Постанова № 72285394, 14.02.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2018 рокуЛьвів№ 876/628/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Курильця А.Р.

суддів: Кушнерика М.П., Мікули О.І.,

з участю секретаря: Федчук М.Р.,

представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 21 грудня 2017 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом ОСОБА_4 до Чукв’янської сільської ради Самбірського району Львівської області, сільського голови Чукв’янської сільської ради Самбірського району Львівської області про визнання протиправним та скасування рішень, зобов’язання вчинити дії,-

суддя в 1-й інстанції Сенечин В.М.,

час ухвалення рішення – 21.12.2017 року, 11:16 год.,

місце ухвалення рішення – м. Самбір,

дата складання повного тексту рішення – не вказано,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2017 року ОСОБА_4 (далі – позивач) звернулася з позовом до Чукв’янської сільської ради Самбірського району Львівської області (далі – відповідач 1), сільського голови Чукв’янської сільської ради Самбірського району Львівської області (далі – відповідач 2) про визнання протиправним та скасування рішень, визнання права на виділення земельної ділянки, зобов’язання вчинити дії.

Ухвалою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 21 грудня 2017 року адміністративний позов залишено без розгляду у зв’язку з пропуском строку звернення до суду.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, позивач подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить зазначене судове рішення скасувати та ухвалити нове про направлення справи на продовження розгляду.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд не дослідив у повній мірі причини пропуску строку звернення до суду, оскільки для захисту порушених прав позивач зверталась до суду в порядку ЦПК України, однак провадження у справі було закрито у зв’язку з тим, що на вказану категорію справ поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Представник позивача апеляційну скаргу підтримав, просить ухвалу Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 21 грудня 2018 року скасувати, а матеріали справи направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідач та представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу заперечили, просять ухвалу Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 21 грудня 2018 року залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких мотивів.

Відповідно до ч.2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка бажає реалізувати своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Для цього вона зверталася до відповідача 1 спочатку про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою, а згодом і про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, проте рішення за вказаними зверненнями прийняті не були.

Для захисту свого порушеного права позивачка звернулась до суду, проте ухвалою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 21.06.2017 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 19.09.2017 року провадження у справі закрито та роз’яснено, що вказані вимоги мають розглядатись в порядку адміністративного судочинства (а.с. 27-31).

Позивач повторно звернулась за захистом свого права до адміністративного суду 09.10.2017 року.

Дослідивши матеріали справи апеляційний суд вважає, що є підстави для поновлення пропущеного строку.

Право громадянина на захист у суді своїх прав і свобод є конституційною гарантією, яка забезпечується реальною можливістю усякій заінтересованій особі звернутися до суду у встановленому законом порядку про захист прав, свобод та інтересів та можливістю обирати спосіб захисту, використовуючи при цьому всі дозволені законодавством інструменти та засоби.

Пропущення строків звернення до адміністративного суду не може бути безумовною підставою для залишення позову без розгляду, оскільки суд може визнати причину пропуску таких строків поважною і в такому випадку справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому КАС України.

Поважними причинами пропущення строків звернення до суду необхідно розуміти обставини, які не залежать від волевиявлення особи, та пов’язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтвердженні належними доказами. Разом з тим, на законодавчому рівні не регламентується, які причини є поважними, а які ні. Питання щодо визначення поважності підстав пропуску строку звернення до суду залишається на розсуд суду.

Крім того, з прецедентного права Європейського Суду про те, що "право на суд", з яких право на доступ є одним з аспектів, не є абсолютним; воно підлягає обмеженням, дозволеним за змістом, зокрема, коли умови прийнятності скарги визначені, оскільки за своєю природою вона потребує регулювання з боку держави, яка користується певною свободою розсуду в цьому відношенні. Тим не менше, ці обмеження не повинні обмежувати або зменшити доступ людини таким чином або в такій мірі, що сама суть права знеціниться; такі обмеження не будуть сумісні положеннями Конвенції, якщо вони не переслідують законну мету або якщо немає розумної пропорційності між використовуваними засобами і переслідуваною метою (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Перес де Рада Каванілес проти Іспанії).

Як випливає з рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Іліан проти Туреччини”, правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права.

Проте суд зазначає, що, як би чітко не було сформульоване законодавче положення, у будь-якій галузі права існуватиме неминучий елемент судового тлумачення. Завжди існуватиме потреба у роз’ясненні нечітких норм або тих, що потребують пристосування до обставин, що змінюються.

Для фізичної особи складно розмежувати юрисдикцію судів у сфері земельних відносин, що не виключає помилкове звернення за захистом своїх прав до суду, який не уповноважений розглядати позовні вимоги за правилами вибраного особою судочинства.

За таких умов колегія суддів зазначає, що причину пропуску строку звернення до суду можна вважати поважною та звертає увагу на те, що відповідач 1є представницьким органом, представляє інтереси громади і зобов’язана вирішувати питання, зокрема і щодо виділення земельних ділянок, на підставі та у спосіб, що передбачений чинним законодавством з метою уникнення неодноразового звернення громадян та юридичних осіб для реалізації їх прав та інтересів.

Оскільки позивачем було укладено договір на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та такий було виготовлено, невстановлення законності чи протиправності дій відповідачів порушить права позивача на захист та подальшу реалізацію прав та інтересів пов’язаних з можливість отримання у власність земельної ділянки.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції передчасно дійшов висновку про відсутність поважних причин пропуску строку звернення до суду.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання про неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права.

Відтак, оскаржувана ухвала про залишення позову без розгляду підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 122,123,308,312,315,320,321,325 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Ухвалу Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 21 грудня 2017 року у справі № 452/2587/17 скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_5 судді ОСОБА_6 ОСОБА_7 Повне судове рішення виготовлено 15 лютого 2018 року.