Постанова № 72285478, 15.02.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2018 рокуЛьвів№ 876/11629/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді – Носа С. П.,

суддів – Кухтея Р. В., Яворського І. О.;

за участю секретаря судового засідання – Гелецького П. В.;

представника позивача – ОСОБА_1;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2017 року в справі № 819/1382/17 (головуючий суддя – Мартиць О. І., судді – Дерех Н. В., Подлісна І. М., м. Тернопіль) за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної служби геології та надр України про визнання нечинними та скасування припису та наказу,-

ВСТАНОВИВ:

22 серпня 2017 року Тернопільським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної служби геології та надр України про визнання нечинними та скасування припису від 07 жовтня 2016 року № 572-16/02, виданий від імені Державної служби геології та надр України головним спеціалістом Західного міжрегіонального відділу департаменту Держгеоконтролю України ОСОБА_3 фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2; наказу голови Державної служби геології та надр України від 16 грудня 2016 року № 491, яким у зв’язку із наведеними в приписі від 07 жовтня 2016 року № 572-16/02 порушеннями закону зупинено дію виданого фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 спеціального дозволу на користування надрами.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивачем – фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови було порушено норми матеріального та процесуального права.

Представник позивача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги підтримав та просить таку задовольнити.

Представник відпровідача у судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового засідання, що відповідно до частини другої статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи за його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, постанову суду першої інстанції скасувати, а позов залишити без розгляду з таких підстав.

Встановлено, що 04 серпня 2015 року фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 надано спеціальний дозвіл на користування надрами № 6073 з метою видобування вапняків, придатних для виробництва щебеню та каменю бутового та одночасно укладено угоду про умови користування надрами з метою видобування корисних копалин № 6073.(а.с.11-18)

Західним міжрегіональним відділом Департаменту державного геологічного контролю Державної служби геології та надр України, на підставі направлення на проведення перевірки від 30 вересня 2016 року № 549-16/02, наказів № 312 від 19 вересня 2016 року «Про затвердження Плану проведення перевірок надрокористувачів у ІV кварталі 2016 року» № 323 «Про проведення планових перевірок надрокористувачів у ІV кварталі 2016 року», у період з 03 вересня 2016 року по 07 вересня 2016 року проведено планову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері видобування корисних копалин (металічні руди, неметалічні корисні копалини, горючі тверді корисні копалини) фізичної особи-підприємця ОСОБА_2.

За наслідками проведеної планової перевірки складено акт перевірки № 02-02/07/2016-24/п (134) від 07 жовтня 2016 року, яким встановлено ряд порушень.

У зв'язку із зазначеними обставинами Західним міжрегіональним відділом Департаменту державного геологічного контролю Державної служби геології та надр України від 07 жовтня 2016 року складено припис № 572-16/02, в якому вказано позивачу у строк до 07 листопада 2016 року усунути зазначені порушення вимог законодавства у сфері надрокористування та подати в письмовій формі до Західного міжрегіонального відділу Департаменту державного геологічного контролю Держгеонадр України матеріали, які підтверджують факт усунення порушень.

25 листопада 2016 року Західним міжрегіональним відділом Департаменту державного геологічного контролю Державної служби геології та надр України направлено на адресу Держгеонадр України подання № 708-16/02 на зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами № 6073 від 04 серпня 2015 року та зазначено, що позивачем не надано матеріалів, які підтверджують факт усунення порушень вимог законодавства у сфері надрокористування.

Наказом Державної служби геології та надр України від 19 грудня 2016 року № 491 зупинено дію спеціального дозволу на користування надрами № 6073 від 04 серпня 2015 року.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції зазначив, що враховуючи правомірність припису № 572-16/02 від 07 жовтня 2016 року та невиконання його умов ОСОБА_2, відповідачем правомірно винесено наказ № 491 від 19 грудня 2016 року про зупинення спеціального дозволу на користування надрами № 6073 від 04 серпня 2015 року.

Проте, колегія суддів вважає, що до таких висновків суд першої інстанції дійшов з неповним з’ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до статті 99 КАС України (у редакції, чинній на час звернення до суду) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Під строком звернення до адміністративного суду розуміється строк, протягом якого особа має право звернутися з адміністративним позовом і розраховувати на одержання судового захисту. Дотримання цього строку є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин, запобігає зловживанням, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності та неостаточності у відносинах.

Згідно з статтею 100 КАС України (в редакції, чинній на час звернення до суду та прийняття рішення) адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення цього строку, про що постановляється ухвала.

Встановлено, що оскаржуваний припис від 07 жовтня 2016 року № 572-16/02, виданий від імені Державної служби геології та надр України головним спеціалістом Західного міжрегіонального відділу департаменту Держгеоконтролю України ОСОБА_3 фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 позивачем було отримано відразу ж після його винесення 07 жовтня 2016 року, про що він підписався в самому ж приписі (а.с. 20), про наказ голови Державної служби геології та надр України від 16 грудня 2016 року № 491, яким у зв’язку із наведеними в приписі від 07 жовтня 2016 року № 572-16/02 порушеннями закону зупинено дію виданого фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 спеціального дозволу на користування надрами позивачу повідомлено листом Держгеонадр від 27 грудня 2016 року № 24364/13/14-16, який отримано позивачем згідно рекомендованого повідомлення 04 січня 2017 року.

Суд звертає увагу на те, що законодавче обмеження строку оскарження рішення суб’єкта владних повноважень, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після спливу таких строків відносини вважаються стабільними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду, як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де ОСОБА_4 Каванілес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45).

Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

У рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25 січня 2000 року, пункт 33).

В контексті наведених рішень Європейського суду з прав людини, суд апеляційної інстанції України звертає увагу на те, що позовну заяву про скасування припису від 07 жовтня 2016 року № 572-16/02 та наказу голови Державної служби геології та надр України від 16 грудня 2016 року № 491 подано лише 22 серпня 2017 року, тобто після спливу шестимісячного строку на їхнє оскарження.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що позовні вимоги необхідно залишити без розгляду, у зв’язку з пропуском строку звернення до суду, та ненаданням доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду.

Частиною першою статті 319 КАС України передбачено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду з підстав, встановлених статтею 240 цього Кодексу.

Відповідно до пункту восьмого частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, зокрема з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Згідно із частиною третьою статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

За наведених обставин апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, а тому постанова суду підлягає скасуванню, а адміністративний позов – залишенню без розгляду.

Керуючись ст.ст. 123, 229, 240, 308, 310, 315, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 – задовольнити частково.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2017 року в справі № 819/1382/17 – скасувати.

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної служби геології та надр України про визнання нечинними та скасування припису та наказу – залишити без розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

На постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_5 судді ОСОБА_4 ОСОБА_6 Повне судове рішення складено 16 лютого 2018 року.