Постанова № 72285245, 13.02.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2018 рокуЛьвів№ 876/744/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Гулида Р.М., Улицького В.З.

за участю секретаря Мельничук Б.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 грудня 2017 року (ухвалене головуючим – суддею Івасютою Л.В.. о 16 год 40 хв у м. Луцьку) у справі № 161/8584/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до заступника начальника Волинської митниці Державної фіскальної служби України ОСОБА_2, Волинської митниці Державної фіскальної служби України про визнання нечинною постанови у справі про порушення митних правил №1354/20500/17 від 17.05.2017,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача про визнання нечинною постанови у справі про порушення митних правил №1354/20500/17 від 17.05.2017, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України (далі – МК України) та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 (трьохсот) відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 71742, 81 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що при прийнятті оскарженої постанови було порушено його права та необ'єктивно здійснено провадження у справі про порушення митних правил, оскільки про вчинення ним порушень митних правил та складання протоколу йому нічого не було відомо, із оскаржуваної постанови не зрозуміло яким конкретно інспектором, де та коли складено протокол про порушення ним митних правил. В результаті чого грубі порушення при здійсненні провадження у справі про порушення митних правил позбавили його права на захист.

Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14.12.2017 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Вказану постанову в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконною, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Зокрема в апеляційні скарзі зазначає, що згідно ст. 264 МК України встановлено, що з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації. Цією нормою чітко визначено момент, з якого особа несе відповідальність за зазначення неправдивих відомостей при декларуванні товару прийнятим митним органом декларації та визначено суб`єктний склад осіб які несуть відповідальність. В цьому випадку це є брокер, як уповноважена особа, яка вносила відомості до декларації та подавала її і документи до митного органу. В декларації ТзОВ «Жасмін Лінжері» зазначена в графі 8 як одержувач, а в графі 14 декларантом зазначено ОСОБА_3, а прзвища ОСОБА_1 в даних деклараціях не зазначено взагалі.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції — скасувати, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що при винесенні оскарженої постанови відповідач посилався на акт документальної планової виїзної перевірки дотримання ТзОВ «Жасмін Лінжері» вимог законодавства з питань державної митної справи за період 01.01.2013 по 30.09.2016, задокументованої актом ГУ ДФС у Волинській області від 21.02.2017 року № 345/03-20-14-06-08/38181266 «Про результати документальної планової перевірки ТзОВ «Жасмін Лінжері» дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи за період з 01.01.2013 по 30.09.2016.

Так згідно акту вбачається, що в період з 01.01.2013 по 30.09.2016 ТзОВ «Жасмін Лінжері» на Волинській митниці Міндоходів (ДФС) було здійснено 65 митних оформлень по МД типу ІМ.40, а саме: на товари текстильні матеріали та фурнітуру для пошиву жіночої білизни, що надійшли на адресу ТзОВ «Жасмін Лінжері» від компаній, а саме: СООО «Компания Вишнев» 220075, г.Минск, ул.Промышленная, 21/1, помещение 1, кабинет 2, Беларусь.

За результатами документальної планової виїзної перевірки дотримання ТзОВ «Жасмін Лінжері» вимог законодавства з питань державної митної справи, за період 01.01.2013 по 30.09.2016рр., задокументованої актом ГУ ДФС у Волинській області від 21.02.2017 №345/03-20-14-06-08/38181266 «Про результати документальної планової перевірки ТзОВ «Жасмін Лінжері» дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, за період з 01.01.2013 по 30.09.2016рр. (листи ГУ ДФС у Волинській області від 27.02.2017 № 1357/10/03-20-14-06-10 та 23.03.2017 № 2106/10/03-20-14-08-10) встановлені порушення п.1 ст. 49. п. 2 ч. 2 ст. 52, пп. 5 п. 10 ст. 58, п. 1 ст. 257, п.1 ст. 295 МК України від 13.03.2012 №4495-Vl, із змінами та доповненнями, п. 1 ст. 3 Закону України «Про заходи щодо стабілізації платіжного балансу України, відповідно до статті XІІ Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року» від 28.12.2014 №73-VIIІ (із змінами та доповненнями), п. 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, які виявились у неповному декларуванні витрат на транспортування імпортованих товарів, а саме: не врахована вартість транспортних витрат, які необхідні для визначення митної вартості товарів за наведеними вище митними деклараціями. Загальна сума транспортних витрат, не включена до митної вартості ввезених товарів в режимі ІМ40, за період з 01.01.2014 по 30.09.2016 становить 99941, 36 грн. Встановлені порушення призвели до заниження податкових зобов'язань по сплаті митних платежів на загальну суму 23914, 27 грн, в тому чіслі ввізне мито - 2552, 92 грн, додатковий збір - 1352, 80 грн, податок на додану вартість при ввезенні на митну територію України 20008, 55 грн.

Вважаючи таку постанову протиправною позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що вчинення правопорушення в справі про порушення митних правил №1354/20500/17, передбаченого ст. 485 МК України позивачем повністю доведено матеріалами справи, а саме, протоколом про порушення митних правил, результатами документальної планової виїзної перевірки дотримання ТзОВ «Жасмін Лінжері» вимог законодавства з питань державної митної справи за період 01.01.2013 по 30.09.2016, задокументованої актом ГУ ДФС у Волинській області від 21.02.2017 № 345/03-20-14-06-08/38181266 «Про результати документальної планової перевірки ТзОВ «Жасмін Лінжері» дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи за період з 01.01.2013 по 30.09.2016, іншими документами.

Проаналізувавши матеріали справи та законодавчі положення, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про помилкове застосування норм процесуального права, неповне з’ясування обставин справи та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи.

Згідно ст. 458 МКУкраїни порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Зазначеною вище статтею передбачено наявність спеціальної протиправної мети - неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, що свідчить про те, що це правопорушення може бути вчинено тільки з умисною формою вини. В даному випадку конкретна мета, як обов'язкова ознака складу правопорушення - є намір особи неправомірно звільнитись від сплати митних платежів чи зменшити їх розмір.

Відповідно до ст. 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Частиною 1 ст. 257 МК України передбачено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Згідно ст. 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм Митного кодексу(ч. 1 ст. 51 МК України).

У відповідності до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документи, які підтверджують митну вартість визначені ч. 2 ст. 53 МК України.

Згідно ч. 3 ст. 53 МК України у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Відповідно до ч 8 ст. 264 МК України встановлено, що з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

З огляду на зазначене суд приходить до висновку, що саме декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених декларації.

Колегія суддів зазначає, що згідно митних декларацій, які знаходяться в матеріалах справи встановлено, що в п. 14, як декларант/представник зазначено ОСОБА_3, а не ОСОБА_1. (а.с. 132-161)

Статтею 489 МК України встановлено, що посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: 1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; 2) поясненнями свідків; 3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; 4) висновком експерта; 5) іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.

Відтак на переконання суду відповідачем не доведено, що заявлення в митній декларації відомостей було здійснено ОСОБА_1, оскільки декларантом згідно представлених митних декларацій зазначена ОСОБА_3, що виключає провину позивача у неповному декларуванні витрат на транспортування імпортованих товарів

З огляду на встановлене суд апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною та скасування постанови заступника начальника Волинської митниці Державної фіскальної служби України ОСОБА_2 в справі №1354/20500/17 від 17.05.2017 про порушення митних правил ОСОБА_1 митних правил.

Відповідно до ст. 317 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для

справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було частково неправильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити і рішення суду першої інстанції — скасувати.

Керуючись статтями 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, а постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 грудня 2017 року у справі № 161/8584/17 скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

Визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Волинської митниці Державної фіскальної служби України ОСОБА_2 в справі №1354/20500/17 від 17 травня 2017 року про порушення митних правил ОСОБА_1 митних правил.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_4 судді ОСОБА_5 ОСОБА_6