Постанова № 72285989, 08.02.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/6611/13-а

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С. О.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

доповідача, судді: Димерлія О.О.

суддів: Осіпова Ю.В., Єщенка О.В.

за участю секретаря: Осавуляк О.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС, треті особи на стороні відповідача:, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2013 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1.) звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ Південної митниці від 16 серпня 2013 року № 479-к "Про звільнення ОСОБА_1.", поновити на посаді інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста "Іллічівськ" Південної митниці Міндоходів з 19 серпня 2013 року, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування неправомірності оскаржуваного наказу, ОСОБА_1 посилається на те, що, по-перше, на час поновлення позивача в митних органах особовий склад відділу митного оформлення №2 митного поста "Іллічівськ" Південної митниці Міндоходів вже був сформований відповідно до тимчасового штатного розпису та затверджений відповідними кадровими наказами Південної митниці Міндоходів, а тому, керівництво Південної митниці Міндоходів зобов'язано було призначити позивача на посаду інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста "Іллічівськ" Південної митниці Міндоходів, попередньо звільнивши на підставі п.6 ст.40 КЗпП України працівника, який займав посаду позивача в цьому відділі. По-друге, позивач зазначає, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктом 1 ст.40 КЗпП України відбулося без урахування рівня кваліфікації і продуктивності праці позивача у порівнянні з іншими працівниками та без урахування передбаченого ст.42 КЗпП України переважного права в залишенні на роботі при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації. Втретє, позивач вказує на те, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктом 1 ст. 40 КЗпП України відбулося без згоди профкому, без участі позивача в обговоренні обґрунтованого письмового подання Південної митниці про розірвання трудового договору з працівником, та без самого письмового подання, що грубо порушує положення ст. 43 КЗпП України. Вчетверте, позивач зазначає, що при наявності вакантних посад в різних підрозділах Південної митниці Міндоходів, в порушення вимог ст.ст.40, 492 КЗпП України позивачу не запропонували жодної іншої роботи, що і змусило останнього звернутися до суду за судовим захистом.

За наслідками розгляду зазначеної справи Одеським окружним адміністративним судом 21 серпня 2017 року прийнято постанову про задоволення позовних вимог.

Визнано протиправним та скасовано наказ Голови комісії з реорганізації Південної митниці Державної митної служби України від 16 серпня 2013 року № 479-к "Про звільнення ОСОБА_1.".

Поновлено ОСОБА_1 на посаді інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста "Іллічівськ" Південної митниці з 19 серпня 2013 року.

Стягнуто з Одеської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу за період з 19 серпня 2013 року по 21 серпня 2017 року у розмірі 65 435 грн. 55 коп.

Зобов'язано Одеську митницю ДФС вирішити питання щодо прийняття ОСОБА_1 на службу в Одеській митниці ДФС.

Постанову в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за один місяць допущено до негайного виконання.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, Одеська митниця ДФС подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин справи, та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає про безпідставність висновків суду першої інстанції про те, що керівництво Південної митниці Міндоходів зобов'язано було призначити позивача на посаду інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста "Іллічівськ" Південної митниці Міндоходів, попередньо звільнивши на підставі п.6 ст.40 КЗпП України працівника, який займав посаду позивача в цьому відділі, оскільки ОСОБА_1 відповідно до судового рішення та на підставі наказу Державної митної служби України був поновлений на посаді інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста "Іллічівськ" Південної митниці, а не Південної митниці Міндоходів, та приступив до виконання службових обов'язків за цією посадою з 17.06.2013 року, яка станом на момент початку виконання ним обов'язків за цією посадою не була зайнята іншим працівником, і тому підстави для застосування Південною митницею Міндоходів пункту 6 статті 40 КЗпП України були відсутні.

Митний орган вважає необґрунтованими висновки суду щодо того, що при наявності вакантних посад в різних підрозділах Південної митниці Міндоходів, ОСОБА_1 не запропоновували жодної іншої роботи, оскільки, як вказує відповідач, вакантні посади в Південній митниці Міндоходів були відсутні.

Також митний орган в своїй апеляційній скарзі зазначає про відсутність підстав для вирішення питання щодо прийняття ОСОБА_1 на службу в Одеську митницю ДФС, оскільки такої позовної вимоги позивачем не заявлялось.

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув та обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Перевіряючи повноту з'ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з 19 серпня 2002 року працював у митних органах.

Наказом Державної митної служби України від 30 грудня 2011 року № 2764-к "Про припинення перебування на державній службі ОСОБА_1.", за порушення Присяги державних службовців, відповідно до пункту 6 частини першої статті 30 Закону України "Про державну службу" припинено перебування позивача на державній службі в митних органах на посаді інспектора відділу митного оформлення № 5 митного поста "Іллічівськ" Південної митниці.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2012 року у справі №1570/771/2012 позивача з 31 грудня 2011 року поновлено на посаді інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста "Іллічівськ" Південної митниці.

На виконання зазначеної постанови, 04 червня 2013 року Державною митною службою України прийнято наказ № 940-к "По особовому складу митних органів", яким скасовано наказ від 30 грудня 2011 року №2764-к "Про припинення перебування на державній службі ОСОБА_1." та поновлено позивача на посаді інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста "Іллічівськ" Південної митниці з 31 грудня 2011 року.

На підставі заяви ОСОБА_1 від 17 червня 2013 року, Південною митницею 17 червня 2013 року прийнято наказ № 415-к "По особовому складу", яким наказано ОСОБА_1 з 17 червня 2013 року приступити до виконання службових обов'язків за посадою інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста "Іллічівськ" Південної митниці.

Указом Президента України від 24 грудня 2012 року №726/2012 "Про деякі заходи з оптимізації системи центральних органів виконавчої влади" утворено Міністерство доходів і зборів України шляхом реорганізації Державної митної служби України та Державної податкової служби України.

Згідно Указу Президента України від 18 березня 2013 року №141/2013 створено Міністерство доходів і зборів України, яке визначено правонаступником Державної податкової служби України та Державної митної служби України, що реорганізуються.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року №229 "Про утворення територіальних органів Міністерства доходів зборів України" створено, зокрема, Південну митницю Міндоходів як територіальний орган Міністерства доходів і зборів України та реорганізовано Південну митницю Державної митної служби України шляхом приєднання до Південної митниці Міндоходів.

З урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 09 січня 2013 року №14 "Про внесення змін у додатки до постанов Кабінету Міністрів України № 937 від 07 вересня 2011 року та від 14 листопада 2011 року" №1184, наказом Міністерства доходів і зборів України №80 від 26 квітня 2013 року затверджено чисельність працівників Південної митниці Міндоходів.

07 травня 2013 року Міністром доходів і зборів України затверджена тимчасова організаційна структура Південної митниці Міндоходів та заступником міністра - керівником апарату Міністерства доходів і зборів України затверджено тимчасовий штатний розпис Південної митниці Міндоходів на 2013 рік, які введені в дію наказом Південної митниці Міндоходів №1 від 15 травня 2013 року.

26 квітня 2013 року на виконання пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року № 229, Державною митною службою України видано наказ №106 "Про утворення комісій з проведення реорганізації митниць", яким утворено комісії з проведення реорганізації митниць та встановлено тримісячний строк для проведення реорганізації.

30 квітня 2013 року Головою комісії з проведення реорганізації Південної митниці прийнято наказ № 215, яким затверджено план заходів з проведення реорганізації Південної митниці. Згідно розділу III вказаного наказу вирішено не пізніше ніж за 2 місяці до звільнення попередити працівників Південної митниці про наступне вивільнення відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 та статті 49 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) із одночасним запропонуванням посад та у строк до 15 травня 2013 року подати керівнику митниці список працівників, які мають переважне право на залишення на роботі при вивільненні у відповідності до статті 42 КЗпП України.

17 червня 2013 року позивача попереджено про наступне вивільнення із займаної посади у зв'язку із скороченням чисельності працівників відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України по закінченні двох місяців з моменту вручення цього попередження. У вказаному попередженні зазначено, що відповідно до частини третьої статті 49-2 КЗпП України позивач має право за своїм розсудом, звертатися за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовуватись самостійно.

Наказом Південної митниці від 16 серпня 2013 року № 479-к "Про звільнення ОСОБА_1." 19 серпня 2013 року позивача звільнено із займаної посади інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста "Іллічівськ" Південної митниці у зв'язку зі скороченням штатної чисельності відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Не погоджуючись із зазначеним наказом, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про його скасування.

Колегія суддів, розглядаючи зазначену справу за апеляційною скаргою митного органу, погоджується із висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про державну службу» правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Підстави для припинення державної служби передбачені ст. 83 Закону України «Про державну службу», підпунктом 4 пункту якої визначено, що державна служба припиняється за ініціативою суб'єкта призначення (стаття 87 цього Закону).

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 статті 87 Закону України «Про державну службу» підставою для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про державну службу» правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Згідно ч.3 ст.87 Закону України «Про державну службу» процедура вивільнення державних службовців на підставі п. 1 ч.1 цієї статті визначається законодавством про працю.

Статтею 5 КЗпП України встановлено, що держава гарантує працездатним громадянам України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Загальний порядок звільнення працівника із ініціативи роботодавця передбачений Кодексом законів про працю України.

Відповідно до ст. 49-2 Кодексу законів про працю України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до ст. 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Крім того, розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, судом має бути з'ясовано, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Таким чином, з нормативного тлумачення пункту 1 частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП України вбачається, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто вживає заходи до переведення працівника за його згодою на іншу роботу.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в ухвалі від 4 серпня 2010 року та постановах від 10 березня 2015 року № 21-52а15, від 19 травня 2015 року № 21-107а15.

Як встановлено судом, заступником Міністра - керівником апарату Міністерства доходів і зборів України Левицьким B.C. затверджено тимчасовий штатний розпис Південної митниці Міндоходів на 2013 рік, введений в дію наказом Південної митниці Міндоходів від 15.05.2013 року № 1 (а.с.50-71 том 1). Вказаним штатним розписом затверджено штат Південної митниці Міндоходів у кількості 1339 штатних одиниць, в той час як штатна чисельність Південної митниці Державної митної служби становила 1621 штатну одиницю, та зокрема по митному посту "Іллічівськ" затверджено 160 одиниць. Водночас, згідно із затвердженої 07.05.2013 року Міністром доходів і зборів України Клименко О.В. тимчасової організаційної структури Південної митниці Міндоходів (а.с.48-49 том 1) митний пост "Іллічівськ" складає 160 штатних одиниць, із них: відділ митного оформлення №1 - 44; відділ митного оформлення № 2 - 25; відділ митного оформлення №3 - 39; відділ митного оформлення № 4 - 17; відділ митного оформлення № 5 - 33. Тобто, відбулось фактичне скорочення штатної численності працівників.

Разом з тим, як достеменно встановлено судом, та не спростовувалось в апеляційній скарзі відповідача, позивачу при попередженні про наступне вивільнення не було запропоновано жодної посади, яку б позивач міг обійняти з урахуванням його кваліфікації та досвіду роботи.

При цьому, як вбачається з пояснень відповідача (а.с.80-81,143-144 том 1) та підтверджено матеріалами справи на 142 посади з 01.06.2013 року були призначені посадові особи в порядку переведення з Південної митниці відповідно до наказу Південної митниці Міндоходів від 31.05.2013 року № 22-о; на 11 посадах проходили стажування особи Південної митниці відповідно до наказу Південної митниці Міндоходів від 31.05.2013 року № 42-о, які в подальшому згідно наказів від 06.06.2013 року, 12.06.2013 року та 14.06.2013 року були переведені на посади заступника начальника відділу митного оформлення №5 митного поста "Іллічівськ" Південної митниці Міндоходів, інспекторів, старших інспекторів, відділів митного оформлення №2, №3, №4 та №5 митного поста "Іллічівськ" Південної митниці Міндоходів. Також, відповідачем зазначено, що з метою призначення осіб на 6 керівних посад Південною митницею Міндоходів 20.05.2013 року направлено лист за 33.1/01-4/18-ЕП на адресу першого заступника Міністра доходів і зборів України щодо погодження такого призначення.

Тобто, станом на 17.06.2013 року - дату фактичного виходу ОСОБА_1 на роботу після поновлення на посаді та після його попередження про наступне вивільнення, 142 посадові особи, які працювали у відповідних відділах митного оформлення митного поста "Іллічівськ" Південної митниці були переведені з 01.06.2013 року на посади у відповідні відділи митного оформлення митного поста "Іллічівськ" Південної митниці Міндоходів, та всі 11 посадових осіб, які проходили стажування, були призначені на відповідні посади у відділах митного оформлення митного поста "Іллічівськ" Південної митниці Міндоходів.

Крім того надані до суду відповідачем копії наказів Південної митниці Міндоходів по особовому складу та електронний журнал реєстрації наказів Південної митниці Міндоходів з кадрових питань 2013 року (а.с. 70-172 том 3), свідчать про те, що в період з 17.06.2013 року по 19.08.2013 року у Південній митниці Міндоходів відбувалося багато кадрових переміщень особового складу між структурними підрозділами, що в свою чергу, свідчить про те, що вакантні посади, зокрема, в інших підрозділах Південної митниці Міндоходів (1339 штатних посад), на той час існували та відповідач зобов'язаний був одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці запропонувати позивачу усі наявні вакантні посади, які він міг обіймати відповідно до його кваліфікації, тобто вжити заходи до переведення позивача за його згодою на іншу роботу, проте, як встановлено судом, відповідач таких заходів не вжив.

Також апеляційний суд вважає необхідним зазначити, що згідно Тимчасової організаційної структури від 07.05.2013 року (а.с.48, т. І) штатна чисельність відділу митного оформлення № 2 митного поста "Іллічівськ" Південної митниці передбачає 25 посад, а згідно штатного розпису Одеської митниці ДФС (а.с. 151-153, т. 2) штатна чисельність відділу митного оформлення № 2 передбачає 33 посади.

Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як під час розгляду справи судом першої інстанції так і апеляційного перегляду відповідач не подав до суду ані доказів неможливості працевлаштування позивача в штаті новоствореного (реорганізованого) органу за професією чи за спеціальністю, ані доказів неможливості надати позивачу іншу роботу в згаданому органі з урахуванням навичок, вмінь та інших професійних параметрів.

При цьому твердження відповідача про відсутність в Південній митниці Міндоходів вакантної посади, яку можливо було б запропонувати позивачу, спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Апеляційний суд зазначає, що зобов'язання по працевлаштуванню працівника ліквідованої (реорганізованої) установи відповідач не виконав, а трудові гарантії позивача як працівника порушені, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції, зобов'язавши Одеську митницю ДФС вирішити питання щодо прийняття ОСОБА_1 на службу в Одеській митниці ДФС, вибрав належний спосіб захисту прав позивача, при цьому обґрунтовано вийшовши за межі позовних вимог .

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач не надав доказів на підтвердження того, що позивачу пропонувалися всі вакантні посади, які він може обіймати з урахуванням його досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров'я, ставлення до виконання службових обов'язків в будь-якому органі (закладі, установі) до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження, як це передбачено вищезазначеними нормами права. Також в відповідачем при вирішенні питання про звільнення позивача відповідачем не було оцінено та не було враховане його кваліфікаційний рівень, можливе переважне право ОСОБА_1 на зайняття вакантних посад.

Таким чином, суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно ч. 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а рішення або ухвала суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 242, 308, 315, 316, 321, 325 КАС України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС, треті особи на стороні відповідача:, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови суду складено 12 лютого 2018 року.

Суддя-доповідач: О.О.Димерлій

Суддя: Ю.В. Осіпов

Суддя: О.В. Єщенко