Постанова № 72285600, 12.02.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2018 рокуЛьвів№ 876/969/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Обрізко І.М.

суддів Іщук Л.П., Онишкевича Т.В.

за участю секретаря судового засідання Сердюк О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу інженера ВБДР УПП у місті Луцьку ДПП ОСОБА_1 на постанову Любешівського районного суду Волинської області від 08 грудня 2017 року ухвалену суддею Гладіч Н.І. в смт. Любешів о 17 годині 31 хвилині 43 секунд у справі № 162/1008/17 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до інженера ВБДР УПП у місті Луцьку ДПП ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Служба автомобільних доріг у Волинській області про скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся з адміністративним позовом до інженера ВБДР УПП у м. Луцьку ДПП ОСОБА_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

В обґрунтування вимог покликається на те, що відповідно до чинного законодавства ні філія як структурний підрозділ без права юридичної особи, ні дочірнє підприємство як юридична особа, не є власниками будь-яких автомобільних та не є відповідальними за утримання автомобільних доріг. Отже, працівники філій дочірнього підприємства взагалі не є суб’єктом адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 140 КУпАП. Також звертає увагу на те, що відповідальною особою на яку покладено обов’язок з утримання автомобільних доріг слід вважати – Службу автомобільних доріг у Волинській області.

Постановою Любешівського районного суду Волинської області від 08 грудня 2017 року позов задоволено. Суд виходив з того, що позивача як начальника ДРП № 17 філії «Маневицька ДЕД» Дочірнього підприємства «Волинський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України» притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 140 КУпАП, а саме за те, що 31 жовтня 2017 року він порушив правила, норми і стандарти, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автодороги Р-14 на 117 + 408 км. – 158 + 833 км., які загрожують безпеці дорожнього руху, чим порушив вимоги ДСТУ 3587-97.

Разом з тим, 28 березня 2017 року між Службою автомобільних доріг у Волинській області (замовник) і дочірнім підприємством «Волинський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (підрядник) укладено договір № 01.4/1/17 про закупівлю послуг з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування державного та місцевого значення Волинської області. Зі змісту зазначеного договору вбачається, що завдання на проведення конкретних робіт Підряднику надається Замовником.

Отже, позивач не є тією особою, яка відповідає за інкримінований напрямок робіт і несе адміністративну відповідальність за це перед державою.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, сторона відповідача подала апеляційну скаргу, в якій вказується на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та постановити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги сторона відповідача покликається на те, що комісією за спільним розпорядженням виявлено на зазначеній вище дорозі відсутність дорожніх знаків ( «Дати дорогу», «Пішохідний перехід», «Кілометровий знак», ряд інших потребують заміни), виявлено ямковість покриття, викришування покриття, колійність на проїзній частині та відсутність сигнальних стовпчиків на з’їздах і перед штучними спорудами.

Згідно листа, що міститься в матеріалах справи, станом на 01.10.2017 року обслуговування даної дороги закріплено за ДРП № 17 – ОСОБА_2

Згідно посадової інструкції, начальник ДРП забезпечує виконання робіт з поточного ремонту та експлуатаційного утримання, поточний нагляд за дорогами, виявляє дефекти і визначає обсяг робіт, складає місячні дефектні акти.

При складанні акту, позивачем виявленні порушення не спростовано, подібного не мається і в матеріалах справи. Проте судом проігноровано докази надані відповідачем.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд не в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Судом встановлено, що 31 жовтня 2017 року виявлено на думку відповідача, порушення правил, норм і стандартів стороною позивача, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автодороги Р-14 на 117 + 408 км. – 158 + 833 км., які загрожують безпеці дорожнього руху, чим порушено вимоги ДСТУ 3587-97, та застосовано до останнього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1020,00 гривень, даний факт вбачається з постанови від 31 жовтня 2017 року серії АР № 865911 у справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до п.1.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306, дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Особа, яка створила такі умови, зобов'язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити уповноважений відділ міліції, власника дороги або уповноважений ним орган.

Статтею 140 Кодексу про адміністративні правопорушення передбачено відповідальність за порушення правил, норм і стандартів при утриманні автомобільних доріг і вулиць.

Частиною 1 статті 140 КУпАП встановлено, що порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху, або неприйняття своєчасних заходів до відновлення безпечних умов для руху - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від шістдесяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Об'єктом правопорушень, передбачених вказаною статтею, є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Об'єктивна сторона цих правопорушень полягає у недодержанні правил, норм і стандартів при утриманні шляхів та невжитті заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху чи позначення на дорогах місць провадження робіт.

Суб'єктивна сторона правопорушень, характеризується наявністю як умислу, так і необережності.

Суб'єктами правопорушень, передбачених, зокрема частиною 1 вказаної статті, можуть бути лише посадові особи, до компетенції яких належить додержання правил, норм і стандартів при утриманні шляхів, вжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху чи позначення на дорогах місць провадження робіт.

Згідно посадової інструкції Начальника ДРП-17 від 03.11.2014 року № 10 вбачається, що на начальника покладено обов’язки в забезпечення виконання робіт з поточного ремонту та експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування згідно із завданням «ЗАМОВНИК» Служи автомобільних доріг в межах виділення фінансових ресурсів (п.2 п. ІІ). Здійснює нагляд за дорогами, дорожніми спорудами та смугою відводу в строки та з періодичністю, визначеними ДСТУ 3587-97 «Безпека дорожнього руху Автомобільні дороги». Документує результати огляду (п.10 п. ІІ). Виявляє дефекти і визначає обсяги робіт по їх усуненню в процесі нагляду, організовує їх ліквідацію в строки обсягах за погодженням із Замовником (п. 11 п. ІІ). Складає місячні акти дефектів по результатах наглядових обстежень і передає керівництву філій для узгодження із Замовником.

Тобто, з наведеної посадової інструкції прослідковується, що позивач на виконання покладених завдань і обов'язків уповноважений здійснювати контроль за експлуатаційним станом шляхів, штучних споруд, залізничних переїздів, згідно з технічними правилами ремонту та утримання, що знаходяться на обслуговуванні філії та забезпечувати безперервний і безпечний рух автотранспорту відповідно до Закону України «Про дорожній рух».

Відтак, враховуючи наведений перелік обов’язків начальника ДРП № 17, колегія суддів приходить до висновку, що даною посадовою особою не вжито жодних заходів для усунення вказаних правопорушень викладених в постанові від 31.10.2017 року серія АР № 865911, позаяк протилежного з матеріалів справи не вбачається.

Колегія суддів враховує, що на виконання покладених державою функцій, з метою забезпечення економічних інтересів, задоволення потреб держави та населення в удосконаленні і розвитку автомобільних доріг загального користування у сфері дорожнього руху, зокрема щодо забезпечення безпеки дорожнього руху було створено філію «Маневицька дорожньо-експлуатаційна дільниця», як відокремлений структурний підрозділ ДП «Волинській облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України». Начальник, як посадова особа філії, на виконання покладених на нього обов'язків, закріплених в посадовій інструкції, має здійснювати дії по забезпеченню безперервного і безпечного руху на автомобільній дорозі.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що позивач не є суб'єктом правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 140 Кодексу про адміністративні правопорушення.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги являються суттєвими, що складає підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також наявна невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст. 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу інженера ВБДР УПП у місті Луцьку ДПП ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати постанову Любешівського районного суду Волинської області від 08 грудня 2017 року у справі № 162/1008/17 та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до інженера ВБДР УПП у місті Луцьку ДПП ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Служба автомобільних доріг у Волинській області про скасування постанови – відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню до Верховного Суду не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_3 судді ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повне судове рішення складено 16.02.2018 року.