Постанова № 72285558, 13.02.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2018 рокуЛьвів№ 876/12432/17

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Гінди О.М., Рибачука А.І.,

за участі секретаря Андрушківа І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Рона» на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року (суддя – Матуляк Я.П., м. Івано-Франківськ) про відмову в задоволенні заяви про роз’яснення судового рішення у справі за адміністративним позовом Офісу великих платників ДФС до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Рона» про стягнення податкового боргу в сумі 1 417 810,46 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Рона» 16 листопада 2017 року звернулося до Івано-Франківського окружного адміністративного суду із заявою про роз’яснення постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2017 року у справі за адміністративним позовом Офісу великих платників ДФС до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Рона» про стягнення податкового боргу в сумі 1 417 810,46 грн. Товариство просило роз’яснити зміст постанови в частині встановленого судом способу виконання судового рішення, а саме чи можливо провести таке стягнення, окрім стягнення із розрахункових рахунків у фінансових установах, які обслуговують відповідача, та за рахунок належних йому готівкових коштів, також шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі і перерахунку коштів, які обліковуються від проведених прилюдних торгів на рахунку Івано-Франківського міського відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області та іншими способами, що встановлені Законом України «Про виконавче провадження» .

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року у справі №809/1184/17 в задоволенні заяви про роз’яснення судового рішення відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, ТОВ оскаржило її в апеляційному порядку. У поданій апеляційній скарзі покликається на положення ст.170 Кодексу адміністративного судочинства (в редакції, чинній на час подання апеляційної скарги), за змістом якої у випадку, якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або державного виконавця ухвалою роз’яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту. Просить оскаржувану ухвалу скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для роз’яснення постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2017 року у справі №809/1184/17.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши доводи заяви наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні заяви про роз’яснення судового рішення, суд першої інстанції вказав, що постанова Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2017 року у справі №809/1184/17 є зрозумілою, а подана заява не підлягає до задоволення. Окрім цього, суд звернув увагу на той факт, що у разі відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом виданим судом, рішення про порядок і спосіб виконання постанови суду, приймається безпосередньо особою, яка проводить таке виконання, у відповідності до вимог Закону №1404-VIII.

Суд апеляційної інстанції вважає такі висновки суду першої інстанції вірними та цілком обґрунтованими з огляду на наступне.

Згідно із ч.1 ст.170 КАС України (в редакції, чинній на час постановлення рішення судом першої інстанції), якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або державного виконавця ухвалою роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.

Роз'яснення судового рішення є за своєю суттю одним із способів усунення його недоліків, але без виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом, та зумовлено нечіткістю судового рішення за змістом, коли таке є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, що будуть здійснювати його виконання.

Конкретного і вичерпного переліку критеріїв для визначення рішення незрозумілим правова норма не містить.

Водночас, ясність судового рішення полягає у логічному, чіткому, переконливому і зрозумілому викладенні змісту рішення. Вимога логічності, зокрема, передбачає, що текст рішення має відображати причинно-наслідкові зв'язки у межах речення чи всього документу. Зокрема, мотивувальна частина рішення має відповідати його резолютивній частині. Невизначеність судового рішення означає, що таке рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час виконання.

Недотримання цих вимог може ускладнити або взагалі унеможливити виконання рішення суду, а тому роз'ясненню підлягають рішення суду у разі, якщо без такого роз'яснення їх важко виконати, оскільки високою є ймовірність неправильного виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення.

Згідно з п.19 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №7 від 20.05.2013 «Про судове рішення в адміністративній справі», за правилами статті 170 КАС України роз'яснення судового рішення можливе тоді, коли воно є незрозумілим. В ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.

Таким чином, роз'яснення судового рішення є за своєю суттю одним із способів усунення його недоліків, зміна форми його викладення таким чином, щоб ті частини судового рішення, які викликають труднощі для розуміння, були висвітлені ясніше та зрозуміліше, однак без виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом. Тобто процесуальна процедура роз'яснення судового акта виключає можливість будь-яким чином змінювати зміст цього судового рішення.

Постановляючи рішення у справі за адміністративним позовом Офісу великих платників ДФС до ТОВ про стягнення податкового боргу в сумі 1 417 810,46 грн, суд першої інстанції виходив із того, що 1 052 410 грн. 46 коп. штрафних санкцій, нарахованих за порушення граничного терміну реєстрації податкових накладних з податку на додану вартість та 365 400 грн. 00 коп. штрафних санкцій, нарахованих за неподання звіту про контрольовані операції з імпорту в 2015 році утворюють податковий борг ТОВ в загальному розмірі 1 417 810 грн. 46 коп., який ним не сплачено.

Проаналізувавши обставини справи, суд першої інстанції дійшов висновку про підставність позовних вимог Офісу великих платників ДФС та позов останнього задовольнив. Постановив стягнути з ТОВ заборгованість в розмірі 1 417 810 грн. 46 коп. з розрахункових рахунків у фінансових установах, які обслуговують дане підприємство, та за рахунок належних йому готівкових коштів.

Як вбачається зі змісту заяви про роз’яснення судового рішення, така подана у зв’язку з тим, що ТОВ не зрозуміло, чи є можливим стягнення податкового боргу із ТОВ, крім способів встановлених судом першої інстанції, іншими способами, такими як: шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі, чи шляхом перерахунку коштів від прилюдних торгів, які обліковуються на рахунку Івано-Франківського міського відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області а також іншими способами, встановленими Законом №1404-VIII.

Суд апеляційної інстанції оцінивши в сукупності вищевикладені обставини, приходить до висновку про відсутність обґрунтованих підстав для задоволення заяви про роз’яснення судового рішення, оскільки постанова Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2017 року у справі №809/1184/17 викладена із дотриманням вимог ст.ст.161-163 КАС України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції), її мотивувальна і резолютивна частини є зрозумілими для виконання і задоволені вимоги не потребують роз’яснення.

Водночас, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на ч.3 ст.33 Закону №1404-VIII, за змістом якої за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Тобто, вищезазначеними нормами закріплено право особи, яка бере участь у справі звернутись до суду із заявою про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. При цьому, визначальною умовою такого звернення є набрання відповідним судовим рішенням законної сили.

Відтак, апеляційний суд вважає, що резолютивна частина постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2017 року у справі №809/1184/17 є чіткою та цілком зрозумілою, містить чітке визначення способів виконання судового рішення, тому підстави для його роз’яснення відсутні. У випадку виникнення обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи має право звернутися до суду із заявою про встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Окрім цього, щодо вимоги апелянта про скасування ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року про відмову в задоволенні заяви про роз’яснення судового рішення та направлення справи до цього суду для роз’яснення постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2017 року у справі №809/1184/17, то суд апеляційної інстанції наголошує, що останній не наділений такими повноваженнями у відповідності до вимог чинного законодавства.

Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ч.3 ст.243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Рона» залишити без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня ухвалення судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_1 судді ОСОБА_2 ОСОБА_3 Повне судове рішення складено 15 лютого 2018 року.