Постанова № 72285983, 06.02.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2018 р. м. ОдесаСправа № 766/2218/16-а

Категорія: 3.7.1 Головуючий в 1 інстанції: Майдан С.І.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Яковлєва О.В.,

суддів - Танасогло Т.М., Запорожана Д.В.,

при секретарі - Андроновій Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Патрульної поліції у м. Херсоні Департаменту патрульної поліції на постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 05 жовтня 2017 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до інспектора батальйону Управління патрульної поліції у м. Херсоні ОСОБА_2 та Департаменту патрульної поліції про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом в якому заявлено вимоги інспектору батальйону Управління патрульної поліції у м. Херсоні ОСОБА_2 та Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ПС3 № 076043 від 08 квітня 2016 року та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 05 жовтня 2017 року частково задоволено позовні вимоги, а саме визнано протиправною та скасовано постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ПС3 № 076043 від 08 квітня 2016 року.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням Управлінням Патрульної поліції у м. Херсоні Департаменту патрульної поліції подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що є безпідставним висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, так як із зібраних матеріалів справи вбачається доведеність вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

При цьому, апелянтом зазначено, що у межах спірних правовідносин чинним законодавством не передбачено необхідності складання протоколу про адміністративне правопорушення разом з оскаржуваною постановою у справі про адміністративне правопорушення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволенню, а судове рішення - без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 08 квітня 2016 року в м. Херсоні, позивач керуючи автомобілем «HYUNDAI» здійснив рух по пішохідній доріжці, чим порушив п. 11.13 ПДР України, внаслідок чого постановою інспектора патрульної поліції серії ПС3 № 076043 від 08 квітня 2016 року його притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, а також накладено адміністративне стягнення, у вигляді штрафу, на суму 255 грн.

За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції, з яким погоджується судова колегія, зроблено висновок про необхідність скасування оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 ЗУ «Про дорожній рух», порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки регулюються Правилами дорожнього руху, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 1.1. Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, вони встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 44-1, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 184, 189-2, 192, 194, 195).

Згідно ч. 1 ст. 122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Колегією суддів встановлено, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за здійснення проїзду по пішохідній доріжці, що є порушенням ПДР.

В свою чергу, колегія суддів зазначає, що у справах з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень та у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, адміністративним судом не вирішується питання щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності, а перевіряється законність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень у таких справах, за наслідками чого суд може визнати незаконним і скасувати рішення про накладення адміністративного стягнення або відмовити у цьому.

В даному випадку, відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України (у редакції, що діяла на момент прийняття рішення судом І інстанції), в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Так, з вищевказаних норм вбачається обов’язок суб’єкта владних повноважень доказати правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В свою чергу, із зібраних матеріалів у справі не вбачається наявність будь-яких доказів, підтверджуючих факт вчинення позивачем спірного адміністративного правопорушення, а саме здійснення руху по пішохідній доріжці.

При цьому, в оскаржуваній постанові зазначено, що позивачем здійснено спірне правопорушення 08 квітня 2016 року об 11:00 годині в м. Херсоні.

Між тим, згідно довідки Херсонського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України позивач 08 квітня 2016 року, у період з 10:00 до 11:20 годин, знаходився на засіданні круглого столу, що проводилось на тему: «Паркування та зберігання транспортних засобів на автостоянках в межах м. Херсона».

В даному випадку, з наданого позивачем доказу вбачається, що останній не міг вчинити спірне правопорушення, так як у цей момент приймав участь у вищевказаному заході.

При цьому, у межах спірних правовідносин позивача притягнуто до адміністративної відповідальності не за порушення правил паркування, а за руху по пішохідній доріжці.

Внаслідок чого, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що суб’єктом владних повноважень не доведено факту вчинення позивачем спірного правопорушення.

Враховуючи вищевикладене судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Патрульної поліції у м. Херсоні Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення, а постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 05 жовтня 2017 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів після складання повного судового рішення, відповідно до вимог ст. 243 КАС України.

Повний текст судового рішення складено 12 лютого 2018 року.

Головуючий: О.В. Яковлєв

Судді: Т.М. Танасогло

ОСОБА_3