Постанова № 72285741, 08.02.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2018 р.м.ОдесаСправа № 467/706/17

Категорія: 6.2 Головуючий в 1 інстанції: Догарєва І.О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Стас Л.В.

суддів - Турецької І.О., Косцової І.П.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області на постанову Арбузинського районного суду Миколаївської області від 20 жовтня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Державного інспектора - головного спеціаліста відділу контролю за використанням та охороною земель у Арбузинському, Доманівському районах та м. Южноукраїнську управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області Дейнеги Олега Олександровича, треті особи : Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, ОСОБА_3 про визнання дії протиправними, визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 - позивач, звернувся з позовом до Державного інспектора - головного спеціаліста відділу контролю за використанням та охороною земель у Арбузинському, Доманівському районах та м. Южноукраїнську управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області О.О.Дейнеги, за яким просив визнати дії інспектора щодо складання постанови про накладення адміністративного стягнення від 07 липня 2017 року №227-ДК/0147По/08/01-17 про визнання винним позивача та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 гривень за порушення ст.53-1 КУпАП - протиправними, визнати постанову про накладення адміністративного стягнення від 07 липня 2017 року №227-ДК/0147По/08/01-17 протиправною та скасувати її, а провадження по справі закрити.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що, оскільки користується земельною ділянкою на підставі державного акту на право користування земельною ділянкою, виданого на ім'я ОСОБА_3, який є членом ФГ «Шепіт», то в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53-1 КУпАП. Крім того позивач зазначив, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення він присутній не був та не мав можливості надати пояснення та заперечення.

Постановою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 20 жовтня 2017 року - позов задоволено.

Визнано протиправними дії Державного інспектора - головного спеціаліста відділу контролю за використанням та охороною земель у Арбузинському, Доманівському районах та м.Южноукраїнську управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області Дейнеги Олега Олександровича по винесенню постанови про накладення адміністративного стягнення від 07 липня 2017 року №227-ДК/0147По/08/01-17 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1

Визнано протиправною і скасовано постанову Державного інспектора - головного спеціаліста відділу контролю за використанням та охороною земель у Арбузинському, Доманівському районах та м. Южноукраїнську управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області Дейнеги Олега Олександровича про накладення адміністративного стягнення від 07 липня 2017 року №227-ДК/0147По/08/01-17 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрито.

В апеляційній скарзі, Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить постанову суду від 10 жовтня 2017 року -скасувати, прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову, посилаючись на неправомірне використання спірної земельної ділянки позивачем за відсутності будь - яких правовстановлюючих документів.

У відзиві на апеляційну скаргу, позивач посилається на порушення відповідачем порядку та процедури притягнення його до адміністративної відповідальності, а саме: протокол та постанова складалися інспектором за його відсутності, що позбавило його права захищати свої права. Крім того, вказав на відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53-1 КУпАП.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 12 червня 2017 року постановою Первомайської місцевої прокуратури залучено спеціаліста Держгеокадастру в Миколаївській області у кримінальному провадженні №12016150130000432 від 08 листопада 2012 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 197-1 КК України для встановлення факту порушення вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки та проведення розрахунку шкоди завданої Садівській сільській раді внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 50 га. Строк виконання постанови визначений до 07 липня 2017 року.

16 червня 2017 року ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області, за зверненням Первомайської місцевої прокуратури, видано наказ №227-ДК від 16 червня 2017 року про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності державному інспектору у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель у Миколаївській області - головному спеціалісту відділу контролю за використанням та охороною земель у Арбузинському, Доманівському районах та м. Южноукраїнську управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області Дейнезі О.О. доручено у термін з 15 червня 2017 року по 06 липня 2017 року здійснити державний контроль за дотриманням земельного законодавства стосовно земельної ділянки площею 50 га, розташованої на території Садівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області.

На виконання зазначеного наказу Інспектором Дейнегою О.О. 22 червня 2017 року на адресу голови ФГ «Шепіт» ОСОБА_1 направлене клопотання про надання документів, матеріалів та іншої інформації, необхідних для здійснення державного нагляду (контролю) за використанням та охороною земель. Клопотання отримане адресатом 24 червня 2017 року. В клопотанні зазначено термін виконання до 30 червня 2017 року.

03 липня 2017 року відповідачем складено Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельної ділянки №227-ДК/361/АП/09/01/-17 та акт обстеження земельної ділянки №227-ДК/179/АО/10/01/-17.

У результаті перевірки встановлено, що голова фермерського господарства ОСОБА_1 самовільно зайняв земельну ділянку загальною площею 50,00 га (ділянка №1 площею 24,10 га та ділянка №2 площею 25,90 га), що являється порушенням п.б ст.211 ЗК України та ст. 53-1 КУпАП. Земельні ділянки відносяться до категорії землі сільськогосподарського призначення, угіддя - рілля. Правоустановчі документи на земельну ділянку відсутні. При фактичному обстеженні земельних ділянок було встановлено, що вони оброблені, засіяні сільськогосподарськими культурами (соняшником та озимими сільськогосподарськими культурами). Акт містить план-схему земельної ділянки із зазначенням результатів вимірювання довжин і не містить жодних даних, що надають можливість ідентифікувати земельну ділянку, щодо якої проводяться заходи контролю.

Також 03 липня 2017 року відповідачем складено Протокол про адміністративне правопорушення № 227-ДК/014417А07/01/-17. Відповідно до протоколу вказано, що Голова ФГ «Шепіт» ОСОБА_1 самовільно зайняв земельну ділянку загальною площею 50,00 га (ділянка №1 площею 24,10 га та ділянка №2 площею 25,90 га), що являється порушенням п.б ст.211 ЗК України та ст. 53-1 КУпАП. Протокол складений у відсутність позивача та направлений йому поштою 10. 07. 2017 року.

03 липня 2017 року голові ФГ «Шепіт» направлене повідомлення про розгляд справи про адміністративне правопорушення 07 липня 2017 року в приміщенні відділу в Арбузинському районі ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області за адресою 55301, Миколаївська область, Арбузинський район, смт. Арбузинка, вул.. Шевченка, №208, 2-й поверх, каб №3. Повідомлення згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення отримане позивачем 06 липня 2017 року.

07 липня 2017 року відповідачем складено припис №227-ДК/0153Пр/03/01/-17, в якому приписано в 30-денний термін усунути порушення чинного законодавства. Припис направлено позивачу поштою 10 липня 2017 року.

07 липня 2017 року за результатами розгляду протоколу №227-ДК/014417А07/01/-17 від 03 липня 2017 року відповідачем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення №227-ДК/0147По/08/01/-17, за якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 53-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. Зазначену постанову позивач отримав поштою 15 липня 2017 року.

Перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що факт самовільного зайняття земельної ділянки не встановлений, а постанова про притягнення до адміністративної відповідальності винесена державним інспектором не у спосіб, що передбачений чинним законодавством України.

Однак з таким висновком суду першої інстанції погодитись неможливо з наступних підстав.

Статтею 53-1 КУпАП передбачено відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки, а саме: накладення штрафу на громадян від десяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до статті 284 КУпАП передбачено, що у справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи. Постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Право постійного користування земельною ділянкою, якщо воно виникло до 01.01.2013, має посвідчуватися державним актом на право постійного користування земельною ділянкою або витягом (свідоцтвом) з Державного реєстру прав, якщо таке право виникло з 01.01.2013.

Як свідчать матеріали справи та позиція позивача, останній визнає факт використання земельної ділянки, але вважає, що використовує її правомірно, що, на його думку, підтверджується законодавством, яке діяло на час створення селянського (фермерського) господарства «ОСОБА_3», Статутом ФГ «Шепіт», який зареєстрований 10.12.2013, розписками ОСОБА_3 та довідкою сільської ради про сплату податків.

Проте, колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що така позиція суперечить вимогам діючого на час виникнення спірних правовідносин земельного законодавства, а саме, відповідно до вимог ст. 53 Земельного кодексу України в ред. від 1990 р. (станом на час державної реєстрації С(Ф)Г «ОСОБА_3.» - 1993р. та на час продажу земельної ділянки ОСОБА_5 -05.08.2001 р.) громадянин, який веде селянське (фермерське) господарство на земельній ділянці, наданій йому в постійне користування, може у разі втрати працездатності або досягнення пенсійного віку за рішенням відповідної Ради народних депутатів надати її в тимчасове користування одному із членів сім'ї, який веде спільно з ним селянське (фермерське) господарство.

В разі відсутності таких осіб громадянин може передати у тимчасове користування земельну ділянку іншим членам сім'ї, які не ведуть разом з ним селянське (фермерське) господарство, але мають необхідну кваліфікацію, досвід роботи в сільському господарстві і бажають вести селянське (фермерське) господарство, а також іншим особам, які беруть участь у веденні цього селянського (фермерського) господарства.

При тимчасовій втраті працездатності або наявності інших поважних причин громадянин може надати земельну ділянку в тимчасове користування особам, зазначеним у частинах першій і другій цієї статті, на підставі договору.

Тобто, на час отримання та відчудження ОСОБА_3 земельної ділянки законодавством не передбачалось передачі цієї земельної ділянки іншим особам без відповідного рішення Ради народних депутатів або укладеного договору. Тому за відсутності такого рішення або укладеного договору, правові підстави відносити земельні ділянки до земель фермерського господарства «Шепіт» відсутні.

Частиною першою статті 102-1 Земельного кодексу України передбачено, що право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) і право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникають на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України.

Таких обставин у цій справі не встановлено, а натомість судом першої інстанції на підставі досліджених доказів установлено, що земля оброблялась ФГ « Шепіт» за усною домовленістю з користувачем земельної ділянки ОСОБА_3, в порушення земельного законодавства.

Представником позивача не надано жодного документа, що посвідчує право ФГ «Шепіт» на земельну ділянку площею загальною площею 50,00 га, яка є об'єктом перевірки.

Розписки ОСОБА_3, на які посилається позивач, не є належним доказом права фермерського господарства на земельні ділянки, оскільки згідно ст. 23 Земельного кодексу України (у редакції станом на 05.08.2001) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Частиною 2 ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 12. Закону України « Про фермерське господарство» 19 червня 2003 року N 973-IV, землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Крім цього, згідно п. 5.1 Статуту ФГ «Шепіт» до земель Господарства належать земельні ділянки, отримані (придбані) засновником господарства у власність, у постійне користування та наданні Господарству в оренду.

В даному випадку, відповідно до п. 1.2 цього Статуту засновником Господарства є ОСОБА_1, що виключає можливість внесення земельної ділянки, яка перебуває у користуванні ОСОБА_3, до земель ФГ «Шепіт».

Більш того, ч. 3 ст. 102-1 Земельного кодексу України визначено, що право користування земельною ділянкою державної або комунальної власності не може бути відчужено її землекористувачем іншим особам (крім випадків переходу права власності на будівлі та споруди), внесено до статутного капіталу, передано у заставу.

Частиною першою статті 144 Земельного кодексу України передбачено, що у разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор сільського господарства, державний інспектор з охорони довкілля складає протокол про порушення та видає особі, яка допустила порушення, вказівку про його усунення у 30-денний строк.

Статтею 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» визначені повноваження державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель та дотриманням вимог законодавства України про охорону земель. Державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, зокрема, мають право: безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель; давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов'язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків; складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності; викликати громадян, у тому числі посадових осіб, для одержання від них усних або письмових пояснень з питань, пов'язаних з порушенням земельного законодавства України; передавати до органів прокуратури, органів досудового розслідування акти перевірок та інші матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки кримінального правопорушення; проводити у випадках, встановлених законом, фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку як допоміжний засіб для запобігання порушенням земельного законодавства України; звертатися до органів прокуратури з клопотанням про подання позову до суду щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з доводами апелянта стосовно того, що відповідачем, у визначеному законом порядку, встановлено фактичне використання позивачем земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо цієї земельної ділянки, що, згідно Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», є самовільним зайняттям земельної ділянки.

Таким чином, відповідачем при виявленні порушення земельного законодавства правильно визначено склад адміністративного правопорушення.

Відсутність умислу у діях позивача на вчинення адміністративного порушення не виключає передбачену законом відповідальність, оскільки за змістом ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

З матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції встановлювалися обставини щодо складення протоколу про адміністративне правопорушення та винесення постанови про накладення штрафу, зокрема шляхом допиту свідків : ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8

З даних пояснень вбачається, що позивач був обізнаний щодо розгляду відносно нього справи про адміністративне правопорушення, приходив до інспектора з цього приводу та передавав документи через свою матір ОСОБА_8, однак не виявив бажання отримати протокол та постанову про накладення штрафу, оскільки доказів щодо відмови в наданні цих документів позивачу матеріали справи не містять.

Щодо окремих недоліків, які містяться в процесуальних документах ( акті та постанові) і про які зазначає позивач, на думку колегії суддів, не можуть бути підставою для звільнення позивача від відповідальності.

Стосовно посилання апелянта на пропущення позивачем строків на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення від 07.07.2017 № 227-ДК/0147Ш/08/01-17, колегія суддів вважає їх необґрунтованими та зазначає, що відповідно до вимог ст. 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення. Однак з матеріалів справи вбачається, що постанову позивач отримав поштовим зв'язком 15 липня 2017 року, та оскаржив її до суду 20.07.2018 р., що свідчить про своєчасне звернення позивача до суду в межах законодавчо встановленого строку.

Відповідно до ст. 242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст.ст. 315, 317 КАС України суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю і ухвалити нове судове рішення на підставі неправильного застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 315, 317, 321, 322, 325 суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області - задовольнити.

Постанову Арбузинського районного суду Миколаївської області від 20 жовтня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Державного інспектора - головного спеціаліста відділу контролю за використанням та охороною земель у Арбузинському, Доманівському районах та м. Южноукраїнську управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області Дейнеги Олега Олександровича, треті особи : Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, ОСОБА_3 про визнання дії протиправними, визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в позові ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 08.02.2018р.

Суддя - доповідач :

Судді: