Постанова № 72285070, 12.02.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2018 рокуЛьвів№ 876/12213/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Довга О.І.,

суддя Затолочний В.С.

суддя Сапіга В.П.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2017 року (головуючий суддя Кафарський В.В., м.Івано-Франківськ, проголошено о 10:27:45) у справі за позовом Головного управління ДФС Івано-Франківської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в сумі 194 122,62 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

18.10.2017 року позивач звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в сумі 194 122,62 грн. Позов обгрунтовує тим, що за відповідачем рахується податкова заборгованість перед бюджетом, яка виникла у зв'язку з несплатою податку на додану вартість, податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2017 року позов задоволено. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в дохід держави податковий борг в розмірі 194 122 (сто дев'яносто чотири тисячі сто двадцять дві) грн. 62 коп.

Не погодившись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову. ОСОБА_2 апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Головним управління ДФС Івано-Франківської області подано клопотання про розгляд апеляційної скарги в письмовому провадженні.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 25.06.1999 року зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

З матеріалів справи вбачається, що 18.05.2017, 16.06.2017, 18.07.2017, 12.08.2017 відповідачем самостійно подані податкові декларації з податку на додану вартість Державній податковій інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області декларації з податку на додану вартість за квітень-липень 2017 року, якими узгоджено податкові зобов'язання платника податків з податку на додану вартість за вказані періоди у розмірі 416,00 грн., 589,00 грн., 389,00 грн. та 451,00 грн. відповідно.

Головним інспектором будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ОСОБА_3 О.В. було проведено позапланову перевірку діяльності Відділу містобудування та архітектури Долинської міської ради, за результатами якої відповідачем 29.06.2017 прийнято рішення про скасування дії містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки за адресою: Івано-Франківська область, місто Долина, вулиця Довбуша, від 05.11.2013 (із змінами від 13.10.2014) №90.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 8 Податкового кодексу України встановлено, що в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно пп. 9.1.2, 9.1.3 п. 9.1 ст. 9 Податкового кодексу України, до загальнодержавних належать податок на доходи фізичних осіб та податок на додану вартість.

Пунктом 56.11 статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 16 Податкового кодексу України визначені обов'язки платника податків, згідно положень якої платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4).

Відповідно до п. 203.2 ст. 203 розд. V «Податок на додану вартість» Податкового кодексу України сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п. 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Пунктом 203.1 цієї статті встановлено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Положеннями ст. 36 Податкового кодексу України визначено суть податкового обов'язку, згідно положень якої податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1).

З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що самостійно узгоджені позивачем суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість загальному розмірі 1 845,00 грн. підлягали сплаті відповідачем у строки, встановлені пунктом 203.2 статті 203 Податкового кодексу України.

Судом також встановлено, що позивачем, за наслідками документальної планової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за період з 01.01.2015 по 31.12.2016 виявлено та зафіксовано в акті перевірки за № 211/09-19-13-04/НОМЕР_1 від 31.03.2017 порушення ст. 22, ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 193.1 ст. 193, п. 198.5, ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок на додану вартість за 2015-2016 роки. За наслідками розгляду вищевказаного акту перевірки позивачем винесено податкове повідомлення-рішення за № НОМЕР_2 від 13.04.2017, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість за основним платежем на 12 300 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 3 075,00 грн.. Внаслідок часткової сплати в сумі 1 845,00 грн., заборгованість за штрафними (фінансовими) санкціями становить 1 230,00 грн.

Крім того, позивачем, на виконання вимог пп. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України, відповідачу нарахована пеня в сумі 428,41 грн.

Щодо нарахування податку на доходи фізичних осіб, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

За наслідками розгляду вищевказаного акту перевірки за № 211/09-19-13-04/НОМЕР_1 від 31.03.2017 позивачем винесено також податкове повідомлення-рішення за № НОМЕР_2 від 13.04.2017, яким збільшено суму грошового зобов'язання з сплати податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування за основним платежем на 7 082,90 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 3 541,45 грн. Позивачем, на виконання вимог пп. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України, нарахована відповідачу пеня в сумі 479,41 грн., а також за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, нарахована пеня у розмірі 8,54 грн. Окрім того, позивачем, за наслідками документальної планової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за період з 01.01.2013 по 31.12.2014 виявлено та зафіксовано в акті перевірки за № 6062/09-15-17-01-09/НОМЕР_1 від 21.12.2015 порушення п. 177.2, п. 177.4, п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податку з доходів фізичних осіб у розмірі 53 663,52 грн. за 2013 рік та 51 528,12 грн. за 2014 рік.

За наслідками розгляду вказаного акту перевірки позивачем винесено податкові повідомлення-рішення за № НОМЕР_3 від 31.12.2015, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати за штрафними (фінансовими) санкціями на 510,00 грн.; за № НОМЕР_4 від 31.12.2015, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з сплати податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування за основним платежем на 105 191,64 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 26 297,91 грн.. Внаслідок часткової сплати в сумі 3 625,19 грн., заборгованість за основним платежем становить 101566,45 грн.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Відповідно до вимог п. 57.3 ст. 57Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у пп. 54.3.1 - 54.3.6 п.54.3 ст. 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно до п. 14.1.175 ст. 14 Податкового кодексу України сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання утворює податковий борг.

Таким чином, 15 515,92 грн. податку на додану вартість та 178 606,70 грн. податку на доходи фізичних осіб утворюють податковий борг відповідача в розмірі 194 122,62 грн., який ним не сплачено.

Відповідно до п.п. 20.1.34 п. 20.1 ст.20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно із п. 87.1 ст. 87 Податкового кодексу України, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Пунктом 87.2. даної статті Податкового кодексу України передбачено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно п. 95.3 ст. 95 вказаного Кодексу, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до п. 95.4. ст. 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

За таких обставин, колегія суддів прийшла до висновку, що заявлена до стягнення сума є узгодженою та являється податковим боргом відповідача перед бюджетом, який ним не сплачено та підлягає стягненню в дохід державного бюджету в розмірі 194 122,62 грн. з рахунків у банках, що обслуговують відповідача та за рахунок готівки, що йому належить.

ОСОБА_2 апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст..ст. 272, 287, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2017 року у справі № 809/1390/17 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду протягом тридцяти днів після набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя ОСОБА_2 судді ОСОБА_4 ОСОБА_5