Постанова № 72285171, 12.02.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2018 рокуЛьвів№ 876/12636/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Затолочний В.С.

суддя Сапіга В.П.

секретар судового засідання Гнатик А.З.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Тячівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області на постанову Тячівського районного суду Закарпатської області від 28 листопада 2017 року (головуючий - суддя Чопик В.В., м.Тячів, проголошено о 15 год. 33хв.) у справі № 307/2290/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Тячівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про поновлення виплати пенсії на пільгових умовах,-

В С Т А Н О В И В:

14 вересня 2017 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Тячівського об'єднаного управління Пенсійного фонду в Закарпатській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати протокольне рішення комісії Тячівського об'єднаного управління Пенсійного фонду в Закарпатської області про припинення виплати йому пенсії за віком на пільгових умовах із зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов'язати відповідача вирішити питання про поновлення цієї пенсії, покликаючись на те, що основні положення щодо реалізації конституційних прав громадян постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціальний захист потерпілого населення та учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, визначені Законом України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Постановою Тячівського районного суду Закарпатської області від 28 листопада 2017 року: визнано протиправними та скасовано протокольне рішення комісії Тячівського об'єднаного управління Пенсійного фонду в Закарпатської області про припинення виплати ОСОБА_1, пенсії за віком на пільгових умовах із зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов'язано Тячівське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області вирішити питання про поновлення ОСОБА_1, пенсії за віком на пільгових умовах із зниженням пенсійного віку відповідно ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 11 травня 2017 року.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, Тячівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області подала апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задоволити її позовні вимоги у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги загалом зводяться до того, що документи надані при призначенні пенсії містять розбіжності з первинними правовстановлюючими документами, що зберігаються в державному архіві, а отже й своє рішення відповідач вважає правомірним.

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання на розгляд справи не з'явились. Водночас, відсутність сторін у справі, належних чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України, не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до норми ст.313 цього Кодексу.

Згідно ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, оцінивши докази у справі в їх сукупності, колегія суддів апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, з врахуванням наступних обставин справи.

Колегією суддів апеляційного адміністративного суду встановлено, що з 24 листопада 1986 року по 30 квітня 1987 року позивач у складі військової частини ВЧ № 55064 проходив спеціальні збори по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, в м. Чорнобиль та має ІІ категорію учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується посвідченням учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС серії НОМЕР_1 виданого 26.06.2008 року. У 2009 році, після досягнення віку, з якого настає право на отримання пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України від 28.02.1991 року №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», позивач звернувся до відповідача із заявою щодо призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку. Поряд з заявою позивач також надав пакет документів, у відповідності до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1. Позивачу було призначено пенсію, яку він отримував справно отримував. Однак, 15 травня 2017 року відповідач направив позивачу повідомлення за №968/05 про припинення виплати пенсії за віком (протокол № 18 від 11.05.2017 року). Причиною відмови позивачу, в призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», на думку відповідача, є недотримання основних вимог ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме згідно наданої позивачем довідки неможливо встановити кількість днів виїзду в зони відчуження.

Вважаючи такі дії відповідача неправомірними, позивач звернувся в суд з позовом.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 надав усі необхідні документи, які в повному обсязі підтверджують його право на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку, а дії відповідача є необгрунтованими та такими, що суперечать обставинам справи.

Колегія суддів апеляційного адміністративного суду погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Статтею 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ передбачено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

За змістом ч. 2 ст. 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» категорія 2 особі, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, встановлюється учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження: з моменту аварії до 1 липня 1986 року - незалежно від кількості робочих днів; з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів.

Відповідно до ч. ч.1, 4 ст. 15 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.

Документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи та надає право на користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у тому числі призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС».

Підстави для видачі посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС» та призначення пенсії відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є ідентичними.

Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

Відповідно до п.5,10 постанови КМУ від 20 січня 1997 року №51 «Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з 1 липня 1986 р. до 31 грудня 1986 р. від 1 до 5 календарних днів, у 1987 році - від 1 до 14, у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або на їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році, віднесеним до категорії ІІІ, видаються посвідчення зеленого кольору, серія А.

Посвідчення видаються:учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС на підставі одного з таких документів: а) посвідчення про відрядження в зону відчуження; б) військового квитка і довідки командира військової частини або архіву про участь у ліквідації наслідків аварії у зоні відчуження; в) довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження (із зазначенням кількості днів і населеного пункту).

Також, статтею 1 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено, що до територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, в межах України належать території, на яких виникло стійке забруднення навколишнього середовища радіоактивними речовинами понад доаварійний рівень, що з урахуванням природно-кліматичної та комплексної екологічної характеристики конкретних територій може призвести до опромінення населення понад 1,0 мЗв (0,1 бер) за рік, і яке потребує вжиття заходів щодо радіаційного захисту населення та інших спеціальних втручань, спрямованих на необхідність обмеження додаткового опромінення населення, зумовленого Чорнобильською катастрофою, та забезпечення його нормальної господарської діяльності.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 2 зазначеного Закону, залежно від ландшафтних та геохімічних особливостей ґрунтів, величини перевищення природного доаварійного рівня накопичення радіонуклідів у навколишньому середовищі, пов'язаних з ними ступенів можливого негативного впливу на здоров'я населення, вимог щодо здійснення радіаційного захисту населення та інших спеціальних заходів, з урахуванням загальних виробничих та соціально-побутових відносин територія, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, поділяється на зони.

Такими зонами є:

1) зона відчуження - це територія, з якої проведено евакуацію населення в 1986 році;

2) зона безумовного (обов'язкового) відселення - це територія, що зазнала інтенсивного забруднення довгоживучими радіонуклідами, з щільністю забруднення ґрунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 15,0 Кі/км2 та вище, або стронцію від 3,0 Кі/км2 та вище, або плутонію від 0,1 Кі/км2 та вище, де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищити 5,0 мЗв (0,5 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період.

За змістом ч.1 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»:які працювали у 1987 році у зоні відчуження не менше 14 календарних днів 8 років.

Зазначаючи мотиви прийнятого рішення, відповідач стверджував, що в ході перевірки достовірності поданих позивачем документів, на підставі довідки від 23 лютого 2017 року №865/04 державного архіву Міністерства оборони України, ним було встановлено лише відомості про участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у складі військової частини 55064 з 26 листопада 1986 року по 30 квітня 1987 року. Місцем дислокації частини за вказаний період визначено с. Радча, проте не відображено дні виїзду в зони відчуження за період з 26 листопада 1986 року по 30 квітня 1987 року. У цій же довідці зазначено, що фінансові документи військової частини 55067 за вказаний період на зберігання до архіву не поступали та дату з якої позивач поступив до місця дислокації частини в с. Радча.

Водночас, позивач надав суду довідку №21556, виданої Управлінням хімічних військ Прикарпатського військового округу встановлено, що ОСОБА_1 в складі військової частини 55064 (Н.Радча) виконував задачі по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в зоні відчуження з 24 листопада 1986 року по 30 квітня 1987 року та в населених пунктах Чорнобиль: 28 листопада ; 5 грудня; 8 грудня; 11 грудня; 17 грудня; 19 грудня; 25 грудня; 29 грудня; 3 січня; 7 січня; 12 січня; 15 січня; 18 січня, 24 січня; 28 січня; 5 лютого ; 8 лютого; 16 лютого.

У військовому квитку НК №4246749 від 18 травня 1979 року також відображено, що ОСОБА_1 отримав дозу опромінення 2,76 бер.

На момент розгляду справи ці документи є дійсними, ніким не оскаржені та не скасовані і підтверджують участь позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986-1987 рр ІІ категорії, тобто, що виконував задачі по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в зоні відчуження з 24 листопада 1986 року по 30 квітня 1987 року та в населених пунктах Чорнобиль.

Сумніви відповідача щодо автентичності та правдивості згаданих вище документів є лише гіпотетичними та висловлюють його припущення, оскільки жодних доказів про підробку документів суду відповідач не надав.

В цілому, суд критично оцінює доводи апеляційної скарги, оскільки ті повторюють зміст заперечення до адміністративного позову та, на переконання колегії суддів, були обґрунтовано відхилені судом першої інстанції

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про необґрунтованість доводів апелянта стосовно неправомірності оскарженої ним ухвали суду першої інстанції. Водночас, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно та об'єктивно оцінено обставини справи, а відтак прийнято обґрунтоване рішення.

Керуючись ст. ст.242, 243, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Тячівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області залишити без задоволення, а постанову Тячівського районного суду Закарпатської області від 28 листопада 2017 року у справі № 307/2290/17 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. І. Довга судді В. С. Затолочний В. П. Сапіга Повне судове рішення складено 13 лютого 2018 року.