Постанова № 72286934, 13.02.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2018 р. м. ХарківСправа № 818/1494/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Подобайло З.Г.

суддів: Тацій Л.В. , Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання Ткаченко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємеця ОСОБА_1 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15.11.2017, суддя В.М. Соколов, м. Суми, повний текст складено 20.11.17 по справі № 818/1494/17

за позовом Фізичної особи - підприємеця ОСОБА_1

до Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області про визнання протиправною та скасування постанови № 43 від 27.09.2017 про накладення штрафних санкцій.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 15.11.2017р. в задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовлено за необґрунтованістю.

ФОП ОСОБА_1, не погодившись з постановою суду першої інстанції , подав апеляційну скаргу , вважає , що суд першої інстанції не дослідив належним чином обставину неналежного повідомлення органом державного нагляду суб’єкта господарювання. Звертає увагу суду на те , що при ухваленні оскаржуваної постанови суд взагалі не звернув уваги та не надав належної оцінки тому, що повідомлення про проведення перевірки було вручене 04.09.2017 року ОСОБА_2 , але вказана особа не є ні найманим працівником апелянта ні уповноваженою ним особою, а тому висновок суду стосовно правомірності вручення повідомлення саме їй є помилковим. Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови взагалі не з’ясував те, що обов’язок доказування по справі полягає саме на суб’єкта владних повноважень, яким є відповідач, чим порушив принцип змагальності сторін. Так, на підтвердження своєї позиції відповідач по справі взагалі не надає жодного належного доказу. Апелянт самостійно надає належні докази того, що він є лише розповсюджувачем продукції, а не виробником та імпортером, на яким покладений обов’язок маркування товару. Просить суд скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року по справі 818/1494/17 за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області про визнання протиправною та скасування постанови та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

ГУ Держпродспоживслужби в Сумській області заперечує проти апеляційної скарги, вважає вказану постанову законною, обґрунтованою та такою, що прийнята без порушень норм матеріального та процесуального права.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч. 4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що згідно направлення від 11.09.2017 року № 41, підписаного начальником Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області та наказу від 11.09.2017 року № 563-ОД, була проведена планова виїзна перевірка характеристик продукції у суб'єкта господарювання ФОП ОСОБА_1 за адресою: м. Суми, вул. Прокофьева, 46.

Підставою для проведення такої перевірки був план перевірок характеристик продукції у її розповсюджувачів з ринкового нагляду на III кв. 2017 року.

За результатами перевірки складено акт перевірки характеристик продукції № 37 від 13.09.2017 та протокол № 37 від 13.09.2017 про виявлені порушення вимог ст. 44 Закону України “Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції” та ст. 15 Закону України “Про загальну безпечність нехарчової продукції”.

Акт та протокол підписані ФОП ОСОБА_1 без зауважень.

15.09.2017 ГУ Держпродспоживслужби в Сумській області було прийнято рішення №27 про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, згідно якого був наданий строк позивачу до 23.09.2017 усунути невідповідності продукції.

Постановою ГУ Держпродспоживслужби в Сумській від 27.09.2017 №43 Першим заступником начальника Головного управління був застосований штраф до ФОП ОСОБА_1 за відсутність знаку відповідності на виробі та введення в обіг мікрохвильову піч Місіеа (Мідея) ММ720СРВ, що потягнуло за собою неправомірне складання відносно мене постанови про накладання штрафу в такому великому розмірів розмірі 8500,00 грн.

В оскаржуваній постанові № 43 вказано, що ФОП ОСОБА_1 порушив вимоги, передбачені ч. 2-4, ст. 44 ЗУ «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», та ч. 2-4, ст. 15 ЗУ «Про загальну безпечність нехарчової продукції», а саме ведення в обіг у відповідності до ч. З, ст. 24 ЗУ «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» Мікрохвильової печі Місіеа (Мідея) ММ720СРВ, за відсутності позначення на апаратурі знаку відповідності технічним регламентам.

Відмовляючи у задоволенні позову , суд першої інстанції виходив з того, що ФОП ОСОБА_1 правомірно був притягнутий до відповідальності, оскільки не надав контролюючому органу належним чином завірені копії документів, які підтверджують походження товару в строки визначені в рішенні про вжиття обмежувальних та коригувальних заходів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову , виходячи з наступного.

Положеннями п. 4 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" передбачено, що метою здійснення ринкового нагляду органи ринкового нагляду в межах сфер їх відповідальності проводять перевірки характеристик продукції, в тому числі відбирають зразки продукції та забезпечують проведення їх експертизи (випробування).

Згідно ч. 3 ст. 23 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" органи ринкового нагляду проводять планові та позапланові перевірки характеристик продукції.

Планові перевірки характеристик продукції проводяться у розповсюджувачів цієї продукції, а позапланові - у розповсюджувачів та виробників такої продукції.

Згідно ч. 4 ст. 5 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" органи державного нагляду (контролю) здійснюють планові заходи з державного нагляду (контролю) за умови письмового повідомлення суб'єкта господарювання про проведення планового заходу не пізніш як за десять днів до дня здійснення цього заходу. Повідомлення повинно містити: дату початку та дату закінчення здійснення планового заходу; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; найменування органу державного нагляду (контролю). Повідомлення надсилається рекомендованим листом чи телефонограмою за рахунок коштів органу державного нагляду (контролю) або вручається особисто керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання під розписку. Суб'єкт господарювання має право не допускати посадову особу органу державного нагляду (контролю) до здійснення планового заходу в разі неодержання повідомлення про здійснення планового заходу.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки. На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові і засвідчується печаткою.

Перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб'єкту господарювання копію посвідчення (направлення).

З матеріалів справи слідує, що перевірка проведена відповідачем 13.09.2017 року, є плановою, включена до Плану перевірок характеристик продукції у її розповсюджувачів з ринкового нагляду на ІІІ квартал 2017 року, затвердженому начальником Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області 14.06.17 (а.с. 45-48).

Перевірка проводилась на підставі наказу начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області від 11.09.17 № 563-ОД (а.с. 44).

Направлення на проведення перевірки від 11.09.17 № 41 (а.с.50) отримав особисто ОСОБА_1, про що свідчить його підпис на зворотному боці.

В матеріалах справи міститься Повідомлення про проведення планової перевірки суб’єкта господарювання від 10.08.2016 р., яке вручено продавцю ОСОБА_2 04.09.17р. (а.с. 49).

З аналізу вищезазначених норм права та матеріалів справа вбачається, що відповідачем належним чином повідомлено позивача про проведення перевірки.

Посилання в апеляційній скарзі на те , що повідомлення про проведення перевірки було вручене особі, яка не є ні найманим працівником апелянта ні уповноваженою ним особою, не підтверджено апелянтом.

Колегія суддів вважає, що у разі коли суб'єкта господарювання, який вважає порушеним порядок та підстави призначення перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб відповідача до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду має бути лише суть виявлених порушень контролюючим органом та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Отже, в даному випадку суд не бере до уваги посилання апелянта на те, що перевірка проведена з порушенням вимог законодавства в зв’язку з неналежним повідомленням позивача, оскільки, як встановлено судом та не заперечується сторонами, посадових осіб відповідача допущено до перевірки та перевірка проведена у присутності позивача.

Щодо встановленого перевіркою порушення колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України “Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції” під час проведення перевірки характеристик продукції у її розповсюджувачів на підставах, визначених підпунктом "б" пункту 2 частини першої цієї статті, об'єктом перевірки є документи, що містять інформацію про походження продукції, яка є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам, та її подальший обіг (договори, товарно-супровідна документація тощо). Якщо розповсюджувач протягом узгодженого з органом ринкового нагляду строку не надав йому зазначені документи, такий розповсюджувач вважається особою, що ввела цю продукцію в обіг. Під час перевірки характеристик продукції на підставі, визначеній в абзаці третьому підпункту "б" пункту 2 частини першої цієї статті, орган ринкового нагляду також проводить перевірку умов зберігання відповідної продукції.

У відповідності до ч. 1 ст. 1 Закону України “Про технічні регламенти та оцінку відповідності” розповсюджувач - будь-яка інша, ніж виробник або імпортер, фізична чи юридична особа в ланцюгу постачання продукції, яка надає продукцію на ринку України. Розповсюдження - надання продукції на ринку України після введення її в обіг. Термін введення в обіг - надання продукції на ринку України в перший раз. Імпортер - будь-яка фізична чи юридична особа - резидент України, яка вводить в обіг на ринку України продукцію походженням з іншої країни. Суб’єкти господарювання - виробник, уповноважений представник, імпортер та розповсюджувач. Відповідно до 6 Закону України “Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції” суб'єкти господарювання зобов'язані зберігати документацію, визначену в частині п'ятій цієї статті, протягом строку, встановленого відповідним технічним регламентом, а якщо такий строк технічним регламентом не встановлено:

1) виробник - протягом десяти років з дня введення ним відповідної продукції в обіг;

2) уповноважений представник, імпортер або розповсюджувач - протягом десяти років з дня одержання ним відповідної продукції. У разі якщо виробник продукції не може бути ідентифікований органом ринкового нагляду, для цілей цього Закону особою, що ввела таку продукцію в обіг, вважається кожен суб'єкт господарювання в ланцюгу постачання відповідної продукції, який протягом узгодженого з органом ринкового нагляду строку (терміну) не надав документацію, що дає змогу встановити найменування та місцезнаходження виробника або особи, яка поставила суб'єкту господарювання цю продукцію.

Матеріалів справи свідчать , що позивач не надав контролюючому органу належним чином завірені копії документів, які підтверджують походження товару в строки визначені в рішенні про вжиття обмежувальних та коригувальних заходів.

Так, відсутній договір, копія накладної не була засвідчена та вона була оформлена з порушенням ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”.

Зокрема, в наданій представниками позивача видатковій накладній № 256998/4 від 06.07.17 року (а.с. 36) в розділі "покупець" зазначено "кінцевий покупець", що виключає можливість сформувати висновок, що ФОП ОСОБА_1 отримав мікрохвильову піч Міdеа ММ720CFB саме за даною накладною від постачальника ТОВ "Оптова компанія Магніт". Крім того, в розділі "Отримав" відсутній підпис та реквізити позивача.

Також, суд першої інстанції правомірно не прийняв до уваги, як належний та допустимий доказ, надану представником позивача видаткову накладну № МК256998/4 від 06.07.17 року (а.с. 114), оскільки в розділі "покупець" зазначено "кінцевий покупець", що виключає можливість сформувати висновок, що ФОП ОСОБА_1 отримав мікрохвильову піч Міdеа ММ720CFB саме за даною накладною від постачальника ТОВ "Оптова компанія Магніт". Крім того, в розділі "Отримав" відсутній підпис та реквізити позивача.

При цьому, в даній накладній в розділі "Договір" зазначено відкрита оферта № 2505-2015 від 25.05.15, а в розділі "розрахунковий документ" зазначено рахунок на оплату покупцю № АК000256998 від 05.07.17. Однак, на вимогу суду представник не надав дані документи, з метою підтвердження отримання товару від постачальника.

Доводи позивача, що мікрохвильова піч Міdеа ММ720CFB належить не позивачеві, а його дружині ОСОБА_3, яка також здійснює свою підприємницьку діяльність за адресою: м. Суми, вул. Прокоф'єва, 46, за видом діяльності: торгівля побутовими електротоварами в спеціалізованих магазинах не підтверджені жодним доказом. Крім того, ФОП ОСОБА_1 під час перевірки не повідомляв про зазначені обставини посадових осіб Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області та підписав акт перевірки без зауважень.

Враховуючи те, що ФОП ОСОБА_1 не під час проведення перевірки, не під час судового розгляду справи не надав документи, що підтверджують походження мікрохвильової печі Міdеа ММ720CFB, в розумінні ч. 3 ст. 24 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції", то він вважається особою, яка ввела цю продукцію в обіг.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 44 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції", до особи, яка ввела продукцію в обіг або відповідно до цього Закону вважається такою, що ввела продукцію в обіг, застосовуються штрафні санкції у разі, зокрема, введення в обіг продукції, яка не відповідає встановленим вимогам (крім випадків, передбачених статтею 28 цього Закону), у тому числі нанесення знака відповідності технічним регламентам на продукцію, що не відповідає вимогам технічних регламентів, - у розмірі від п'ятисот до тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне протягом трьох років вчинення такого самого порушення, за яке на особу вже було накладено штраф, - у розмірі від тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для скасування оскаржуваної постанови № 43 від 27.09.2017 про накладення штрафних санкцій на позивача.

Посилання на порядок накладення стягнень за порушення законодавства про захист прав споживачів, затверджений постановою Кабміну від 17 серпня 2002 р. № 117 є безпідставним, оскільки в даному випадку штраф накладався відповідно до вимог Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», а не Закону України “Про захист прав споживачів”.

За таких обставин, колегія суддів не знаходить підстав для скасування судового рішення з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права, тому ухвала суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Суд враховує, що згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету ОСОБА_4 Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Тому, враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємеця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15.11.2017 по справі № 818/1494/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_5Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_6 ОСОБА_7 Повний текст постанови складено 19.02.2018.