Постанова № 72285130, 12.02.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2018 рокуЛьвів№ 876/11515/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Каралюс В.М.

суддя Сапіга В.П.

секретар судового засідання Гнатик А.З.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області на постанову Любешівського районного суду Волинської області від 11 жовтня 2017 року (головуючий – суддя Гладіч Н.І., смт. Любешів) у справі № 162/798/17 за адміністративним позовом Камінь-Каширського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області до Відділ примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області про визнання дій неправомірними та скасування постанови, –

В С Т А Н О В И В:

31 серпня 2017 року Камінь-Каширське об’єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області звернулось в суд з позовом до Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області, в якому просив визнати дії заступника начальника Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_1 щодо винесення постанови ВП №52621576 від 30 червня 2017 року про стягнення виконавчого збору, винесену при примусовому виконанні виконавчого листа №162/342/16-а від 28 вересня 2016 року - неправомірними; скасувати постанову №52621576 від 30 червня 2017 року про стягнення виконавчого збору, винесену при примусовому виконанні виконавчого листа №162/342/16-а від 28 вересня 2016 року.

В обгрунтування вимог адміністративного позову позивач покликався на те, що постановою Любешівського районного суду Волинської області від 05 травня 2016 року по справі №162/342/16-а зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області починаючи з 19 квітня 2016 року, провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 відповідно до частини 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із збільшенням пенсії на 1 % заробітку за кожний рік роботи понад стаж 15 років, але не вище 75 % заробітку. Позивач зазначав, що 30 червня 2017 року заступником начальника Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_1 було винесено постанову про стягнення виконавчого збору ВП №52621576 в розмірі 5800 грн. при примусовому виконанні виконавчого листа №162/342/16-а від 28 вересня 2016 року. Відтак, позивач вважав, що постанова про стягнення виконавчого збору ВП №52621576 від 30.06.2017 року є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки вона суперечить вимогам, передбаченими Законом України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 року та коштів на погашення витрат виконавчого провадження в кошторисі витрат Камінь-Каширського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області не передбачені.

В ході розгляду справи судом першої інстанції було проведено заміну відповідача на Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області.

Постановою Любешівського районного суду Волинської області від 11 жовтня 2017 року позов задоволено: визнано дії управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області неправомірними; скасовано постанову Головного територіального управління юстиції у Волинській області про стягнення виконавчого збору ВП №52621576 від 30 червня 2017 року.

Вказану постанову в апеляційному порядку оскаржило управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області. У поданій апеляційній скарзі зазначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить вказану постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

Зокрема в скарзі апелянт вказує на те, що на запит державного виконавця від 18 січня 2017 року на адресу відділу надійшов лист управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області №528/02 від 02 лютого 2017, у якому зазначено, що рішення Любешівського районного суду у справі 162/342/16-а, в частині виплати стягувачу коштів виконано управлінням Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області в листопаді 2016 року, тобто після винесення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження. Відтак, скаржник вважає, що твердження позивача про те, що рішення суду виконане до відкриття виконавчого провадження є помилковим.

Після виконання боржником рішення суду в повному обсязі, державним виконавцем відділу 30.06.22017, керуючись вимогами п. 9 частини першої статті 39, статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження», п. 8 розділу III, п. 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень винесено постанову про стягнення виконавчого збору та постанову про закінчення виконавчого провадження. Постанову про стягнення виконавчого збору відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» виділено в окреме виконавче провадження, яке й перебуває на виконанні на даний час. Поряд з цим, скаржник зазначає, що виконавчий лист у справі носить немайновий зобов'язальний характер та ним не вирішено питання про стягнення коштів (періодичних платежів) у певній сумі, або за певний конкретний період, а тому на вказані правовідносини не розповсюджується заборона щодо стягнення виконавчого збору, яка встановлена часиною 5 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження».

З врахуванням наведеного скаржник просить задовольнити апеляційну скаргу.

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання на розгляд справи не з’явились. Водночас, відсутність сторін у справі, належних чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України, не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до норми ст.205 цього Кодексу.

Згідно ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.

Колегією суддів апеляційного суду з матеріалі справи встановлено, що постановою Любешівського районного суду Волинської області від 05 травня 2016 року по справі №162/342/16-а зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області, починаючи з 19 квітня 2016 року, провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 відповідно до частини 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із збільшенням пенсії на 1 % заробітку за кожний рік роботи понад стаж 15 років, але не вище 75 % заробітку.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання вказаного судового рішення стягувачу було видано виконавчий лист №162/342/16-а від 28 вересня 2016 року, який перебував на виконанні у Відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області. 11 жовтня 2016 року державним виконавцем винесено постанову ВП №52621576 про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом №162/342/16-а від 28 вересня 2016 року. Відповідно до штемпеля вхідної кореспонденції управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області отримало вказану постанову 13 жовтня 2016 року.

04 жовтня 2016 року розпорядженням управління ПФУ №132282 рішення Любешівського районного суду Волинської області від 05 травня 2016 року по справі №162/342/16-а було виконане в добровільному порядку та в повному обсязі.

30 червня 2017 року заступником начальника Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області винесено постанову про стягнення виконавчого збору ВП №52621576 в розмірі 5800 грн.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ч.9 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Суд зазначив, що рішення Любешівського районного суду Волинської області від 05 травня 2016 року по справі №162/342/16-а було виконане в добровільному порядку та в повному обсязі, про що свідчить розпорядження управління ПФУ №132282 від 04 жовтня 2016 року.

Проте, колегія суддів вважає, що даний висновок суду першої інстанції не можна визнати обґрунтованим.

Згідно ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

В силу положень п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частинами 5, 6 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Як визначено в статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

Відповідно до п. 8 Інструкції з організації примусового виконання рішень затверджена Наказом Міністерством юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5 стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону.

Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що виконавчий лист містить вимогу щодо зобов`язання вчинити певні дії, а не стягнення. Тому виконання вказаного виконавчого листа здійснюється у відповідності до норм Закону України «Про виконавче провадження», а не Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень2.

З оскарженого рішення вбачається, що таке було винесено на підставі виконавчого листа саме немайнового зобов`язального характеру, яким не вирішено питання про стягнення коштів (періодичних платежів) у певній сумі, або за певний конкретний період. А тому на вказані правовідносини не розповсюджується заборона щодо стягнення виконавчого збору, яка встановлена ч. 5 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження».

Поряд з тим, судом встановлено , що на запит державного виконавця від 18 січня 2017 року на адресу відділу надійшов лист управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області №528/02 від 02 лютого 2017, у якому зазначено, що рішення Любешівського районного суду у справі 162/342/16-а, в частині виплати стягувану коштів виконано управлінням Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області в листопаді 2016 року, тобто після винесення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відтак, колегія суддів вважає, що підстави стверджувати про добровільне виконання позивачем судового рішення відсутні.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було частково неправильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з порушенням норм матеріального права, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої скасувати та прийняти нове.

Керуючись ст. ст.242, 243, 313, 315, 317, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області задовольнити, а постанову Любешівського районного суду Волинської області від 11 жовтня 2017 року у справі № 162/798/17 - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Камінь-Каширського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_3 судді ОСОБА_4 ОСОБА_5