Постанова № 72286956, 13.02.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2018 р. м. ХарківСправа № 820/4437/15Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Тацій Л.В.

суддів: Подобайло З.Г. , Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання Ткаченко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської митниці ДФС на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2017, суддя Сагайдак В.В., м. Харків, повний текст складено 13.12.18 по справі № 820/4437/15

за позовом Приватного підприємства "СПС"

до Харківської митниці ДФС, Головного управління Державного казначейства України в Харківській області

про стягнення суми,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне підприємство "СПС", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківської митниці ДФС, Головного управління Державного казначейства України в Харківській області, в якому просив:

- стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "СПС" надмірно нараховані Харківською митницею ДФС та сплачені Приватним підприємством "СПС" суми митних платежів у розмірі 26 859,04 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08 червня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2015 року, позов задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року касаційну скаргу Харківської митниці Державної фіскальної служби України задоволено частково. Скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08 червня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2015 року, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2017р. позов задоволено частково.

Зобов'язано Харківську митницю Державної фіскальної служби України у Харківській області подати висновок про повернення з Державного бюджету України надмірно сплачених Приватним підприємством "СПС" суми митних платежів у розмірі 26 859,04 грн. та подати його для виконання до Головного управління Державного казначейства України в Харківській області.

В іншій частині позовних вимог – відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповноту дослідження обставин у справі, що обґрунтовує неправомірністю заявлених позовних вимог.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання, призначеного на 13.02.2018 року за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши доповідь судді-доповідача змісту судового рішення, що оскаржується, апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до рішення Харківської митниці ДФС про корегування митної вартості №807070005/2011/300396/1 від 25.07.2011 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №807070005.2011.330463.001 від 25.07.2011 позивачу додатково нараховано, а останнім сплачено у повному обсязі суму митних платежів у розмірі 18333,30 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08.09.2014 у справі №2а-999/12/2070, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2014, рішення про корегування митної вартості №807070005/2011/300396/1 від 25.07.2011 та картку відмови №807070005.2011.330463.001 від 25.07.2011 скасовано. Вказані судові рішення набрали законної сили 29.10.2014р.

Крім того, рішенням Харківської митниці ДФС про корегування митної вартості №807000003/2013/002062/2 від 18.10.2013, №807000003/2013/002158/2 від 31.10.2013 та картками відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №807100001/2013/01112 від 18.10.2013, №807100001/2013/01119 від 31.10.2013, позивачу збільшено суму митних платежів на 4512,76 грн та 4012,98 грн (з них 3133,53 грн. відкоригована митна вартість та 879,45 сума ввізного мита) відповідно.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2014 у справі №820/7217/14, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2014, рішення про корегування митної вартості №807000003/2013/002062/2 від 18.10.2013, №807000003/2013/002158/2 від 31.10.2013 та картки відмови №807100001/2013/01112 від 18.10.2013, №807100001/2013/01119 від 31.10.2013 скасовано. Зазначені рішення набрали законної сили 09.09.2014.

Таким чином, позивачем сплачено суми митних платежів у розмірі 18333,30 грн. та 8525,74 грн, обов’язок щодо сплати яких виник на підставі рішень відповідача, що в подальшому скасовані в судовому порядку.

Вказані обставина визнається учасниками справи, а тому, в силу приписів ч. 1 ст. 78 КАС України, не підлягає доказуванню.

З матеріалів справи судом також встановлено, що позивач, з метою повернення надміру сплачених сум, у Порядку №618 звернувся до Харківської митниці Державної фіскальної служби України у Харківській області із заявами №95 від 23.02.2015 (а.с.7) та №118 від 11.03.2015 (а.с.8), в яких, посилаючись на рішення Харківського окружного адміністративного суду у справах №2а-999/12/2070 та №820/7217/14, просив повернути надміру сплачені кошти на відповідний банківський рахунок.

За результатами розгляду зазначених заяв, Харківською митницею ДФС прийнято рішення №20-70-25-01/00-1/1814 від 06.03.2015р. (а.с.9) та №20-70-25-01/00-1/2262 від 25.03.2015р., якими відмовлено у поверненні надміру сплачених платежів.

Не погоджуючись із позицією контролюючого органу, позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги частково, виходив з їх обґрунтованості та з того, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Так, відповідно до положень ст. 301 Митного кодексу України, повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України. Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Якщо надмірна сплата сум митних платежів сталася внаслідок помилки з боку посадових осіб органу доходів і зборів, повернення надміру сплачених сум митних платежів здійснюється у першочерговому порядку.

Крім того, законодавцем у ст. 301 Митного кодексу України не надано вичерпного переліку підстав для повернення помилково та/або надміру сплачених платежів.

Контролюючим органом у рішеннях №20-70-25-01/00-1/1814 від 06.03.2015 (а.с.9) та №20-70-25-01/00-1/2262 від 25.03.2015 (а.с.10) зазначено, що положеннями ст.301 МК України не передбачено можливості повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів у подібних випадках, тобто за наслідком скасування рішень митних органів.

З приводу доводів апеляційної скарги про пропуск строків в 1095 днів для подання заяви про повернення з державного бюджету надмірно/помилково сплачених сум, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що 15 липня 2014 року Харківським окружним адміністративним судом прийнята постанова по справі № 820/7217/14 (залишено в силі ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2014 року), якою скасовані рішення Харківської обласної митниці про визначення митної вартості товарів № 807000003/2013/002062/2 від 18.10.2013 року, № 807000003/2013/002158/22 від 31.10.2013 року, картки відмови Харківської обласної митниці в прийнятті декларацій митної вартості № 807100001/2013/01112 від 18.10.2013 року, № 807100001/2013/01119 від 31.10.2013 року. Позивачем подано заяви № 95 від 23.02.2015 року, № 118 від 11.03.2015 року про повернення надміру сплачених митних платежів.

Таким чином позивачем дотримано строки звернення встановлені відповідно до положень статті п.43.3 ст. 43 Податкового кодексу України.

Щодо доводів відповідача про відсутність висновку про помилковість та/або надмірно сплачені суми митних платежів колегія суддів зазначає наступне.

Так, судом встановлено, що судовими рішеннями, які набули законної сили, рішення Харківської обласної митниці ДФС про коригування та картки відмов, якими завищена митна вартість товарів, визнані неправомірними та скасовані.

Відповідно до положень ст.301 Митного кодексу України, повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України. Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно п.п. 14.1.115 п.14.1 ст. 14 ПК України, надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Таким чином, суми, які сплачені позивачем на підставі скасованих у судовому порядку рішень контролюючого органу про корегування митної вартості, підлягають поверненню позивачу як надміру сплачені.

У разі якщо суд визнає рішення і дії митних органів із зазначених питань протиправними, і коли у рішенні суду констатована неправильність чи хибність рішень чи дій митних органів, які зумовили до помилкової та/або надмірної сплати сум митних платежів, ці платежі повертаються декларанту в порядку і на умовах, встановлених у статті 301 МК України, статті 43 ПК України і статті 45 БК України на підставі заяви декларанта.

Зокрема, у постановах Верховного Суду України від 15 квітня 2014 року (справа № 21-29а14), 12 листопада 2014 року (справи №№ 21-268а14, 21- 391а14), 25 листопада 2014 року (справа № 21 -338а14), 25 листопада 2014 року (справа № 21-207а14) та 24 березня 2015 року (справа № 21 –3а15) зазначено, що у разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов’язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов’язкових платежів) повертається декларанту у порядку, передбаченому Порядком повернення та Порядком взаємодії, на підставі його заяви.

Таким чином, за наявності рішень судів, якими визнано протиправними та скасовано спірні рішення Митниці про коригування митної вартості товарів та заяви платника, поданої до Митниці у встановленому порядку, Митниця має виконувати процедурні обов’язки.

Так, відповідно до ст. 43.5.ПК України контролюючий орган не пізніше ніж за п’ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), форма якого наведена в додатку 1 до Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого наказом Державної митної служби України та Державного казначейства України від 20.07.2007 № 611/147, керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу. Порядок і форма складання документа, у якому відображатимуться результати перевірки, визначаються наказом Державної митної служби України.

На виконання ухвали Вищого адміністративного суду України судом встановлено, що вимога позивача про стягнення надмірно сплачених митних платежів не є правильним способом захисту прав платника митних платежів.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України, зазначено, що позов не може бути задоволений саме у спосіб стягнення з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "СПС" надмірно нарахованих Харківською митницею ДФС та сплачених Приватним підприємством "СПС" суми митних платежів.

Проте, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним судом України у постанові від 16 вересня 2015 року у справі №21-1465а15.

З приводу доводів апеляційної скарги про включення позивачем у відповідному звітному періоді до податкового кредити сум ПДВ, сплачених за митними деклараціями, колегія суддів зазначає наступне.

Включення позивачем до податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 18333,330 грн. не є порушенням норм чинного законодавства.

Водночас, п.43.1-43.5 ст.43 ПК України, ст. 301 Митного Кодексу України, наказ Державної митної служби України від 20.07.2007 року №618, наказ Міністерства Доходів і зборів, Міністерства фінансів України № 882/1188 від 30.12.2013 року, виключними підставами для відмови у поверненні надмірно сплачених передбачають: пропуск строку (п. 102.5. ст. 102 ПК України, п. 43.3 ст. 43 ПК України), подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування; наявність податкового боргу (ст. 43.1 ст. 43 ПК України).

Проте, вказані підстави не вказані відповідачем у рішеннях про відмову у поверненні коштів, існування цих обставин не доведено відповідачем.

Також, колегія суддів відзначає, що є безпідставним посилання відповідача в апеляційній скарзі на норми нечинного з 01.01.2011 року Закону України «Про податок на додану вартість».

Враховуючи викладені обставини та надані сторонами докази у їх сукупності, суд першої інстанції правильно задовольнив позов частково, зобов’язавши митний орган прийняти висновок про повернення з Державного бюджету України надмірно сплачених митних платежів та подати його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновком суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків, щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують та доказів в їх обґрунтування не надано.

У відповідності до ч.1 ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

З приводу доводів, викладених позивачем у відзиві на апеляційну скаргу про необхідність розгляду питання про застосування до відповідача заходів процесуального примусу і винесення окремої ухвали, колегія суддів зазначає наступне.

Позивач, звертаючись із вказаною заявою посилається на зловживання процесуальними правами з боку відповідача, які, на думку позивача, полягають у намаганні затягнути судовий розгляд та умисного не виконання судових рішень, що набрали законної сили, у зв’язку з чим просив розглянути питання щодо наявності підстав для винесення окремої ухвали суду в порядку статті 249 КАС України з підстав порушення відповідачем норм закону, а саме статті 382 Кримінального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 144 КАС заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов’язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Згідно частин першої, другої статті 249 КАС суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб’єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції наголошує на тому, що умисне невиконання судового рішення, яке набрало законної сили, може свідчити про перешкоджання здійсненню правосуддя, проте у даній справі предметом заявлених позовних вимог є фактично оскарження бездіяльності відповідача, яка пов’язана не з його пасивною поведінкою щодо виконанням судового рішення, а з невчиненням ним дій у зв’язку із поданням позивачем заяв до Митного органу.

Окрім того, доводи позивача, з якими він пов’язує необхідність застосування заходів процесуального примусу та прийняття окремої ухвали пов’язані із тим, що митний орган, заперечуючи проти заявлених позовних вимог та оскаржуючи в апеляційному порядку судове рішення, висловлює свою правову позицію.

Такі доводи позивача є необґрунтованими, оскільки відповідно до ст. 8 КАС України усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом, а відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а отже, у даному випадку, відповідач користуючись наданими йому процесуальними правами, як учаснику справи, не вчинив таких дій, які можна розцінювати як процесуальне зловживання, порушення порядку або злочинне діяння, у зв’язку з чим відсутні підстави як для вжиття заходів процесуального примусу, так і для прийняття окремої ухвали.

Керуючись ст. ст. 243, 246, 250, 308, 310, п. 1 ч.1 ст. 315, 316, 321, 322, 325, 326, 328 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Харківської митниці ДФС залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2017 по справі № 820/4437/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя ОСОБА_1Судді ОСОБА_2 ОСОБА_3 Повний текст постанови складено 19.02.2018.