Постанова № 72285076, 13.02.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2018 рокуЛьвів№ 876/138/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Гулида Р.М., Улицького В.З.

за участю секретаря Мельничук Б.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою Луцької міської ради на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 листопада 2017 року про повернення позовної заяви (постановлене головуючим - суддею Івасюта Л.В. у м. Луцьку) у справі № 161/17119/17 за позовом Луцької міської ради до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу № 54549474 від 27.10.2017

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09.11.2017 позовну заяву повернуто.

Вказану ухвалу в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржувана ухвала винесена з порушенням норм процесуального права та є незаконною, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Зокрема в апеляційні скарзі зазначає, що ця справа підсудна Луцького міськрайонного суду Волинської області, оскільки виконавчий лист, на підставі якого було відкрито виконавче провадження видано Луцьким міськрайонним судом Волинської області, що відповідає вимогам ст. 181 КАС України.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції — без змін, з наступних підстав.

Приймаючи оскаржене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовну заяву слід повернути позивачу та роз’яснити, що він вправі звернутись з даним позовом до ОСОБА_1 окружного адміністративному суду відповідно до ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження».

Проаналізувавши матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про правильне застосування норм матеріального та процесуального права та повне з’ясування обставин справи судом першої інстанції з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 181 КАС України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Згідно із ч. 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

За змістом п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» постанова державного виконавця про накладення штрафу є виконавчим документом.

Такі постанови державний виконавець приймає у ході виконання конкретного судового рішення, однак вони, на відміну від інших постанов, містять припис про додаткове до визначеного виконавчим документом зобов`язання боржника у виконавчому провадженні, яке має майновий характер.

З моменту прийняття постанови про накладення штрафу та на її підставі державний виконавець вживає заходів примусового виконання. Тобто цей документ набуває статусу виконавчого документа з часу прийняття і його примусове виконання здійснюється у загальному порядку спочатку у межах виконавчого провадження, під час виконання якого вони прийняті, а у разі невиконання, у випадках, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», на підставі цієї постанови відкривається окреме виконавче провадження.

Відтак, предметом даного публічно-правового спору є не рішення, дія чи бездіяльність державного виконавця у виконавчому провадженні по примусовому виконанню виконавчого листа, виданого Луцьким міськрайонним судом Волинської області, а оскарження постанови державного виконавця про накладення штрафу за невиконання рішення суду.

В п. 6 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010 №3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» роз`яснено, що постанови державного виконавця про накладення штрафу належить до видів відповідальності за невиконання рішення самостійно та за невиконання без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії. Тому слід врахувати, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 18 КАС України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, однією зі сторін в яких є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська, Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ щодо їх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

На підставі викладеного, враховуючи предмет даного публічно-правового спору та системний аналіз положень пунктів 1-4 ч. 1 ст. 18, ч. 6 ст. 181 КАС України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) колегія суддів приходить до висновку, що справа за позовом Луцької міської ради до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області про визнання визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу не підлягає розгляду місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист, а даний спір предметно та територіально підсудний ОСОБА_1 окружному адміністративному суду.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а ухвалу суду — без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Луцької міської ради залишити без задоволення, а ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 листопада 2017 року про повернення позовної заяви у справі № 161/17119/17 – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення, у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_2 судді ОСОБА_3 ОСОБА_4