Постанова № 72285487, 12.02.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2018 рокуЛьвів№ 876/12118/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Обрізко І.М.

суддів Іщук Л.П., Онишкевича Т.В.

за участю секретаря судового засідання Сердюк О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Тисменицького об‘єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області на постанову Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 17 листопада 2017 року ухвалену суддею Гургула В.Б. в місті Івано-Франківськ у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Тисменицького об‘єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання рішення протиправним та спонукання до вчинення дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернуся з адміністративним позовом до Тисменицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання протиправною відмови відповідача у здійсненні йому перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з врахуванням суми допомоги на оздоровлення на підставі довідки Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.09.2017 року № 44 та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок, нарахувати та виплачувати йому щомісячне довічне грошове утримання з врахуванням допомоги на оздоровлення на підставі зазначеної довідки без обмеження граничного розміру, з урахуванням раніше виплачених сум. Крім того просить стягнути на його користь сплачений судовий збір, в розмірі 640,00 грн., за рахунок бюджетних асигнувань Тисменицького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області.

В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що зміст матеріальної допомоги полягає у виплаті грошових коштів. Виплата сум грошової допомоги здійснювалась позивачу систематично та включена в оподаткований дохід, а тому матеріальна допомога на оздоровлення є складовою системи оплати праці.

Постановою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 17 листопада 2017 року позовні вимоги задоволено. Суд зазначив, що матеріальна допомога є складовою системи оплати праці судді виходячи зі ст.ст. 1,2 ЗУ (Закону України) «Про оплату праці», п. 2.3.3 Інструкції № 5 «Зі статистики заробітної плати», матеріальна допомога відноситься до заохочувальних та компенсаційних виплат і входить до складу фонду оплати праці. Також, подібне передбачено в довідці про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, що затверджено постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 року № 3-1 в Додатку № 2 до Порядку надання документів для призначення і виплати щомісячного грошового утримання суддям у відставці органами ПФУ.

Також виходячи з системного аналізу ЗУ «Про пенсійне забезпечення», ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії навіть незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, сторона відповідача подала апеляційну скаргу, в якій вказується на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та постановити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги сторона відповідача покликається на те, що Розділом ІІ постанови Правління ПФУ від 20.03.2017 року № 5-1 «Про внесення змін до постанови Правління ПФУ від 25.01.2008 року № 3-1» передбачено, що звернення за подібним перерахунком проводиться у разі зміни розміру складових суддівської винагороди. Довідка про суддівську винагороду не включає матеріальної допомоги на оздоровлення, так як така не відноситься до складових суддівської винагороди.

Також, місцевий суд справу відкрив у скороченому провадженні і не відреагував на заперечення проводити розгляд справи у загальному провадженні. Порушено вимоги ст. 49 КАС України, позаяк справу розглянуто без відповідача та без належного повідомлення.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, приходить до наступного.

Судом встановлено, що постановою Верховної Ради України від 22 вересня 2016 року №1600-VІІІ, ОСОБА_1 звільнено з посади судді Івано-Франківського окружного адміністративного суду у зв’язку з поданням заяви про відставку. Наказом голови суду №115-ОС від 3 жовтня 2016 року він відрахований зі штату суду.

З 6 жовтня 2016 року позивач перебуває на обліку у Тисменицькому об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Івано-Франківської області, як суддя у відставці та отримує щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 90% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді.

При визначенні розміру довічного грошового утримання, відповідачем не було безпідставно враховано, на думку позивача, дохід у вигляді допомоги на оздоровлення, яку він отримував і з якої роботодавцем стягнуто та перераховано обов'язкові платежі, в тому числі і пенсійні внески.

28 вересня 2017 року позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок раніше призначеного йому щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням отриманої ним допомоги на оздоровлення, в розмірі посадового окладу 14500.00грн, долучивши довідку Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.09.2017 року № 44.

Листом за підписом першого заступника начальника Тисменицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області від 24.10.2017 року № 3834/03.2 ОСОБА_1 повідомлено про відмову у проведенні перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання, з огляду на те, що матеріальна допомога не є складовою суддівської винагороди, тому врахувати її в суму заробітної плати для обчислення щомісячного довічного утримання немає підстав.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402) суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

За унормуванням ч. 1 ст. 137 Закону № 1402 до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:

1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України;

2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Згідно п. 25 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402 право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Пунктом 11 розділу XIII Перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

Частиною 1 ст. 133 Закону № 1402 визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України «Про Конституційний Суд України» та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 2 ст. 133 вказаного Закону суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за:

1) вислугу років;

2) перебування на адміністративній посаді в суді;

3) науковий ступінь;

4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Довідка Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року (на підставі якої позивач вважає за необхідне перерахувати йому довічне утримання) включає інші виплати, а саме матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі 14 500,00 грн. (а.с. 7).

Колегія суддів вказує на те, що в даному випадку спеціальним законом визначено склад суддівської винагороди, який застосовується при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці до якого не входить матеріальна допомога на оздоровлення, компенсаційні виплати невикористаної частини щорічної відпустки та грошова винагорода на час відпустки, відтак, в даному випадку відсутні правові підстави для перерахунку довічного грошового утримання судді з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення та компенсаційних виплат та винагороди, а отже, і підстави для задоволення позовних вимог відсутні, оскільки позивач пішов у відставку з 22.09.2016 року тоді слід застосовувати положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги являються суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також наявна невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст. 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Тисменицького об‘єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області задовольнити. Скасувати постанову Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 17 листопада 2017 року у справі № 352/1918/17 та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_2 судді ОСОБА_3 ОСОБА_4 Повне судове рішення складено 15.12.2017 року.