Постанова № 72286387, 14.02.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/4862/17

Категорія: 2 Суд 1 інстанції: Бутенко А.В., Левчук О.А., Вовченко О.А. Час і місце ухвалення: 20.11.2017р., м.Одеса

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді : Бойка А.В.,

суддів: Осіпова Ю.В.,

Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_5 (ОСОБА_6) на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року по справі за позовом ОСОБА_5 (ОСОБА_6) до Міністерства культури України, Міністерства аграрної політики та продовольства України, Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2017 року ОСОБА_5 (ОСОБА_6) звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства культури України, Міністерства аграрної політики та продовольства України, Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, в якому просила суд:

- визнати протиправними дії Міністерства культури України щодо не надання ОСОБА_5 первинної безоплатної правової допомоги у встановлений законом строк з питань, зазначених у зверненні від 07.08.2017 року;

- зобов'язати Міністерство культури України у строк, встановлений законом, надати ОСОБА_5 роз'яснення з правових питань відповідно до звернення від 07.08.2017 року і у той же строк подати до суду звіт про виконання судового рішення;

- визнати протиправними дії Міністерства аграрної політики та продовольства України щодо не повідомлення ОСОБА_5 про надіслання її звернення від 07.08.2017 року до іншого органу, а саме, Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастру);

- визнати протиправними дії Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастру) щодо надання ОСОБА_5 неякісної правової допомоги з питань, зазначених у зверненні від 07.08.2017 року;

- зобов'язати Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) у строк, встановлений законом, надати ОСОБА_5 роз'яснення з правових питань відповідно до звернення від 07.08.2017 року і у той же строк подати до суду звіт про виконання судового рішення.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20.11.2017 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Міністерства культури України щодо ненадання ОСОБА_5 відповіді у встановлений законом строк з питань, зазначених у зверненні від 07.08.2017 року. Визнано протиправними дії Міністерства аграрної політики та продовольства України щодо неповідомлення ОСОБА_5 про надіслання її звернення від 07.08.2017 року до іншого органу, а саме, Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастру). В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, 04.12.2017 року ОСОБА_5 (ОСОБА_6) подала апеляційну скаргу, обґрунтовану порушенням судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також не повним з'ясуванням судом обставин справи.

В своїй апеляційній скарзі апелянт зазначає, що подані нею 07.08.2017 року звернення до Міністерства культури України та Міністерства аграрної політики та продовольства України відповідають вимогам ст.7 Закону України «Про безоплатну правову допомогу», а тому висновок суду першої інстанції про те, що вказані звернення підлягають розгляду в порядку, встановленому законодавством про звернення громадян, є необґрунтованим.

Також, апелянт посилається на те, що суд першої інстанції не врахував, що якщо звернення про надання безоплатної правової допомоги є фактично зверненням про надання інформації згідно Закону України «Про звернення громадян», тому, у такому випадку, необхідно відмовляти в задоволенні позову з підстав відсутності порушень прав позивача на отримання безоплатної правової допомоги.

Посилається апелянт і на те, що у наданій Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастру) відповіді порушено такі принципи державної політики у сфері надання безоплатної правової допомоги як верховенство права, законність, забезпечення якості безоплатної правової допомоги.

У зв'язку з цим, в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови Одеського окружного адміністративного суду від 20.11.2017 року та ухвалення нового судового рішення - про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Міністерство культури України та Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастру) подали відзив на апеляційну скаргу, в яких просять апеляційну скаргу ОСОБА_5 (ОСОБА_6.) залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.2 ч.1 ст.311 КАС України.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 07.08.2017 року ОСОБА_5 (ОСОБА_6.) та ОСОБА_7 звернулись до Міністерства культури України із зверненням про надання безоплатної первинної правової допомоги, в якому викладено наступне: «Відповідно до Закону України «Про безоплатну правову допомогу» просимо надати інформацію стосовно наявності в межах земельних ділянок, на яких розташовані пам'ятки культурної спадщини місцевого значення, зокрема, пам'ятки архітектури та містобудування, земель, які не підлягають передачі у приватну власність відповідно до статті 83 Земельного кодексу України».

Зазначене поштове відправлення вручено уповноваженій особі Міністерства культури України 10.08.2017 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за ідентифікатором №6500136402760.

Того ж дня з аналогічним за своїм змістом зверненням ОСОБА_5 (ОСОБА_6.) та ОСОБА_7 звернулися до Міністерства аграрної політики та продовольства України, яке також вручено представнику Міністерства 10.08.2017 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за ідентифікатором №6500136402751.

Не отримавши відповідей на поданні ними до Міністерства культури України та Міністерства аграрної політики та продовольства України звернення про надання безоплатної правової допомоги від 07.08.2017р. ОСОБА_5 (ОСОБА_6.) звернулася у вересні 2017 року з позовом до суду про визнання протиправними дій та зобов'язання надати роз'яснення по суті поставленого питання.

З матеріалів справи, також, вбачається, що листом від 06.11.2017 року Міністерство культури України звернення ОСОБА_5 (ОСОБА_6.) направило за належністю для розгляду та надання відповіді до Міністерства аграрної політики та продовольства України.

Того ж дня Міністерство культури України направило на адресу позивача лист, в якому надало роз'яснення чинного законодавства по суті поставленого питання у зверненні від 07.08.2017 року та повідомило про направлення її звернення за належністю до Міністерства аграрної політики та продовольства України для розгляду та надання відповіді.

Що ж до звернення, адресованого Міністерству аграрної політики та продовольства України, то його Міністерством надіслано до іншого органу - Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастру), яким, у свою чергу, 04.09.2017 року на адресу ОСОБА_7 надано письмову відповідь по суті порушених у зверненні питань.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_5 (ОСОБА_6.) суд першої інстанції дійшов висновку, що питання, поставлене у адресованих Міністерству культури України та Міністерству аграрної політики та продовольства України зверненнях від 07.08.2017 року не відповідає критеріям, визначеним ст.7 Закону України «Про безоплатну правову допомогу», а тому, враховуючи приписи ч.9 ст.10 вказаного Закону, їх правомірно розглянуто відповідачами в порядку, встановленому законодавством про звернення громадян. При цьому, суд встановив порушення Міністерством культури України строків розгляду звернення позивача, встановлених статтею 20 Закону України «Про звернення громадян», а тому визнав протиправними дії Міністерства культури України щодо ненадання ОСОБА_5 (ОСОБА_6.) відповіді у встановлений законом строк з питань, зазначених у зверненні від 07.08.2017 року. Щодо вимог позову про зобов'язання Міністерства культури України надати ОСОБА_5 (ОСОБА_6.) роз'яснення на звернення від 07.08.2017 року, то суд першої інстанції не знайшов підстав для їх задоволення, зазначивши, що фактично відповідь Міністерством надано позивачу листом від 06.11.2017р.

Щодо заявлених вимог до Міністерства аграрної політики та продовольства України, то суд визнав обґрунтованим надіслання звернення позивача за належністю до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастру), однак, у зв'язку з порушенням Міністерством вимог ч.3 ст.7 Закону України «Про звернення громадян» щодо повідомлення позивача про це, суд визнав протиправними дії Міністерства аграрної політики та продовольства України щодо неповідомлення ОСОБА_5 (ОСОБА_6.) про надіслання її звернення від 07.08.2017 року до Держгеокадастру.

Також, суд першої інстанції не знайшов підстав для задоволення вимог ОСОБА_5 (ОСОБА_6.) щодо визнання протиправними дії Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру з приводу надання неякісної правової допомоги та зобов'язання надати роз'яснення з правових питань відповідно до звернення від 07.08.2017 року, зазначивши, що зі змісту поданого звернення не являється за можливе встановити місцезнаходження земельних ділянок, на яких розташовані пам'ятки культурної спадщини місцевого значення, в зверненні не вказано ідентифікуючих ознак, що, за висновками суду, унеможливлює надання відповіді по суті звернення а ні за Законом України «Про звернення громадян», а ні за Законом України «Про безоплатну правову допомогу».

Колегія суддів такі висновки суду першої інстанції вважає обґрунтованими. При цьому, апеляційний суд виходить з наступного.

Приписами статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Україна, ратифікувавши Європейську конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та Міжнародний пакт про громадянські та політичні права 1966 року, взяла на себе зобов'язання створити умови та можливості для надання безоплатної правової допомоги малозабезпеченим особам.

Прийнятий Закон України «Про безоплатну правову допомогу» визначає порядок і підстави надання безоплатної правової допомоги, суб'єктів її надання, державні гарантії щодо надання безоплатної правової допомоги, повноваження органів виконавчої влади у цій сфері, порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб з питань надання безоплатної правової допомоги.

Визначальними принципами надання правової допомоги, що гарантується державою, відповідно до нового Закону є її доступність та якість.

Приписами ст.7 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» встановлено, що безоплатна первинна правова допомога - вид державної гарантії, що полягає в інформуванні особи про її права і свободи, порядок їх реалізації, відновлення у випадку їх порушення та порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Безоплатна первинна правова допомога включає такі види правових послуг:

1) надання правової інформації;

2) надання консультацій і роз'яснень з правових питань;

3) складення заяв, скарг та інших документів правового характеру (крім документів процесуального характеру);

4) надання допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правової допомоги та медіації.

Правова інформація - це сукупність документальних або публічно оголошених відомостей про право, його систему, джерела, реалізацію, юридичні факти, правовідносини, правопорядок, правопорушення, боротьбу з ними та їх профілактику. Отже, правова інформація має широкий зміст, що пояснюється чисельністю об'єктів і джерел.

Види правової інформації: офіційна правова інформація - це інформація, яка виходить від повноважних державних органів, що має юридичне значення і спрямована на регулювання суспільних відносин; інформація індивідуально правового характеру - виходить не від повноважних державних органів, а від різних суб'єктів права, які не мають владних повноважень, - громадян, організацій (договори, скарги, що породжують юридичні наслідки). Спрямована на створення або зміна юридичних відносин; неофіційна правова інформація - матеріали та відомості про законодавство і практику його застосування, відрізняється від офіційної правової інформації та правової інформації, що має юридичне значення, перш за все тим, що не тягне правових наслідків.

Проаналізувавши зміст звернень від 07.08.2017р. колегія суддів приходить до висновку, що відповідні звернення не відповідають критеріям, визначеним Законом України «Про безоплатну правову допомогу», та не відноситься до видів правових послуг, визначених як первинна правова допомога.

Доводи апелянта, що у зверненні від 07.08.2017 року мова йде про право приватної власності, в тому числі на пам'ятки культурної спадщини місцевого значення, на що суд першої інстанції уваги не звернув, судова колегія вважає хибними та такими, що спростовуються змістом самого звернення.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта, що відповідачі визнали подання ОСОБА_5 (ОСОБА_6.) та ОСОБА_7 звернень відповідно до Закону України «Про безоплатну правову допомогу», оскільки в наданих на їх адресу відповідях відсутнє посилання на вказаний Закон.

Приписами ч.9 ст.10 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» передбачено, що звернення, що не стосуються надання первинної правової допомоги, розглядаються в порядку, встановленому законодавством про звернення громадян.

А відтак, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає правильною перевірку суду першої інстанції дій відповідачів на предмет дотримання ними строків та порядку розгляду звернень від 07.08.2017р. на відповідність їх Закону України «Про звернення громадян».

З цих підстав суд апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи апелянта, що встановивши, що подані нею звернення не відповідають вимогам Закону України «Про безоплатну правову допомогу», суд першої інстанції мав відмовити в задоволенні поданого позову.

Щодо позовних вимог в частині надання Держгеокадастром неякісної правової допомоги та зобов'язання надати роз'яснення з правових питань на звернення позивача від 07.08.2017 року, то судом першої інстанції правомірно відмовлено в їх задоволенні, оскільки з вищенаведеного вбачається, що в даному випадку позивач з запитом про надання інформації, а не первинної правової допомоги.

Більше того, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що з адресованих Міністерству культури України та Міністерству аграрної політики та продовольства України звернень від 07.08.2017 року, які є аналогічними за своїм змістом, неможливо встановити місцезнаходження земельних ділянок, на яких розташовані пам'ятки культурної спадщини місцевого значення, в зверненнях не вказано ідентифікуючих ознак (територіальний округ, область, район, місто, або адреси відповідних пам'яток та інше), що утруднює надання повної відповіді на них чи то за Законом України «Про звернення громадян», чи то за Законом України «Про безоплатну правову допомогу».

При цьому, колегія суддів враховує, що ОСОБА_5 (ОСОБА_6.) не позбавлена права повторно звернутися з відповідним зверненням до відповідачів, конкретизувавши його зміст, з тим, аби мати можливість встановити правову природу поданого звернення чи поставлених в ньому питань.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та надана їм належна правова оцінка. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення та скасування постанови від 20 листопада 2017 року суд апеляційної інстанції не вбачає.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, 316, 321, 322, 325, 327, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 (ОСОБА_6) залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 14.02.2018р.

Головуючий суддя: А.В. Бойко

Суддя: Ю.В. Осіпов

Суддя: В.О. Скрипченко