Постанова № 72285939, 07.02.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2018 р.м.ОдесаСправа № 493/1778/17

Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Ільніцька О.М.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Романішина В.Л.,

ОСОБА_1

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Балтського об’єднаного управляння Пенсійного Фонду України Одеської області на постанову Балтського районного суду Одеської області від 14 грудня 2017р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Балтського об’єднаного управляння Пенсійного Фонду України Одеської області про визнання неправомірними дій щодо відмови у призначенні пенсії за вислугу років та зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2017р. ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до Балтського ОУПФ України Одеської області, в якому просив визнати неправомірними дії Балтського ОУПФ України Одеської області щодо відмови у призначенні пенсії за вислугу років та зобов’язання вчинити певні дії.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що 7.06.2017р. йому присвоєно другу групу інвалідності внаслідок загального захворювання. Його стаж роботи в органах прокуратури становить більше 10 років.

На підставі вказаного, ОСОБА_2 звернувся до Балтського ОУПФ України Одеської області із заявою про призначення пенсії по інвалідності у відповідності до ст.86 ЗУ «Про прокуратуру». Однак, рішенням УПФ №4 від 11.08.2017р. відмовлено у призначенні пенсії на умовах ЗУ «Про прокуратуру» з посиланнями на п.5 Прикінцевих положень ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» за №213 - VIII від 2.03.2015р., а саме УПФ вказало, що з 1.06.2015р. скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до ЗУ «Про прокуратуру».

Позивач вважає, що рішення УПФ незаконне та порушує його права на отримання пенсії за вислугу років по інвалідності.

Посилаючись на вказані обставини просила позов задовольнити.

Постановою Балтського районного суду Одеської області від 14 грудня 2017р. адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними дії Балтського ОУПФ України Одеської області щодо відмови у призначенні ОСОБА_2 пенсії по інвалідності згідно ч.9 ст.86 ЗУ «Про прокуратуру» за №1697-VII від 14.10.2014р..

Зобов'язано Балтське ОУПФ України Одеської області призначити ОСОБА_2 пенсію по інвалідності згідно ч.2,9 ст.86 ЗУ «Про прокуратуру» за №1697-VІІ від 14.10.2014р. з моменту встановлення інвалідності, починаючи з 7.06.2017р..

Зобов'язано Балтське ОУПФ України Одеської області здійснити ОСОБА_2 виплату пенсії по інвалідності згідно ч.2,9 ст.86 ЗУ «Про прокуратуру» за №1697-VІІ від 14.10.2014р. з моменту встановлення інвалідності, починаючи з 7.06.2017р..

В апеляційній скарзі апелянт просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм права.

Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті та відсутні клопотання від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, постанови суду без змін, з наступних підстав.

Відповідно дост.316КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що у ОСОБА_2 наявні усі законні права та підстави для призначення пенсії по інвалідності.

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об’єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судовою колегією встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у відповідності до довідки МСЕК (а.с.13-14) ОСОБА_2 встановлено другу групу інвалідності внаслідок загального захворювання на строк з 7.06.2017р. до 1.07.2018р.. ОСОБА_2 має більше 20 років стажу роботи в органах прокуратури, що підтверджується копією трудової книжки (а.с.46-61).

У червні 2017р. ОСОБА_2 звернувся до Балтського ОУПФ України Одеської області із заявою про призначення пенсії по інвалідності у відповідності до ст.86 ЗУ «Про прокуратуру».

Однак, рішенням УПФ за №4 від 11.08.2017р. відмовив позивачу у призначенні пенсії на умовах ЗУ «Про прокуратуру» посилаючись на те, що відповідно до п.5 Прикінцевих положень ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» за №213 від 2.03.2015р. у разі неприйняття до 1.06.2015р. закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1.06.2015р. скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до ЗУ «Про прокуратуру».

Вважаючи дії УПФ протиправними та незаконними позивач звернувся в суд із відповідним позовом.

Перевіряючи правомірність дій Балтського ОУПФ України Одеської області, які позивач просить визнати протиправними, судова колегія виходить з наступного.

У відповідності до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевою самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

За правилами ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ст.64 Конституції України право на пенсійне забезпечення відповідних категорій громадян, встановлене законами України, є таким, що не підлягає звуженню та обмеженню.

Так, п.5 ч.1 ст.16 ЗУ «Про прокуратуру» за №1697-VІІ від 14.10.2014р., який набрав чинності та вступив в дію з 15.07.2015р., гарантії незалежності прокурорів забезпечуються належним матеріальним, соціальним та пенсійним забезпеченням.

При цьому, Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію у своїх рішеннях від 6.07.1999р. №8-рп/99 та від 20.03.2002р. №5-рп/2002. У вказаних рішеннях зазначено, що розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

За правилами із ч.9 ст.86 ЗУ «Про прокуратуру» від 14.10.2014р. за №1697-VІІ, прокурорам, визнаним інвалідами I або II групи, призначається пенсія по інвалідності в розмірах, передбачених частиною другою цієї статті, за наявності стажу роботи в органах прокуратури не менше 10р..

До вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується, зокрема, час роботи на прокурорських посадах, зазначених у ст.15 цього Закону, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів (ч.6 ст.86 ЗУ «Про прокуратуру» від 14.10.2014р. №1697-VІ ).

В обґрунтуваннях апеляційної скарги, УПФ посилається на п.5 Прикінцевих положень ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2.03.2015р. згідно якого, у разі неприйняття до 1.06.2015р. закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1.06.2015р. скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким призначаються пенсії відповідно до ЗУ «Про прокуратуру».

Проте, апеляційний суд вважає твердження апелянта безпідставними, оскільки на час прийняття ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2.03.2015р. за №213-VIII та з 1.06.2015р. до 15.07.2015р. діяв ЗУ «Про прокуратуру» за №1789-ХІІ від 5.11.1991р., положеннями ст.50-1 якого регулювались питання пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих органів прокуратури України, а відтак, п.5 Прикінцевих положень ЗУ за №213-VIII стосувався положень ЗУ №1789-ХІІ, і саме за нормами вказаного закону неможливо було призначати пенсію працівникам прокуратури.

Однак, станом на час звернення ОСОБА_2 із заявою про призначення пенсії, питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури України, а також обмеження щодо виплати та обчислення розміру пенсії, регулюються ЗУ «Про прокуратуру» за №1697-VІІ від 14.10.2014р., який набрав чинності 15.07.2015р..

Отже, апеляційний суд звертає увагу, що до спірних правовідносинах підлягають застосуванню норми ЗУ «Про прокуратуру» за №1697-VІІ від 14.10.2014р..

Водночас, ч.12 ст.86 ЗУ «Про прокуратуру» передбачено підстави позбавлення особи права на отримання пенсії, передбаченої даною статтею, серед яких відсутнє посилання на п.5 Прикінцевих положень ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2.03.2015р..

За правилами ч.2 ст.86 ЗУ «Про прокуратуру» пенсія призначається в розмірі 60% від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1.01.2011р. - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Як встановлено судом першої інстанції та підтвердилося під час розгляду апеляційної скарги, ОСОБА_2 станом на час звернення до УПФ мав стаж роботи в органах прокуратури більше 10 років та йому встановлено інвалідність II групи, а відтак апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність у ОСОБА_2 права на призначення пенсії відповідно до ч.9 ст.86 ЗУ «Про прокуратуру».

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про неправомірність дій УПФ щодо відмови позивачу в призначенні пенсії по інвалідності згідно ч.ч.2,9 ст.86 ЗУ «Про прокуратуру» від 14.10.2014р. та про наявність підстав для зобов'язання УПФ призначити позивачу таку пенсію.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, судова колегія вважає, що постанова суду ухвалена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311,315,316,322,325 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Балтського об’єднаного управляння Пенсійного Фонду України Одеської області – залишити без задоволення.

Постанову Балтського районного суду Одеської області від 14 грудня 2017р. - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: А.В. Крусян

ОСОБА_3