Постанова № 72285463, 13.02.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2018 рокуЛьвів№ 876/461/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

за участю секретаря судового засідання Андрушківа І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України та Одеської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,-

суддя (судді) в суді першої інстанції - Мартинюк В.Я.,

час ухвалення рішення - 10:50:26,

місце ухвалення рішення - м. Львів,

дата складання повного тексту рішення - 12 грудня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

18 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України та Одеської митниці Державної фіскальної служби, в якому просив: визнати протиправним і скасувати наказ від 06.02.2012 року за №246-к; поновити на посаді заступника начальника митного поста «Одеса-порт» Одеської митниці ДФС, що є правонаступником Південної митниці або на іншій рівнозначній посаді та стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу з дати звільнення і до моменту поновлення на роботі.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що оскаржуваний наказ є незаконним та необгрунтованим. Вважає, що відповідачі не дочекавшись встановлення факту про наявність чи відсутність у його діях протиправних діянь, незаконно прийняли оскаржуваний наказ. Крім того просить суд поновити пропущений строк звернення до суду, оскільки вважає, що даний строк пропущений ним з поважних причин. Так, позивач стверджує, що у день набрання законної сили ухвалою Суворовського районного суду м.Одеси у справі №523/7041 він усвідомив, що в його діях відсутні будь-які порушення закону, і як наслідок відповідачі не повинні були приймати оскаржуваний наказ щодо нього. З цього моменту позивач скористався правом на судовий захист свого порушеного права у місячний термін, як передбачено ст.99 КАС України, чинній на момент звернення до суду.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року адміністративний позов залишено без розгляду. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позивач пропустив строк звернення до суду, не довівши суду поважність причин його пропуску.

Ухвалу в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1, вважає її незаконною та необґрунтованою, просить ухвалу скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що з моменту набрання законної сили ухвалою Суворовського районного суду м.Одеси у справі №523/7041 він усвідомив, що в його діях відсутні будь-які порушення закону та скористався правом на судовий захист свого порушеного права у місячний термін, як передбачено ст.99 КАС України. Крім того, зазначає, що на момент звернення до суду відповідачами не видано йому ні копії наказу, ні трудової книжки. Вважає, що причини пропуску строку звернення до адміністративного суду є поважними.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та представника відповідачів, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, наказом Державної митної служби України від 06.02.2012 року за №246-к припинено 06.02.2012 року перебування на державній службі в митних органах України ОСОБА_1 заступника начальника митного посту «Одеса-порт» Південної митниці за порушення Присяги державних службовців, відповідно до п.6 ч.1 ст.30 Закону України «Про державну службу».

18 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України та Одеської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним і скасування такого наказу.

Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції прийшов до висновку про залишення позовної заяви без розгляду, у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду та відсутністю поважних причин пропуску цього строку.

Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч.1, 2 статті 99 КАС України (тут і далі - в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин та подання позовної заяви) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

В силу вимог ч.3 статті 99 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Згідно статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

При цьому, у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, якими визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс та інші проти Великобританії, рішення від 22 жовтня 1996 року, справа Девеер проти Бельгії, рішення від 27 лютого 1980 року).

В той же час, колегія суддів звертає увагу, що згідно із висновками, викладеними у п.п.23, 25 Рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України», суд зобов'язаний надавати відповідь на кожен з специфічних, доречних та важливих доводів заявника, а також давати обґрунтування своїх рішень.

У рішенні по справі «Іліан проти Туреччини» ЄСПЛ зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду, у зв'язку з пропуском строку звернення, повинно застосовуватись з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

З матеріалів справи слідує, що наказом Державної митної служби України від 06.02.2012 року за №246-к припинено 06.02.2012 року перебування на державній службі в митних органах України ОСОБА_1 заступника начальника митного посту «Одеса-порт» Південної митниці за порушення Присяги державних службовців, відповідно до п.6 ч.1 ст.30 Закону України «Про державну службу».

Разом з тим, за захистом своїх прав ОСОБА_1 звернувся до суду лише 18 жовтня 2017 року (а.с.3).

В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду з позовом ОСОБА_1 зазначає, що був позбавлений можливості вчасно оскаржити спірний наказ, оскільки стосовно нього тривало кримінальне провадження № 42015160000000859 за обвинуваченням у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого статтею ч.3 ст.364 Кримінального кодексу України.

Позивач також стверджує, що про порушення прав йому стало відомо лише після постановлення Суворовським районним судом м. Одеси ухвали від 05.09.2017 року у справі № 523/7041/17, що набрала законної сили 13.09.2017 року, якою було закрито кримінальне провадження № 42015160000000859 за обвинуваченням ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 ч. 3 Кримінального кодексу України, за відсутністю в його діяннях складу злочину у зв'язку із декриміналізацією злочинного діяння.

Визнаючи причини пропуску строку звернення до суду неповажними та залишаючи з цих підстав позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції, на думку колегії суддів, вірно виходив з того, що позивачем не вказано обставини, які перешкоджали своєчасно звернутись до суду.

Зрештою, в процесі апеляційного розгляду представник позивача не заперечував тієї обставини, що позивач був обізнаний про своє звільнення, проте вважав, що тільки після закінчення розгляду кримінальної справи у нього виникне право на звернення до суду з позовом про поновлення на роботі.

Колегія суддів вважає вірними об'єктивні висновки суду першої інстанції та зазначає, що позивач не довів, що наявність відкритого кримінального провадження та тривалий розгляд справи в суді створювало для нього перешкоди для вжиття необхідних, на його думку, юридичних заходів захисту трудових прав.

Стосовно доводів апелянта про те, що на його адресу не надходили ні копія відповідного наказу про звільнення, ні трудова книжка, то колегія суддів вважає, що такі спростовуються матеріалами справи, а саме листом Південної митниці від 07.02.2012 року № 12/28-01/1862, яким ОСОБА_1 було повідомлено про його звільнення та запропоновано прибути до відділу кадрової роботи Південної митниці для отримання трудової книжки. Крім цього, відповідач переконливо спростовує в цій частині доводи позивача тим, що після звільнення з-під варти ОСОБА_1 протягом більш як 5 років не здійснив жодної спроби вийти на роботу.

Пояснення представника апелянта про те, що з 03.02.2012 року по 20.08.2012 року ОСОБА_1 перебував під вартою, що унеможливило його вчасне звернення до суду, на переконання колегії суддів також не спростовує факту пропуску строку звернення до суду.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про залишення позовної заяви без розгляду з огляду на те, що позивачем не було надано доказів, які б вказували на існування поважних причин пропуску строку звернення до суду.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції постановив ухвалу з додержанням норм процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану ухвалу слід залишити без змін.

Керуючись ст. 160, ст. 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст. 199, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 813/3695/17 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її проголошення, а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. Б. Заверуха судді О. М. Гінда В. В. Ніколін Повне судове рішення складено 15 лютого 2018 року.