Постанова № 72285460, 14.02.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2018 рокуЛьвів№ 876/12122/17Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Гудима Л.Я., Судової-Хомюк Н.М.

за участі секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області,

на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 жовтня 2017 року (суддя – Подзіров А.О., час ухвалення – 12:09 год., місце ухвалення – м. Луцьк, дата складання повного тексту – 30 вересня 2017 року),

в адміністративній справі №161/11525/17 за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області до ОСОБА_1 примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_2,

про визнання дій неправомірними, скасування постанови про накладення штрафу,

встановив:

У липні 2017 року позивач ГУ ПФУ у Волинській області звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача ОСОБА_1 примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Волинській області, в якому просив: 1) визнати неправомірними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Волинській області ОСОБА_3 щодо винесення постанови від 14.07.2017 р. про накладення штрафу на позивача у розмірі 5100 грн. за невиконання рішення суду по виконавчому провадженню ВП №53283427 з примусового виконання виконавчого листа №2а-5042/09/0308, виданого 28.11.2014 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області; 2) скасувати постанову від 14.07.2017 р. про накладення штрафу на позивача у розмірі 5100 грн. за невиконання рішення суду по виконавчому провадженню ВП №53283427 з примусового виконання виконавчого листа №2а-5042/09/0308, виданого 28.11.2014 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області.

Відповідач позову не визнав, у суді першої інстанції подав заперечення, просив у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. Крім того, відповідач просив суд замінити відповідача – ОСОБА_1 примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Волинській області на належного відповідача – Управління ДВС ГТУЮ у Волинській області.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26.09.2017 року залучено ОСОБА_2 до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Третя особа ОСОБА_2 із позовними вимогами не погодився, у суді першої інстанції подав письмове пояснення, просив у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25.10.2017 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_3 від 14 липня 2017 р. ВП №53283427 про накладення штрафу. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

З цією постановою суду першої інстанції від 25.10.2017 року не погодився відповідач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржена постанова суду прийнята з порушенням норми матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що оскаржена позивачем постанова від 14.07.2017 р. про накладення штрафу в розмірі 5100 грн. є законною і обґрунтованою, винесена в межах повноважень та відповідно до норм ЗУ «Про виконавче провадження». Підставою для винесення цієї постанови було невиконання позивачем у визначений строк рішення суду по виконавчому провадженню ВП №53283427 з примусового виконання виконавчого листа №2а-5042/09/0308, виданого 28.11.2014 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області, щодо здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_2. Крім того, апелянт зазначає, що згідно ч.3 ст.181 КАС України, відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби. Тому, відділ примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Волинській області є неналежним відповідачем у даній справі, що відповідно до ст.2 КАС України є підставою для відмови у задоволенні позову. Суд першої інстанції не здійснив заміни неналежного відповідача, хоча про необхідність такої заміни відповідач вказував у запереченні на адміністративний позов.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржену постанову суду від 25.10.2017 р. в частині задоволених позовних вимог та прийняти нову постанову суду, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач апеляційної скарги не визнав, суду апеляційної інстанції подав відзив, просить оскаржену постанову суду залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи та їх представників, які з’явились в засідання суду апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід задоволити, з врахуванням наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Луцьким міськрайонним судом Волинської області 28.11.2014 року видано виконавчий лист №2а-5042/09/0308 щодо виконання судового рішення про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області перерахувати ОСОБА_2 пенсію відповідно до частини 3 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з урахуванням розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, починаючи з 30.08.2007 року (а.с. 31).

На підставі заяви ОСОБА_2 від 25.01.2017 року про повторне прийняття до виконання вказаного вище виконавчого листа, постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Волинській області ОСОБА_3 від 26.01.2017 року відкрито виконавче провадження ВП №53283427 щодо виконання вказаного виконавчого листа №2а-5042/09/0308 від 28.11.2014 року про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області перерахувати ОСОБА_2 пенсію відповідно до частини 3 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з урахуванням розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, починаючи з 30.08.2007 року (а.с. 32, 9).

Цією ж постановою від 26.01.2017 року про відкриття виконавче провадження боржника зобов’язано протягом 10 робочих днів виконати рішення суду, та стягнуто з боржника виконавчий збір 12800 грн..

Листом ГУ ПФ України у Волинській області від 03.02.2017 року №661/07-38 повідомлено відділ примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Волинській області про виконання судового рішення в добровільному порядку до відкриття виконавчого провадження. Зокрема, вказано, що проведено перерахунок пенсії ОСОБА_2 за період з 30.08.2007 року по 19.06.2011 року (до часу внесення змін до законодавства), а доплату до пенсії в розмірі 48676,94 грн. включено у відомість на виплату пенсій у лютому 2017 року (а.с. 12).

Вимогою старшого державного виконавця від 21.02.2017 року за №04-35/460 визначено необхідність виконання ГУ ПФ України у Волинській області рішення суду про перерахунок пенсії ОСОБА_2 відповідно до частини 3 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з урахуванням розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, починаючи з 19.06.2011 року (а.с. 14-15).

У відповідь, листом від 02.03.2017 року за №1181/02-60-38 позивач повідомив відповідача, що у зв’язку зі зміною у правовому регулюванні, перерахунок пенсії ОСОБА_2 здійснювався до 19.06.2011 року, що відповідає правовій позиції Верховного суду України від 05.11.2013 року у справі №21-293а-13 (а.с. 16).

Оскарженою до суду постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Волинській області ОСОБА_3 від 14.07.2017 р. ВП №53283427 про накладення штрафу, за невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення суду на боржника ГУ ПФУ у Волинській області накладено штраф у розмірі 5100 грн., відповідно до статей 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження». Також зобов’язано боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів, та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення (а.с. 6).

Суд апеляційної інстанції не може погодитися з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає ЗУ від 02.06.2016 року №1404-19 «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-19).

Так, згідно ч.1 ст.1 Закону №1404-19, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону №1404-19, виконавець, ефективно, своєчасно і в повному обсязі повинен вчиняти виконавчі дії.

Статтею 26 Закону №1404-19 встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Згідно ст.63 вказаного Закону, за рішеннями, за якими боржник зобов’язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Статтею 75 Закону передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов’язує боржника виконати певні дії, виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до ч.3 ст. 181 КАС України (у редакції станом на момент прийняття оскарженого судового рішення від 27.10.2017 року), відповідачем у справах з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.

Такими органами державної виконавчої служби є: Державна виконавча служба України, до складу якої входить відділ примусового виконання рішень; управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень; районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Отже, відповідачами можуть бути лише перераховані органи державної виконавчої служби у зв'язку з тим, що структурні підрозділи органів державної виконавчої служби: відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, відділи примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі - не визначені ЗУ «Про державну виконавчу службу» як самостійні органи державної виконавчої служби, що виключає можливість їхньої участі як відповідачів у таких справах.

Крім цього, відповідно до ч.3 ст.287 КАС України (у чинній на даний час редакції), відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець.

Положеннями ст.52 КАС України (в редакції станом на момент винесення оскарженої постанови суду), передбачено, що суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Після заміни сторони, вступу третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку.

Із матеріалів адміністративної справи та змісту постанови суду від 25.10.2017 року видно, що суд першої інстанції не проводив заміни неналежного відповідача, хоча про необхідність заміни неналежного відповідача – ОСОБА_1 примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Волинській області на належного відповідача – Управління ДВС ГТУЮ у Волинській області було зазначено в запереченні на адміністративний позов.

В такій ситуації суд апеляційної інстанції також враховує, згідно частин 1, 7 ст.48 КАС України (у чинній на даний час редакції), заміна неналежної сторони у справі допускається лише судом першої інстанції. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.

Тому, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості провести заміну у справі неналежного відповідача.

Таким чином, є неможливим задоволення позовних вимог, які заявлені до неналежного відповідача, а на даній стадії адміністративного судочинства відсутні правові підстави для проведення заміни неналежного відповідача судом апеляційної інстанції.

Відповідно до п.4 ч.3 ст.317 КАС України, порушення норм процесуального права є обов’язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов’язки осіб, які не були залучені до участі у справі.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Тому, оскаржену постанову суду першої інстанції від 25.10.2017 р. слід скасувати і прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 271, 272, 287, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області – задоволити.

Постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 жовтня 2017 року в адміністративній справі №161/11525/17 за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області до ОСОБА_1 примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області про визнання дій неправомірними, скасування постанови про накладення штрафу – скасувати та прийняти нову постанову.

У задоволенні позовних вимог Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області – відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її прийняття (проголошення), а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи чи в порядку письмового провадження – протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: В.В. Гуляк

Судді: Л.Я. Гудим

ОСОБА_4