Постанова № 72284790, 13.02.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/13892/16 Суддя (судді) першої інстанції: Шрамко Ю.Т.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача: Федотова І.В.,

суддів: Літвіної Н.М. та Парінова А.Б.,

за участю секретаря Часник А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МКФ-Трейд» до Одеської митниці ДФС та Митного посту «Одеса-Порт» про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МКФ-Трейд» звернулося до суду з позовом до Одеської митниці ДФС та Митного посту «Одеса-Порт», в якому просив визнати протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 02.08.2016 р. № 500060001/2016/610048/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 02.08.2016 р. № 500060001/2016/00159, які прийняті/складені Відділом митного оформлення № 1 Митного посту «Одеса-Порт» Одеської митниці ДФС.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2017 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права. Зокрема, зазначає, що надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, яка фактично була сплачена, або підлягає сплаті за ці товари. А також, позивачем не було надано виписку з бухгалтерської документації, каталогів виробника, що у відповідності до вимог п. 2 частини 6 статті 54 Митного кодексу України стало підставою для прийняття рішень про коригування митної вартості.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч.4 ст.229, ч. 1 ст. 310, ч. 2 ст. 313 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції, між Terracota Limited, як продавцем, та позивачем, як покупцем, 19.01.2016 року укладено контракт № 19/01-2016.

Умовами зазначеного контракту є те, що продавець згоден продати, а покупець - придбати товар у кількості, за ціною та в асортименті відповідно до інвойсів, які виставляються на кожну окрему поставку та є невід'ємною частиною контракту.

З метою здійснення митного оформлення отриманого за контрактом товару (фурнітура з недорогоцінних металів, що використовуються для меблів: направляючі телескопічні, 16585 комплектів, торгова марка Muller, країна виробництва Тайвань, виробник Terracota Limited, код УКТ ЗЕД товару 8302420090) позивачем подано митну декларацію від 28.07.2016 року №500060001/2016/007565. Митну вартість товарів позивачем визначено а першим методом - за ціною контракту.

Разом із митною декларацією позивачем, на підтвердження митної вартості товарів, надано такі документи: - контракт; - інвойс від 21.07.2016 року № 1603016-1; - додаткову угоду від 15.07.2016 р. № 1 до контракту; - довідку про транспорті витрати від 22.07.2016 року № 29.

На вимогу Митниці про необхідність надання додаткового пакету документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, позивачем листом від 29.07.2016 року № 1/16-29 надано відповідні пояснення, до яких долучено наступні документи: - пакувальний лист від продавця від 21.07.2016 року № 1603; - прайс-лист від продавця від 01.02.2016 року; - лист від виробника від 08.02.2016 року; - експортну декларацію країни відправлення від 22.07.2016 року № 16ROIS2700E0084040;- міжнародну товарно-транспорту накладну CMR від 21.07.2016 року №921717 з інформацією про позитивні результати радіологічного та фітосанітарного контролю; - експертний висновок від 27.07.2016 року № Ц-872 про ринкові комерційні ціни товару; - замовлення на перевезення від 20.07.2016 року № 1 до договору про перевезення вантажів у міжнародному сполученні від 20.07.2016 року № 20/07/16-1; - договір на перевезення вантажів у міжнародному сполученні від 20.07.2016 р. № 20/07/16-1.

Листом від 01.08.2016 року № 2/16-30 позивачем знову надано пояснення на повторний запит Митниці.

Незважаючи на надання позивачем повного пакету документів, митним органом прийнято оскаржуване рішення та складено карту відмови.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що подані позивачем до митного оформлення документи повністю відповідали вимогам частини другої статті 58 Митного кодексу України і не створювали підстав для виникнення у митного органу обґрунтованих сумнівів відносно не підтвердження чи невизначеності кількісно і достовірно та/або відсутності хоча б однієї із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів, регулюються положеннями Митного кодексу України.

Статтями 49, 50 Митного кодексу України (Далі - МКУ) визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно статті 51 МКУ митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (статті 52 МКУ).

Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, що подаються декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Статтею 53 МКУ встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 МКУ передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною 5 статті 53 МКУ забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до статті 54 МКУ, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій ст. 58 цього Кодексу.

Згідно частин 4 та 5 статті 54 МКУ, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 57 МКУ визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 4 та 5 статті 58 МКУ також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Статтею 58 МКУ передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Аналіз вищевикладеногоhttp://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_587/ed_2017_06_22/pravo1/T124495.html?pravo=1 - 587 дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МКУ.

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Отже, при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.

Як вбачається з матеріалів справи, декларантом для підтвердження обґрунтованості заявленої у декларації митної вартості товару були подані всі документи, передбачені частиною другою статті 53 МКУ.

Проте, при перевірці правильності визначення митної вартості товару (графа 33), встановлено, що документи, які надані до митного оформлення товару, містять розбіжності.

Зокрема, у п. 3.1 договору на перевезення вантажів у міжнародному сполученні від 20.07.16 року № 20/07/16-1 визначено, що ціна на послуги узгоджується сторонами в залежності від виду та тривалості перевезення та об'єму наданих послуг перевізником, і вказуються у транспортній заявці. У наданому замовленні на перевезення від 20.07.2016 року № 1 до вказаного договору на перевезення в графі: «Опис вантажу» серед іншого внесено: «розміщення вантажу на автомобілі», але інформація щодо вартості навантажувальних робіт як складової митної вартості, серед наданих документів, відсутня, що унеможливлює проведення перевірки включення необхідних складових митної вартості та обчислення митної вартості товару відповідно до казаної умови поставки товарів в повному обсязі.

У наданій копії декларації країни відправлення від 22.07.2016 року №16ROIS27000E0084040 до графи: «Статистична вартість» внесена інформація, а саме: 105650,4, що не відповідає фактурній вартості товару.

Відповідно до експертного висновку від 27.07.2016 року № Ц-872, висновок щодо вартості товару зроблено на основі наданих замовником товаросупровідних документів, проте відсутня інформація на основі яких документів, інформаційних даних експерт базує свій висновок; експертом не здійснено аналіз ринкової вартості імпортованих подібних (аналогічних) товарів у проміжок часу, наближений до дати ввезення оцінюваних товарів в митну територію України та не проаналізована кон'юнктура ринку.

У наданому до митного оформлення прайс-листі виробника товару № б/н, датованому 01/02/2016, відсутня інформація на який період часу дійсна дана цінова пропозиція.

Стосовно викладеного необхідно зазначити наступне.

Поняття «розміщення вантажу на автомобілі» передбачає контроль розподілення ваги на вісі автомобіля і жодним чином не співвідноситься із навантажувальними роботами. Контроль розміщення є складовою послуги з перевезення, вартість якої визначена у відповідному договорі.

Умови поставки товару FCA Dornesti (згідно Інкотермс 2010) зазначені в інвойсі від 21.07.2016 року № 1603016-1. Відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2000 року, видання МТП № 560, введені в дію з 01.01.2000 року), вибір місця постачання впливає на зобов'язання з навантаження й розвантаження товару в даному місці. Якщо постачання здійснюється з приміщення продавця, то продавець несе відповідальність за завантаження. Оскільки відповідно до п. 3.8 додаткової угоди від 15.07.2016 року № 1 до контракту відвантаження товару відбулося зі складу SC Ridia Serv SRL, тобто з його приміщення, то навантажувальні роботи здійснив відправник. Тобто, умови поставки, відповідно до яких визначено вартість перевезення, не підлягають додатковому підтвердженню.

Статистична вартість товару, що зазначена у графі «Статистична вартість» експортної декларації країни відправника від 22.07.2016 року № 16ROIS2700E0084040, виражена у національній валюті країни відправлення - румунській лей, а фактурна вартість товару відповідно до інвойсу від 21.07.2016 року № 1603016-1 - у доларах США. Тому, статистична вартість не може відповідати фактурній вартості.

В експертному висновку від 27.07.2016 року № Ц-872 зазначена середня вартість 0,8 $/кг, а у додатках зазначено перелік посилань на інформацію (з сайтів). Експертний висновок складений акредитованим фахівцем у відповідній галузі, що, на думку позивача, свідчить про безпідставність претензій митного органу щодо використаної експертом методики визначення вартості.

Ціни в прайс-листі зазначені станом на вказану у ньому дату. Це підтверджує також і супровідний лист, з яким такий прас-лист надіслано.

Таким чином, подані позивачем до митного оформлення документи повністю відповідали вимогам частини 2 статті 58 МКУ і не створювали підстав для виникнення у митного органу обґрунтованих сумнівів відносно не підтвердження чи невизначеності кількісно і достовірно та/або відсутності хоча б однієї із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Тому, висновки митного органу про неможливість визначення митної вартості за першим основним методом - за ціною контракту є помилковими.

Таким чином, доводи апеляційної скарги Одеської митниці ДФС не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 30 жовтня 2017 та не можуть бути підставами для її скасування.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та прийняв законне і обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 229, 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2017 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді: