Постанова № 72286107, 15.02.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2018 р.м.ОдесаСправа № 522/960/18

Категорія: 3.3 Головуючий в 1 інстанції: Бондар В.Я. Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді - доповідача Косцової І.П. суддів Стас Л.В. Турецької І.О.за участю: секретаряСтефанцевої Ю.П.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 17 січня 2018 року по справі за позовом Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до ОСОБА_5 про затримання та примусове видворення,-

В С Т А Н О В И В:

Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило затримати з метою ідентифікації та примусово видворити за межі території України громадянина Індії ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

В обґрунтування позовних вимог зазначило, що оскільки відповідач незаконно перебуває на території України та не виконав рішення міграційного органу про примусове повернення в країну походження, просить застосувати до іноземця заходи затримання з метою ідентифікації та примусово видворити за межі території України.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 17 січня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його та ухвалити нову постанову про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт, зокрема, зазначив, що суд першої інстанції при прийнятті рішення у справі не врахував, що відповідач відмовився самостійно виконати рішення міграційного органу про примусове повернення за межі України, а отже буде ухилятися від його виконання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 16 січня 2018 року співробітниками ГУ ДМС України в Одеській області виявлено громадянина Індії ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який, в порушення вимог ч.1 ст.203 КУпАП, проживав на території України за відсутності дозвільних документів.

Цього ж дня фахівцями ДМС складено постанову про накладення адміністративного стягнення ПН МОД№000147, якою відповідача визнано винним у вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.203 КУпАП, із застосуванням адміністративного стягнення у вигляді штрафу на суму 510 грн.

В ході розгляду справи про адміністративне правопорушення встановлено, що громадянин Індії ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, прибув на територію України легально у червні 2017 року на підставі національного паспорту та разової візи, через пункт пропуску України «Аеропорт-Одеса».

Після спливу строку перебування в Україні із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту не звертався, під час опитування такого бажання не виявив, жертвою торгівлі людьми себе не вважає, постійного місця проживання та джерела існування не має.

З урахуванням отриманої інформації, ГУ ДМС України в Одеській області прийнято рішення №7 від 16.01.2018 року про примусове повернення громадянина Індії ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 в країну громадського походження, яким зобов'язано покинути територію України у термін до 17.01.2017 року.

Оскільки у визначений міграційним органом строк відповідач не покинув територію України, ГУ ДМС України в Одеській області звернулось до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки особу відповідача встановлено на підставі даних національного паспорту, та причиною невиконання рішення міграційного органу про примусове повернення стало недостатність встановленого строку для його виконання, підстави для задоволення позову відсутні.

Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини, які виникли в даній справі, регулюються Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22 вересня 2011 року № 3773-VІ (далі - Закон №3773).

Відповідно до ч.3 ст.3 Закону №3773 іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Згідно з п. 14 ст. 1 Закону №3773, нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.

Пунктом 2 ст.25 цього Закону передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування в Україні або які не можуть виконати обов'язок виїзду з України, не пізніше дня закінчення відповідного строку їх перебування у зв'язку з відсутністю коштів або втратою паспортного документа, можуть добровільно повернутися в країну походження або третю країну, у тому числі за сприяння міжнародних організацій.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону №3773 іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України).

Статтею 30 Закону №3773 передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.

Аналіз наведених приписів законодавства дає підстави для висновку, що однією з підстав для примусового видворення іноземця з України за рішення суду, є встановлення факту невиконання такою особою у визначений строк без поважних причин рішення міграційного органу про примусове повернення.

Як вбачається з матеріалів справи рішенням ГУ ДМС України в Одеській області №7 від 16.01.2018 року зобов'язано відповідача до 17.01.2018 року (протягом доби) залишити територію України.

Враховуючи, що протягом цього періоду позивач був затриманий, судова колегія погоджується з судом першої інстанції, що визначений міграційним органом строк для виконання вказаного вище рішення є недостатнім, а отже причини невиконання такого рішення є поважними.

Також судова колегія зазначає, що оскільки відповідач прибув на територію України легально та має при собі громадянський паспорт, підстави для застосування до нього заходів затримання з метою ідентифікації також відсутні.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції належним чином з'ясовані всі обставини справи, їм надано правильну юридичну оцінку, порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду, не встановлено. Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству, доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.

За таких обставин підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 271, 272, 288, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області - залишити без задоволення.

Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 17 січня 2018 року по справі за позовом Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до ОСОБА_5 про затримання та примусове видворення - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Суддя-доповідач: І.П. Косцова

Судді: Л.В. Стас

І.О. Турецька.