Постанова № 72285630, 13.02.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2018 рокуЛьвів№ 876/11241/17

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді – Гулида Р.М.,

суддів – Кузьмича С.М., Улицького В.З.,

при секретарі судового засідання – Дробот М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Калуського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області на постанову Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 18 жовтня 2017 року (Головуючий суддя: Калиній Г.В., смт. Рожнятів) у справі за позовом ОСОБА_1 до Калуського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Калуського ОУПФ України Івано-Франківської області в якому просить визнати протиправними дії Калуського ОУПФ України щодо відмови в перерахунку довічного грошового утримання та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату йому щомісячного довічного грошового утримання з врахуванням допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу, що становить 17600 гривень та підвищення виплат, як жителю гірського населеного пункту відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» від 15.02.1995 № 56/95-ВР, без обмеження граничного розміру, враховуючи раніше виплачені суми, а також надати звіт про виконання судового рішення у місячний строк з моменту набрання рішенням законної сили.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що щомісячне довічне грошове утримання належить до соціального забезпечення судді у відставці, а тому приймаючи до уваги те, що відповідно до положень Законів України «Про судоустрій і статус суддів», «Про оплату праці», «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» матеріальна допомога входить до складу заробітної плати відповідної категорії працівників, з цієї суми здійснюються відповідні відрахування відповідно до чинного законодавства, а тому така допомога має бути врахована у довічне грошове утримання судді, яке, як і пенсія, є особливою формою соціального забезпечення суддів, тобто аналогом пенсійного забезпечення. Крім того, розширене тлумачення ст. 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» через призму Європейської хартії про статус суддів, гарантує його право на збільшення отримуваного грошового утримання на 20 відсотків у зв'язку з наявністю статусу особи, що проживає на території населеного пункту, якому надано статус гірського.

Постановою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 18 жовтня 2017 року - позов задоволено.

Визнано протиправними дії Калуського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області щодо неврахування при розрахунку довічного грошового утримання ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу 17600 гривень та не підвищення виплат, як жителю гірського населеного пункту відповідно до частини 2 статті 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» від 15.02.1995 № 56/95- ВР.

Зобов'язано Калуське об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання з врахуванням допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу 17600 гривень та підвищення виплат на 20 %, як жителю гірського населеного пункту відповідно до частини 2 статті 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» від 15.02.1995 № 56/95-ВР, без обмеження граничного розміру, з врахуванням раніше виплачених сум.

Зобов'язано Калуське ОУПФ України Івано-Франківської області надати звіт про виконання судового рішення у місячний строк з часу набрання рішенням законної сили.

Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, Калуське ОУПФ України Івано-Франківської області подало апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції порушив норми матеріального права, а допущена упереджена оцінка зібраних доказів та довільне трактування законодавства за текстом постанови, не відповідає фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи по суті позовних вимог.

Особи, які беруть участь в справі, в судове засідання не з’явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до ч.4 ст. 229, ч.2 ст. 313 КАС України суд розглядає справу за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши доповідача - суддю Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити частково, а постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову, якою позов задоволити частково, мотивуючи це наступним.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 працював на посаді судді апеляційного суду Івано-Франківської області. Рішенням ОСОБА_2 правосуддя №2628/0/15-17 від 05 вересня 2017 у зв'язку з поданням заяви про відставку та відповідно до п. 4 ч. 6, ст. 126 Конституції України його було звільнено з посади судді Апеляційного суду Івано-Франківської області і наказом голови цього суду № 204-ос від 11 вересня 2017 року відраховано зі штату суду з 13 вересня 2017 року (а.с. 10-11).

На час звільнення його стаж на посаді судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, становив 35 років.

Суддівська винагорода ОСОБА_1, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 31680 гривень, у тому числі: посадовий оклад 17600 гривень, доплата за вислугу років 14080 гривень, що підтверджується довідкою № 04-12/202-17 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданою Апеляційним судом Івано-Франківської області 13 вересня 2017 року (а. с. 12).

Крім того, у 2017 році при наданні щорічної оплачуваної відпустки ОСОБА_1 була нарахована і виплачена допомога на оздоровлення в розмірі посадового окладу – 17600 гривень, що підтверджується копією довідки, № 04-12/204-17, виданої Апеляційним судом Івано-Франківської області 13 вересня 2017 року (а. с. 13).

Згідно копії посвідчення ОСОБА_3 2Б № 349860 від 12.09.2017р., виданого Липовицькою сільською радою, ОСОБА_1 є жителем гірського населеного пункту – с. Липовиця Рожнятівського району Івано-Франківської області, а витягом з державної реєстрації прав власності є власником будинковолодіння, в цьому ж селі, по вул..Шевченка,382 з 25.06.2012 року (а.с.8,9).

Відповідно до поданої заяви з 14 вересня 2017 року позивачу було призначено довічне грошове утримання відповідно до пункту 25 Прикінцевих положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-УІІІ від 02 червня 2016 року та статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус судців» №2453 від 07 липня 2010 року в розмірі 90 відсотків суддівської винагороди.

Разом із іншими документами, він подав до Калуського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області довідку апеляційного суду Івано-Франківської області №04-12/204-17 від 13 вересня 2017 року про те, що для обрахунку щомісячного грошового утримання видана довідка про його заробіток, який становить 31680 гривень на місяць та про те, що йому у 2017 році була виплачена допомога на оздоровлення в розмірі посадового окладу – 17600 гривень (що в розрахунку на один місяць становить 1466 гривень 67 копійок), копію посвідчення громадянина, який проживає на території гірського населеного пункту серії 2Б №349860 від 12 вересня 2017 року та копію витягу з державного реєстру прав з інформацією, що в його власності знаходиться домоволодіння за адресою: Івано-Франківська область, Рожнятівський район, с. Липовиця, вул. Шевченка, будинок 382.

Проте, орган Пенсійного фонду України у відповіді №9540/03-Р від 02.10.2017р. вказав, що для обчислення щомісячного грошового утримання ним не було враховано виплачену допомогу на оздоровлення та не здійснено підвищення виплат, як жителю гірського населеного пункту, оскільки такі виплати не передбачені діючим законодавством (а. с. 14).

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що апелянтом неправомірно, всупереч вимогам чинного законодавства не було враховано виплачену допомогу на оздоровлення та не здійснено підвищення виплат, як жителю гірського населеного пункту.

Проте, колегія суддів частково не погоджується з такими висновками, виходячи з наступних обставин.

Частиною 1 ст. 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Однією з гарантій забезпечення незалежності суддів є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту, до яких, зокрема, відноситься і щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці.

Відповідно до пункту 8 частини 4 статті 48 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 07.07.2010 р. №2453-VI (чинної на час виникнення спірних правовідносин) незалежність судді забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді (частина 6 статті 47 вказаного Закону)

Відповідно до ч. 1 ст. 120 Закону №2453-VІ (в редакції, чинній на час звільнення позивача у відставку) суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до ст. 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Згідно положень ч.1 ст. 135 Закону №2453-VI, до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; 2) члена ОСОБА_2 ради юстиції, ОСОБА_2 кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Частиною 3 ст. 141 Закону №2453-VI (в редакції Закону №192-VIII, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 №1-8/2016) визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Пунктом 11 “Перехідних положень” Закону №2453-VI (в редакції, від 07.07.2010) передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

Щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці це особлива форма соціального забезпечення судді, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді. Умови і порядок його виплати визначені Законом.

Відносно покликань апелянта на те, що позивач позбавлений підвищення у зв'язку із наданням йому статусу особи, котра проживає у гірських населених пунктах, з підстав що таке підвищення не входить до складу довічного грошового утримання судді, є безпідставними, з огляду на таке.

Згідно постанови КМ України №647 від 11.08.1995 року “Про перелік населених пунктів, яким надається статус гірських”, с. Липовиця, Рожнятівського району, Івано-Франівської області надано статус гірського.

Стаття 5 Закону України “Про статус гірських населених пунктів в Україні” передбачає, що статус особи, яка проживає і працює (навчається) на території населеного пункту, якому надано статус гірського, надається громадянам, що постійно проживають, постійно працюють або навчаються на денних відділеннях навчальних закладів у цьому населеному пункті, про що громадянам виконавчим органом відповідної місцевої ради видається посвідчення встановленого зразка.

Відповідно до статті 6 Закону України “Про статус гірських населених пунктів в Україні”, розмір державних пенсій, стипендій, всіх передбачених чинним законодавством видів державної матеріальної допомоги громадянам, які одержали статус особи, що працює, проживає або навчається на території населеного пункту, якому надано статус гірського, збільшується на 20%.

Отже, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що усі державні пенсії, стипендії, інші види державної матеріальної допомоги, у тому числі і щомісячне довічне грошове утримання суддів, для осіб, які проживають на території населеного пункту, якому надано статус гірського, підлягають збільшенню на 20%.

Поряд з цим, колегія суддів вважає безпідставними позовні вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача нараховувати та виплачувати йому щомісячне довічне грошове утримання з врахуванням виплати допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 133 Закону України №2453-VI суддівська винагорода регулюється цим Законом, та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Згідно зі ст. 134 цього ж Закону суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу.

Аналогічні правові норми закріплені у Законі України №1402-VIII від 02.06.2016 “Про судоустрій і статус суддів”, який набрав чинності 30.09.2016 року.

Отже, положеннями Закону України “Про судоустрій і статус суддів” передбачено, що суддя, який вийшов у відставку, виплачується пенсія або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

Відтак, у випадку призначення позивачеві пенсії перевага б надавалася спеціальним нормам, що визначають виплати (доходи) для обчислення пенсії, зокрема ст.66 Закону України “Про пенсійне забезпечення” та ст.41 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, в силу яких отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких фактично були нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії.

У даному ж випадку, позивач обрав довічне грошове утримання судді у відставці, яке йому і було призначено із розрахунку 90 відсотків суддівської винагороди.

Суддівська винагорода, в силу положень як ст.133 Закону № 2453-VI так і ст.135 Закону № 1402-VIII, складається виключно з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Відтак, враховуючи те, що матеріальна допомога на оздоровлення не входить до складу суддівської винагороди, а тому правові підстави для її врахування при визначенні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відсутні.

Згідно з ч. 1 ст. 267 КАС України (чинної на час виникнення спірних правовідносин), суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За таких обставин, слід зобов’язати Калуське ОУПФ України Івано-Франківської області надати звіт про виконання судового рішення у місячний строк з часу набрання рішенням законної сили.

Таким чином, висновок суду першої інстанції по даній справі зроблений при неповному з'ясуванні судом та недоведеності обставин, які мали значення для справи, внаслідок порушення норм матеріального права що і призвело до неправильного вирішення справи по суті спору, а у відповідності до вимог ст. 317 КАС України є обов’язковою підставою для скасування постановленого судового рішення і ухвалення нового рішення по справі.

Керуючись ч.4 ст. 229, ст. 243, ст. 308, ст. 310, п.1 ч.2 ст. 315, п.п. 1, 3, 4 ч.1 ст. 317, ч.1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Калуського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області – задоволити частково

Постанову Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 18 жовтня 2017 року у справі №350/1511/17 в частині задоволення позовних вимог щодо неврахування при розрахунку довічного грошового утримання ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу 17600 гривень - скасувати та прийняти в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Калуського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області щодо неврахування при розрахунку довічного грошового утримання ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу 17600 гривень – відмовити.

В решті Постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_4 судді ОСОБА_3 ОСОБА_5 Повне судове рішення складено 19.02.2018 року