Постанова № 72286803, 15.02.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2018 р. м. ХарківСправа № 818/1187/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: П’янової Я.В.

суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С.

за участю секретаря судового засідання Городової А.О.

представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної фіскальної служби України на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19.10.2017 (головуючий суддя О.М. Кунець, судді - В.М. Соколов, О.В. Соп'яненко, м. Суми, повний текст складено 26.10.17 р.) по справі № 818/1187/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-виробниче підприємство "Стандарт"

до Державної фіскальної служби України

про скасування рішень та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислово-виробниче підприємство "Стандарт" (далі - позивач, ТОВ "ПВП "Стандарт"), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач, ДФС України), в якому просив суд:

- скасувати рішення комісії ДФС №88131/38867768 від 16.08.2017, №88133/38867768 від 16.08.2017, №88134/38867768 від 16.08.2017, №88136/38867768 від 16.08.2017, №88137/38867768 від 16.08.2017, №88138/38867768 від 16.08.2017, №88139/38867768 від 16.08.2017, №88132/38867768 від 16.08.2017, №88135/38867768 від 16.08.2017, №88140/38867768 від 16.08.2017, №88141/38867768 від 16.08.2017, №88142/38867768 від 16.08.2017;

- зобов’язати ДФС зареєструвати податкові накладні, складені Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислово-виробниче підприємство "Стандарт", а саме: №33 від 02.07.2017, №34 від 03.07.2017, №35 від 04.07.2017, №36 від 05.07.2017, №37 від 09.07.2017, №38 від 10.07.2017, №40 від 14.07.2017, №41 від 16.07.2017, №42 від 18.07.2017, №44 від 21.07.2017, №46 від 25.07.2017, №47 від 27.07.2017.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 19.10.2017 р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-виробниче підприємство "Стандарт" – задоволено в повному обсязі.

Скасовано рішення комісії ДФС №88131/38867768 від 16.08.2017, №88133/38867768 від 16.08.2017, №88134/38867768 від 16.08.2017, №88136/38867768 від 16.08.2017, №88137/38867768 від 16.08.2017, №88138/38867768 від 16.08.2017, №88139/38867768 від 16.08.2017, №88132/38867768 від 16.08.2017, №88135/38867768 від 16.08.2017, №88140/38867768 від 16.08.2017, №88141/38867768 від 16.08.2017, №88142/38867768 від 16.08.2017.

Зобов’язано ДФС зареєструвати податкові накладні, складені Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислово-виробниче підприємство "Стандарт", а саме: №33 від 02.07.2017, №34 від 03.07.2017, №35 від 04.07.2017, №36 від 05.07.2017, №37 від 09.07.2017, №38 від 10.07.2017, №40 від 14.07.2017, №41 від 16.07.2017, №42 від 18.07.2017, №44 від 21.07.2017, №46 від 25.07.2017, №47 від 27.07.2017 датою їх направлення - 28.07.2017.

Не погодившись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представник відповідача повністю підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу погоджується з рішенням суду першої інстанції, вважає його законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу - безпідставною, у зв'язку з чим просить її залишити без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19.10.2017 р. - без змін.

В судовому засіданні позивач повністю підтримав позицію, викладену у відзиві на апеляційну скаргу.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що основним видом діяльності ТОВ "НВП "Стандарт" є виробництво олії соняшникової нерафінованої (КВЕД 10.41, код УКТ ЗЕД 1512, 2306).

Між Товариством (Постачальник) та ТОВ "АГРОЗЕРНОХОЛДІНГ" (Покупець) укладено договір поставки № 93 від 01.06.2017 р., відповідно до якого ТОВ "НВП "Стандарт" приймає на себе зобов’язання поставити і передати у власність ТОВ "АГРОЗЕРНОХОЛДІНГ" шрот соняшниковий.

На виконання умов вищевказаного договору, ТОВ "НВП "Стандарт" складено відповідні податкові накладні: №33 від 02.07.2017, №34 від 03.07.2017, №35 від 04.07.2017, №36 від 05.07.2017, №37 від 09.07.2017, №38 від 10.07.2017, №40 від 14.07.2017, №41 від 16.07.2017, №42 від 18.07.2017, №44 від 21.07.2017, №46 від 25.07.2017, №47 від 27.07.2017.

Крім того, ТОВ "НВП "Стандарт" виписано наступні видаткові накладні: №419 від 01.07.2017, № 420 від 02.07.2017, № 421 від 03.07.2017, №422 від 04.07.2017, №423 від 05.07.2017, № 424 від 09.07.2017, № 425 від 10.07.2017, № 426 від 12.07.2017, № 427 від 14.07.2017, № 429 від 18.07.2017, №431 від 21.07.2017, № 432 від 23.07.2017, № 433 від 25.07.2017, №434 від 27.07.2017 та отримано оплату.

При цьому, придбання соняшнику позивачем здійснювалося у СТОВ "ПЕРЕМОГА" відповідно до договору поставки №12.06/17 від 12.06.2017 р., а також у Сільськогосподарського агрохімічного підприємства "Родючість" (ТОВ) відповідно до договору купівлі-продажу (поставки) № 55 від 03.04.2017 р.

28.07.2017 р., на виконання вимог ст. 201 Податкового кодексу України, ТОВ "ПВП "СТАНДАРТ" через автоматизовану систему "Єдине вікно подання електронної звітності" засобами телекомунікаційного зв’язку складено і направлено Державній фіскальній службі України на реєстрацію вищезазначені податкові накладні, а саме : №33 від 02.07.2017, №34 від 03.07.2017, №35 від 04.07.2017, №36 від 05.07.2017, №37 від 09.07.2017, №38 від 10.07.2017, №40 від 14.07.2017, №41 від 16.07.2017, №42 від 18.07.2017, №44 від 21.07.2017, №46 від 25.07.2017, №47 від 27.07.2017.

Згідно з квитанцій за №1, які надійшли у відповідь на реєстрацію вищезазначених податкових накладних, податкові накладні прийняті, реєстрація зупинена. Виявлені помилки: відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПКУ реєстрація ПН/РІС зупинена. ПН/РК відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених Наказом МФУ від 13.06.2017р. №567. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 2306.

В подальшому, 09 серпня 2017 р. ТОВ "НВП "Стандарт" на підтвердження здійснення господарських операцій направило до ДФС вищезазначені повідомлення з копіями наступних документів: договір поставки №93 від 01.06.2017 р., наказ №937 від 23.05.2017 р., договір поставки № 12.06/17 від 12.06.2017 р., договір купівлі-продажу (поставки) №55 від 03.04.2017 р., видаткова накладна №419 від 01.07.2017 р., видаткова накладна №420 від 02.07.2017 р., видаткова накладна №421 від 03.07.2017 р., видаткова накладна №422 від 04.07.2017 р., видаткова накладна №423 від 05.07.2017 р., видаткова накладна №424 від 09.07.2017 р., видаткова накладна №425 від 10.07.2017 р., видаткова накладна №426 від 12.07.2017 р., видаткова накладна №427 від 14.07.2017 р., видаткова накладна №429 від 18.07.2017 р., видаткова накладна №431 від 21.07.2017 р., видаткова накладна №432 від 23.07.2017 р., видаткова накладна №433 від 25.07.2017 р., видаткова накладна №434 від 27.07.2017 р., видаткова накладна №30 від 15.06.2017 р., видаткові накладні №118 від 03.04.2017 р., №127 від 03.04.2017 р., №161 від 03.05.2017 р., видаткова накладна №200 від 01.06.2017 р., видаткова накладна №246 від 03.07.2017 р., податкова накладна №33 від 02.07.2017 р., податкова накладна №34 від 03.07.2017 р., податкова накладна №35 від 03.07.2017 р., податкова накладна №35 від 04.07.2017 р., податкова накладна №36 від 05.07.2017 р., податкова накладна №37 від 09.07.2017 р., податкова накладна №38 від 10.07.2017 р., податкова накладна №40 від 14.07.2017 р., податкова накладна №41 від 16.07.2017 р., податкова накладна №42 від 18.07.2017 р., податкова накладна №43 від 19.07.2017 р., податкова накладна №44 від 21.07.2017 р., податкова накладна №46 від 25.07.2017 р., податкова накладна № 47 від 25.07.2017 р.

Факт оплати реалізованого товару підтверджується банківською випискою по рахунку №26002210390368 за період з 01.07.2017 р. по 18.08.2017 р. (а.с. 53).

На виконання умов Договору, 31.07.2017 р. позивачем складено і направлено ДФС України на реєстрацію податкову накладну №30 від 15.06.2017 р. на загальну суму операції з ПДВ 11675376 грн. (а.с.20).

В свою чергу, ТОВ "НВП "Стандарт" відмовлено в реєстрації направлених податкових накладних, у зв'язку із наданням платником копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або є недостатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до наступних рішень комісії ДФС України: №88131/38867768 від 16.08.2017, №88133/38867768 від 16.08.2017, №88134/38867768 від 16.08.2017, №88136/38867768 від 16.08.2017, №88137/38867768 від 16.08.2017, №88138/38867768 від 16.08.2017, №88139/38867768 від 16.08.2017, №88132/38867768 від 16.08.2017, №88135/38867768 від 16.08.2017, №88140/38867768 від 16.08.2017, №88141/38867768 від 16.08.2017, №88142/38867768 від 16.08.2017.

При цьому, представник відповідача в ході розгляду справи зазначив, що направлені до ДФС документи фактично не містили будь-якого документу в електронному вигляді, про що надав роздруківку станом на 17.10.2017 р. (а.с.109-124).

Не погодившись з такими діями відповідача та прийнятими рішеннями, ТОВ "НВП "Стандарт" звернулось до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вони є обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду з огляду на таке.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

Згідно з пп. "а", "б" п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг, відповідно до приписів пункту 187.1 статті 187 ПК України, вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається, виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (пункт 188.1 статті 188 ПК України).

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

За приписами пункту 74.2. статті 74 ПК України в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики (пункт 74.3 статті 74 ПК України).

Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних” №1246 від 29.12.2010 р. (далі - Порядок №1246), податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - ПК України) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно з пунктом 12 Порядку №1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 ПК України; наявності помилок під час заповнення обов’язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України; дотримання вимог Законів України “Про електронний цифровий підпис”, “Про електронні документи та електронний документообіг” та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до пункту 13 Порядку №1246, за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Аналогічні приписи містить підпункт 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України, згідно яких реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 201.16.1. пункту 201.16 статті 201 ПК України, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; б) визначення критерію (їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зі змісту Квитанції №1 по податкових накладних №33 від 02.07.2017, №34 від 03.07.2017, №35 від 04.07.2017, №36 від 05.07.2017, №37 від 09.07.2017, №38 від 10.07.2017, №40 від 14.07.2017, №41 від 16.07.2017, №42 від 18.07.2017, №44 від 21.07.2017, №46 від 25.07.2017, №47 від 27.07.2017 (зворотній бік а.с.41-52) вбачається, що контролюючим органом сформовано висновок про відповідність податкових накладних критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних в ЄРПН, затверджених Наказом №567.

В ході розгляду справи та в апеляційній скарзі представник відповідача пояснив, що в квитанції зазначено: "виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно УКТ ЗЕД".

В свою чергу, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що контролюючим органом порушено норми підпункту 201.16.1. пункту 201.16 статті 201 ПК України, оскільки ним не зазначено у Квитанції №1 конкретного чіткого критерію оцінки ступеня ризиків, достатнього для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування.

Такий висновок базується на тому, що фіскальним органом у Квитанції №1 зазначено лише загальне посилання на відповідність податкових накладних критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних в ЄРПН, затверджених Наказом №567. Натомість, підпункт 201.16.1. пункту 201.16 статті 201 ПК України вимагає від контролюючого органу зазначення конкретного виду критерію.

Щодо критерію, зазначеного в квитанції №1 ("виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно УКТ ЗЕД"), необхідно зауважити, що даний критерій не відповідає жодному критерію, визначеному в пункті 6 Критеріїв оцінки ступня ризиків Наказу №567.

Вищезазначене спростовує твердження апеляційної скарги про те, що в квитанції № 1 чітко зазначено підстави для зупинення реєстрації податкових накладних.

В ході розгляду справи представник відповідача також не зміг чітко пояснити, який саме критерій оцінки ступня ризиків було застосовано в даному випадку, оскільки ввезення на митну територію України товару позивачем не відбувалося, відповідно, митні декларації не досліджувались, докази перевірки залишки товару відсутні. Відповідно, представник податкового органу не зміг пояснити обставини, на підставі яких відповідач дійшов висновку про невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно УКТ ЗЕД, і не довів правомірність зупинення реєстрації вищезазначених податкових накладних.

Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що пункт 6 Критеріїв оцінки ступня ризиків Наказу №567 містить у собі визначення двох різних критеріїв: Моніторинг податкової накладної/розрахунку коригування здійснюється ДФС за такими критеріями:

1) обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній / розрахунку коригування, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 рази більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеного у податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75% загального такого залишку) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється);

2) відсутність (анулювання, призупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування, які засвідчують право суб’єкта господарювання на виробництво, експорт, імпорт, оптову і роздрібну торгівлю підакцизними товарами (продукцією), визначеними підпунктами 215.3.1 та 215.3.2 пункту 215.3 статті 215 розділу VI ПК України, стосовно товарів, які зазначені платником податку у податковій накладній, поданій на реєстрацію в Реєстрі.

Таким чином, фіскальний орган був зобов’язаний в Квитанції №1 від 31.07.2017 р. чітко вказати на конкретний вид критерію, який встановлений пунктом 6 Критеріїв оцінки ступня ризиків Наказу №567.

Колегія суддів зазначає, що визначення фіскальним органом у Квитанції №1 конкретного критерію ризику прямо впливає на можливість надання в подальшому платником податків відповідних документів, перелік яких міститься у Наказі №567 “Вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних” (далі - Вичерпний перелік документів).

Так, відповідно до пункту 1 Вичерпного переліку документів Наказу №567, вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Перелік), у розрізі Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року № 567 (далі - Критерії):

1) для критерію, зазначеного в підпункті 1 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством;

2) для критерію, зазначеного в підпункті 2 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

З аналізу даних норм законодавства вбачається, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків.

Також, зі змісту Квитанції №1 за липень 2017 року по відповідним дванадцяти податковим накладним вбачається, що фіскальним органом запропоновано платнику податків надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.

Таким чином, у Квитанції №1 фіскальним органом, в порушення підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України, не вказано ані конкретного виду критерію оцінки ступеня ризику (пункт 6 Критеріїв містить визначення двох різних критеріїв), ані конкретного переліку документів, вичерпний перелік яких встановлений Наказом №567 (пункт 1 Вичерпного переліку документів містить два різні переліки, в залежності від визначеного ступеня ризику).

Отже, враховуючи позицію фіскального органу щодо необхідності надання платником податків переліку документів, йому необхідно чітко зазначати, яких саме документів бракує для прийняття Рішення про реєстрацію податкової накладної.

Доводи представника відповідача та апеляційної скарги з посиланням на те, що документи, надіслані ТОВ "ПВП "Стандарт" до ДФС, не містили будь-якої інформації (як зазначив представник ДФС, файли не містили будь-якого документу в електронному вигляді), до уваги не приймаються, оскільки про дану обставину у рішеннях комісії ДФС не зазначається, відповідні роздруківки, надані представником відповідача (а.с.109-123), містять інформацію станом на 17.10.2017 р., тоді як спірні рішення про відмову у реєстрацію податкових накладних були прийняті ще 16 серпня 2017 р.

Отже, позивач, надіславши згідно відповідних направлень документи на підтвердження господарських операції до ДФС, жодним чином не був поставлений до відома про будь-які недоліки щодо відсутності інформації на відповідних файлах. Натомість, доказами про факт надсилання позивачем відповідних договорів, видаткових накладних та ін. є повідомлення щодо подачі документів 09.08.2017 р.

Відповідно до підпункту 201.16.2 пункту 201.16 статті 201 ПК України письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті “в” підпункту 201.16.1 цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов’язання, відображеного у такій податковій накладній/розрахунку коригування. Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту, розглядаються комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику (підпункт 201.16.3 пункту 201.16 статті 201 ПК України).

Зазначена комісія приймає рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підстави для прийняття комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок роботи комісії визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних приймається та надсилається платнику податку протягом п’яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та документів, поданих відповідно до підпункту 201.16.2 ПК України.

Матеріалами справи підтверджено, що у порядку, визначеному підпунктом 201.16.2 пункту 201.6 статті 201 ПК України, позивачем було направлено відповідачу копії документів та пояснення до вищезгаданих господарських операціях та податкової накладної.

В свою чергу, колегія суддів зазначає, що Рішення комісії №88131/38867768 від 16.08.2017, №88133/38867768 від 16.08.2017, №88134/38867768 від 16.08.2017, №88136/38867768 від 16.08.2017, №88137/38867768 від 16.08.2017, №88138/38867768 від 16.08.2017, №88139/38867768 від 16.08.2017, №88132/38867768 від 16.08.2017, №88135/38867768 від 16.08.2017, №88140/38867768 від 16.08.2017, №88141/38867768 від 16.08.2017, №88142/38867768 від 16.08.2017 про відмову у реєстрації податкових накладних №33 від 02.07.2017, №34 від 03.07.2017, №35 від 04.07.2017, №36 від 05.07.2017, №37 від 09.07.2017, №38 від 10.07.2017, №40 від 14.07.2017, №41 від 16.07.2017, №42 від 18.07.2017, №44 від 21.07.2017, №46 від 25.07.2017, №47 від 27.07.2017 не містять конкретної інформації щодо причин та підстав для прийняття таких рішень, а лише містять загальну фразу про те, що причиною їх прийняття є: наданням платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування (а.с.54-65).

Проте, в рішеннях не зазначено, які саме документи складені з порушенням законодавства та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.

В ході розгляду справи представник відповідача вказав, що оскаржувані рішення прийняті у зв’язку з наданням платником податків копій документів, які не є достатніми для прийняття Комісією ДФС рішення про реєстрацію податкових накладних. Натомість, не зміг пояснити, чому надані позивачем документи не є достатніми для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.

Абзацом 1 Постанови Кабінету Міністрів України “Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації” №190 від 29.03.2017 р. (далі - Постанова №190) встановлено, що комісія Державної фіскальної служби (далі - комісія ДФС) приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації на підставі отриманих від платника податку на додану вартість відповідно до підпункту “в” підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) письмових пояснень щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, та/або копій документів, які платник податку має право подати до органу Державної фіскальної служби протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов’язання, відображеного у податковій накладній/розрахунку коригування.

Абзацом 2 Постанови №190 визначено, що підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є:

- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з пунктом 201.16 статті 201 Кодексу ;

- ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту “в” підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Кодексу ;

- надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Таким чином, рішення Комісії повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної, у даному випадку, або “надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування”, або “надання платником податку копій документів, які не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування”.

За відсутності чіткого визначення підстав для прийняття Комісією рішення про відмову в реєстрації податкових накладних, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що оскаржувані рішення є необґрунтованими, оскільки платником податків надано всі необхідні документи, які засвідчують факт здійснення господарських операцій за податковими накладними, у реєстрації яких було відмовлено.

Відповідачем ані в суді першої, ані в суді апеляційної інстанцій не доведено, що господарські операції, за результатами яких видані податкові накладні №33 від 02.07.2017, №34 від 03.07.2017, №35 від 04.07.2017, №36 від 05.07.2017, №37 від 09.07.2017, №38 від 10.07.2017, №40 від 14.07.2017, №41 від 16.07.2017, №42 від 18.07.2017, №44 від 21.07.2017, №46 від 25.07.2017, №47 від 27.07.2017, не мають реального характеру.

Позивач при декларуванні зобов'язань з ПДВ по господарським операціям постачання надав фіскальному органу податкові накладні №33 від 02.07.2017, №34 від 03.07.2017, №35 від 04.07.2017, №36 від 05.07.2017, №37 від 09.07.2017, №38 від 10.07.2017, №40 від 14.07.2017, №41 від 16.07.2017, №42 від 18.07.2017, №44 від 21.07.2017, №46 від 25.07.2017, №47 від 27.07.2017 засобами електронного зв'язку, кожній податковій накладній присвоєно реєстраційний номер.

У податковій накладній №33 від 02.07.2017 (а.с.41), реєстраційний номер НОМЕР_1, у розділі А, пункт І, позивачем відображено обсяг операції у сумі 568491,00 грн. з податковим агентом ТОВ "АГРОЗЕРНОХОЛДІНГ", з них податкового кредиту на суму 94748,50 грн.

У податковій накладній №34 від 03.07.2017 (а.с.42), реєстраційний номер НОМЕР_2, у розділі А, пункт І, позивачем відображено обсяг операції у сумі 857425,80 грн. з податковим агентом ТОВ "АГРОЗЕРНОХОЛДІНГ", з них податкового кредиту на суму 142904,30 грн.

У податковій накладній №35 від 04.07.2017 (а.с.43), реєстраційний номер НОМЕР_3, у розділі А, пункт І, позивачем відображено обсяг операції у сумі 298498,20 грн. з податковим агентом ТОВ "АГРОЗЕРНОХОЛДІНГ", з них податкового кредиту на суму 49749,70 грн.

У податковій накладній №36 від 05.07.2017 (а.с.44), реєстраційний номер НОМЕР_4, у розділі А, пункт І, позивачем відображено обсяг операції у сумі 431184,60 грн. з податковим агентом ТОВ "АГРОЗЕРНОХОЛДІНГ", з них податкового кредиту на суму 71864,10 грн.

У податковій накладній №37 від 09.07.2017 (а.с.45), реєстраційний номер НОМЕР_5, у розділі А, пункт І, позивачем відображено обсяг операції у сумі 569646,00 грн. з податковим агентом ТОВ "АГРОЗЕРНОХОЛДІНГ", з них податкового кредиту на суму 94941,00 грн.

У податковій накладній №38 від 10.07.2017 (а.с.46), реєстраційний номер НОМЕР_6, у розділі А, пункт І, позивачем відображено обсяг операції у сумі 726726,00 грн. з податковим агентом ТОВ "АГРОЗЕРНОХОЛДІНГ", з них податкового кредиту на суму 121121,00 грн.

У податковій накладній №40 від 14.07.2017 (а.с.47), реєстраційний номер НОМЕР_7, у розділі А, пункт І, позивачем відображено обсяг операції у сумі 275860,20 грн. з податковим агентом ТОВ "АГРОЗЕРНОХОЛДІНГ", з них податкового кредиту на суму 45976,70 грн.

У податковій накладній №41 від 16.07.2017 (а.с.48), реєстраційний номер НОМЕР_8, у розділі А, пункт І, позивачем відображено обсяг операції у сумі 453453,00 грн. з податковим агентом ТОВ "АГРОЗЕРНОХОЛДІНГ", з них податкового кредиту на суму 75575,50 грн.

У податковій накладній №42 від 18.07.2017 (а.с.49), реєстраційний номер НОМЕР_9, у розділі А, пункт І, позивачем відображено обсяг операції у сумі 288934,80 грн. з податковим агентом ТОВ "АГРОЗЕРНОХОЛДІНГ", з них податкового кредиту на суму 48155,80 грн.

У податковій накладній №44 від 21.07.2017 (а.с.50), реєстраційний НОМЕР_10, у розділі А, пункт І, позивачем відображено обсяг операції у сумі 294016,58 грн. з податковим агентом ТОВ "АГРОЗЕРНОХОЛДІНГ", з них податкового кредиту на суму 49002,80 грн.

У податковій накладній №46 від 25.07.2017 (а.с.51), реєстраційний номер НОМЕР_11, у розділі А, пункт І, позивачем відображено обсяг операції у сумі 580734,00 грн. з податковим агентом ТОВ "АГРОЗЕРНОХОЛДІНГ", з них податкового кредиту на суму 96789,00 грн.

У податковій накладній №47 від 27.07.2017 (а.с.52), реєстраційний номер НОМЕР_12, у розділі А, пункт І, позивачем відображено обсяг операції у сумі 286209,00 грн. з податковим агентом ТОВ "АГРОЗЕРНОХОЛДІНГ", з них податкового кредиту на суму 47701,50 грн.

Окрім зазначеного, позивач надав фіскальному органу документи щодо походження товару, а саме: Договір купівлі-продажу (поставки) товару від 03.04.2017 р. №55 (а.с.20), укладений з ТОВ “Родючість”, та договір поставки від 12.06.2017 р. №12.06./17, укладений з СТОВ "Перемога" (а.с.19), видаткові накладні №30 від 15.06.2017 (а.с.35), №118 від 03.04.2017 (а.с.36), №127 від 17.04.2017 (а.с.37), №161 від 03.05.2017 (а.с.38), №200 від 01.06.2017 (а.с.39), №246 від 03.06.2017 (а.с.40).

Вищезазначене спростовує доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не надано жодного документу, який конкретизує здійснювану операцію.

В момент здійснення господарських операцій позивач та його контрагент - ТОВ “АГРОЗЕРНОХОЛДІНГ” були зареєстровані платниками податку на додану вартість, про що свідчать дані офіційного веб-сайту ДФС України (а.с.12-16), а отже підставою для виникнення права на податковий кредит є отримання товарів та послуг за видатковою накладною та надання послуг за актом прийняття послуг.

Колегія суддів також зазначає, що факт зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у ЄРПН не спростовує ані факту здійснення платником податків господарських операцій, ані факту наявності дати виникнення саме першої події (придбання товарів/послуг, або отримання коштів), що підтверджується тільки первинними документами, на підставі яких складається податкова накладна/розрахунок коригування.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що зважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарських операцій між позивачем та ТОВ “АГРОЗЕРНОХОЛДІНГ”, та на те, що такі документи були надані контролюючому органу, останній не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкових накладних №33 від 02.07.2017, №34 від 03.07.2017, №35 від 04.07.2017, №36 від 05.07.2017, №37 від 09.07.2017, №38 від 10.07.2017, №40 від 14.07.2017, №41 від 16.07.2017, №42 від 18.07.2017, №44 від 21.07.2017, №46 від 25.07.2017, №47 від 27.07.2017.

Колегія суддів також зазначає, що оскаржувані рішення Комісії ДФС України №88131/38867768 від 16.08.2017, №88133/38867768 від 16.08.2017, №88134/38867768 від 16.08.2017, №88136/38867768 від 16.08.2017, №88137/38867768 від 16.08.2017, №88138/38867768 від 16.08.2017, №88139/38867768 від 16.08.2017, №88132/38867768 від 16.08.2017, №88135/38867768 від 16.08.2017, №88140/38867768 від 16.08.2017, №88141/38867768 від 16.08.2017, №88142/38867768 від 16.08.2017 є актами індивідуальної дії.

Правовий акт індивідуальної дії - виданий суб’єктом владних повноважень документ, прийнятий із метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов’язкових правил поведінки та стосується прав і обов’язків чітко визначеного суб’єкта (суб’єктів), якому він адресований.

Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозастосовний характер.

Головною рисою таких актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб’єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв’язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.

В свою чергу, оскаржувані рішення фіскального органу не відповідають критеріям чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії, та породжують їх неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов’язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб’єкта владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 6 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення постанови суду першої інстанції), кожна особа має право звернутися до суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з пунктом другим частини четвертої статті 105 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення постанови суду першої інстанції), адміністративний позов може містити вимоги про зобов’язання відповідача суб’єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії.

За приписами пункту 2 частини 2 статті 162 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення постанови суду першої інстанції), у разі задоволення позову суд може прийняти постанову про зобов’язання відповідача вчинити певні дії.

Вищезазначені норми законодавства кореспондуються з положеннями ч. 1 ст. 5, ст. 245 КАС України (в редакції з 15.12.2017 року).

Аналізуючи дані положення Кодексу, можна дійти висновку, що законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов’язувати суб’єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на приписи підпункту 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 ПК України, відповідно до якого, податкова накладна/розрахунок коригування, реєстрацію якої в ЄРПН було зупинено, реєструється у день настання однієї із таких подій: а) прийнято рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН; б) набрало законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН.

У першому випадку податкова накладна, реєстрацію якої в ЄРПН було зупинено, реєструється у день прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, яке ухвалюється саме Комісією ДФС.

У другому випадку податкова накладна, реєстрацію якої в ЄРПН було зупинено, реєструється у день набрання законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної.

Таким чином, нормами ПК України чітко визначено настання такої події, як набрання законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної.

За приписами статті 8 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення постанови суду першої інстанції), суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Вищезазначена норма законодавства кореспондуються з положеннями ст. 6 КАС України (в редакції з 15.12.2017 року).

Відповідно до ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” №3477-IV від 23.02.2006, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі “ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ” (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував: “ 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов’язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює “право на суд”, в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі “Голдер проти Сполученого Королівства” (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати “вирішення” спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах “Мултіплекс проти Хорватії” (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та “Кутіч проти Хорватії” (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)”.

В даному випадку, позовна вимога щодо зобов’язання Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №33 від 02.07.2017, №34 від 03.07.2017, №35 від 04.07.2017, №36 від 05.07.2017, №37 від 09.07.2017, №38 від 10.07.2017, №40 від 14.07.2017, №41 від 16.07.2017, №42 від 18.07.2017, №44 від 21.07.2017, №46 від 25.07.2017, №47 від 27.07.2017 датою їх направлення - 28.07.2017р., є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, а тому суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про їх задоволення.

Як вбачається з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даному випадку відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність своїх дій та рішень, що оскаржуються.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують з підстав, наведених вище.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, п.1 ч.1 ст. 315, 316, 321, 322, 325, 326 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19.10.2017 по справі № 818/1187/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя ОСОБА_3Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повний текст постанови складено 16.02.2018.