Постанова № 72286313, 06.02.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2018 р. м. ХарківСправа № 644/1188/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Григорова А.М.

суддів: Тацій Л.В. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання Ткаченко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Орджонікідзевського районного суду м. Харкова, м. Харків, від 01.12.2017, суддя Зяброва О.Г., , повний текст складено 04.12.17 по справі № 644/1188/17

за позовом ОСОБА_1

до Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова

про визнання дій неправомірними,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління пенсійного фонду України в Індустріальному районі м.Харкова, в якому просив зобов»язати відповідача по справі призначити йому пенсію за пільговими умовами з 30.10.2016 року та визнати незаконним і скасувати рішення комісії Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Харкова № 2 від 20.01.2017р. При цьому ОСОБА_1 посилається на те, що він звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Харкова з приводу призначення йому пенсії на пільгових умовах. Однак, на підставі рішення комісії йому було відмовлено в призначенні такої пенсії. Дану відмову позивач вважає незаконною та підлягаючою скасуванню.

Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 01.12.2017р. позовні ОСОБА_1 до Індустріального об»єднаного управління Пенсійного фонду України міста Харкова про визнання дій неправомірними - залишено без задоволення.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, з зазначеною постановою суду категорично не згоден, бо має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права при розгляді справи, тому вважає, що дана постанова суду від 01.12.2017 року повинна буди скасована, постановлене нове рішення про повне задоволення позовних вимог. Зазначає, що на підставі п. «б» ст.13 Закона України «Про пенсійне забезпечення» працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, мають право на пенсію за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зате. Кабінетом Міністрів і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах. У відповідності до п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМ України від 12 серпня 1993 року №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлених для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада, характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Порядок проведення атестації робочих місць було затверджено Постановою КМ України «Про порядок проведення атестації робочих місць по умовам праці» № 442 від 01.08.1992 р., яке набуло чинності 21.08.1992 р., тому вважається, що стаж роботи зі шкідливими умовами праці, отриманий до цього часу (21.08.1992 р.) не потрібно підтверджувати документами про атестацію робочого місця. Підтверджувати потрібно тільки стаж роботи, отриманий після цієї дати. Тому, висновки суду, викладені в постанові від 01.12.2017 р. про відсутність підтвердження атестації робочого місця с 18.06.1982 р. є такими, що не ґрунтуються на законі. В зв'язку з введеням в дію Постанови N9442, якщо пільговий стаж роботи виник до 01.01.1992 р., то пенсія призначається по нормам ст.100 Закона України «Про пенсійне забезпечення» згідно Списку №2, затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР Ради №1173, який діяв з 22.08.1956 р. по 26.01.1996 р. Зазначає, що приймача рішення щодо права на пільгову пенсію суд першої інстанції не дав ніякої оцінки наданим мною архівним довідкам №179/1/112 від 05.01.2017р, з яких безпосередньо вбачається що наказом командира в/ч А 3463 від 21.06.1996 р. № 84 проведена атестація робочих місць зі шкідливими умовами праці, що дають право на пільгову пенсію по спискам №1 і №2, що особливо стосується моєї професії. На підтвердження проведення атестації суду надана копія цього приказу. З урахуванням вимог постанови № 442 потрібно підтвердити пільговий стаж за період з 21.08.1992 р. до 26.09.1996 р. Таким підтвердженням є архівні довідки, копія наказу про атестацію робочих місць, пільгова довідка від 22.05.2000 р., в якій також зазначено проведення атестації. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.19,22,58 Конституції України, ст.ст.13,293,296,315 ч.2,317 ч.2,4 КАСУ України прошу суд повністю скасувати постанову Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 01 грудня 2017 року по справі № 644/1188/17, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1, визнати дії Індустріального об'єднаного Управління Пенсійного фонду України по відмові в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по списку №2 - неправомірними, зобов'язати відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №2.

Від Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому посилаються на те, що уточнююча довідка, яка надавалась позивачем для огляду, не відповідає вимогам п. 20 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого постановою КМУ № 637 від 12.08.1993 року. Вищезазначений Порядок доповнено додатком 5 згідно з постановою КМУ № 920 від 05.07.2006 р. Уточнююча довідка ОСОБА_1 не містить обов'язкових відомостей про наявність/відсутність простоїв, відпусток без збереження заробітної плати. Також зазначена довідка має посилання тільки на Список №2, затверджений постановою КМУ № 162 від 11.03.1994 року, тоді як період праці позивача зазначений у довідці з 18.03.1982 р. по 26.09.1996 р. Зазначають, що з 18.03.1982 р. по 26.09.1996 р. були чинні Списки, затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 р № 1173 та постановою КМУ від 26.01.1991 р. № 10. Також вказують на відсутність документів підтверджуючих проведення атестації. Зазначають, що Верховний Суд України раніше неодноразово висловлював правову позицію відносно того, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту „б" статті 13 Закону № 1788-ХІІ є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Відсутність підтвердження вищезгаданих обставин не породжує виникнення права на зарахувань: пільгового стажу. Дана правова позиція викладена в постановах Верховного суду України від 10.09.2013 року (справа № 21-183а13), 19.05.2015 року (справа № 21-175а15) та 10.02.2016 року (справа № 21- 5432а15). Враховуючи вищевикладене просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 310 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідачем рішення суду першої інстанції не оскаржено.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позов, суд першої інстанції виходив з того, що Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Харкова відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком №2, оскільки ОСОБА_1 не доведено факт атестації робочого місця за період роботи з 18.06.1982 р. по 26.09.1996 року. Відповідно до наданих позивачем документів, наказом командира в/ч А 3463 від 21.06.1996р. № 84 зазначено про необхідність проведення атестації 21.06.1996р. робочих місць військової частини зі шкідливими умова праці, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення за списками № 1та № 2. Проте, документів, на підтвердження проведення даної атестації до суду не надано. Також не має жодних документів на підтвердження проведення атестації робочого місця, на якому працював ОСОБА_1 з березня 1982 року до червня 1996р. Таким чином, відповідач, приймаючи рішення про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах за Списком № 1 та № 2 діяв правомірно та відповідно до вимог діючого законодавства України, отже, не має підстав для визнання його дій неправомірними і в задоволенні позову слід відмовити.

Колегія суддів з даним висновком суду першої інстанції не погоджується, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 працював в період з 18.06.1982р. по 26.09.1996р. «электросварщиком» у в/ч А 3463 м. Харків, що підтверджується копією трудової книжки ОСОБА_1 (а.с. 8-10).

Рішенням комісії Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Харкова за № 2 від 20.01.2017 року ОСОБА_1 було відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по списку № 2 згідно ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» через відсутність необхідних документів, які визначають право на пенсію на пільгових умовах за Списками № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженими постановою КМУ від 11.03.1994р. № 162 і за результатами атестації робочих місць (а.с. 6)

Зі змісту ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статей 1, 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року №1788-ХІІ (далі Закон №1788-ХІІ ) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 100 цього Закону передбачено, що особам, які на день введення в дію цього Закону мають стаж на роботах із шкідливими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, мають право на пенсію на пільгових умовах, яка призначається відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством.

Пунктом "б" ч.1 ст.13 Закону №1788-ХІІ на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування": чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи;

Відповідно до пункту 4.5 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчислені стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383, якщо ж атестація з 21 серпня 1992 року не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21 серпня 1997 року, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21 серпня 1992 року включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць. У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком та розробленими на виконання постанови №442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 1 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Відповідно до положень Порядку відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Комплексний аналіз норм Закону № 1788-ХІІ та Порядку дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту "б" статті 13 Закону № 1788-ХІІ є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» від 24.06.2016 р. № 461 затверджені списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Розділ Х даного списку визначає перелік робіт у галузі хімічного виробництва, як таких, що є роботами зі шкідливими і важкими умовами праці.

Основна мета атестації, як випливає із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.

Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.

Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці від 18 листопада 2005 року № 383 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 року за № 1451/11731), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Аналіз норм Закону № 1788-ХІІ та Порядку проведення атестації дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення в особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що міститься у списку № 1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, трудова книжка із записом про роботу за списком № 1, інші документи, які підтверджують факти проведення атестації робочого місця та виконання працівником відповідних робіт.

Положеннями пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці від 18 листопада 2005 року № 383 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 року за № 1451/11731) встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

У пункті 4.2 зазначеного Порядку застосування списків йдеться про те, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку проведення атестації строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації.

Якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.

Зазначений висновок відповідає висновку Верховного суду України по справі №21-183а13 від 10.09.2013 року. Також в даному рішенні зазначено, що документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Вищевикладена позиція щодо застосування норм матеріального права також повністю відповідає правовим висновкам викладеним у постановах Верховного Суду України № 21-519а14, № 21-585а14.

Відповідно до ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" , п.1 "Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній", затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 20 Порядку №637, передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Аналіз наведених вище норм свідчить, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів можливе лише у випадку відсутності трудової книжки або відсутності в ній записів.

Відповідно до даних трудової книжки № НОМЕР_1 серія АТ - ІІ, позивач ОСОБА_1 розпочав свою трудову діяльність з 17.07.1978 року. З того часу позивач проходив військову службу, навчався, працював на різних підприємствах. Загальний трудовий стаж позивача значно перевищує 30 років. Відповідно до даних трудової книжки № НОМЕР_1 серія АТ - ІІ, та згідно архівних довідок (а.с. 80- 84) позивач ОСОБА_1 працював у військовій частині 74218 з січня 1996 м. Харків, прийнятий на посаду " ученик электросварщика" в цех № 3 з 18.03.1982р., переведений " электросварщиком" з виконанням робіт в шкідливих умовах праці з 18 червня 1982 р., та був звільнений 26 вересня 1996 р.

Загальний стаж роботи позивача у військовій частині 74218, яку в подальшому було перейменовано на в/ч А3463 в цілому складає 14 років .

Вищевказані дані трудової книжки підтверджуються Архівним довідками № 417 від 22.05.2000 р., № С-288 від 26.10.2017р., № 0617/1 від 06.06.2017р., № 10/1 від 18.10.2017р. та архівною довідкою № Ж-179/1/113 від 05.01.2017р. про перейменування підприємства.

Відповідно до наданих позивачем довідок, а саме довідки військової частини А3463 № 417 від 22.05.2000 р. (а.с.16) професія позивача, ОСОБА_1 відноситься до професій списку № 2 та дає право на отримання пільгової пенсії відповідно до постанови КМУ № 162 від 11.03.1994р. Також в даній довідці зазначено, що атестація робочого місця електрозварювальника проведена 21.06.1996 р. згідно наказу 84 від 21.06.1996р.

Таким чином посада електрозварювальника , за результатами проведеної атестації є такою, що надає право на пільгову пенсію.

Враховуючи, що результатами атестації робочих місць військової частини А3463 за умовами праці, посади електрозварювальника, відносяться до таких, що надають право на пільгове пенсійне забезпечення, а отже стаж роботи позивача на цих посадах підлягає зарахуванню до пільгового стажу.

Тобто, станом на 30.10.2016р., на момент звернення до Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова із заявою про призначення пільгової пенсії за віком, був особою якій виповнилось 55 років, позивач мав загальний стаж роботи, що перевищує 30 років.

Із загального трудового стажу ОСОБА_1 стаж його роботи на посадах зі шкідливими і важкими умовами праці - за Списком № 2, мав тривалість у 14 років роботи.

Враховуючи вищенаведене позивач ОСОБА_1, суд приходить до висновку, що позивач має право на зарахування до стажу періоду роботи на посадах зі шкідливими і важкими умовами праці період роботи на посаді електрозварювальника в період роботи з 18.03.1982 р. по 26.09.1996 р.

На підставі вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку про протиправність дій Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова в частині на зарахування до стажу на посадах зі шкідливими і важкими умовами праці період роботи на посаді електрозварювальника в період роботи з 18.03.1982 р. по 26.09.1996 р.

Щодо посилань відповідача на те, що уточнююча довідка, яка надавалась позивачем для огляду, не відповідає вимогам п. 20 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого постановою КМУ № 637 від 12.08.1993 року. Уточнююча довідка ОСОБА_1 не містить обов'язкових відомостей про наявність/відсутність простоїв, відпусток без збереження заробітної плати, колегія суддів зазначає наступне.

З наданих позивачем документів, а саме копія трудової книжки та довідок чітко вбачаеться період роботи позивача на посадах зі шкідливими і важкими умовами праці, які відносяться до Списку № 2. Надані позивачем довідки містять інформацію щодо умов праці позивача, проведення атестації займаної посади, часу роботи позивача, чергових відпусток та інше.

Колегія суддів зазначає, що трудової книжки та наданих позивачем довідок достатньо для підтвердження наявності у позивача права на зарахування до його стажу періоду роботи на посадах зі шкідливими і важкими умовами праці період роботи на посаді електрозварювальника в період роботи з 18.03.1982 р. по 26.09.1996 р.

Незначні недоліки наданих позивачем довідок не є підставою для відмови в зарахуванні до стажу позивача періоду роботи на посадах зі шкідливими і важкими умовами праці період роботи на посаді електрозварювальника.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно ч. 1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, а отже апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.317 КАС України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову, відповідно до вимог позовної заяви.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач при зверненні до суду з адміністративним позовом, згідно оригінала квитанції № 22 від 23.02.2017р, яка міститься в матеріалах справи (а.с.1), сплатив судовий збір в сумі 640 грн. 00 коп. та при подачі апеляційної скарги, згідно оригінала квитанції № 0.0.926424917.1 від 26.12.2017р, яка міститься в матеріалах справи (а.с.140), судовий збір в сумі 960,00 грн. Всього за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає стягненню судові витрати в сумі 1600,00 грн.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315,317 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Постанову Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 01.12.2017 по справі № 644/1188/17 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати незаконним і скасувати рішення комісії Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Харкова № 2 від 20.01.2017р.

Зобов'язати відповідача - Індустріальне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова, визнати стаж роботи позивача ОСОБА_1 в період з 18.06.1982 р. по 26.09.1996р. на посаді "електросварщика" як такий, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Зобов'язати Індустріальне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова призначити ОСОБА_1 пенсію починаючи з 30.10.2016 року на пільгових умовах як особі, яка працювала на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 відповідно до закону України «Про пенсійне забезпечення».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова на користь ОСОБА_1 1600 грн. 00 коп. витрати по сплаті судового збору.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

.

Головуючий суддя (підпис)А.М. ГригоровСудді(підпис) (підпис) Л.В. Тацій З.Г. Подобайло Повний текст постанови складено 12.02.2018.