Постанова № 72285425, 15.02.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2018 рокуЛьвів№ 876/86/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Багрія В. М.,

суддів Рибачука А. І., Старунського Д. М.,

з участю секретаря судового засідання Болюк Н. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 02 листопада 2017 року у справі № 456/3791/16-а (постанова ухвалена в м. Стрию судом в складі головуючого Гулкевича О.В.) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Стрийського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Стрийського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Позивачка просила визнати протиправними дії Стрийського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області щодо припинення виплати їй пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку як матері інваліда з дитинства;

зобов’язати відповідача поновити виплату їй пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, як матері інваліда з дитинства починаючи з 01 червня 2015 року в повному обсязі з подальшою щомісячною виплатою.

Постановою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 02 листопада 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Стрийського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області щодо поновлення виплати пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, як матері інваліда з дитинства за період з 01 червня 2015 року по 05 червня 2016 року залишено без розгляду.

В задоволені позовних вимог позивачки щодо поновлення виплати пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку як матері інваліда з дитинства за період з 06 червня 2016 року відмовлено.

Постанову суду першої інстанції оскаржила ОСОБА_1, яка в апеляційній скарзі просить її скасувати та прийняти нову, якою позов задовольнити.

В апеляційній скарзі зазначає, що оскільки закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах до 01 червня 2015 року прийнятий не був, а тому з вказаної дати втратили чинність норми Закону України «Про державну службу» щодо пенсійного забезпечення і відповідно пенсії за цим Законом не призначаються. Вважає, що оскільки з 01 червня 2015 року посада, на якій вона працює, не дає права на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», у зв’язку з чим відпали підстави для невиплати їй пенсії на підставі Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги та відзив на неї, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

У справі встановлено, що ОСОБА_1 є державним службовцем та працює на посаді головного спеціаліста загального відділу по роботі із зверненнями громадян та з питань діловодства виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області.

З 11.10.2014 позивачка перебуває на обліку в Стрийському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Львівської області як отримувач пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку як мати інваліда з дитинства відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

З 01 квітня 2015 року відповідачем виплату пенсії позивачці припинено.

21.11.2016 позивачка звернулася до Стрийського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області із заявою про поновлення виплати їй пенсії з 01.06.2015.

Листом відповідача №К-77/11-22 від 25.11.2016 позивачку повідомлено про те, що оскільки вона працює на посаді головного спеціаліста загального відділу по роботі із зверненнями громадян та з питань діловодства виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області й не відноситься до категорії осіб, на яких поширюється порядок виплати пенсій, передбачений чинним законодавством України, тому з 01.04.2015 виплату пенсії їй припинено.

Відмовляючи позивачці в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки вона працює на посаді, на яку розповсюджується дія Закону України «Про державну службу», то відповідно до Закону № 213-VIII та Закону № 911-VIII в період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2016 року виплата пенсії позивачці не здійснюється, тому відповідач, припинивши з 01.04.2015 виплату пенсії позивачці діяв відповідно до вимог діючого законодавства. Крім того, враховуючи дату звернення позивачки до суду з адміністративним позовом, а саме 06 грудня 2016 року , суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині періоду з 01.06.2015 по 05.06.2016 необхідно залишити без розгляду.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції та, надаючи правову оцінку вказаним відносинам, враховує наступне.

При вирішенні справи суд першої інстанції правильно застосував вимоги ч. 1 ст. 100 КАС України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), згідно з якою адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Оскільки позивачка звернувся до суду 06.12.2016 (згідно поштового відбитку на конверті) та не навела жодних поважних причин пропуску строку звернення до суду, суд першої інстанції на законних підставах залишив без розгляду позовні вимоги за період з 01.06.2015 по 05.06.2016.

Щодо позовних вимог за період з 06.06.2016 апеляційний суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України, громадянам гарантовано право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсійне забезпечення громадян України, в тому числі порядок призначення та виплати пенсій, визначення розміру пенсії, регулюються Законами України “Про пенсійне забезпечення”, “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та іншими нормативно-правовим актами.

Згідно з статтею 1 Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування”, служба в органах місцевого самоврядування – це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Відповідно до статті 2 цього Закону, посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету. Дія цього закону не поширюється на технічних працівників та обслуговуючий персонал органів місцевого самоврядування.

З 01.01.2016 набрав чинності Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” № 911-VIII від 24.12.2015.

Положеннями вказаного вище Закону було внесено зміни до Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування”, зокрема частину 7 статті 21 викладено в наступній редакції: “Тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, посадовим особам місцевого самоврядування (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”), у період служби в органах місцевого самоврядування, пенсії, призначені відповідно до законодавства України, не виплачуються”.

З аналізу вказаної статті видно застереження щодо виплати будь-якого виду пенсії (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) у період служби в органах місцевого самоврядування.

Згідно з пунктом 2 розділу VII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування” дія Закону України “Про державну службу” поширювалась на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, цьому Закону та іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування.

Водночас, з 01.05.2016 набрав законної сили Закон України “Про державну службу” від 10.12.2015, у відповідності до прикінцевих положень якого визнано такими, що втратили чинність:

1) Закон України “Про державну службу” (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 52, ст. 490 із наступними змінами), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу;

2) Постанова Верховної Ради України від 16 грудня 1993 року “Про введення в дію Закону України “Про державну службу” (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 52, ст. 491);

3) Закон України “Про державну службу” (Відомості Верховної Ради України, 2012 р., N 26, ст. 273; 2014 р., N 1, ст. 2, N 12, ст. 178, N 22, ст. 798; 2015 р., N 4, ст. 17).

Отже, з 01.05.2016 втратив чинність Закон, який, у відповідності до пункту 2 розділу VII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування” поширював свою дію на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”.

Крім того, з 01.05.2016 Закон України “Про державну службу” не регламентує правовий статус посадової особи органу місцевого самоврядування, а посадові особи державної служби та посадові особи органів місцевого самоврядування є різними за своїм суб'єктним складом та розгалуженими за своїм статусом.

Для відокремлення суб'єктного складу посадовців органу місцевого самоврядування слід звернути увагу на частину 1 статті 2 Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування”, якою визначено, що посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Апеляційний суд звертає увагу, що саме із отриманням статусу посадової особи органу місцевого самоврядування законодавець пов'язує факт припинення виплати пенсії, про що прямо зазначено у частині 7 статті 21 Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування”.

Таким чином, єдиною підставою для припинення виплати пенсії є перебування особи на роботі в органах місцевого самоврядування. Таке обмеження щодо виплати пенсії законодавець передбачив на період роботи пенсіонера на відповідній посаді та за відповідних умов. Виплата пенсії поновлюється після звільнення з роботи.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 продовжує працювати головним спеціалістом загального відділу по роботі із зверненнями громадян та з питань діловодства виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області, тобто є посадовою особою органу місцевого самоврядування, на яку поширюється дія Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, її право на отримання пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку як матері інваліда з дитинства, обмежене на період її перебування на службі в органах місцевого самоврядування.

Тимчасовий характер норми, якою обмежено виплату пенсії особам, які є посадовими особами в органах місцевого самоврядування, продовжено до 31 грудня 2016 року Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” № 911 від 24.12.2015, який набув чинності з 01.01.2016, та до 31 грудня 2017 року Законом України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, який набув чинності з 01.01.2017.

Вказані норми на даний час є діючими та у встановленому законом порядку не визнавались неконституційними.

За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Стрийського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області та зобов’язання відповідача поновити й виплачувати пенсію є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст. 308, ст. 310, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 02 листопада 2017 року у справі № 456/3791/16-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_2 судді ОСОБА_3 ОСОБА_4