1, що підтверджують навченість керівника.

Окрім цього, посвідчення №55-3 на право виконання робіт на висоті видане ОСОБА_2, та дана особа допущена до обслуговування крану в якості стропальника, монтажника котлів і трубопроводів пари та гарячої води.

Виходячи із змісту та характеру зазначених вище прав та обов’язків, що були покладенні на ОСОБА_1, та ОСОБА_2, колегія суддів, дійшла до висновку, про наявність фактичного допуску їх до виконання вказаних робіт.

Судом першої інстанції були правильно встановлені обставини справи, дотриманні норми матеріального права, та процесуального права, тому судове рішення не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

В силу приписів ч.4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою технічного засобу не здійснювалось.

Згідно до п.1 ч.1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Колегія суддів, дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга – задоволенню.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Д-Версія" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.09.2017 по справі № 820/2529/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та не підлягає оскарженню.

.

Головуючий суддя ОСОБА_7Судді ОСОБА_8 ОСОБА_9 Повний текст постанови складено 19.02.2018.