Постанова № 72285566, 15.02.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2018 рокуЛьвів№ 876/12288/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів: Носа С.П., Яворського І.О.

з участю секретаря судового засідання: Джули В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Тернопільській області на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 листопада 2017 року (ухвалена головуючим-суддею Сташків Н.М. у м. Тернополі) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеним адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції у Тернопільській області (далі – ГУ НП у Тернопільській області) щодо не складання висновку про призначення одноразової грошової допомоги та невиплаті йому цієї допомоги у зв’язку з визначенням третьої групи інвалідності внаслідок захворювання, пов’язаного з проходженням служби в поліції, зобов’язати відповідача скласти висновок та прийняти рішення про призначення та виплату йому такої допомоги.

Позов мотивований тим, що з 1997 року по 06.11.2015 він перебував на службі в органах внутрішніх справ, а з 07.11.2015 прийнятий на службу в Національну поліцію України, звідки звільнений на підставі наказу від 30.05.2017 на підставі п.2 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу). 08.09.2016 він звернувся до відповідача із заявою про призначення одноразової грошової допомоги і подав необхідні документи. Проте, листом заступника начальника ГУ НП в Тернопільській області від 13.06.2017 йому було роз’яснено, що випадки, за яких призначається одноразова грошова допомога, визначені у ст.97 Закону України «Про Національну поліцію», а тому у призначенні і виплаті одноразової допомоги відмовлено.

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24.11.2017 адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, ГУ НП у Тернопільській області подало апеляційну скаргу, яку мотивує тим, що судом першої інстанції неправильно були застосовані норми матеріального права, зокрема, ст.ст. 97, 101 Закону України «Про Національну поліцію», оскільки інвалідність позивача є наслідком вчинення ним діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, що підтверджено висновком службового розслідування від 16.12.1999 та свідоцтвом про хворобу № 45 від 27.05.2016. За вчинене порушення ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності усно, відповідно до вимог Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженого Указом Президії Верховної ОСОБА_2 Української РСР № 1368-XII від 29.07.1991. Тому просить скасувати постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24.11.2017 та прийняти нову, якою відмовити ОСОБА_1 у задоволенні адміністративного позову.

У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_1 зазначає, що не вчиняв злочину, за який передбачено кримінальну чи адміністративну відповідальність, а причиною ДТП, яка зазначена у висновку службового розслідування від 16.12.1999 та стала підставою для відмови у виплаті йому одноразової грошової допомоги, послужила технічна несправність автомобіля, яку до початку руху останній не міг виявити. Тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з’явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч.4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), вважає за можливе провести розгляд справи без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що з грудня 1997 року по 06.11.2015 ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України. 07.11.2015 прийнятий на службу в Національну поліцію України, звідки звільнений 30.05.2017 на підставі п.2 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу).

В період проходження служби в міліції на посаді старшого інспектора ДПС ОР ДПС ВДАІ Тернопільського МВ УМВС України, щодо молодшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 була проведена службова перевірка по факту ДТП за його участю, за результатами якої складено висновок від 16.12.1999, яким встановлено, що 11.12.1999 ОСОБА_1 під час несення служби із забезпечення безпеки дорожнього руху виявив водія, який керував транспортним засобом «ВАЗ 2106», державний реєстраційний номер К22-23ТЕ, з ознаками алкогольного сп’яніння, та, відсторонивши його від керування, сам сів за кермо зазначеного автомобіля для доставки його на штрафний майданчик. Під час руху зазначений автомобіль викинуло з проїзної частини дороги на трав’яний газон та він зіткнувся з деревом, внаслідок чого ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження. У зазначеному висновку вказано, що причиною ДТП стало порушення ОСОБА_1 п.п. 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху та недостатні навики керування автомобілем. В резолютивній частині висновку зазначено: 1) службову перевірку вважати завершеною; 2) за вчинення ДТП ОСОБА_1 притягнути до дисциплінарної відповідальності; 3) травму у вигляді перелому кісток лівого стегна і гомілки, перелому нижньої щелепи ОСОБА_1 отримав при виконанні службових обов’язків, безпосередньо пов’язаних з охороною громадського порядку, в тверезому стані; 4) копію висновку направити в УРОС УМВС України та ВДАІ Тернопільського МВ УМВС України в Тернопільській області.

У свідоцтві про хворобу № 45 від 27.05.2016 військово-лікарської комісії ДУ «ТМО МВС України по Тернопільській області» міститься посилання на зазначений вище висновок службової перевірки від 16.12.1999, та вказано, що травми ОСОБА_1 отримані 11.12.1999 внаслідок його правопорушення.

Відповідно до довідки обласної МСЕК № 1 Тернопільського обласного центру медико-соціальної експертизи серії АВ № 0813916 від 19.06.2017 позивачу підтверджено ІІІ групу інвалідності (захворювання, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ) на строк до 01.07.2019 та згідно з довідкою серії АГ № 0011065 від 08.09.2016 визначено ступінь втрати професійної працездатності у відсотках: 50%.

Після звернення позивача до ГУ НП у Тернопільській області про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з отриманням ІІІ групи інвалідності, 13.06.2017 йому роз’яснено, що випадки, за яких призначається одноразова грошова допомога, та підстави, за яких її призначення не здійснюється, визначені ст.ст.97-101 Закону України «Про національну поліцію», зокрема п.п. «а» п.1 ст.101 цього Закону передбачено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність, часткова втрата працездатності без визначення інвалідності поліцейського є наслідком учинення ним діяння, яке є кримінальним або адміністративним правопорушенням. У висновку службового розслідування від 16.12.1999 зазначено, що причиною ДТП стало порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху та недостатні навики керування автомобілем. У зв’язку з цим позивачу відмовлено у призначенні та виплаті одноразової грошової.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, повідомивши позивача листом про відсутність підстав призначення і виплати йому одноразової грошової допомоги, допустив порушення вимог чинного законодавства, що визначає гарантії соціального і правового захисту працівників поліції, а також норми, які встановлюють порядок виплати одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності таких працівників. Доводи відповідача про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, суд першої інстанції не взяв до уваги, оскільки відсутні належні та достатні докази на підтвердження цієї обставини.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Порядок призначення та отримання поліцейськими одноразової грошової допомоги, розміри та підстави, за яких призначення та виплата допомоги здійснюється, визначено статтями 97-101 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VІІІ).

Згідно п.4 ч.1 ст.97 Закону №580-VІІІ, одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, зокрема, у разі визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним служби в поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.

Згідно ч. 2 ст. 97 Закону №580-VІІІ, порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Згідно ч.4 ст.100 Закону №580-VІІІ, одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у ч.2 цієї статті, призначається і виплачується за останнім місцем проходження служби поліцейським.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 4 від 11.06.2016, затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (далі - Порядок № 4), який визначає механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського.

Наказом МВС України № 916 від 12.09.2016, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України за №1277/29409 від 22.09.2016, п. 5 розділу 1 Порядку № 4 доповнено підпунктом 4, яким закріплено, що призначення поліцейському одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності, чи втрати працездатності, яка виникла внаслідок отриманого поліцейським захворювання або поранення (контузії, травми, каліцтва) під час проходження служби в органах внутрішніх справ.

Згідно з абз. 2 п. 1 розділу ІІ Порядку № 4, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Відповідно до абз. 1 п. 1 розділу ІІІ Порядку № 4, формування пакета документів для призначення та виплати одноразової грошової допомоги у поліції здійснюється підрозділами фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Національної поліції, фінансовими підрозділами головних управлінь Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, областях, місті Києві (далі - фінансові підрозділи) у взаємодії з підрозділами кадрового забезпечення, службами державного нагляду за охороною праці цих органів та фахівцями військово-лікарської комісії.

Згідно з п. 3 розділу ІІІ Порядку № 4, заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у разі втрати працездатності поліцейського подається Голові Національної поліції (керівнику міжрегіонального, територіального органу поліції) за останнім місцем служби поліцейського.

Відповідно до п. 5 розділу ІІІ Порядку № 4, для виплати одноразової грошової допомоги у разі часткової втрати працездатності без визначення інвалідності чи в разі визначення інвалідності поліцейський подає фінансовому підрозділу: 1) заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв’язку з установленням втрати працездатності чи інвалідності; 2) довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

До заяви додаються копії, які звіряються з оригіналом документа: 1) довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; 2) постанови відповідної ВЛК щодо встановлення причинного зв’язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; 3) акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) поліцейського, зокрема про те, що воно не пов’язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп’яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; 4) сторінок паспорта з даними про прізвище, ім’я та по батькові і місце реєстрації; 5) документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідний контролюючий орган і має відповідну відмітку в паспорті).

Згідно з п. 1, 2 розділу IV Порядку №4, фінансові підрозділи в десятиденний строк з дня реєстрації документів готують висновок про призначення одноразової грошової допомоги, форма якого наведена у додатку 2.

Висновок про призначення одноразової грошової допомоги складається працівником фінансового підрозділу і підписується керівником фінансового підрозділу та керівником підрозділу, де проходить (проходив) службу поліцейський.

Висновок про призначення одноразової грошової допомоги затверджує/відмовляє: в апараті Національної поліції - Голова Національної поліції України або особа, на яку покладено виконання таких функцій; у міжрегіональних органах Національної поліції - начальник органу або особа, на яку покладено виконання таких функцій; у головних управліннях Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, областях, місті Києві-начальник Головного управління Національної поліції або особа, на яку покладено виконання таких функцій.

Керівник Національної поліції (міжрегіонального, територіального органу поліції) у п’ятнадцятиденний строк приймає рішення про призначення виплати одноразової грошової допомоги, у якому проходив (проходить) службу поліцейський, шляхом видання наказу про виплату такої допомоги, а в разі відмови - письмовим повідомленням осіб із зазначенням мотивів відмови.

Колегія суддів зазначає, що ст. 101 Закону України «Про Національну поліцію» визначено вичерпний перелік випадків, за яких призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, зокрема, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність, часткова втрата працездатності без визначення інвалідності поліцейського є наслідком учинення ним діяння, яке є кримінальним або адміністративним правопорушенням, учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, який доведений судом), подання особою свідомо неправдивої інформації про призначення і виплату одноразової грошової допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, керівником Національної поліції рішення про призначення виплати позивачу одноразової грошової допомоги чи про відмову у її виплаті згідно з Порядком № 4 не приймалось, а листом № 340/05/3-2017 від 13.06.2017 було тільки повідомлено позивача про відсутність підстав для призначення йому одноразової грошової допомоги з посиланням на п. а ч. 1 ст. 101 Закону України «Про національну поліцію».

Колегія суддів вважає, що посилання апелянта на висновок службової перевірки від 16.12.1999 та свідоцтво про хворобу № 45, якою ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності, як на відмову для призначення такої одноразової грошової допомоги є помилковим, з огляду на наступне.

Згідно ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Відповідно до ст. 222 цього Кодексу (яка була чинною станом на 11 грудня 1999 року), від імені органів внутрішніх справ (міліції) розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення за правопорушення, передбачені ст.124 (порушення водіями транспортних засобів правил дорожнього руху, крім передбачених статтею 123, частинами першою або другою статті 130 цього Кодексу, що спричинили пошкодження транспортних засобів, вантажів, шляхів, шляхових та інших споруд чи іншого майна) мають право начальник або заступник начальника відділення (відділу, управління, Головного управління) Державної автомобільної інспекції, начальник або заступник начальника відділу (управління, Головного управління) дорожньої міліції, командир або заступник командира окремого підрозділу дорожньо-патрульної служби. В разі відсутності у відділі внутрішніх справ виконавчого комітету районної, міської, районної в місті ОСОБА_2 народних депутатів відділення (відділу) Державної автомобільної інспекції зазначені справи розглядаються начальником або заступником начальника відділу внутрішніх справ.

Як вірно було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, у матеріалах справи відсутня постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП, чи будь-якою іншою статтею цього Кодексу в порядку, встановленому законом, який був чинним станом на 11.12.1999.

Колегія суддів також вважає помилковим посилання апелянта на те, що за вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді усної догани відповідно до Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ Української РСР, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази, а твердження апелянта не може ґрунтуватися лише на припущеннях. Крім того, дисциплінарна відповідальність є іншим самостійним видом юридичної відповідальності.

У силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Колегія суддів також зазначає, що відповідачем, на виконання вимог ч. 2 ст.77 КАС України, не надано до суду належних, достовірних та достатніх доказів правомірності відмови позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку з інвалідністю.

З урахуванням викладеного вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про зобов’язання відповідача скласти висновок про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв’язку з втратою працездатності, зобов’язати прийняти рішення про призначення виплати йому одноразової грошової допомоги у зв’язку з втратою працездатності та виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв’язку з втратою працездатності.

Згідно ч.1 ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному з’ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, прийнята відповідно до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 229, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Тернопільській області залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 листопада 2017 року по справі № 607/7939/17 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя ОСОБА_2 судді ОСОБА_3 ОСОБА_4 Повне судове рішення складено 15.02.2018.