Постанова № 72284722, 13.02.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/11444/17 Суддя суду першої інстанції: Аблов Є.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 лютого 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сорочка Є.О.,

суддів Земляної Г.В.,

Ісаєнко Ю.А.,

за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2017 року, що прийнята о 16 год. 39 хв. у місті Києві, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Вищого господарського суду України про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила:

- визнати протиправною відмову відповідача у нарахуванні та виплаті позивачу, як судді, яка вийшла у відставку, вихідної допомоги у розмірі 3-х місячних суддівських винагород;

- зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу, як судді, яка вийшла у відставку, вихідної допомоги у розмірі 3-х місячних суддівських винагород за останньою посадою, що становить 86 400 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, недоведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.10.2010 №2453-VI (далі - Закон №2453-VI)не підлягають застосуванню до спріних правовідносин. Скаржник також вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано послався на лист Апарату Верховної Ради України від 15.03.2017 № 07/08-130.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на правильність висновків суду першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_4 працювала на посаді судді Вищого господарського суду України з 13.12.2005.

Позивач 14.07.2017 подала до Вищої ради правосуддя заяву про звільнення її з посади у відставку. Рішенням Вищої ради правосуддя від 15.08.2017 №2429/0/15-17 ОСОБА_4 звільнена з посади судді Вищого господарського суду України.

На підставі вказаного рішення відповідачем 28.08.2017 видано наказ №381-к, яким звільнено ОСОБА_4 з посади судді Вищого господарського суду України 28.08.2017 у зв'язку з поданням заяви про відставку.

Позивач 31.08.2017 звернулась до відповідача із заявою вх. №01-08/2044/17, в якій просила виплатити їй, як судді, яка вийшла у відставку, вихідну допомогу в розмірі 3-х місячних суддівських винагород за останньою посадою.

Листом від 07.09.2017 №01-23/2044/1342/17 відповідач повідомив про відсутність правових умов для нарахування і виплати вихідної допомоги та відсутність підстав для задоволення заяви позивача.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернулась до суду з позовом.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що станом на дату подання ОСОБА_4 заяви про відставку та на дату прийняття рішення Вищою радою правосуддя про її звільнення Закон №2453-VІ не містив положень, що передбачали право судді, який вийшов у відставку, на виплату допомоги судді.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII).

Відповідно до частини першої статті 143 цього Закону судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою.

Однак, згідно пункту 7 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку. До припинення діяльності статус, структура, повноваження, порядок роботи, права, обов'язки, гарантії суддів цих судів визначаються Законом України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами).

Постановою пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 № 2 днем початку роботи Верховного Суду визначено 15 грудня 2017 року.

Таким чином, норми законодавства, що діяли на момент звільнення позивача з посади судді, передбачали, що права, обов'язки, гарантії суддів вищих спеціалізованих судів до 15 грудня 2017 року визначалися Законом №2453-VІ, тобто норми частини першої статті 143 Закону № 1402-VIII не могли бути застосовані до суддів вищих спеціалізованих судів, які вийшли у відставку до 15 грудня 2017 року.

Зазначений висновок у повній мірі відповідає позиції Конституційного Суду України, що викладена в рішенні від 09.02.1999 № 1-рп/99. Так, у спірних правовідносинах застосовується спеціальна норма - пункт 7 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII, яка відсилає до положень Закону № 2453-VІ. Суд апеляційної інстанції не заперечує висновки Конституційного Суду України про неналежність вихідної допомоги до конституційних гарантій неналежності суддів, однак, у цьому випадку пункт 7 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII відсилає до положень Закону № 2453-VІ регулювання не лише гарантій суддів вищих спеціалізованих судів, а й їх прав.

У свою чергу, як вірно зазначено судом першої інстанції, остання редакція Закону № 2453-VІ не передбачала права судді, який вийшов у відставку, на виплату вихідної допомоги.

Посилання в апеляційній скарзі на рішення Конституційного Суду України від 19 листопада 2013 року № 10-рп/2013 у справі № 1-1/2013 колегія суддів відхиляє, оскільки у цьому рішенні Конституційний Суд надавав оцінку нормам, якими передбачалося право судді на отримання вихідної допомоги у зв'язку з виходом у відставку. Однак, як зазначалося, на час звільнення позивача норми, що регулювати спірні правовідносини, такого права не передбачали.

Щодо доводів про необґрунтованість посилання суду на лист Апарату Верховної Ради України від 15.03.2017 №07/08-130, то колегія суддів наголошує, що суд першої інстанції виключно викладав позицію відповідача, який посилався на цей лист. Судом першої інстанції не оцінювався цей документ як такий, що є обов'язковим чи таким, що створює певні правові наслідки у даній справі для позивача.

Відхиляються також посилання скаржника на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва по справі № 826/4771/17, оскільки згідно частини сьомої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що у відповідача не було правових підстав для здійснення виплати позивачу вихідної допомоги, а доводи позивача про незастосування до спірних правовідносин Закону № 2453-VІ є необґрунтованими.

Таким чином, оскаржуваними бездіяльністю відповідача прав позивача порушено не було, а отже суд першої інстанції прийняв правильне рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 34, 243, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2017 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя Є.О. Сорочко

Суддя Г.В. Земляна

Суддя Ю.А. Ісаєнко

Повний текст постанови складений 15.02.2018.