Постанова № 72285201, 08.02.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2018 рокуЛьвів№ 876/10791/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів: Носа С.П., Яворського І.О.

з участю секретаря судового засідання: Джули В.М.

представника позивача: ОСОБА_1

представників відповідача: ОСОБА_2,

ОСОБА_3,

ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2017 року (ухвалене головуючим-суддею Дерех Н.В., час ухвалення судового рішення 15 год 35 хв у м. Тернополі, повний текст складено 04.10.2017) по справі за позовом Тернопільської обласної Федерації Всеукраїнської спортивної громадської організації «Федерація футболу України» до Державного реєстратора Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області ОСОБА_2, Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в :

У липні 2017 Тернопільська обласна Федерація Всеукраїнської спортивної громадської організації «Федерація футболу України» (далі – Тернопільська ОФ ВСГО «Федерація футболу України», позивач) звернулася в суд із зазначеним адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області ОСОБА_2 (далі – державний реєстратор, відповідач) від 20.06.2017 про відмову у державній реєстрації змін до відомостей про Тернопільську ОФ ВСГО «Федерація футболу України», що містяться в Єдиному державному реєстрі, у тому числі змін до установчих документів.

Позов обґрунтований тим, що при прийнятті оспорюваного рішення, відповідачем було неправильно застосовано чинне законодавство та надано невірну оцінку дійсним обставинам, які мали місце.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 02.10.2017 у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, представник позивача ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, яку мотивує тим, що до висновків про тотожність найменування позивача та іншого громадського об’єднання, суд прийшов з порушенням норм матеріального права, зокрема ч.4 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» та ч.4 ст.10 Закону України «Про громадські об’єднання. Також, не відповідають фактичним обставинам справи висновки суду першої інстанції про те, що затвердженням звітно-виборчою конференцією нового найменування зі зміною організаційно-правової форми є реорганізацією позивача, оскільки Тернопільська ОФ ВСГО «Федерація футболу України» не змінювала організаційно-правову форму діяльності, а визначила у її власному найменуванні з метою приведення у відповідність з нормами діючого законодавства, зокрема з прийняттям 22.03.2012 Закону України «Про громадські об’єднання». Крім того, безпідставними вважає апелянт висновки суду першої інстанції про те, що позивач є відокремленим підрозділом іншого громадського об’єднання – ВСГО «Федерація футболу України», оскільки статут вказаного об’єднання не містить інформації про порядок створення місцевих осередків та їх повноваження, як того вимагає ст. 13 Закону України «Про громадські об’єднання», при цьому у вказаної організації не було та не створювався жодний місцевий осередок. Натомість позивач був членом ВСГО «Федерація футболу України» до 13.04.2017 на засадах рівності та добровільності, приймав участь у діяльності його статутних органів з правом голосу. Суд першої інстанції також невірно застосував положення п.4 ч.1 ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», яким передбачено, що подається документ, а не довідка і не містить вимоги до такого документу, що у даному випадку був протокол звітно-виборчої конференції, в якому зокрема вказано на наявність кворуму для прийняття рішень відповідно до статуту позивача. Крім того, суд першої інстанції не дав жодної правової оцінки іншим підставам відмови у проведенні реєстрації, які були наведені відповідачем у спірному рішенні. Тому просить скасувати постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 02.10.2017 та прийняти нову, якою повністю задовольнити позовні вимоги Тернопільської обласної федерації Всеукраїнської спортивної громадської організації «Федерація футболу України».

У письмовому запереченні на апеляційну скаргу, відповідачами акцентується увага на тому, що позивач змінив організаційно-правову форму, зокрема, своїм рішенням змінив найменування з Тернопільська ОФ ВСГО «Федерація футболу України» на Громадська спілка «Тернопільська обласна федерація футболу», яке є тотожним власній назві іншого зареєстрованого громадського об’єднання - Громадська організація «Тернопільська обласна федерація футболу», що підтверджується Витягом про перевірку найменування громадського об’єднання з Реєстру громадських об’єднань № 36106 від 19.06.2017. Крім того, апелянт невірно тлумачить положення абзацу третього частини другої статті 13 Закону України «Про громадські об’єднання», стверджуючи, що Тернопільська ОФ ВСГО «Федерація футболу України» не є відокремленим підрозділом ВСГО «Федерація футболу України», оскільки про це прямо вказано у його статуті. Необґрунтованими також вважають відповідачі доводи апелянта про те, що Тернопільська ОФ ВСГО «Федерація футболу України» була членом ВСГО «Федерація футболу України» на засадах індивідуального та колективного членства (до моменту виключення з членів), оскільки Закон України «Про об’єднання громадян» не передбачав членства юридичних осіб в громадських організаціях. Стосовно застосування ч.4 ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», відповідачі зазначають, що документом, який підтверджує правомірність прийняття рішення відповідно до статуту громадського формування є протокол, яким оформляються рішення конференції, як вищого керівного органу. Просить апеляційну скаргу Тернопільської ОФ ВСГО «Федерація футболу України» залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 02.10.2017 залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача ОСОБА_1, який підтримав свою апеляційну скаргу, відповідача – Державного реєстратора ОСОБА_2, представників відповідача – ГТУЮ у Тернопільській області ОСОБА_3, ОСОБА_4, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що наказом виконуючого обов’язки начальника управління юстиції у Тернопільській області № 37-з від 03.10.1997 «Про реєстрацію громадської організації - Тернопільська обласна федерація футболу Федерації футболу України» прийнято рішення про реєстрацію громадської організації Тернопільської обласної федерації футболу Федерації футболу України згідно поданих документів.

29.04.2017 відбулася VIII звітно-виборна Конференція Тернопільської ОФ ВСГО «Федерація футболу України», на якій було прийнято рішення щодо зміни об’єднання на Громадську спілку «Тернопільська обласна федерація футболу» та затверджено її статут.

Рішенням Державного реєстратора ОСОБА_2 від 20.06.2017 було відмовлено у державній реєстрації змін до відомостей про Тернопільську ОФ ВСГО «Федерація футболу України», що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Підставою для прийняття спірного рішення стали, зокрема, невідповідність найменування юридичної особи вимогам закону, невідповідність поданих документів вимогам Конституції України та законам України, а також їх невідповідність статуту громадського формування.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції повністю погодився із запереченнями відповідачів та вказав, що при прийнятті рішення звітно-виборною конференцією було змінено організаційно-правову форму позивача з громадської організації на громадську спілку, що змінює зміст правосуб’єктності засновників таких юридичних осіб. Крім того, позивачем не було надано та не здобуто судом доказів на підтвердження того, що Тернопільська ОФ ВСГО «Федерація футболу України» зберігає за собою статус юридичної особи за рішенням вищого органу управління ВСГО. Також не надано доказів на підтвердження повноважень голови та секретаря секретаріату на підписання протоколу восьмої звітно-виборчої Конференції Тернопільської ОФ ВСГО «Федерація футболу України». Крім того, суд першої інстанції не взяв до уваги доводи представника позивача про те, що довідка стосовно підтвердження правомочності законодавством не вимагається, оскільки пунктом 4 частини 1 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, та громадських формувань» передбачено, що у разі державної реєстрації змін до відомостей про громадське формування для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу передбачено документ, який підтверджує правомочність прийняття рішення відповідно до статуту громадського формування про внесення змін до Єдиного державного реєстру.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.

Як видно з матеріалів справи, рішенням 5-ї звітно-виборної Конференції Тернопільської обласної федерації футболу Федерації футболу України було прийнято статут Тернопільської ОФ ВСГО «Федерація футболу України» у новій редакції, яке оформлене протоколом № 1 від 18.03.2005 та затверджений виконкомом ВСГО «Федерація футболу України» згідно протоколу № 12 від 17.08.2005.

У пункті першому частини першої ІІ розділу «Загальні положення» статуту зазначено, що Тернопільська ОФ ВСГО «Федерація футболу України» є місцевим осередком ВСГО «Федерація футболу України» фізкультурно-спортивного спрямування, створеною відповідно до Законів України «Про об’єднання громадян» та «Про фізичну культуру і спорт» на засадах індивідуального та колективного членства.

Пунктом 5 та 6 Статуту передбачено, що Тернопільська ОФ є юридичною особою з усіма юридичними правомочностями, що охоплюються цим поняттям згідно із законодавством. Тернопільська ОФ визнає цілі та завдання ФФУ, керується у своїй діяльності статутом ФФУ, документами зазначеної організації та приймає на себе зобов’язання дотримуватися обов’язків, передбачених останніми.

На момент реєстрації позивача та затвердження статуту був чинний Закон України «Про об’єднання громадян», статтею першою якого передбачено, що об'єднанням громадян є добровільне громадське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод. Об'єднання громадян, незалежно від назви (рух, конгрес, асоціація, фонд, спілка тощо) відповідно до цього Закону визнається політичною партією або громадською організацією.

Згідно ч.1 ст.6 цього Закону, об'єднання громадян створюються і діють на основі добровільності, рівноправності їх членів (учасників), самоврядування, законності та гласності. Вони вільні у виборі напрямів своєї діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.9 цього ж Закону, об'єднання громадян України утворюються і діють з всеукраїнським, місцевим та міжнародним статусом.

Частиною другою цієї статті передбачено, що до всеукраїнських об'єднань громадян належать об'єднання, діяльність яких поширюється на територію всієї України і які мають місцеві осередки у більшості її областей.

Як вірно було встановлено судом першої інстанції, статут, прийнятий в редакції рішенням п’ятої звітно-виборчої конференції Тернопільської ОФ ФФУ є останньою його редакцією.

З матеріалів справи вбачається, що на восьмій звітно-виборчій конференції Тернопільської ОФ ВСГО «Федерація футболу України» було прийнято рішення про зміну найменування з Тернопільська ОФ ВСГО «Федерація футболу України» на громадська спілка «Тернопільська обласна федерація футболу».

Згідно ст.1 Закону України «Про громадські об’єднання», громадське об'єднання - це добровільне об'єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів. Громадське об'єднання за організаційно-правовою формою утворюється як громадська організація або громадська спілка. Громадська організація - це громадське об'єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи. Громадська спілка - це громадське об'єднання, засновниками якого є юридичні особи приватного права, а членами (учасниками) можуть бути юридичні особи приватного права та фізичні особи.

Згідно п.2.1 наказу державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 97 від 28.05.2004 «Про затвердження національних стандартів України, державних класифікаторів України, національних змін до міждержавних стандартів, внесення зміни до наказу Держспоживстандарту України № 59 від 31.03.2004 та скасування нормативних документів», організаційно-правова форма господарювання - форма здійснення господарської (зокрема підприємницької) діяльності з відповідною правовою основою, яка визначає характер відносин між засновниками (учасниками), режим майнової відповідальності по зобов'язаннях підприємства (організації), порядок створення, реорганізації, ліквідації, управління, розподілу одержаних прибутків, можливі джерела фінансування діяльності тощо.

З урахуванням наведених положень норм матеріального права, беручи до уваги рішення звітно-виборчої конференції позивача, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що в даному випадку мала місце зміна організаційно-правової форми з громадської організації на громадську спілку, а подані для державної реєстрації документи суперечать вимогам статей 104, 108 ЦК України, за змістом яких юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації, при цьому, перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми.

Крім того, пунктом 8 розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про громадські об'єднання» передбачено, що місцеві осередки всеукраїнських (міжнародних) громадських організацій, які діяли зі статусом юридичної особи на день введення цього Закону в дію, за рішенням вищого органу управління всеукраїнської (міжнародної) громадської організації зберігають за собою статус юридичної особи після введення цього Закону в дію. Статути (положення) місцевих осередків всеукраїнських (міжнародних) громадських організацій, які діяли зі статусом юридичної особи на день введення цього Закону в дію, мають бути приведені у відповідність із цим Законом протягом п’яти років з дня введення його в дію. Рішення про зміну до складу керівних органів, статутів (положень) та місцезнаходження місцевих осередків всеукраїнських (міжнародних) громадських організацій, а також рішення про припинення діяльності місцевих осередків всеукраїнських (міжнародних) громадських організацій приймаються в порядку, визначеному цим Законом для громадських об’єднань.

Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відсутність належних та допустимих доказів збереження за позивачем статусу юридичної особи за рішенням вищого органу управління ВСГО та вірно зазначив, що до останнього застосовуються положення абзацу 3 частини 2 статті 13 Закону України «Про громадські об’єднання», зокрема, стосовно того, що відокремлені підрозділи громадського об’єднання зі статусом юридичної особи можуть мати своє положення, якщо це передбачено статутом громадського об’єднання, яке містить інформацію про найменування відокремленого підрозділу, назву керівних (та в разі потреби контролюючих) органів, порядок обрання (призначення), строк повноважень, перелік повноважень керівних (та в разі потреби контролюючих) органів. Положення про відокремлений підрозділ громадського об’єднання не може суперечити законам та статуту громадського об’єднання.

Зазначені докази не були надані суду апеляційної інстанції та не наведено поважних причин їх неподання суду.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб – підприємців регулюються Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».

Пунктом 6 частини 1 статті 15 цього Закону передбачено, що документи, які подаються для державної реєстрації, повинні відповідати таким вимогам, зокрема, рішення уповноваженого органу управління юридичної особи повинно бути оформлено з дотриманням вимог, встановлених законом, та відповідати законодавству. Рішення уповноваженого органу управління юридичної особи, що подається для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, викладається у письмовій формі, прошивається, пронумеровується та підписується засновниками (учасниками), уповноваженими ними особами або головою та секретарем загальних зборів (у разі прийняття такого рішення загальними зборами). Справжність підписів на такому рішенні нотаріально засвідчується, крім випадків, передбачених законом.

Як вірно було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, у матеріалах справи відсутнє рішення про уповноваження вказаних осіб на підписання протоколу восьмої звітно-виборчої конференції і таке не було надано представником позивача як суду першої, так і апеляційної інстанції.

Стосовно доводів апелянта про те, що спірне рішення прийняте всупереч вимогам ч.4 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» та ч.4 ст.10 Закону України «Про громадські об’єднання», колегія суддів зазначає наступне.

У даному випадку, колегія суддів виходила з того, що Закон України «Про громадські об’єднання» при його вирішенні спірного питання є спеціальним, оскільки визначає правові та організаційні засади реалізації права на свободу об'єднання, гарантованого Конституцією України та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_5 України, порядок утворення, реєстрації, діяльності та припинення громадських об'єднань.

Так, ч.2 ст.10 Закону України «Про громадські об’єднання» визначено, що найменування громадського об'єднання складається з двох частин - загальної та власної назв. У загальній назві зазначається організаційно-правова форма громадського об'єднання («громадська організація», «громадська спілка»).

Частиною четвертою статті 10 цього Закону передбачено, що власна назва громадського об'єднання не повинна бути тотожною власним назвам інших зареєстрованих громадських об'єднань.

Як видно з матеріалів справи, власна назва громадського об'єднання є тотожною власній назві іншої юридичної особи – Громадської організації «Тернопільська обласна федерація футболу», що є порушенням, яке слугувало однією з підстав прийняття оспорюваного рішення.

Доводи апелянта про те, що позивач був членом ВСГО «Федерація футболу України» на засадах рівності та добровільності не змінює його правового статусу, визначеного Законом України «Про об’єднання громадян», який був чинний на момент створення та реєстрації позивача та його статуту оскільки у ньому зазначено, що об'єднання громадян створюються і діють на основі добровільності, рівноправності їх членів (учасників), самоврядування, законності та гласності.

Частиною четвертою статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» передбачено, що для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у тому числі змін до установчих документів юридичної особи, подаються такі документи : заява про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі; примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про зміни, що вносяться до Єдиного державного реєстру, крім внесення змін до інформації про кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) юридичної особи, у тому числі кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) її засновника, якщо засновник - юридична особа, про місцезнаходження та про здійснення зв’язку з юридичною особою; реєстр осіб (громадян), які брали участь в засіданні уповноваженого органу управління юридичної особи, - у разі внесення змін до відомостей про громадські об’єднання, політичні партії; документ, що підтверджує правомочність прийняття рішення відповідно до статуту громадського формування про внесення змін до Єдиного державного реєстру, - у разі державної реєстрації змін до відомостей про громадське формування; відомості про керівні органи громадського формування (ім’я, дата народження керівника, членів інших керівних органів, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), посада, контактний номер телефону та інші засоби зв’язку) - у разі внесення змін до складу керівних органів; документ, що підтверджує реєстрацію іноземної особи в країні її місцезнаходження (витяг із торговельного, банківського, судового реєстру тощо), - у разі змін, пов’язаних із входженням до складу засновників юридичної особи іноземної юридичної особи; документ про сплату адміністративного збору - у випадках, передбачених статтею 36 цього Закону; установчий документ юридичної особи в новій редакції - у разі внесення змін, що містяться в установчому документі; примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) передавального акта або розподільчого балансу - у разі внесення змін, пов’язаних із внесенням даних про юридичну особу, правонаступником якої є зареєстрована юридична особа; примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про вихід із складу засновників (учасників) та/або заява фізичної особи про вихід із складу засновників (учасників), справжність підпису на якій нотаріально засвідчена, та/або договору, іншого документа про перехід чи передачу частки засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) юридичної особи, та/або рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про примусове виключення із складу засновників (учасників) юридичної особи або ксерокопія свідоцтва про смерть фізичної особи, судове рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою - у разі внесення змін, пов’язаних із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи; заява про обрання юридичною особою спрощеної системи оподаткування та/або реєстраційна заява про добровільну реєстрацію як платника податку на додану вартість, та/або заява про включення до Реєстру неприбуткових установ та організацій за формами, затвердженими відповідно до законодавства, - за бажанням заявника у разі внесення до установчих документів змін, які впливають на систему його оподаткування.

Даючи правову оцінку встановленим судом першої обставинам та беручи до уваги наведені вище норми матеріального права, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про правомірність оспорюваного рішення та відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Згідно ч.1 ст.72 КАС України (у чинній редакції), доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.77 цього Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини другої цієї статті, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частинами першою та третьою статті 73 КАС України (у чинній редакції) передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст.74 КАС України (у чинній редакції), суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст.90 КАС України (у чинній редакції), суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В ході апеляційного розгляду, відповідачем державним реєстратором ОСОБА_2 було доведено, серед іншого, що статут громадського об’єднання суперечить статуту ВСГО «Федерація футболу України», зокрема, п.2.1 статуту Громадської спілки «Тернопільська обласна федерація футболу» розділу ІІ статуту ВСГО «Федерація футболу України».

Згідно ч.1 ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному з’ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, прийнята відповідно до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_6 обласної Федерації Всеукраїнської спортивної громадської організації «Федерація футболу України» - ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2017 року по справі № 819/1075/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя ОСОБА_5 судді ОСОБА_7 ОСОБА_8 Повне судове рішення складено 13.02.2018.