Постанова № 72285628, 13.02.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2018 рокуЛьвів№ 876/11347/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача: ОСОБА_1

суддів: Багрія В.М., Ніколіна В.В.,

за участю секретаря судових засідань – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС України у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року (суддя Дмитрук В.В., повний текст складено 13.10.2017 у м. Луцьку) у справі № 803/1192/17 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дейріко» до Головного управління ДФС України у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, –

встановив:

ТзОВ «Дейріко» звернулося з позовом до Головного управління ДФС України у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.09.2017 № НОМЕР_1.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ГУ ДФС у Волинській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТзОВ «Дейріко» щодо правомірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за червень 2017 року, за результатами якої 19.08.2017 був складений акт № 8458/03-20-12-02/38009502. На підставі цього акта перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 07.09.2017 № НОМЕР_1, яким виявлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за період червень 2017 року та відсутність права на врахування такої суми від’ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 1100000 грн. Висновки акта перевірки ґрунтуються на тому, що контролюючий орган ставить під сумнів здійснення господарських операцій ТзОВ «Дейріко» з ТзОВ «Корал-плюс», ТзОВ «Лендгруп» та СП СТ «Шпиківський молокозавод» Піщанський сирзавод з поставки товарів, походження яких неможливо встановити по ланцюгу постачання.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 10.10.2017 адміністративний позов задоволено.

Із цією постановою суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що така прийнята з порушенням норм матеріального права, а тому просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт посилається на те, що визначальним фактором, який дає підстави для відображення тієї чи іншої господарської операції в даних податкового обліку є не підписання того чи іншого договору, а факт руху активів платника податків та рух його капіталів. Вважає, що господарські операції позивача з ТзОВ «Корал-плюс», ТзОВ «Лендгруп» та СП СТ «Шпиківський молокозавод» Піщанський сирзавод не підтверджені первинними документами, що дає сумніви щодо фактичного здійснення господарських операцій.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просить її задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні апеляційну скаргу заперечив та просить залишити її без задоволення.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевірив матеріали справи та обговорив підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційна скарга задоволеною бути не може.

Судом першої інстанції встановлено, що ГУ ДФС у Волинській області в період з 08.08.2017 по 16.08.2017 була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТзОВ «Дейріко» з питань правомірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку відображені у податковій декларації ПДВ за травень, червень 2017, за результатами якої 19.08.2017 був складений акт № 8458/03-20-12-02/38009502.

Перевіркою встановлено, зокрема, порушення п. 200. 4 абз. «б» ст. 200 Податкового кодексу України ТзОВ «Дейріко» та відмовлено у бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість за червень 2017 року на суму 1100000 грн.

На підставі акта перевірки від 19.08.2017 № 8458/03-20-12-02/38009502 ГУ ДФС у Волинській області було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 07.09.2017 року № НОМЕР_1 згідно якого виявлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за період – червень 2017 року та відсутність права на врахування такої суми від’ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 1100000 грн.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позов слід задовільнити, оскільки спірні господарські операції були належним чином відображені позивачем у податковому обліку, жодних свідчень того, що їх виконання спричинило заниження чи приховування об’єктів оподаткування у відповідних господарських операціях з боку їх учасників, не встановлено. Докази, які б свідчили про недобросовісність платника, податковим органом не надано, реальність виконання господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано бюджетне відшкодування, не спростовано.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України (далі – ПК України) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.4 статті 200 ПК України).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов’язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, нормами податкового законодавства встановлено, що податкова накладна є звітним та одночасно розрахунковим документом. Наявність податкових накладних дійсно є обов’язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Статтею 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996-ХІV) (в редакції, чинній на момент здійснення господарських операцій) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов’язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Такі ж вимоги до первинних документів встановлені пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704.

Відповідно до ст. 1 Закону № 996-ХІV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства.

Тому, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов’язкової ознаки господарської операції кореспондується з нормами ПК України.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Договори, податкові, видаткові накладні, платіжні доручення є підставою для податкового та бухгалтерського обліку, якщо вони засвідчують факт вчинення господарської операції.

Згідно матеріалів справи ТзОВ «Дейріко» мало правовідносини з ТзОВ «Корал-плюс», ТзОВ «Лендгруп» та СП СТ «Шпиківський молокозавод» Піщанський сирзавод.

Так, між ТзОВ «Дейріко» (покупець) та ТзОВ «Корал-плюс» (постачальник) було укладено договір поставки № 16/05/2017 від 16.05.2017 на підставі якого позивач придбав казеїн кислотний сухий технічний. Відповідно до пункту 2.1 даного договору асортимент та кількість товару у кожній конкретній партії погоджується сторонами у замовленні, яке після погодження сторонами стає невід’ємною частиною даного договору (а. с. 14-16).

На підтвердження реальності здійснення зазначеної господарської операції позивач надав первинні документи, а саме: договір поставки № 16/05/2017 від 16.05.2017 року; видаткові накладні № 11 від 08.06.2017, згідно якої покупцю передано товар «казеїн кислотний технічний» кількістю 5 500 кг на суму з ПДВ 799 999, 98 грн. (а. с. 17), та № 22 від 27.06.2017, згідно якої поставлено товар кількістю 4 050 кг на суму з ПДВ 729 000 грн. (а. с. 22).

Фактичне виконання господарської операції по видатковій накладній № 11 підтверджується наступними первинними документами: товарно-транспортною накладною від 13.06.2017 № Р11, відповідно до якої перевізник ТзОВ «Фреш Трейд» здійснив перевезення вантажу вагою 5 500, 06 кг за маршрутом м. Тараща – м. Луцьк (а. с. 18); по видатковій накладній № 13 підтверджується товарно-транспортною накладною від 27.06.2017 № Р13, відповідно до якої перевізник ТзОВ «Фреш Трейд» здійснив перевезення вантажу вагою 4 050 кг за маршрутом м. Тараща – м. Луцьк (а. с. 23); актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 232 від 13.06.2017 та № 256 від 30.06.2017 (а. с. 19, 24); посвідченнями про якість № 8 від 08.06.2017, № 27 від 27.06.2017 року (а. с. 20, 25); листом від 08.06.2017 (а. с. 21).

З листа від 31.08.2017 № 31/08 вбачається, що товар (казеїн кислотний сухий технічний), який в подальшому був реалізований ТзОВ «Дейріко», отриманий ТзОВ «Корал-плюс» від своїх постачальників – ПП ОСОБА_3 та ТзОВ «Таращамолоко» (а. с. 26). Придбаний у ТзОВ «Корал-плюс» товар був реалізований Kaskat.Sp. o.o. (Польща). На підтвердження вказаної експортної операції надано такі документи: контракт № 1-DK від 21.06.2017, інвойс № 1-DK від 21.06.2017, ВМД № 205090/2017/022789 від 30.06.2017, СMR № 986732 від 30.06.2017, міжнародний ветеринарний сертифікат Ч-28 № 016250 від 30.06.2017, лист Kaskat.Sp. o.o. від 31.08.2017, платіжне доручення від 22.06.2017 (а. с. 27-41).

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТзОВ «Лендгруп», суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Між ТзОВ «Дейріко» (покупець) та ТзОВ «Лендгруп» (постачальник) було укладено договір купівлі-продажу № ЛГ/16/02/2017 від 16.02.2017 (а. с. 42-44). Відповідно до видаткової накладної № 160 від 22.06.2017 ТзОВ «Дейріко» передано казеїн технічний кількістю 20000 кг на суму 3599760 грн (а. с. 45).

З листа від 30.08.2017 № 40 вбачається, що товар (казеїн технічний), який в подальшому був реалізований ТзОВ «Дейріко», отриманий ТзОВ «Лендгруп» від свого постачальника –ТзОВ «Самбірський молокозавод» (накладна № 1236 від 21.06.2017, казеїн технічний – 20 т) (а. с. 46).

Придбаний у ТзОВ «Лендгруп» товар був реалізований RICHMAN INDUSTRIAL LIMITED PARTNERSHIP. На підтвердження вказаної експортної операції надано такі документи: контракт № 1-R/D-D від 03.07.2017, додаток № 1 до контракту, інвойс № 1-R/D-D від 03.07.2017, ВМД № 205090/2017/023969 від 06.07.2017, СMR 06.07.2017, лист RICHMAN INDUSTRIAL LIMITED PARTNERSHIP від 11.09.2017 року № 128/2, платіжне доручення від 05.07.2017 (а. с. 47-60).

Щодо господарських взаємовідносин позивача із структурним підрозділом споживчого товариства «Шпиківський молокозавод» Піщанський сирзавод, сдід зазначити наступне.

ТзОВ «Дейріко» (покупець) та СП СТ «Шпиківський молокозавод» Піщанський сирзавод (постачальник) уклали договір поставки № 21/06/2017 від 21.06.2017, на підставі якого позивач придбав казеїн технічний кислотний. Відповідно до п. 2.1 даного договору асортимент та кількість товару у кожній конкретній партії погоджується сторонами у замовленні, яке після погодження сторонами стає невід’ємною частиною даного договору (а. с. 61-63).

На підтвердження реальності здійснення зазначеної господарської операції позивач надав первинні документи, а саме: договір поставки № 21/06/2017 від 21.06.2017; замовлення № 1 (а. с. 64); видаткову накладну № 155/02 від 27.06.2017, згідно якої покупцю передано товар «казеїн технічний» кількістю 20000 кг на суму 2916666, 67 грн. (а. с. 65).

Фактичне виконання господарської операції підтверджується наступними первинними документами: товарно-транспортною накладною від 27.06.2017 № Р11, відповідно до якої перевізник ТзОВ «Фреш Трейд» здійснив перевезення вантажу вагою 20000 кг за маршрутом смт. Піщанка – м. Луцьк (а. с. 67); актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 244 від 29.06.2017 (а. с. 68); посвідченнями про якість № 87 від 27.06.2017 (а. с. 69); листом від 26.06.2017 (а. с. 70).

З листа від 12.09.2017 № 121 вбачається, що СП СТ «Шпиківський молокозавод» Піщанський сирзавод виробив товар: казеїн технічний – 20 т, що поставлявся ТзОВ «Дейріко» із сировини (молока) постачальників, перелік яких наведений в листі (а. с. 66).

Придбаний у СП СТ «Шпиківський молокозавод» Піщанський сирзавод товар пройшов виробничу обробку на потужностях ТзОВ «Кременецьке молоко2 та в подальшому був реалізований Kaskat.Sp. o.o. (Польща). На підтвердження вказаної експортної операції надано такі документи: контракт № 1-DK від 21.06.2017, додаток № 2 до контракту від 21.06.2017, інвойс № 2-DK від 21.06.2017, ВМД № 205090/2017/023099 від 03.07.2017, СMR № 0888122 від 03.07.2017, сертифікат EUR.1 № А205.002588 від 03.07.2017, лист Kaskat.Sp. o.o. від 11.09.2017, платіжне доручення від 22.06.2017 (а. с. 72-85).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що Податковий кодекс України не містить норм, які б покладали відповідальність на платника податку - покупця товару (послуг), щодо обов’язку здійснювати контроль за дотриманням постачальниками вимог законодавства при здійсненні господарської діяльності, декларуванні ними податкової звітності. Доводи контролюючого органу про не підтвердження реальності зазначених господарських операцій з огляду на не підтвердження поставок товару до позивача, не можуть бути підставою для позбавлення платника (позивача) права на бюджетне відшкодування сплаченого податку на додану вартість, оскільки законодавець не ставить у залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету.

Твердження контролюючого органу про факт реалізації позивачу його контрагентами товарів без його придбання базуються на припущеннях, на основі даних АІС «Податковий блок», при цьому відповідач чи інший контролюючий орган не здійснював документальних чи фактичних перевірок контрагентів позивача. Крім того, відповідачем не заперечується факт реалізації придбаних позивачем товарів на експорт.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що первинні документи містять необхідну для цілей оподаткування інформацію про спірні господарські операції та підтверджують факт їх виконання. Крім того, правильність складення видаткових накладних, а також інших первинних документів не оспорюється відповідачем. Спірні господарські операції були належним чином відображені позивачем у податковому обліку, жодних свідчень того, що їх виконання спричинило заниження чи приховування об’єктів оподаткування у відповідних господарських операціях з боку їх учасників не встановлено.

Отже, позивачем на підтвердження господарських операцій з придбання казеїну в ТзОВ «Корал-плюс», ТзОВ «Лендгруп» та СП СТ «Шпиківський молокозавод» Піщанський сирзавод надано належним чином складені первинні документи, а також документи, що підтверджують реалізацію цих товарів.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції, погоджується з висновком суду першої інстанції, що ГУ ДФС у Волинській області не доведено належними та допустимими доказами правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення від 07.09.2017 № НОМЕР_1, відтак таке є протиправним та підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов, правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд –

постановив:

апеляційну скаргу Головного управління ДФС України у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

Судді: В.М. Багрій

ОСОБА_4

Повне судове рішення складено 19.02.2018.