Постанова № 72286497, 14.02.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/5411/17

Категорія: 12.2 Головуючий в 1 інстанції: Гусев О. Г. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів – Джабурія О.В.,

- ОСОБА_1,

при секретарі судового засідання Пятіної В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та грошової компенсації,-

В С Т А Н О В И Л А :

19 жовтня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду, в якому просив зобов'язати Головне управління Національної поліції в Одеській області (далі - ГУНП в Одеській області):

- виплатити грошову компенсацію за час вимушеного прогулу з 10 лютого 2017 року по 12 травня 2017 року у розмірі 30 737,98 грн. без відрахування з вказаної суми належних до сплати податків і зборів,

- виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць - 10 302, 25 грн. без вирахування з вказаної суми належних до сплати податків і зборів,

- виплатити компенсацію за 33 доби невикористаної чергової відпустки за 2016 рік у розмірі - 6 504,19 грн. без вирахування з вказаної суми належних до сплати податків і зборів, - виплатити нараховану але не перераховану заробітну плату за червень 2017 року у розмірі 9 000 грн. без вирахування з вказаної суми належних до сплати податків і зборів,

- виплатити нараховану але не перераховану заробітну плату за липень 2017 року у розмірі 9 000 грн. без вирахування з вказаної суми належних до сплати податків і зборів,

- виплатити нараховану але не перераховану заробітну плату за серпень 2017 року у розмірі 2 604,50 грн. без вирахування з вказаної суми належних до сплати податків і зборів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постанова Одеського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2017 року по справі № 815/305/17 про поновлення його на посаді та стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу, виконана відповідачем з затримкою на 91 день. Крім того, на думку позивача, з виплачених сум за судовим рішенням незаконно вирахована компенсація за невикористану відпустку та сума стягнення за вимушений прогул за виконавчим листом.

Відповідач заперечував проти позову, зазначаючи про виконання ним постанови суду по справі № 815/5411/16 відбулось в повному обсязі відповідно до закону. Так, відповідачем двічі сплачено ОСОБА_2 суму, яка підлягала стягненню за постановою Одеського окружного адміністративного суду по справі № 815/305/17 – у добровільному порядку та за виконавчим листом.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року ОСОБА_2 відмовлено в задоволенні адміністративного позову .

Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою задовольнити його позовні вимоги. Зокрема, апелянт зазначив, що згідно норм чинного законодавства він має право на виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Крім того, апелянт зазначає, що відповідач не мав права відраховувати із суми, яка підлягала сплаті за рішенням суду, компенсацію не невикористану відпустку.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 10.02.2017 по справі №815/305/17 визнано протиправним та скасовано рішення (висновок) атестаційної комісії № 5 ГУНП в Одеській області від 02.03.2016 року, зазначене в розділі IV “Результати атестування (висновок атестаційної комісії)” атестаційного листа, а саме: “ 4 - займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність”, яке прийняте стосовно ОСОБА_2 та наказ начальника ГУНП в Одеській області від 08.12.2016 року № 1648 о/с в частині звільнення підполковника поліції ОСОБА_2 (М-110546) оперуповноваженого Приморського відділу поліції в м. Одесі ГУНП в Одеській області; поновлено підполковника поліції ОСОБА_2 на посаді старшого оперуповноваженого Приморського відділу поліції в м. Одесі ГУНП в Одеській області з 09 грудня 2016 року; стягнуто з ГУНП в Одеській області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 09.12.2016 року по 10.02.2017 року в розмірі 20 604, 50 грн. (двадцять тисяч шістсот чотири гривні 50 коп.) з вирахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів.

Постанову суду в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді старшого оперуповноваженого Приморського відділу поліції в м. Одесі ГУНП в Одеській області та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць - 10 302, 25 грн. (десять тисяч триста дві гривні 25 коп.) з вирахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів, допущено до негайного виконання.

Наказом начальника ГУНП в Одеській області № 855 о/с від 12.05.2017 року скасовано наказ ГУНП в Одеській області від 08.12.2016 року №1648 о/с в частині звільнення зі служби в поліції підполковника поліції ОСОБА_2 (М-110546), старшого оперуповноваженого Приморського відділу поліції в місті Одесі ГУНП в Одеській області. Поновлено підполковника поліції ОСОБА_2 (М-110546) на службі поліції на посаді старшого оперуповноваженого Приморського відділу поліції в місті Одесі ГУНП в Одеській області, відрахувавши з грошового забезпечення компенсацію за 33 доби невикористаної чергової відпустки за 2016 рік, з 09 грудня 2016 року, сплативши грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 10 302, 25 грн. Після набрання законної сили постановою Одеського окружного адміністративного суду від 10.02.2017 у справі № 815/305/17 прийнято рішення про проведення остаточного розрахунку та виплати позивачу грошового забезпечення за вимушений прогул з 09.12.2016 по 10.02.2017 в розмірі 10 302,25 грн. (а.с.12).

17.05.2017 року позивач отримав виконавчий лист по справі №815/305/17 щодо примусового стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та повторно отримав грошові кошти у сумі 20 604,50 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки на користь позивача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу стягнуто двічі, то відповідачем правомірно утримуються з заробітної плати ОСОБА_2 кошти у переплаченій сумі – 20 604,50 грн. Крім того, оскільки при поновленні позивача на посаді скасований наказ про його звільнення та виплату грошової компенсації за невикористану відпустку, відповідачем правомірно утримується із грошового забезпечення ОСОБА_2 сума вказаної компенсації.

Відмовляючи у стягненні середнього заробітку за несвоєчасне виконання судового рішення, а саме за період з 10 лютого 2017 року по 12 травня 2017 року, суд враховував, що позивач із заявою про поновлення на посаді звернувся лише 03.05.2017, яка була задоволена відповідачем, а тому відсутні підстави вважати вказаний період вимушеним прогулом.

Судова колегія частково не погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст.255 КАС України встановлено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Пунктами 2 і 3 ч.1 ст.256 КАС України передбачено, що постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби та стягнення заробітної плати (грошового утримання) за один місяць виконуються негайно.

Відповідно до п.6 розділу 3 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260, поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення.

Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.

В рішенні у справі “П'єрсак проти Бельгії” ЄСПЛ зазначив, що він виходитиме з того принципу, що заявник має бути, по можливості, повернений у становище, в якому б він перебував, якби не була порушена стаття 6 Конвенції, таким чином підкреслюючи верховенство обов'язку відновлення “status quo ante”.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що у випадках поновлення на посаді незаконно звільненого працівника керівником органу поліції приймається наказ про поновлення на посаді або скасування наказу про звільнення з виплатою сум вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.

Приймаючи наказ № 855 о/с від 12.05.2017 року про поновлення ОСОБА_2 на посаді, начальник ГУНП в Одеській області для відновлення правового становища позивача, яке існувало до незаконного звільнення, правомірно скасував наказ ГУНП в Одеській області № 1648 о/с від 08.12.2016 про його звільнення.

Оскільки на підставі наказу ГУНП в Одеській області № 1648 о/с від 08.12.2016 ОСОБА_2 в зв’язку із звільненням виплачена грошова компенсація за невикористану відпустку в розмірі 6 504,19 грн., судова колегія вважає абсолютно вірним висновок суду першої інстанції, що в разі скасування цього наказу з позивача має бути утримана виплачена грошова компенсація за невикористану відпустку.

Судом першої інстанції також вірно відмовлено у позові ОСОБА_2 в частині повернення утриманих коштів з грошового забезпечення позивача у загальній сумі 20 604,50 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, грошове забезпечення за час вимушеного прогулу виплачено за постановою Одеського окружного адміністративного суду по справі № 815/307/17 у сумі 20 604,50 грн. двічі.

Так, згідно витягу з особового рахунку позивача, в травні 2017 року ОСОБА_2 за рішенням суду нараховано та виплачено 20 604,50 грн. (а.с.35).

Крім того, 16 червня 2017 року з рахунку ГУ НП в Одеській області стягнуто грошові кошти у сумі 20 604,50 грн. на користь позивача за виконавчим листом по справі № 815/305/17.

Враховуючи, що на користь позивача присуджена сума за рішенням суду відповідачем сплачена двічі, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності дій відповідача щодо утримання надмірно сплачених коштів.

Разом з тим, судова колегія не погоджується з висновком суду про відсутність підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення.

Згідно з ст. 236 КЗпП України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Вказана стаття КЗпП України не містить застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткові дії, в цьому випадку - подачі заяви про поновленні на роботі.

Відповідно статті 257 зазначеного КАС України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

При цьому пунктом 3 частини першої статті 256 цього ж Кодексу передбачено, що постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

Добровільне виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обов'язок. Зокрема, зазначений обов'язок не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі. В таких випадках держава в особі органу державної виконавчої служби несе відповідальність за виконання остаточних судових рішень.

Доречним в даному випадку є врахування рішення Європейського суду з прав людини від 15 жовтня 2009 року у справі "ОСОБА_3 проти України" (заява N 40450/04), де в пунктах 46, 48, 51, 53, 54 зазначено, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Заявникові не можна дорікати за неподання до державної виконавчої служби заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження. Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Отже, з дня набрання законної сили рішенням суду про поновлення позивача на роботі, а саме з 10.02.2017 року у відповідача виник обов'язок щодо його виконання.

Тобто з 13.02.2017 року по 11.05.2017 року (день, що передує дню прийняття наказу про поновлення позивача на посаді) виконання рішення було затримано відповідачем. Враховуючи додаток до листа Мінсоцполітики від 05.08.2016 року 11535/0/14-16/13 про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2017 рік період затримки виконання склав 59 робочих днів.

Відповідно до п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100, у разі визнання середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Пунктом 8 розділу 4 вказаного Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Постановою по справі № 815/305/17 встановлено, що згідно з постановою КМУ № 100 від 08.02.1995 року середньоденне грошове забезпечення позивача складає 337, 78 грн.

Таким чином, до стягнення з відповідача підлягає сума невиплаченого середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 11.02.2017 по 11.05.2017, в зв’язку з затримкою виконання рішення 815/305/16, яка сталася з вини відповідача, у загальному розмірі 19 929,02 грн. (59х337,78).

Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог позивача в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу через невиконання рішення суду з 11.02.2017 по 11.05.2017 у розмірі 19 929,02 грн. з ГУ НП в Одеській області.

Суд першої інстанції не звернув уваги на вказані обставини, не врахував наведені норми права, в зв’язку з чим прийшов до помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення грошового забезпечення за час затримки виконання рішення.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Постанова суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову ОСОБА_2

Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 листопад 2017 року – скасувати в частині відмови у стягненні з Головного управління Національної поліції в Одеській області грошової компенсації за час вимушеного прогулу.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою частково задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки виконання судового рішення за період з 11.02.2017 по 11.05.2017 в розмірі 19 929,02 грн. (дев’ятнадцять тисяч дев’ятсот двадцять дев’ять гривень дві коп.) з вирахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів.

В іншій частині постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений та підписаний колегією суддів 15 лютого 2018 року.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: О.В.Джабурія

Суддя: К.В.Кравченко