Постанова № 72285596, 14.02.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2018 рокуЛьвів№ 876/12080/17

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Кушнерика М.П.

суддів Мікули О.І., Курильця А.Р.

з участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Бучацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області (Бережанське відділення) на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 липня 2017 року, суддя Данилевич Н.А., час ухвалення 11:45 год., місце ухвалення м.Тернопіль у справі №813/860/17 за позовом Надрічнянської сільської ради до Бережанського відділення Бучацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області про скасування акту та податкового повідомлення-рішенння, повний текст складено 14.07.2017р., -

в с т а н о в и л а :

07.06.2017р. позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить скасувати ОСОБА_1 камеральної перевірки податкової звітності від 18 липня 2016 року №174/12-02/14052443 та податкові повідомлення-рішення Бережанського відділення Бучацької об'єднаної податкової інспекції Головного Управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області від 18 липня 2016 року № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобов»язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності за штрафними (фінансовими) санкція в сумі 170,0 грн. та № НОМЕР_2, яким збільшено суму грошового зобов»язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності за штрафними (фінансовими) санкція в сумі 850,0 грн.

Позовні вимоги мотивує тим, що камеральна перевірка проведена з порушенням строку, передбаченого п. 76.3 ст. 76 Податкового кодексу України. В ОСОБА_1 камеральної перевірки податкової звітності від 18 липня 2016 року вказано №174/12-02/14052443, проте у винесених податкових повідомленнях-рішеннях зазначено, що порушення були встановлені на підставі акта 000174/19-01-12/14052443, який не було надано. Крім того, перевірка проводилась Козівською ОДПІ ТУ ДФС у Тернопільській області, а податкові повідомлення-рішення винесені Бучацькою ОДПІ ТУ ДФС у Тернопільській області. Також, відповідачем порушено право позивача на подання заперечення на ОСОБА_1 перевірки, встановлене статтею 86 Податкового кодексу України, оскільки податкові повідомлення-рішення винесені в той же день, що й акт перевірки.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 липня 2017 року позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення Бережанського відділення Бучацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області від 18 липня 2016 року №002371200 про визначення суми фінансових санкцій у розмірі 850 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Податковий орган оскаржив дану постанову з підстав неповного з'ясування судом обставин, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що статтею 120 ПК України чітко визначено відповідальність за повторне неподання звітності платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, а не за повторне вчинення аналогічного порушення.

Просить скасувати постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

Позивач подав відзив в якому зазначає, що на виконання постанова суду позивачем вже було виконане зобов’язання щодо сплати 170,0 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 18 липня 2016 року було прийняте з порушенням законодавства (в той же самий день, що і попереднє, без дотримання відповідних вимог на ознайомлення та оскарження, тощо).

Податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 18 липня 2016 року є безпідставним, оскільки додаткові штрафні санкції за такі самі дії на протязі року не можуть бути призначені на підставі ст. 120.1 ПК України, оскільки ці дії були вчиненні раніше ніж призначення перших штрафних санкцій 11.04.2016 року, а саме 29.02.2016 року, коли закінчився термін для подачі звітності. Виявлення порушення 18 липня 2016 року не означає їх вчинення саме в цей час як стверджує апелянт.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника позивача, який просить залишити без змін рішення суду, представника податкового органу, яка просить задоволити апеляційну скаргу, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 18.07.2016 відповідачем було проведено камеральну перевірку податкової звітності Надрічнянської сільської ради, про що складено ОСОБА_1 від 18.07.2016 № 174/12-02/14052443. Перевіркою встановлено неподання позивачем звітності про використання коштів неприбуткової організації за 2015 рік, граничний строк подання якої закінчився 29.02.2016 року. Акт перевірки підписано керівником сільської ради.

На підставі ОСОБА_1 перевірки до Надрічнянської сільської ради застосовано штрафну санкцію за неподання податкової звітності у розмірі 1020 грн, що відображено в оскаржуваних податкових повідомленнях рішеннях від 18.07.2016 №0002361200 на суму 170,0 грн. та № НОМЕР_2 на суму 850 грн.

Суд першої інстанції скасовуючи податкове повідомлення-рішення Бережанського відділення Бучацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області від 18 липня 2016 року №0002371200 про визначення суми фінансових санкцій у розмірі 850 грн., виходив з того, що до позивача неправомірно застосована штрафна санкція в розмірі 1020 грн., згідно п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України, оскільки як вбачається із матеріалів справи, порушення позивачем мало місце до застосування до позивача штрафних санкцій. Відповідальність да вказане порушення передбачена у накладенні штрафу розмірі 170 грн.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного:

Відповідно до ст.75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Таким чином, проведення камеральної перевірки можливе лише на підставі даних, викладених у податковій декларації платника податку. При цьому використання будь-яких інших документів (в т.ч. платіжних документів про сплату податкових зобов'язань) є недопустимим.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Згідно оскарженого акту камеральної перевірки від 18 липня 2016 року №174/12- 02/14052443 граничним строком подання звітності про використання коштів неприбуткової організації за 2015 рік є 29.02.2016 року, тобто встановлене порушення мало місце до застосування до позивача штрафних санкцій 11.04.2016 року.

11.04.2016 до позивача вже застосовувались штрафні санкції за не подання податкових декларацій рентної плати за надра за 4 квартал 2015 року, з плати за землю за 2015 рік та з плати за землю за 2016 рік.

стаття 120.1. ПК України передбачає, що неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов'язок подання якої до контролюючих органів передбачено Податковим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки порушення відбулось до моменту притягнення до відповідальності за абзацом першим пункту 120.1 ст.120 ПК України, то податковий орган не може застосувати штрафну санкцію визначену абзацом другим пункту 120.1 ст.120 ПК України, якщо це порушення виявлено після застосування штрафної санкції в першому випадку, т.я. позивачем повторно неподано звітність, як платником податків до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення.

При цьому, колегія суддів погоджується з позицією представника фіскального органу, що технічний збій оргтехніки ДПІ шляхом винесення двох податкових повідомлень-рішень не вплинуло на загальний розмір визначеного законодавством штрафу в розмірі 1020 грн., відповідно до п.120.1 ст.120 ПК України, що не слід вважати як повторне накладення штрафу за аналогічне правопорушення, як це трактує позивач.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначення в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях - іншого номеру акту перевірки та процедура її проведення, не вплинуло на встановлення наявності порушень та не можє бути підставою для скасування податкових повідомлень -рішень.

Щодо позовної вимоги про скасування акту камеральної перевірки податкової звітності від 18.07.2016 року №174/12-02/14052443, суд першої інстанції і з таким погоджується колегія суддів, дійшов правильного висновку, що вимоги в цій частині не підлягають до задоволення, оскільки акт перевірки не є рішенням суб"єкта владних повноважень, тобто відсутнє порушене право позивача, що підлягає судовому захисту.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняттям нової про відмову в задоволенні позову, оскільки така прийнята за неповного з»ясування обставин справи та з порушенням норм матеріального права.

керуючись ст.243 ч.3, 308, 310, п.2 ч.1 ст.315, п.1, 4 ч.1 ст.317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Бучацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області – задоволити.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 липня 2017 року у справі № 819/860/17 - скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позову – відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_2 судді ОСОБА_3 ОСОБА_1 Повне судове рішення складено 16.02.18