Постанова № 72285535, 15.02.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2018 рокуЛьвів№ 876/12033/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Яворського І.О.,

суддів: Кухтея Р.В., Носа С.П.

секретаря судового засідання Сідельник Г.М.

з участю осіб:

позивача по справі: представника ОСОБА_1

відповідача по справі: представника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду, ухвалену суддею Гуликом А.Г. 20 листопада 2017 року у м. Львові в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоресурс-монтаж» до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Енергоресурс-монтаж» звернулося з позовом в суд до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0010971414 та №0010981414 від 03.07.2017 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що реальність правовідносин з контрагентом товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Запоріжжя-Буд» підтверджується договорами, укладеними належним чином та у відповідній формі; наявністю первинної документації за господарськими операціями з контрагентом; рухом активів в процесі здійснення господарських операцій. Також вказує, що в акті перевірки податковий орган не навів будь-яких фактів щодо визнання первинних документів, поданих позивачем під час перевірки, недійсними. Крім того, позивач зазначає, що на момент вчинення дій, визначених у договорах, сторони були зареєстровані у визначеному законом порядку.

В запереченні на позов представник відповідача зазначає, що за результатами аналізу податкової інформації щодо ТзОВ «БК «Запоріжжя-Буд» встановлено недостатню кількість штатних працівників, які працюють у ТзОВ «БК «Запоріжжя-Буд», для виконання робіт за договором субпідряду, укладеним з позивачем. Відповідач вважає, що ТзОВ «БК «Запоріжжя-Буд» не могло здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, відсутності необхідних транспортних засобів, недостатньої чисельності трудових ресурсів, необхідних для здійснення робіт за договором субпідряду.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року в справі №813/2583/17 адміністративний позов було задоволено. Суд першої інстанції виходив з мотивів, що позивачем доведено реальність господарської операції на користь управління капітального будівництва Запорізької ОДА з залученням субпідрядника ТзОВ «БК «Запоріжжя-Буд».

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням Головним управлінням ДФС у Львівській області подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року в справі №813/2583/17 та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом норм матеріального права та неправильне встановлення фактичних обставин справи та виходить з аналогічних мотивів, які наведені в запереченні на позовну заяву.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергоресурс-монтаж» подано відзив на апеляційну скаргу, де зазначає, що висновки, щодо порушення товариством норм податкового законодавства ґрунтуються на припущеннях скаржника та з порушенням принципу індивідуальної відповідальності.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.

Відповідач провів позапланову виїзну документальну перевірку ТзОВ «Енергоресурс-монтаж» з питань проведення взаємовідносин з ТзОВ «БК «Запоріжжя-Буд» за грудень 2016 року, за результатами якої складено акт від 09.06.2017 року №727/13-01-14-14/1415660.

Перевіркою встановлено порушення:

- п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, внаслідок чого занижено податок на прибуток по взаєморозрахунках з ТзОВ «БК «Запоріжжя-Буд» за грудень 2016 року на суму 137 709грн.;

- п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, що призвело до заниження суми податкових зобов’язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за грудень 2016 року на суму 153 010грн.

На підставі акта перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 03.07.2017 року:

- №0010971414, яким збільшено суму грошового зобов’язання позивача з податку на прибуток приватних підприємств на суму 206 563,5грн., в тому числі 137 709грн. за основним зобов’язанням та 68 854,5грн. за штрафними санкціями;

- №0010981414, яким збільшено суму грошового зобов’язання позивача з податку на додану вартість на суму 229515грн., в тому числі 153010грн. за основним зобов’язанням та 76 505грн. за штрафними санкціями.

Правові підстави віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту визначено статтею 198 Податкового кодексу України, пунктом 198.1 якої передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку,' уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктами 198.2 та 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Відповідно до ст. 134 ПК України, у цьому розділі (розділ«Податок на прибуток підприємств» ПК України) об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі с. ст. 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі ст. ст. 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених ст. 152 цього Кодексу.

Згідно пп.4.1.27 п.4.1 ст. 4 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником);

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Таким чином, формування податкового кредиту для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на додану вартість чи визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток має бути фактично здійснене і підтверджене належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість та податку на прибуток є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на додану вартість чи податком на прибуток навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між позивачем та управлінням капітального будівництва Запорізької облдержадміністрації укладено договір підряду на будівництво від 26.08.2011 року №26/11, відповідно до умов якого замовник (управлінням капітального будівництва Запорізької ОДА) доручає, а підрядник (позивач) забезпечує відповідно до проектної документації та умов договору виконання будівельно-монтажних робіт з нового будівництва на полігоні для поховання твердих побутових відходів в місті Камянка-Дніпровська Запорізької області.

18.05.2016 між позивачем (генпідрядник) та ТзОВ «БК «Запоріжжя-Буд» (субпідрядник) укладено договір субпідряду на будівництво №18-05/16, відповідно до умов якого генпідрядник доручає, а субпідрядник забезпечує відповідно до проектної документації та умов договору виконання будівельно-монтажних робіт з нового будівництва.

Крім того, між позивачем та ТзОВ «БК ««Запоріжжя-Буд» укладено договір №18/16 від 18.05.2016 року про надання генпідрядних послуг ТзОВ «Енергоресурс-монтаж», ТзОВ «БК «Запоріжжя-Буд» відповідно до договору субпідряду №18-05/16 від 18.05.2016 року по об’єкту «Будівництво полігону для поховання твердих побутових відходів в м. Камянка-Дніпровська Запорізької області».

На підтвердження реальності господарських відносин з ТзОВ «БК «Запоріжжя-Буд» позивач надав суду копії таких документів: договори від 26.08.2011 року №26/11, від 18.05.2016 року №18-05/16, №18/16 від 18.05.2016 року, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2016 року, акти приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2016 року №12- №17, баланс (звіт про фінансовий стан) на 31.12.2017 року.

Факт виконання будівельних робіт за договором від 26.08.2011 №26/11 підтверджується фотографіями об’єкта будівництва «Будівництво полігону для поховання твердих побутових відходів в м. Камянка-Дніпровська Запорізької області».

Суд враховує, що ТзОВ «БК «Запоріжжя-Буд» отримало ліцензію від 21.03.2016 №11-Л на здійснення господарської діяльності з будівництва об’єктів IV і V категорії складності. Строк дії ліцензії до 21.03.2019 року.

На підтвердження правомірності віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за період, що перевірявся, позивач надав суду податкові накладні №13 від 29.12.2016 року, №12 від 29.12.2016 року, №11 від 29.12.2016 року, №10 від 29.12.2016 року, №9 від 29.12.2016 року, №8 від 29.12.2016 року, складені ТзОВ «БК «Запоріжжя-Буд», що не мають жодних недоліків та порядок їх заповнення відповідає чинному законодавству. Суми ПДВ за вказаними податковими накладними включені позивачем в податковий кредит відповідного періоду та відповідають даним податкової декларації з ПДВ.

Податкові накладні №13 від 29.12.2016 року, №12 від 29.12.2016 року, №11 від 29.12.2016 року, №10 від 29.12.2016 року, №9 від 29.12.2016 року, №8 від 29.12.2016 року, які отримані від ТзОВ «БК «Запоріжжя-Буд», внесені в реєстр податкових накладних та задекларовані в податковій звітності у відповідному звітному періоді в складі інших отриманих податкових накладних, що сторонами не заперечується.

При складенні податкової інформації податковий орган не мав жодних первинних документів щодо здійснення фінансово - господарських відносин між позивачем та його контрагентом. При цьому, використання податковим органом при складанні податкової інформації звірки даних із внутрішніх баз даних ДФС України не може слугувати достатнім доказом відсутності реальних операцій між позивачем та його контрагентом.

Відповідач стверджує, що згідно з поданими ТзОВ «БК «Запоріжжя-Буд» звітами про суми нарахованої заробітної плати застрахованим особам та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за грудень 2016 року, у вказаний період в ТзОВ «БК «Запоріжжя-Буд» працювало лише 11 осіб.

На думку відповідача, для виконання всього обсягу робіт за договором субпідряду на будівництво №18-05/16 від 18.05.2016 року, необхідно, щоб вказану роботу виконували 15 працівників (при 8-годинному робочому дні).

Проте, на думку суду, розрахунок необхідної кількості працівників для виконання певного обсягу робіт є приблизним та побудованим на припущеннях. Суд враховує те, що відповідач не досліджував можливість додаткового найму працівників.

Таким чином, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТзОВ «БК «Запоріжжя-Буд».

З наданих позивачем доказів вбачається, що відповідні договори мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки товар (роботи/послуги) передані, оплата проведена, договір виконано сторонами в повному обсязі.

З огляду на наведене, апеляційні вимоги є не аргументованими, а тому не підлягають до задоволення.

Керуючись ч.4 ст.229, ст.243, ст.308, ст.310, п.1.ч.1 ст.315, ст.316, ст.321, ст.325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року в справі №813/2583/17 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.

Головуючий суддя І.О. Яворський

Судді Р.В. Кухтей

ОСОБА_3

Повний текст виготовлено 16.02.2018 року