Постанова № 72286520, 07.02.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

Головуючий І інстанції: Біленський О.О.

повний текст складено 27.11.2017 року

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2018 р. м. ХарківСправа № 820/4440/17Харківський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Яковенка М.М.

суддів: Лях О.П., Старосуда М.І.

секретарі судового засідання: Жданюк А.О.

за участю представники відповідача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року по справі № 820/4440/17 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_2, звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, в якому просила суд:

- визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Харківській області листом за №022527/0/6-19556/0/21-17 від 17.08.2017 року у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 1,2 га, із земель державного резервного фонду, що розташована за межами с.Нікополь на території Гусарівської сільської ради Барвінківського району Харківської області, та передати мені зазначену ділянку у власність;

- зобов’язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути заяву позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 1,2 га, із земель державного резервного фонду, що розташована за межами с.Нікополь на території Гусарівської сільської ради Барвінківського району Харківської області, та передати зазначену ділянку у власність.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року задоволено частково позов.

Визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Харківській області листом №С-22527/0/6-19556/0/21-17 від 17.08.2017 року у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 1,2 га, із земель державного резервного фонду, що розташована за межами с.Нікополь на території Гусарівської сільської ради Барвінківського району Харківської області.

Зобов’язано Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 1,2 га, із земель державного резервного фонду, що розташована за межами с.Нікополь на території Гусарівської сільської ради Барвінківського району Харківської області. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відповідач посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення, прийнятого з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити задоволенні позову у повному обсязі (а.с.102-108).

Апелянт зазначає, що стадія затвердження полягає в фіксуванні та визнанні того факту, що документація із землеустрою розроблена з дотриманням усіх нормативно-правових актів з питань землеустрою, та є належною правовою підставою для прийняття відповідного рішення про надання земельної ділянки у власність. Тож, Головне управління зобов'язано, в межах повноважень, наданих законодавством, проводити комплексну перевірку документації із землеустрою. За результатами розгляду було встановлено неповну відповідність документації із землеустрою, що подавалась на затвердження, вимогам чинного законодавства і необхідність її доопрацювання із врахуванням зауважень. Тому повертаючи проект на доопрацювання відповідач діяв в межах своїх повноважень та на підставі норм чинного законодавства.

Представник відповідача наполягав на задоволенні апеляційної скарги.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, що відповідно до висновку Відділу Держгеокадастру у Барвінківському районі Харківської області №е-223(ф) від 29.09.2015 року у передбаченому законодавством порядку погоджено "Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за рахунок земель державного резервного фонду сільськогосподарського призначення державної форми власності гр. ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Гусарівської сільської ради Барвінківського району Харківської області".

Позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею загальною площею 1,2 га, із земель запасу, що розташована за межами с. Нікополь на території Гусарівської сільської ради Барвінківського району Харківської області з подальшою її передачею у власність. Наданий для затвердження відповідний проект землеустрою.

Листом №С-22527/0/6-19556/0/21-17 від 17.08.2017 року Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повідомило позивача про встановлення невідповідностей у проекті землеустрою, а саме: матеріали геодезичних вишукувань частково не відповідають вимогам Інструкції з топографічного знімання у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500 (ГКНТА-2.04-02-98), затвердженої наказом Головного управління геодезії, картографії та кадастру при Кабінеті Міністрів України №56 від 09.04.1998, з реєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1998 № 393/2833; перелік обмежень не відповідає додатку 6 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 зі змінами; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) привести у відповідність до Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему України від 18.05.2010 № 376, зареєстрованим з Мін’юсті України від 16.06.2010 №391/17686 (із змінами); експлікація земельних угідь складена не вірно. Також повідомлено, що для виправлення зазначених невідповідностей, згідно з вимогами ст.28 Закону України "Про землеустрій", позивачу необхідно звернутися до розробника документації із землеустрою, у зв'язку з чим повернуто зазначений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та матеріали до нього на доопрацювання.

Задовольняючи частково позов суд першої інстанції з того, що належним способом відновлення порушеного права позивача, а також із метою усунення порушень, допущених відповідачем у спірних правовідносинах, є зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 1,2 га, із земель державного резервного фонду, що розташована за межами с.Нікополь на території Гусарівської сільської ради Барвінківського району Харківської області.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів виходить з наступного.

Колегія суддів зазначає, що земельні відносини регулюються Конституцією України 28 червня 1996 року, Земельним кодексом України № 2768-III від 25 жовтня 2001 року, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 1, частини 2, пункту "а" 3 статті 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема для ведення особистого селянського господарства - не більше 2 гектарів (ст. 121 Земельного кодексу України).

Згідно з частинами 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частина 8 ст.118 ЗК України передбачає, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 186-1 Земельного кодексу України (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.

Згідно з вимогами частини 8 статті 186-1 Земельного кодексу України (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин), у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).

Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.

Частина 6 вказаної статті передбачає, що підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації. У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.

З огляду на правовий зміст вищенаведених положень та вимог ст..186-1 ЗК України, суб’єкт владних повноважень, зобов’язаний навести вичерпний перелік тих недоліків, який має проект, та надати строк для їх усунення, при чому такий перелік повинен бути не абстрактним, а конкретизованим, щоб особа мала можливість у встановлений строк їх усунути.

У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

В той же час, з огляду на досліджений лист відповідача в тому вигляді, в якому він був наданий №С-22527/0/6-19556/0/21-17 від 17.08.2017 року, за яким проект землеустрою повернутий стороні позивача колегія судів зазначає, що Відповідачем не дотримано у повній мірі вимог ч.8 ст.186-1 ЗК України, а саме у наданій відповіді на поданий для затвердження проект землеустрою не наведено конкретних недоліків такого проекту та не надано строку для усунення таких недоліків, а відразу був повернутий. Направлений лист не містить переліку конкретних заходів щодо усунення можливих недоліків, а обмежений загальною вимогою про приведення у відповідність до закону.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необхідності зобов’язання Головного управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути заяву позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, адже цим органом порушено вимоги законодавства, що регулюють відповідні спірні правовідносини.

Стосовно заявленої вимоги про зобов'язання відповідача надати позивачу у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, то судом першої інстанції правильно зазначено, що така вимога є передчасною, в зв’язку з чим не підлягає задоволенню.

З огляду на наведені судом апеляційної інстанції висновки, колегія суддів вважає, що підстав для скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нової для відмови у задоволенні вимог позивача, не має, тому як суд, не зважаючи на передчасність висновків з наданої оцінки листу-відмови правильно вирішив справу по сутті заявлених позовних вимог. В даному випадку, при вирішенні відповідачем питання щодо затвердження або відмову у затвердженні проекту землеустрою, слід виходити з урахуванням висновків суду апеляційної інстанції.

Не зважаючи на це, жодні доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з’ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 23, 31, 33, 90, 292, 308, 309, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року по справі № 820/4440/17- залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до касаційної інстанції в адміністративних справах Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів - з дня складення повного судового рішення.

У повному обсязі складена 12 лютого 2018 року.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_3Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_4 ОСОБА_5